Як Вернидуб вивів Кривбас із кризи після провального старту

На паузу в кінці вересня «Кривбас» пішов на 15-му місці – з нулем голів та одним очком. Звісно, ​​неправильно порівнювати дуже різні за довжиною відрізки. Однак на зимову паузу криворіжці пішли на восьмому місці і на десятому рядку – за втраченими очками, але нехай «Рух» та «Інгулець» їх ще наберуть.

За останні 11 турів здобуто п'ять перемог при чотирьох поразках. Забито 11 голів, тобто один м'яч у середньому за гру – пристойно за мірками УПЛ. Якщо брати чотири останні матчі (показовий відрізок для порівняння зі стартовим), то у «Кривбасу» три перемоги та одна поразка. Поліпшення результатів помітно неозброєним оком! Як же Юрієві Вернидубу вдалося виправити курс команди, яка спочатку йшла на виліт?

Команда б'ється за тренера

Те, що «Кривбас» у перших чотирьох турах не просто не забивав, а й фактично не створив жодного моменту у позиційному нападі, не дивувало. Рідкісні шанси виникали хіба що при стандартах (але якраз після стандартів біля своїх воріт криворіжці регулярно пропускали) та дальніх ударах – навіть контратаки не надто виходили.

Просто це нормальне явище для нової команди (майже два десятки новачків) із новим тренером (Вернидуба призначили за два місяці до старту сезону), яка навіть у серії контрольних матчів не встигла зігратися. Відбиватися простіше, тим паче у нашому чемпіонаті. І пропускав на старті «Кривбас» справді мало – три голи за чотири тури. А міг бути взагалі один м'яч, якби не помилки воротарів – Сарнавського у грі з «Шахтарем» та Кліщука у матчі з «Вересом».

Якщо згадувати попередню кар'єру Юрія Вернидуба, то й «Зорю» до єврокубків він вивів не у першому чи навіть не другому своєму сезоні. І у солігорському «Шахтарі» початок у нього був складний. І в «Шерифі» вихід до Ліги чемпіонів та перемога над «Реалом» сталися на восьмий-дев'ятий місяць роботи, а не на другий.

Але був нюанс, який явно змушував Юрія Вернидуба замислюватися про швидку відставку з «Кривбасу» – не лише з емоцій випливають такі фрази. Надто вже безвольною і безнадійною команда виглядала в ситуаціях, коли треба було переламувати хід матчу. Вернидуб, який прибув до «Кривбасу» з ЗСУ, явно вже бачив інші, набагато вищі стандарти самовіддачі та готовності битися.

ФК Кривбас

Але та тритижнева пауза на кордоні вересня-жовтня, вочевидь, допомогла криворіжцям. Саме тоді прийшло розуміння, що команда готова і працювати, і боротися, і прийняти ідеї свого тренера.

Результати видно, але й зриви трапляються. Остання поразка від «Металіста 1925» нагадала про старт сезону, коли «Кривбас» просто не знав, що робити. У матчі з «Рухом» важко було зрозуміти, куди зникла команда хвилин на десять після того, як відкрила рахунок – м'яч на тому відрізку начебто і не залишав штрафний майданчик криворіжців, два пропущені голи були по ділу.

Але і ці провали вже не сприймалися як щось належне. Скоріше, просто підтверджували, що цей «Кривбас» поки що далеко від модельних зразків Юрія Вернидуба, які ми бачили у «Зорі» чи «Шерифі».

Тим паче, були й приклади в інший бік. Граючи у меншості більше тайму проти «Миная» через несправедливе вилучення Дібанго, «Кривбас» шукав шанси перемогти, а не просто відбитися. Дві грубі помилки на своїй половині поля в матчі з «Динамо» (1:3), які позбавили «червоно-білих» реальних шансів на очки, виникли з бажання комбінувати та грати у сучасний футбол, а не бити м'яч навмання.

Головний же приклад характеру, що з'явився – безумовно, вольова перемога над лідером «Дніпром-1».

Вернидубу восени знайшли потрібних гравців

Менеджменту «Кривбасу» довелося виправляти помилки на ходу, що дуже складно. А помилок було багато, якщо вже після чотирьох турів виявилось, що зібраний склад погано готовий до сезону.

Осінні рішення щодо трансферів вже виглядають вдалими. Навіть Іван Дібанго, який спочатку вражав кількістю програних дуелей один в один і безграмотною позиційною грою, поступово адаптувався до вимог Юрія Вернидуба та УПЛ – що не кажи, наша ліга явно вища за рівнем від білоруської. Тепер Дібанго здатний справлятися з Олексієм Гуцуляком із «Дніпра-1», а також встигає гостро підключатися до атак. Треба тільки якість навісів і прострілів покращити.

Артур Микитишин збільшив конкуренцію на правому фланзі і саме він зробив асист на Дебелка, коли той забив переможний гол «Інгульцю» – це був перший виграшний матч «Кривбасу» в сезоні.

Справжньою знахідкою став Ріфет Капич. Юрій Вернидуб знав цього гравця завдяки спільній роботі у «Шерифі». І напевно згадав про Желько Любеновича, бо вони схожі що за габаритами, що за ігровою стилістикою. Капич вміє керувати грою та її темпом, він здатний робити класні передачі на загострення та виконувати стандарти. 27-річний боснієць забив один гол («Ворсклі» з пенальті), віддав асист у грі з «Металістом» та подав кутовий, після якого Стецьков вразив ворота «Чорноморця» – у цих трьох матчах «Кривбас» набрав дев'ять очок, тобто половину від загальної кількості.

ФК Кривбас. Ріфет Капич (в центрі)

Також Капич органічно доповнює партнерів по центру півзахисту. Банада тут відповідає за фізичну міць та відбори, Хомченовський та Татарков (Вернидуб знайшов йому нову роль, бо на флангах є кому грати, і Микита з нею справляється – три асисти та зароблений пенальті) – за динаміку та мобільність. Капич – це мозок, який створює можливості для багатьох швидкісних гравців «Кривбасу» здійснювати стрімкий перехід з оборони в атаку, а також вести активну флангову гру. Те, що так любить ставити своїм командам Юрій Вернидуб.

Зрозуміло, що взимку криворіжцям буде потрібно підсилення – восени зробили лише перші впевнені кроки. І для збільшення глибини складу і просто на проблемні позиції. Потрібні центральні захисники (Зотько явно розчарував тренера, а Вернидуб-молодший із віком і по швидкості втратив, і травмується все частіше), потрібен форвард – не лише через травму Хобленка (автора першого голу «Кривбаса» під керівництвом Юрія Вернидуба), але й через однотипність наявних нападників. Дебелко та Устименко вражають габаритами, але їм не вистачає швидкості.

При цьому Устименко вочевидь програв конкуренцію. У Дениса в принципі всього три голи у 52 матчах УПЛ за кар'єру – менше, ніж у Дебелка цього сезону. Чотири м'ячі Романа принесли «Кривбасу» шість очок у чемпіонаті. Дебелко понад три роки не грав в УПЛ, на старті нинішнього сезону або на заміну виходив, або в запасі сидів. Але поступово адаптувався до того, що забивати в елітному українському дивізіоні складніше, ніж у Естонії, Латвії, Білорусі чи Першій лізі.

Вернидуб відкриває Назару Волошину шлях у великий футбол

Назар Волошин успішно провів минулий сезон у Юнацькій лізі УЄФА – два голи та три результативні передачі у семи матчах. Очевидно, що різниця між дорослим футболом та молодіжним (навіть європейського рівня) дуже велика. Але також очевидно, що Юрій Вернидуб вірив у талант вихованця «Динамо».

ФК Кривбас. Назар Волошин (№ 19)

Волошин одразу ж отримав місце в основному складі, відплатив за довіру голом у ворота «Зорі» (друге очко «Кривбасу» у сезоні), але згодом отримав червону картку у грі з «Олександрією» за недисципліновану поведінку – щось сказав арбітру.

Після такого проступку можна надовго загриміти на лаву запасних. Юрій Вернидуб явно провів педагогічну розмову з Волошиним, після якої гравець зосередився на футболі. 19-річний вінгер став одним із локомотивів, який потягнув «Кривбас» уперед. Ми побачили технічного та швидкісного футболіста, який націлений на ворота, має поставлений удар і сміливо йде в дриблінг. В останніх шести матчах перед паузою Волошин забив три голи. Щоправда, проблеми із дисципліною залишаються – дві жовті картки.

Хто знає, можливо, навесні у разі супертрансферу Михайла Мудрика із «Шахтаря», саме Назар Волошин стане найяскравішим лівим вінгером УПЛ.

Ігор ЯСЛИК