Кріштіану Роналду: коли світ уже не прогинається

…І тут Остапа понесло. Власне, Остапа, тобто Кріштіану Роналду, «несе» вже останні кілька місяців. А може, й рік-півтора. Загалом, відколи Кріш вирішив зайти в одну річку двічі - до «Манчестер Юнайтед».

Ну, ви точно знаєте, що португалець наговорив у своєму останньому відвертому інтерв'ю з приводу буття в Манчестері: хто такий Рангник, виявляється, він взагалі ні слухом, ні духом, тому й не поважав його. Не шанував він і тен Хага. Тому що той нібито не поважав його величність КріРо. А якщо читати між рядками, то нідерландець опинився в опалі через те, що дозволяв собі зухвальство. Тобто, залишати Роналду в запасі.

Наслідком того крамольно-відвертого інтерв'ю 37-річного футболіста став розрив із «МЮ». Фактично можна стверджувати, що на «Олд Траффорд» Кріштіану у футболці місцевого клубу вже не зіграє. Його зневажливі слова на адресу колишнього і нинішнього головних тренерів стали останньою межею, точніше, останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння клубного менеджменту «червоних дияволів». Зрештою, мало ж після тих образ футболіста зіграти елементарне почуття власної гідності, поваги. І йому вказали на двері. У всякому разі, в Англії на всіх кутах упевнені, що Роналду не залишиться у «МЮ».

У принципі, і до того скандального зізнання в «нелюбові» до своєї колись майже рідної команди, Роналду дозволяв собі подібні дивні витівки, коли, приміром, відмовлявся виходити на заміни наприкінці матчів. Може, його й далі б терпіли, якби він не наговорив дурниць. Але він наговорив. Вочевидь, свідомо.

***

Тепер ось неприємний інцидент трапився з ним і в збірній, де, здавалося, Рон не лише у своїй рідній стихії, але й досі залишається недоторканним. Проте на матч проти збірної Швейцарії нападник збірної Португалії Кріштіану Роналду залишився у запасі. І вийшов лише на останні хвилини матчу, коли його результат уже був вирішеним.

За виразом його обличчя можна було прочитати абсолютне небажання розпочинати гру з лави для запасних. А те, що трапилося після фінального свистка, і зовсім промовистіше багатьох його інтерв'ю: коли партнери Кріша раділи, немов діти малі, розгромній перемозі над суперником і виходу в чвертьфінал Мундіалю, Роналду з відчуженим виглядом пішов геть, всією своєю монолітною фігурою показуючи презирство. Презирство через те, що хтось дозволив собі замість нього з'їсти вишеньку зі святкового торту; що хтось чомусь дозволив собі замість нього бути героєм Португалії.

Чомусь мені здається, що якби Португалія програла Швейцарії з рахунком 6:7, і всі шість м'ячів у ворота альпійської збірної забив неповторний Кріштіану, він би радів по-справжньому. І був би менш засмучений, ніж після такого «втішного» призу як нічого не значущого виходу на заміну в переможному поєдинку.

Після матчу Сантуш спробував згладити гострі кути з приводу ситуації - адже шила в мішку не приховаєш за всього бажання. За словами наставника португальців, капітана він залишив у резерві на матч проти швейцарців із спонукань тактики.

Безумовно, сивочолий наставник не мав виправдовуватися, адже підсумковий рахунок схиляє до рясного виновиливу, а не до виливання провини. Проте тренер першим зробив символічний крок до примирення з легендою, хоча конфлікту як такого й не було.

Зважаючи на все, Роналду такі ось «вибачення» Сантуша не прийняв. У всякому разі, вустами сестри Кріша було сказано інше: мовляв, мій брат довго страждав, щоб не дозволяти собі такого ось ставлення до себе.

***

Проте, як на мене, ситуація не розродиться у гучний конфлікт. Те, що сталося з Крішом у Манчестері, у збірній Португалії навряд чи повториться. І не лише тому, що це дві великі різниці. А скоріше з тієї простої причини, що через почуття самозбереження та утримання балансу в команді, балансу насамперед у мікрокліматі, Сантуш може включити «задню». І пообіцяти Роналду місце в основі на гру чвертьфіналу, адже, хоч би що хто не говорив, гольове чуття Рона все ще в повному порядку.

І, на відміну від «МЮ», у збірній Португалії Кріш все ще залишається її уособленням, її легендою та її прижиттєвим пам'ятником. І хоча він, на відміну від ще одного прижиттєвого «постаменту» - Мессі – не є у своїй національній збірній командним гравцем чи навіть старшим товаришем не в буквальному розумінні цього поняття, золота засмага на могутньому торсі Кріша – хочеш не хочеш, а примушує «однополчан» до уклінності.

Так виходить, що Кріштіану Роналду зараз – це не збірна Португалії. Це навіть трохи більше. Це титули та рекорди не на роки, а на десятиліття. А може й на довше. І офіційна заява португальської футбольної федерації з приводу даного конфлікту – зайве підтвердження цього. Тому наш герой (точніше, їхній) і може поводитися, немов кисейна панночка, немов мала дитина, у якої відібрали улюблену іграшку.

Звичайно, така поведінка з боку бачиться, як мінімум, непорозумінням, блаженством, какофонією. Але з пісні слів не викинеш: Сантуш та компанія мають нести свій нелегкий хрест. І нестимуть. Щонайменше – до останнього матчу Португалії на полях Катару.

Це їхній обов'язок. Їхня карма. І в цьому випадку нічого не вдієш. Та й робити, в принципі, нічого не потрібно: рано чи пізно все «розсмокчеться» само собою, коли «пам'ятник» просто вирішить, що «я втомився, я йду».

Getty Images/Global Images Ukraine. Після матчу Кріштіану Роналду не приховував свого невдоволення

І тоді вся «посткриштіанівська» збірна Португалії, напевно, зітхне з полегшенням. І напевно знайде друге дихання і розправить крила.

Тільки ось повторити попередні результати, титули та рекорди вже навряд чи зможе: поки що аналогічного унікуму там не клонували.

Що ж до сприйняття цієї картини з боку Роналду, то, на мій суб'єктивний погляд, вона виглядає бридко. Людина, яка досягла у своїй сфері життєдіяльності абсолютно всього, про що мріяла, під завісу довжелезної кар'єри могла б стати ментором, учителем, мудрецем. Та ким завгодно, тільки не посміховиськом.

Але він ще сподівається бути пупом землі, камертоном, істиною останньої інстанції, щиро не розуміючи, чому світ відмовляється крутитися навколо нього.

Якби молодість знала, а старість могла…