Схід – справа тонка. Скандал на ЧС-1982 з шейхом, що зламав кар'єру Ступару

Сучасний футбол – це ігровий процес, що супроводжується величезною кількістю різноманітних високотехнологічних «штучок». Наприклад, на ЧС-2022 у Катарі глядачі вже побачили у справі, що таке напівавтоматична технологія визначення офсайду, коли у матчі-відкритті було скасовано перший забитий м'яч Еннера Валенсії, а на виправдання цього рішення організатори представили фактично «комп'ютерну картинку» епізоду, на якій було відображено частину ноги Фелікса Торреса, котрий віддав асист, яка перебувала за межею офсайдної лінії.

Погоджуватися із подібними нововведеннями чи ні – справа кожного, хоча вибору вболівальникам ФІФА не залишає, адже технології дедалі активніше залучаються до гри, коли на кону стоять десятки, якщо не сотні мільйонів євро. Можливо, зайва «комп'ютеризація» футболу справді є помилковим шляхом, але гра вже неодноразово проходила через зовсім темні епізоди, від яких не може «відмитися» й донині. Один із них стався трохи більше сорока років тому – на чемпіонаті світу-1982 в Іспанії, і був, на жаль, пов'язаний із персоною українського арбітра Мирослава Ступара, котрий нині часто залучається багатьма ЗМІ як експерт для розбору дій сучасних рефері.

На ЧС-1982 до Іспанії Ступар поїхав як єдиний радянський рефері. На той момент арбітру з Івано-Франківська було 40 років, а вибір на ньому радянська суддівська колегія, як згодом стверджував сам Ступар, зупинила через позицію тренерського тріумвірату збірної СРСР Бєсков – Лобановський – Ахалкаці. Нібито кожен із маститих наставників висловився саме на користь кандидатури Ступара, а не москвича Бутенка, через що український арбітр і отримав шанс показати себе на мундіалі в Іспанії.

Перебуваючи в Іспанії, Ступар дізнався, що йому довірено працювати на поєдинку другого туру групи 4 між Францією та Кувейтом. У першому турі французи програли Англії (1:3), тому гостро потребували перемоги, ще й враховуючи той факт, що азіати набрали одне очко, зігравши внічию проти Чехословаччини (1:1).

21 червня 1982 року на стадіоні «Хосе Соррілья» у Вальядоліді відбувся матч, який багато авторитетних футбольних видань Європи однозначно заносять до рейтингів найбільш ганебних поєдинків в історії гри. І все через двох антигероїв – Мирослава Ступара та Фахада Аль-Ахмада Аль-Сабаха. Останній був братом діючого на той час еміра Кувейту, а також очолював тамтешню федерацію футболу.

Перший тайм матчу Франція - Кувейт завершився із рахунком 2:0 на користь європейців, які впевнено вели поєдинок до своєї перемоги. На 48-й хвилині французи забили у ворота суперника третій м'яч, але гравці збірної Кувейту відповіли одним голом на 75-й хвилині. Рахунок 3:1 загалом не був принизливим для азіатів, і ті, вочевидь, були згодні програти саме без розгрому.

Але за десять хвилин до закінчення основного часу поєдинку стався конфуз, який став справжньою катастрофою у кар'єрі Ступара. Збірна Франції, провівши атаку, зусиллями Алена Жиресса забила четвертий м'яч у сітку воріт Кувейту, а український арбітр упевнено вказав на центр поля. М'яч був абсолютно чистим і мав бути зарахованим, але далі почалося щось зовсім неймовірне.

Футболісти збірної Кувейту почали апелювати до Ступара на предмет того, що до удару Жиресса почули свисток, і подумали, що гра зупинена через офсайд чи інше порушення правил. Виявилося, що головний арбітр не давав свистка, а звук, який був помилково прийнятий азіатами за елемент суддівського рішення, насправді пролунав з боку трибун. Ситуація дуже швидко набула скандального обороту, адже шейх Фахад Аль-Ахмад Аль-Сабах, що знаходився на глядацькому місці, жестом показав кувейтським футболістам негайно йти у роздягальню!

Гравці азіатської збірної не розуміли, що їм робити й зібралися біля «бровки», коли шейх почав демонстративно спускатися з трибун у бік поля. Спершу брат еміра Кувейту швидко переговорив із головним тренером своєї національної збірної бразильцем Карлосом Алберто Паррейрою, порадивши тому забирати гравців та йти у роздягальню на знак протесту. А після цього шейх попрямував до Ступара, щоб спробувати вплинути на рішення українського арбітра щодо «законності» четвертого забитого французами м'яча у цьому матчі.

Примітно, що на шляху із трибун на футбольне поле шейх аж ніяк не був зупинений іспанською поліцією, а охорона брата еміра Кувейту була досить непогано озброєна - за повідомленнями очевидців, хтось із охоронців Фахада Аль-Ахмада Аль-Сабаха мав при собі пістолет, а хтось – ніж.

Ступар раптово опинився під неймовірним тиском, а матч був призупинений більш ніж на шість хвилин, поки рефері намагався ухвалити єдине правильне рішення. Таким Мирослав порахував скасування гола Жиресса й призначення спірного м'яча із точки, в якій орієнтовно пролунав псевдосвисток. Як згодом зізнавався арбітр, він панічно боявся того, що матч може бути недограний. Ступар спробував знайти підтримку в асистентів - шведа Фредрікссона та югослава Матовиновича, але ті де-факто самоусунулися від епізоду, «відводячи очі убік».

Футболісти збірної Франції, лише відверто кепкуючи над Ступаром, також не втручалися у ситуацію, очікуючи на остаточний вердикт від головного арбітра. Таким чином, той опинився між двома вогнями: якби зарахував загалом абсолютно чистий м'яч Жиресса, то нарвався б на демарш збірної Кувейту, а якби скасував гол, то пішов би на поводу у вимог шейха.

Ступар обрав другий варіант, вважаючи, що якщо сторонній свисток справді пролунав, то це вплинуло на кувейтських захисників. Трохи пізніше український рефері говорив, що більшість колег під час розбору епізоду підтримали його рішення, а єдиним докором на адресу Мирослава було те, наскільки довго той не міг визначитися із остаточним вердиктом, змусивши глядачів чекати та прийнявши участь в епохальному шоу із шейхом.

Також Ступар вже на початку минулого десятиліття дав інтерв'ю, де нарікав на відсутність на той час додаткових роз'яснень з боку ФІФА. Нібито нинішні арбітри мають «купу методичної літератури», а тоді він зіткнувся з форс-мажором, не регламентованим у правилах.

Матч був відновлений розіграшем спірного м'яча за рахунку 3:1, але наприкінці Франція все одно забила ще раз – цього разу до голу не було жодних претензій, і фінальний свисток Ступара зафіксував розгромну перемогу європейців (4:1), яка згодом допомогла їм вийти до плей-оф.

Вже наступного дня ФІФА випустила офіційне комюніке, в якому було чітко зазначено, що рахунок 4:1 у матчі Франція - Кувейт визнається дійсним, а ось на двох антигероїв накладаються різні санкції. Фахад Аль-Ахмад Аль-Сабах був покараний штрафом у 25 тисяч швейцарських франків за неспортивну поведінку, а от арбітра Мирослава Ступара – відсторонено від роботи у міжнародних матчах.

Цікаво, що сам Ступар таке покарання на свою адресу згодом спростовував, стверджуючи, що аж до 1990 року «виїжджав на міжнародні матчі». Щоправда, із розпливчастості цього формулювання складно зрозуміти, в якому статусі був присутнім на цих іграх арбітр, а також якими взагалі були ці поєдинки, і чи підпадали вони під юрисдикцію ФІФА.

Кар'єру арбітра Ступар завершив у 1991 році, а за рік до цього з його фактичним «кривдником» Фахадом Аль-Ахмадом Аль-Сабахом, котрий продовжував після того епізоду свою управлінську кар'єру у футболі, стався трагічний випадок. Брата еміра Кувейту було застрелено 3 серпня на батьківщині під час збройного вторгнення в країну іракських військ. Ця подія призвела до проведення операції Міжнародної коаліції ООН під назвою «Буря у пустелі», яка завершилася нищівним розгромом іракської армії, котра була змушена звільнити територію Кувейту й визнати всі резолюції Ради Безпеки ООН щодо цього конфлікту…