Без росіян та з фундаментальними реформами. Прев'ю сезону в лижних гонках

Вже п'ятницю, 25 листопада, у фінській Руці класичним спринтом за традицією стартує новий сезон Кубка світу з лижних гонок. Втім, вирази «за традицією», «як завжди» тощо по ходу нинішнього сезону застосовувати ми будемо вкрай рідко. А все тому, що новий сезон буде, не побоюсь цього сказати, революційним: напевно, ще ніколи в історії один сезон Кубка світу з лижних гонок не був несхожим на попередній настільки сильно, як зараз.

Що нового?

В останні роки керівництво Міжнародної лижної федерації (FIS) постійно звинувачували у консервативності та застої у лижних гонках. А тут в одне міжсезоння на лижні гонки впало одразу кілька фундаментальних змін. Частина з них були інспіровані самою FIS, частина – не за задумом федерації.

Почнемо з других. FIS, хай і не дуже того бажаючи, але все ж таки прийняла рішення про усунення російських і білоруських лижників на весь сезон 2022/2023. Можливо, у федерації й шукали б шляхів уникнути цього рішення, але позиція МОК, ключових спонсорів та головних зірок Кубка світу не залишила вибору.

Детальніше про усунення росії ми вже писали раніше, тут лише стисло резюмуємо. Потрібно бути об'єктивними і визнавати той факт, що в сучасну епоху росія була збірною №2-3 у лижних гонках, і для спорту з такою бідною географією і лише трьома по-справжньому топовими збірними втрата російської команди – це і серйозний удар по рівню конкуренції, і дуже помітна зміна розстановки сил загалом. Але, звісно, немає сумнівів ​​у тому, що рішення усунути країну-агресора – не просто справедливе, а єдине вірне.

Друга фундаментальна зміна стосується виключно жіночих лижних гонок. Завершила кар'єру беззаперечно найсильніша лижниця сучасності, Тереза ​​Йохауг, яка на останніх трьох титульних стартах (чемпіонатах світу 2019 та 2021 років, а також Олімпіаді-2022 у Пекіні) виграла всі три дистанційні гонки.

І, безперечно, її відсутність додасть інтриги у дистанційні гонки у майбутньому сезоні. А в контактних дистанційних гонках – ще й суттєво змінить сам перебіг боротьби. Якщо конкретніше – зробить їх менш селективними. Десятки разів ми бачили картину, коли Йохауг вже на перших кілометрах розривала пелотон, втікала від всіх, а суперниці по одному-двох, на межі своїх можливостей, намагалися наздогнати норвезьку приму. Тепер цієї надсили, здатної розірвати пелотон, не буде, гонки стануть закритішими, що буде на руку спортсменкам із ухилом у бік спринту.

Переходимо до змін, які спустилися зверху, тобто від самої FIS. Перша – це нова система нарахування очків. Раніше бали до загального заліку Кубка світу набирали 30 найсильніших на кожному старті, тепер – відразу 50. При цьому крок у очках після першого місця скоротиться. Якщо раніше переможець отримував 100 очок, друге місце – 80, третє – 60 тощо, то тепер – 100 – 95 – 90 тощо.

Що це все означає? Цінність перемоги девальвується. «Кубок світу з перемог» перетворюється на «Кубок світу з відвідуваності»: спортсмени, які намагаються не пропускати старти, але займають умовно 5-6 місця, тепер отримають більше шансів, ніж ті, хто часто перемагає, але при цьому регулярно пропускає гонки. Також виграють від цього універсали, які ходять і спринт, і дистанційні гонки.

Навіщо приймалося це рішення? В останні роки все більше говорилося про те, що престиж Кубка світу падає, а все більше топових спортсменів «йдуть у бункер». Це сленговий вираз у спільноті фанатів лижних гонок, що означає практику пропуску рядових етапів Кубка світу заради підготовки до головних стартів сезону – чемпіонатів світу або Олімпіад.

Чи вирішить ця реформа цю проблему? Лише частково. Ті спортсмени, які хочуть «всидіти на двох стільцях», тобто і поборотися за загальний залік Кубка світу, і успішно виступити на ЧС/Олімпіаді, тепер не зможуть часто пропускати рядові гонки Кубка світу. Але все ж таки головна причина такого явища як «бункер» – це сам факт того, що чемпіонати світу та Олімпіади значно престижніші за Кубок світу. І цю проблему нова очкова система ніяк не вирішує.

Друге нововведення – вирівнювання дистанцій між чоловіками та жінками. Усі чоловічі 15-кілометрові гонки тепер будуть по 10 км, як у жінок, 30-кілометрові – 20 км, натомість жіночі 30-кілометрові марафони стануть 50-кілометровими, як у чоловіків.

Що це означає? На перший погляд – у чоловіків дистанції різко скорочуються, і Кубок світу стає більш «спринтерським», а в жінок навпаки. Але насправді не все так просто. Минулого сезону чоловічого Кубка світу було заплановано 14 гонок із дистанцією 15 км. Але за фактом із них на 10-кілометрові перетворилися лише 8, а ще 6 – навпаки, зросли у дистанції до 20 км. Тому загальний кілометраж дистанційних гонок чоловічого Кубка світу практично не змінився. Найкраще зміни можна ілюструвати у таблиці.

Дистанційні гонки на Кубку світу:

Що ми бачимо. У чоловіків середній кілометраж гонок скоротився лише на 1 км, а загальний взагалі залишився таким самим, як і минулого сезону. А ось у жінок він справді суттєво виріс – на 90 км сумарно, і на 4,2 у середньому на одну гонку.

Що ми отримуємо у результаті? Побоювання з приводу того, що чоловічий Кубок світу стане сприятливішим для спринтерів-універсалів, не виправдовуються та не підтверджуються цифрами. У жінок справді бачимо суттєве збільшення дистанції. Але згадуємо завершення кар'єри Терези Йохауг, і, як наслідок, менш селективні дистанційні гонки: цей фактор частково нівелює зміщення акценту на користь дистанційників.

Тобто зміни далеко не такі колосальні, натомість у календар упустили ковток свіжого повітря. А стандартні гонки на 15 км у чоловіків і 10 км у жінок за останні роки настільки сильно набридли, що цей ковток був просто необхідний. Покритикувати FIS можна лише через те, що рішення приймалося без консультацій із самими спортсменами. Опитування було проведено лише постфактум, і воно показало, що відчутна більшість учасників Кубка світу виступає проти цієї реформи. Причому це стосується насамперед самих дівчат, які проголосували за варіант «ні»: боротьба за рівноправність статей для них виявилася неактуальною – вони воліли б бігати більш короткі дистанції.

При цьому програма чемпіонату світу-2023 у словенській Планиці залишиться консервативною: там рівності статей ми поки що не побачимо. І тут можна покритикувати FIS: весь сезон у процесі підготовки до чемпіонату світу спортсмени бігатимуть одні дистанції, а на ЧС – інші. Але в FIS підкреслюють, що поки що дана реформа має експериментальний характер, і може бути скасована вже через рік.

Чоловіки

Фаворит

Протягом останнього олімпійського циклу весь лижний світ спостерігав за дуеллю двох беззаперечно найкращих лижників світу – Йоханнеса Клебо та Александра Большунова, чиє протистояння небезпідставно порівнювали з дуеллю Ліонеля Мессі та Кріштіану Роналду. Однак дуелі Клебо – Большунов прийшов кінець: за кадровим співробітником росгвардії тепер можна спостерігати на прокремлівських путінгах та на захоплюючих змаганнях Кубка росії у сиктивкарах та мончегорськах.

Тому Клебо до нового сезону підходить у статусі беззаперечного фаворита №1. Хоча протягом усього міжсезоння сам Йоханнес робив усе можливе, щоб переконати нас у протилежному. Норвежець постійно скаржився на проблеми з підколінним сухожиллям та стегном, які змушували його тренуватися з обмеженнями і навіть періодично повністю вибивали з тренувального процесу.

Сам Клебо закликав не чекати від нього перемог як мінімум до старту Тур де Скі, проте за тиждень до старту Кубка світу виграв розділки обома стилями – і коньком, і класикою – на відкритті норвезького сезону в Бейтостолені, за наявності більшості основи збірної Норвегії. Не дуже схоже на людину, яка все літо мучилася через травми, чи не так? Схоже, Клебо значно перебільшував масштаби своїх проблем, тому підстав сумніватися у його статусі фаворита №1 набагато менше, ніж здавалося.

Норвежці

Хто ж може завоювати Великий кришталевий глобус (ВКГ), якщо у Клебо все-таки щось піде не так? За відсутності росіян увагу варто звертати насамперед на партнерів Клебо по збірній Норвегії. З урахуванням нової системи нарахування очок – насамперед на універсалів. Таким на пізній стадії своєї кар'єри став Пол Гулберг, котрий трохи втратив у своїх спринтерських якостях, але помітно додав у дистанційних видах. Схожі процеси минулого сезону почали відбуватися і з Еріком Вальнешем, хоча в класичному спринті він, як і раніше, перший після Бога Клебо. Незадовго до старту сезону Вальнеш переніс застуду, тому на відкритті Кубка світу в Руці він може бути не в оптимальних кондиціях.

Ханс Крістер Холунд, Шюр Рьоте, Сімен Хегстад ​​Крюгер, Дідрік Тьонсет, Мартін Льовстрьом Ньєнгет – дуже сильні дистанційники, але безнадійні як спринтери, що помітно б'є по їхніх шансах у загальному заліку. Ветеран Рьоте до того ж перед стартом сезону переніс шлунковий вірус. Як чистий дистанційник-конькіст увірвався на елітний рівень Харальд Остберг Амундсен, але минулого сезону він почав розширювати свою спеціалізацію – і щодо стилів пересування, і щодо прогресу в спринті.

Не забуваємо і про сильних спринтерів-конькістів – Ховарда Солоса Таугболя та Сіндре Бьорнстада Скара. Останній відкриття сезону в Руці пропустить через коронавірус. Хоча у конькіста Скара шансів проявити себе повною мірою у спринті класикою в Руці було й так небагато. Замінить його в Руці виступить Сіверт Вііг, який непогано проявив себе наприкінці минулого сезону, коли з тим же коронавірусом злягла вся спринтерська основа норвежців.

Інші

Коло суперників норвежців цього сезону буде дуже вузьким. Безумовно, одним із найсильніших, якщо не найсильнішим класистом світу залишається Іво Нісканен, хоча у дистанційних гонках він здатний показувати сильні результати й у коньку. У новому сезоні він може й має нав'язати норвежцям серйозну боротьбу у боротьбі за Малий кришталевий глобус (МКГ) у дистанційних гонках. Хоча пропуск відкриття сезону в Руці через коронавірус може серйозно вплинути на його шанси. Поступово додає Йоні Мякі, причому, стосується це і дистанційних гонок, і спринту, до якого він більше тяжіє.

Сильний спринтерський склад у збірної Франції, особливо у конькових спринтах. Йдеться про Рішара Жува та Люка Шанава. Жув минулого сезону зумів вийти з тіні свого партнера по команді, під кінець сезону здобув дві перші перемоги на Кубку світу, і за рахунок пропусків Клебо навіть взяв МКГ у спринті.

У дистанційних видах у французів справи дедалі гірші. Моріс Маніфіка вже надто старий, а Жан-Марк Гайяр та Адрієн Бакшайдер завершили кар'єру. Останній своїм рішенням дуже здивував – з огляду на його 30-річний вік на нього у Франції розраховували ще на цілий олімпійський цикл як мінімум. А так – головні надії на Клемана Парісса, а також на Уго Лапалю, якому вже настав час виправдовувати видані в молодості аванси.

Досить темні часи переживає збірна Швеції, але навіть зараз «Тре Крунур» має на кого сподіватися. Багатостраждальний Калле Халварссон виграв дві гонки на відкритті шведського сезону в Бруксвалларні. Це стало логічним продовженням закінчення минулого сезону, коли Калле навіть вдалося вперше з листопада 2018 року піднятися на подіум на Кубку світу. Після блискучого сезону 2020/2021 минула зимова кампанія зовсім не вийшла у спринтера Оскара Свенссона, але його потенціал сумніву не підлягає. Сподіваються у Швеції і на прогрес молодого Вільяма Поромяя. Хоча головним талантом шведських лиж вважається вже не він, а 16-річний вундеркінд Альвар Мюльбак. Цілком можливо, що вже цього сезону ми побачимо його на Кубку світу.

Невдалий минулий кубковий сезон видав і один із найкращих спринтерів світу Федеріко Пеллегріно. Хоча йому вдалося компенсувати це сріблом Олімпіади в особистому спринті. Також у збірній Італії розраховують на класиста-універсала Франческо Де Фабіані, який у вдалі для себе дні здатний боротися за найвищі місця.

Не найкращим чином провели минулий сезон лідери збірної Великобританії – Ендрю Масгрейв та Ендрю Янг. Сенсаційно увірвався на найвищий рівень під кінець минулого сезону 29-річний китаєць Цян Ван, який у березні навіть піднявся на подіум престижного спринту в Драммені.

Жінки

Фаворит

У жінок відхід Терези Йохауг та нова система нарахування очок значно перетасувала розклади у боротьбі за перемогу у загальному заліку. Головним фаворитом ми вважаємо Джессіку Діггінс, яка вже вигравала ВКГ у 2021 році. Американка здатна успішно виступати як у дистанційних гонках, так і в спринті, і обома стилями пересування, нехай досить помітне зміщення спеціалізації у бік конька у неї зберігається.

Як уже говорилося, відсутність Йохауг зробить контактні дистанційні гонки менш селективними. І це також на руку Діггінс: серед усіх топових дистанційниць у неї, мабуть, найпотужніший фінішний ривок. Тому фаворитський статус Джессіки цілком виправдав, і навіть можлива невдача на відкритті Кубка світу в Руці не повинна бентежити: Діггінс завжди важко входить у сезон, і на етапі в Руці виступає досить слабко.

Швеція

В останні роки збірна Швеції дедалі сильніше зміцнювалася у статусі найсильнішої жіночої збірної світу. Відсутність росії та завершення кар'єри Йохауг лише посилить позиції «Тре Крунур». Потенційно головним фаворитом Кубка світу могла б стати Йонна Сундлінг, яка минулого сезону була найсильнішим спринтером світу і при цьому під кінець сезону помітно додала у дистанційних видах. Проте шведка користуватися своїм шансом на ВКГ наполегливо не хоче, і збирається пропускати Тур де Скі. Та й перед стартом сезону Йонна перенесла застуду, через що пропускала змагання у Бруксвалларні, а також не виступить на двох стартових етапах Кубка світу – у Руці та Ліллехаммері.

Поки Сундлінг пропускала початок минулого сезону через травму руки, у спринтах домінувала її партнерка по команді Майя Дальквіст. Запасу, який вона створила собі до Нового року, вистачило для завоювання МКГ у спринті. Загалом за своїм потенціалом тій же Сундлінг Майя трохи поступається плюс дистанційні гонки ходить набагато слабше – про боротьбу за загальний залік говорити неактуально.

Одна з головних подій сезону – повернення Лінн Сван, яка пропустила практично півтора роки через травму плеча. Шведку багато хто небезпідставно називає найталановитішою лижницею нинішнього покоління: вже у 20 років вона була найсильнішим спринтером світу і поступово прогресувала у дистанційних гонках, особливо контактних. Якби не фактор травми – Сван безумовно вважалася б головним фаворитом Кубка світу.

Однак шведка повертається в гонки поступово, на Кубку світу, цілком можливо, до Тур де Скі ми її не побачимо. Отже, головна мета – підготовка до чемпіонату світу у Планіці, а мрії про загальний залік доведеться відкласти як мінімум до наступного сезону. Тим більше, що ніхто не знає, наскільки позначилася на стані Сван така довга відсутність.

Головною надією Швеції у загальному заліку має стати Ебба Андерссон, хоча для завоювання ВКГ їй треба додавати у спринті. Фріда Карлссон за своїм потенціалом як дистанційник навіть сильніша за свою партнерку по команді, минулого сезону вона навіть неодноразово обігрувала в очній боротьбі саму Йохауг, та й у спринті у неї результати набагато кращі.

Ось тільки Карлсон - такий собі боєць на дистанції цілого сезону. За всіх своїх незаперечних переваг, Фріда дуже схильна до травм, хвороб, має проблеми з відновленням і здатністю довгий час тримати пікову форму. Тому від неї чекаємо ряду яскравих, домінуючих перемог, але в плані боротьби за загальний залік Андерссон виглядає перспективніше. Тим більше, що на відкритті шведського сезону в Бруксвалларні саме Ебба виграла обидві дистанційні гонки (щоправда, одну з них Карлссон пропускала).

Є у шведок і сильний другий ешелон – це Йоханна Хастрьом та Емма Рібом. Обидві здатні боротися за подіуми в спринті на Кубку світу, і Рібом може показувати солідні результати і в дистанційних гонках. Але через надвисоку конкуренцію обидві навіть не завжди пробиваються до складу збірної Швеції на етапи Кубка світу. Загалом зазначимо, що більшість лідерів збірної Швеції у нинішнє міжсезоння пішли на самопідготовку – це і Карлссон, і Сван, і Дальквіст.

Норвегія

А ось на збірну Норвегії чекають непрості часи. В останні роки Тереза ​​Йохауг своїми колосальними особистими успіхами маскувала ті проблеми, які були за її спиною. Хейді Венг, подолавши спад у своїй кар'єрі, повернутися на свій піковий рівень все одно не зуміла. Влітку 31-річна норвежка випадала з тренувального процесу через хворобу і закликала не чекати від неї сильних результатів до Нового року. Її молодші сестри Тіріль і Лотта брати на себе лідерський тягар не готові, обмежуючись роллю міцних середняків.

Хелен Марі Фоссесхольм у юніорські роки вважалася майбутньою суперзіркою. Прогрес останніми роками у неї видно, але настільки щедрих авансів 21-річна норвежка поки що не виправдовує, та й спеціалізація у неї досить вузька. Втім, у такому віці від неї ще можна очікувати великих стрибків у результатах.

Чергову спробу повернутися робить зіркова Інгвільд Остберг. Весь сезон 2020/2021 вона пропустила через систематичні проблеми зі здоров'ям, а минулого сезону після досить посереднього старту знову вирушила до лазарету. Влітку її виключили зі складу збірної Норвегії: тепер пробиватися на Кубок світу буде складніше, а фінансування доведеться шукати самостійно. У розділці класикою на відкритті сезону в Бейтостолені Остберг замкнула топ-3 – щоб потрапити на Кубок світу такого рівня достатньо, але мріяти про повернення на піковий рівень поки що дуже рано.

Головною сенсацією змагань у Бейтостолені стали дві перемоги у дистанційних гонках Анне К’єрсті Кальво. 30-річна спортсменка протягом усієї своєї кар'єри була не більше ніж середняком, а зараз претендує на роль лідера збірної Норвегії. Далека від своїх найкращих результатів дистанційниця-конькістка Рангхільд Хага, а під час змагань у Бейтостолені вона до того ж заразилася коронавірусом.

Непросто все й у спринтерській частині збірної Норвегії – замінити легендарну Майкен Касперсен Фаллу, яка завершила кар'єру, буде непросто. Дуже багато надій було на Крістін Шістад, але поки що вона виданих авансів категорично не виправдовує – а їй уже 23 роки. І зараз у збірній Норвегії вже більше розраховують на 23-річну Матільду Мюрволд, яка минулого сезону помітно додала і вперше піднялася на подіум на Кубку світу.

Інші

Після відходу Йохауг з'являються шанси у тих спортсменок, які всі ці роки були на других-третіх місцях, у тіні великої Терези. Наприклад, у Крісти Пармакоскі. Фінка стабільна, універсальна, і, у разі повернення на рівень 4-5 річної давності в спринті, може навіть серйозно замахнутися на ВКГ. Свою другу молодість минулого сезону знайшла досвідчена Кертту Нісканен, яка ледь не перемогла Йохауг у класичній розділці на Олімпіаді. У новому сезоні вона може розраховувати на кілька яскравих перемог, але для боротьби у загальному заліку її спеціалізація надто вузька. Найкращим був минулий сезон для Йоханни Матінтало, яка нарешті почала хоча б частково виправдовувати численні аванси, видані їй у юніорські роки.

Другим номером збірної США залишається Розі Бреннан, яка після прориву позаминулого сезону залишається на досить непоганому рівні. У дистанційних гонках сильна австрійка Тереза ​​Штадлобер, хоча їй, хоч як це не дивно, відхід Йохауг може піти навіть на шкоду: враховуючи слабкість її фінішного ривка, низька селективність контрактних дистанційних гонок їй не на руку. У збірної Швейцарії головна надія - на спринтера Надін Фендріх.

Декілька гучних сенсацій на Олімпіаді в Пекіні створила збірна Німеччини, яка завоювала золото в командному спринті та срібло – у класичній естафеті. Головна надія команди – Катаріна Хенніг, чекаємо на прогрес від Вікторії Карл та Катеріни Зауербрей.

Багато непотрібної уваги влітку було прикуто до збірної Словенії. Лідер команди Анамарія Лампіч посварилася з лижною федерацією країни і вирішила піти в біатлон. Втрата головної зірки напередодні домашнього чемпіонату світу – дуже погані новини для Словенії. Тепер головна надія на Еву Уревц, хоч вона навряд чи рада втраті такого сильного партнера для командного спринту.