Олександр ЗУБКОВ: Переживши таку Лігу чемпіонів, хочеться досягти більшого

Нападник донецького «Шахтаря» Олександр Зубков дав ексклюзивне інтерв'ю Sport.ua. 26-річний уродженець Макіївки розповів про те, як відновлюється після травми задньої поверхні стегна, яку він отримав у матчі УПЛ із «Олександрією». Окрім цього форвард поділився поглядом на становлення нового «Шахтаря» під керівництвом хорвата Ігора Йовічевича, а також згадав період своєї кар'єри в угорському «Ференцвароші» та висловив думку щодо майбутніх матчів з «Ренном» у плей-оф Ліги Європи цього сезону.

«Мова про форсування мого відновлення не йдеться»

– Сашко, ви травмувалися 29 жовтня у матчі з «Олександрією». Тобто минуло вже понад чотири тижні. Як зараз ваше самопочуття?

– Я майже відразу після травми приступив до відновлення. Перші 2-3 дні до місця пошкодження прикладали лід, мені робили пов'язки, що стискають, щоб локалізувати набряк і не допустити його поширення. Потім я приступив до легких занять, що втягують. А останні, напевно, тижнів зо три я працюю вже в тренажерній залі. Вправи постійно чергуються: десь навантаження збільшується, а десь зменшується. Також я вже розпочав легку бігову роботу. Лікарі прогнозують, що у відпустку мені вдасться піти здоровим. Ну, майже здоровим.

– Виходить, зіграти вам у матчах «Шахтаря», що залишилися, цього календарного року вже навряд чи вдасться?

– Так, я в них не зіграю. Мені щойно зробили контрольне УЗД. Воно показало, що у м'язі, який травмований, утворюється шрам, але він ще не до кінця загоївся. Тому про моє повернення на поле найближчим часом не йдеться. Як і прогнозувалося спочатку, на відновлення піде близько 4-5 тижнів.

– Думок про форсування відновлення не було?

– Звичайно, ні. Я тільки-но приступив до легкої бігової роботи. Поки не думаю не тільки про роботу з м'ячем, а й про спринт або бігову роботу високої інтенсивності. В мене така травма, що якщо її не вилікувати ґрунтовно та отримати рецидив, то можна випасти з ладу десь на два або навіть два з половиною місяці. Тож поспішати немає жодного сенсу. Треба працювати і планомірно відновлюватися щодня.

– Сашо, ви вибули з ладу перед матчем «Шахтаря» з «РБ Лейпциг» у групі Ліги чемпіонів. Гра завершилася поразкою «гірників» з рахунком 0:4, яка не дозволила команді пробитися до плей-оф турніру, а перейти до плей-оф Ліги Європи. Маєте пояснення, що саме в тій грі трапилося з командою?

– Так, гра була важливою для «Шахтаря». Нам потрібно було в ній перемагати, але цього зробити не вдалося. Матч, відверто, не вдався – три голи ми забили, як кажуть, самі собі. Я спостерігав за двобоєм, був глядачем. Сам футбол у виконанні хлопців мені сподобався. Можливо, в чомусь бракувало гостроти.

Давайте не забуватимемо, що на старті Ліги чемпіонів у нас вірили лише деякі. Але своєю працездатністю, своїм бажанням та десь везінням ми змогли домогтися права вийти у євровесну. Були моменти, в яких не таланило і нам. Завжди хочеться більшого. Переживши таку Лігу чемпіонів, як була у нас цього сезону, хочеться не просто її повторити ще раз, а й досягти більшого. Навіть у цій лізі можна згадати 95 хвилину у грі з «Реалом» у Мадриді. Але що вже зараз на щось нарікати. Для нинішнього «Шахтаря» ми досягли гарного результату. У нас був новий «Шахтар» – український, бійцівський. Тому рухатимемося далі.

«Шахтар» єдиний, згуртований та працює на загальний результат»

– Нинішній «Шахтар» досить молодий. Наскільки молодість заважала команді?

– Я не скажу, що молодість нам хоч якось заважала. Усі хлопці серйозно налаштовувалися на Лігу чемпіонів, були готові здобути новий досвід і одразу ж показати себе. Емоції чемпіонського турніру виявилися дуже позитивними та пам'ятними. Можу сказати за себе. Для мене нинішня Ліги чемпіонів була другою у кар'єрі, і зараз є підвищена мотивація здобути перемогу у чемпіонаті України, щоб у новому сезоні знову була можливість зіграти на цьому рівні та знову пережити емоції великих та відповідальних матчів. Тож молодість «Шахтарю» точно не заважала. Усі були дуже заряджені.

– Ви наголосили на тому факті, що нинішній «Шахтар» є українським і дуже бойовим. Що ще, на вашу думку, було козирями нинішньої команди?

– Я бачу, що вся команда єдина, всі згуртовані та працюють спільно на загальний результат. Ніхто не має жодних образ через конкуренцію, якщо він залишається поза стартовим складом. Можна навести приклад Діми Криськіва, який у останніх матчах майже увірвався до основного складу. Тому всі працюють, всі перебувають у відмінному тонусі, що дуже добре для всієї команди і сприятливо позначається на атмосфері в колективі.

– Влітку «Шахтар» пережив кадрову трансформацію – з'явився новий головний тренер, з'явилися нові гравці, включаючи вас, хтось із молодіжного складу отримав шанс. Що було найскладнішим для колективу під час становлення?

– Я можу сказати лише за себе. До «Шахтаря» я приїхав на заключному етапі відновлення після попередньої травми. Тільки-но почав тренуватися, але трапився невеликий рецидив. Мені вдалося пройти досить продуктивні збори із «Ференцварошем», але потім через пошкодження не вдалося провести підготовку до сезону у стані «Шахтаря». Тобто, довелося вливатись у команду, по суті, по ходу. Мою підготовку тоді трохи форсували – мені доводилося тренуватися та потроху брати участь в офіційних матчах команди в УПЛ. Все було ніби по ходу. Але був чудовий результат у грі з «Лейпцигом». Він емоційно дуже підняв команду. Також до «Шахтаря» практично перед самою Лігою чемпіонів приєдналися Мар'ян Швед та Лас Траоре. Тож у нас все будувалося по ходу, у стислий термін. Зараз можна сказати: добре, що все вийшло саме так. Поперед нас чекають зимові повноцінні збори. Ми зможемо набрати необхідні кондиції та продовжимо рух уперед.

– Стартовий етап становлення нового «Шахтаря» вже завершено?

– Я думаю, що цей процес ще триває. У командній грі є такі моменти, які одразу не можна довести до автоматизму. Потрібно знати не тільки щось спільне у командній структурі, а й знати сильні якості своїх партнерів, які виходять на поле разом із тобою, та грамотно використати їх. Тому в цьому плані ми ще не до кінця розкрили весь наявний у нас потенціал.

«Найкраща гра «Шахтаря» восени – домашня з «Реалом» у Лізі чемпіонів»

– Можете назвати одну чи, можливо, декілька ігор, у яких «Шахтар» зміг максимально повно явити всю тренерську філософію свого наставника Ігора Йовічевіча?

– Непросто дати однозначну відповідь на це запитання. Важливо розуміти, йдеться про матчі в УПЛ або ж у Лізі чемпіонів. Ми граємо по-різному у цих турнірах. Це відбувається через те, що не секрет, у Лізі чемпіонів зовсім інша сила у суперників, ніж в УПЛ.

Якщо брати саме Лігу чемпіонів, то я відзначив би нашу домашню гру з «Реалом» (1:1). Усі пам'ятають, що перед цим ми зіграли невдало у Мадриді, де програли 1:2 за великого домінування суперника. Після тієї гри в Іспанії Містер відразу ж сказав, що в наступній грі з «Реалом» вдома ми обов'язково відберемо у нього очки. На полі мадридців ми побачили, що навіть така команда має слабкі сторони. І ми змогли у грі у відповідь втілити в житті практично все бажане. Вважаю, що у Лізі чемпіонів це була наша найкраща гра. Хоча першу зустріч із «Лейпцигом» також можна поставити на один рівень із повторною зустріччю з «Реалом».

Щодо матчів у чемпіонаті України, то там було більше ігор, де нам вдавалося демонструвати тренерську філософію. Містер постійно просить нас перевертати гру з боку на бік і постійно качати суперників. Ми вже маємо чітке розуміння того, що Містер вимагає від нас, що він хоче бачити. Нам залишається лише підтягнути деталі у розумінні один одного, про що я вже згадував. Тоді гра «Шахтаря» буде максимально відточеною.

– «Шахтар» восени грав у щільному графіку: було багато ігор, які супроводжувалися переїздами та перельотами. Що допомагало витримувати навантаження?

– Мені здається, що емоції допомагали.

– А якщо торкнутися фізичного аспекту.

– Емоції та, загалом, психологічний стан завжди підживлюють і фізичну готовність. Вплив позитиву дуже суттєвий.

«На «Сантьяго Бернабеу» навіть не зрозумів, як зміг забити»

– Сашко, минулого літа ви повернулися до «Шахтаря», перейшовши з угорського «Ференцвароша». Чи немає зараз жалю в тому, що так вчинили?

– Абсолютно ні. Я вибрав футбол, і дуже радий цьому.

– В осінній частині сезону ви провели за «Шахтар» 12 матчів у всіх турнірах, забили 4 голи – по два в УПЛ та у Лізі чемпіонів. У чемпіонському турнірі змогли двічі засмутити «Реал» – у Мадриді та Польщі. Це найцінніші для вас голи останнім часом?

– Напевне, так. Але, правду кажучи, мені також дуже сподобався мій перший гол у чемпіонаті України після повернення до «Шахтаря». Я його забив у грі з «Металістом» (6:1 – прим. Sport.ua).

– А загалом ви задоволені своєю статистикою в осінній частині сезону?

– Звичайно, завжди хочеться більшого. І передумови для цього я мав. Але можу сказати, що показники нормальні, а хотілося б більшого.

– Гол у ворота «Реала» на «Сантьяго Бернабеу» – це були надемоції. Чи він залишив зовсім інші спогади?

– Насправді, я одразу й не зрозумів, що таке зробив і що сталося. Напевно, тільки після матчу прийшло розуміння того, що я зміг відзначитись голом у ворота «Реала» на його полі. Мій гол вийшов дуже важливим у психологічному плані для команди. Це було наприкінці першого тайму. Тоді я грав центрфорварда, на той момент вже так набігався, що навіть не зрозумів, що забив і як я зміг це зробити. На ту гру змогла приїхати моя дружина. Я думав після голу показати їй серце, але фізичних сил тоді вже не було для цього.

– Чи є для вас пріоритети, де краще забивати – в УПЛ чи Лізі чемпіонів?

– Для мене це не відіграє великої ролі. Я вважаю, що футболіст має виходити на поле у ​​кожному матчі з бажанням принести користь своїй команді. У нападників відповідальність трохи вища, адже від них, за великим рахунком, залежить результат команди, їй необхідні голи або асисти.

«За Реброва у «Ференцвароші» все було добре»

– Ваша колишня команда «Ференцварош», як і «Шахтар», також вийшла у європейську весну. Стежите за її виступами?

– Якщо чесно, то не бачив жодного матчу команди. Я лише стежу за її виступами. У мене збереглися добрі стосунки з деякими хлопцями, які продовжують там свою кар'єру. Тому я за них дуже радий.

– Коли ви останнім часом грали в Угорщині, в Україні повідомлялося, ніби маєте бажання покинути «Ференцварош». Це відповідало дійсності?

– Поки з «Ференцварошем» працював Сергій Ребров, то все було добре, все було шикарно. У нас була Ліга чемпіонів, були здобутки в національному чемпіонаті. Результати кажуть самі за себе. Так, ми в груповому турнірі Ліги чемпіонів змогли набрати тоді лише 1 очко, але це Ліга чемпіонів. На той момент нам було дуже важко претендувати на щось більше, але команда прагнула прогресу, вона зростала. Можна згадати нашу гру в Києві з «Динамо», коли за 10 градусів морозу була абсолютно рівна гра. А її результат вирішив один стандарт.

– Загалом від періоду виступів в Угорщині у вас залишився осад?

– Ні, жодного осаду. Я у «Ференцвароші», можна сказати, вперше відчув, що таке єврокубки. У перший мій сезон у команді ми добре виступили у Лізі Європи. Нам, на мою думку, не вистачило одного очка, щоб вийти з групи до 1/16 фіналу. Потім я відчув, що таке Ліга чемпіонів, де був «Камп Ноу», де були матчі з «Ювентусом» та з «Динамо» Київ. Далі знову була група Ліги Європи разом із «Селтіком» та «Байєром». Отже, у мене було три роки в єврокубках, був досить цікавий чемпіонат Угорщини. Я вважаю, що у «Ференцвароші» мені вдалося провести добрий етап своєї кар'єри. Завжди вдячний Сергію Станіславовичу [Реброву], що він покликав мене туди. Але зараз я вже перегорнув ту сторінку у своїй кар'єрі, повернувся додому і разом із «Шахтарем» пишу нову історію клубу, нову історію українського футболу.

«До матчів із «Ренном» часу ще достатньо»

– «Шахтар» продовжить писати єврокубкову історію у лютому майбутнього року матчами плей-оф Ліги Європи з «Ренном». Зрозуміло, що до ігор води може втекти багато. Проте, як оцінюєте шанси команди у боротьбі з французами?

– Час покаже. Зараз зовсім не хочеться бути якимось голослівним і робити завчасно якісь прогнози. Думаю, на зимових зборах ми безпосередньо готуватимемося до цих матчів з «Ренном». Часу ми маємо ще достатньо. Впевнений, інформації про суперника ми також матимемо достатньо. Можливо, щось зміниться у «Ренна». Ви правильно сказали, що води може втекти ще багато, тож можливі зміни і у нас у складі.

– На жаль, «Шахтар», як нині й усі українські клуби в євротурнірах, позбавлений підтримки рідних трибун. Як команда справлятиметься із цією проблемою? І чи це буде взагалі проблемою для «Шахтаря»?

– «Шахтар», починаючи з 2014 року, не грає на своєму стадіоні. Напевно, вже не один склад команди просто звик до такого стану речей. Я сподіваюся, що з «Ренном» ми також гратимемо в Польщі, на «Легії». Українська діаспора у Польщі немаленька, тож розраховуватимемо на її підтримку. Про стадіон «Легії» ми вже маємо добрі спогади, тому нам залишається продовжити цей шлях і зберегти тенденцію, яка є у нас.