Рамірес так і не дістався до рекорду Флойда. Програв Біволу без шансів

Мексиканець Джильберто «Зурдо» Рамірес вперше у кар’єрі програв. Його рекорд був ідеальним – 44 перемоги, жодної поразки та 30 нокаутів. Але гонитва за рекордом Флойда не склалась. У відповідальному поєдинку за титул чемпіона світу він по ділу програв Дмітрію Біволу (21-0, 11 КО).

І начебто поразка по ділу. Але чи зробив Зурдо достатньо для перемоги? Точно ні.

Раміресу вдалося програти майже всі раунди. І проблема не тільки у рівні суперника

Джильберто Рамірес – мексиканець, що претендував ледь не на місце нового Канело Альвареса. Габаритний, сильний, яскравий боксер з топовим рекордом. Багато говорить, весело вирубає опонентів. Цікаво.

З одного боку, все йшло чудово. Рамірес бив суперників, підіймався у категорії та знову перемагав. З іншого, перед тим, як виходити на чемпіонів, все ж варто було спробувати себе проти більш серйозних візаві. Просто факт у тому, що найбільш імениті опоненти Раміреса - це Джессі Харт, остання ветеранська версія Артура Абрахама, Максим Власов, Салліван Баррера та Максим Бурсак. Загалом здається, що непогано та весело. По факту ж є і більш конкурентні просто зараз боксери, а не ветерани та просто бійці з іменами.

Але і це не так важливо. Ми не раз бачили, як боксери з посереднім рекордом били топів. Той же Теофімо Лопес перед зустріччю проти Василя Ломаченка не побив нікого по-справжньому суттєвого. Але у конкретному поєдинку проти конкретного візаві все склалось ідеально. Але зустріч Раміреса та Бівола – не той випадок.

На стороні Джильберто була сила, габарити та потужність. Рамірес і вище – 189 см проти 183, і мав більший розмах рук – 191 см проти 183. І просто фізично габаритніший. Проте, абсолютно нічого з цього не допомогло. Мексиканець з першого раунду почав працювати другим номером і на цьому закінчився.

Перші три раунди видались достатньо конкретними. Поки опонент намагався намацати відстань завдяки роботі ніг та джебу, Рамірес відповідав ще довшим джебом, аперкотом передньою рукою та лівим прямим. Але з плином часу Бівол прибирав все до рук: і дистанцію, і темп поєдинку, і ініціативу.

Від раунду до раунду Джильберто намагався побачити шпаринку у захисті опонента, але занадто повільні руки не встигали за занадто швидкими рухами суперника. Здебільшого на одне точне влучання мексиканцю прилітало і три, і п’ять точних влучань у відповідь.

Моментами Бівол діставав так, що здавалось, Джильберто Рамірес ось-ось візьме коліно. А все не тільки через точну та жорстку роботу суперника, а й через те, що голова габаритного бійця завжди була близько. Тобто, мексиканець буквально нахилявся під удари, намагаючись піти від першої хвилі атаки. Абсолютно дивне рішення, якщо враховувати, що опонент має якраз коротші руки. Тож такими діями ти неначе сам даруєш йому більше шансів.

Добре, переграти Бівола не вийшло. Він швидкий у руках і ногах, добре рухається. Можна просто здатись і почати пропускати. А можна щось почати робити. Рамірес не пішов і не туди, і не сюди. Продовжив намагатись боксувати з більш розумним суперником, шукати шпаринки та перестрілювати того джебом завдяки довжині рук.

Джильберто відправляв у нокдаун усіх боксерів нової для себе категорії, допоки не дістався до Дмітрія. Тому що, коли не йшло з боксом, він завжди міг переключитись на бійку. Просто піти вперед, продавити те, що треба і спробувати насипати. Чи було тут це? Абсолютно точно зрозуміло, що ні.

Скоріш за все, тому що з першого раунду мексиканець відчув на собі удари опонента і зрозумів, що може все скінчитися ще гірше. З іншого боку, могло б і краще, але спробувати так і не довелось.

Рамірес намагався пробити супернику тулуб. Зустріти його лівою. Перекинути передню руку своїм джебом. Все це доходило до цілі, але недостатньо акцентовано та точно, щоб хоч щось зробити чемпіону. Біволу достатньо було двічі за раунд вмикатись на нормальних оборотах, щоб перебити всю псевдоактивність претендента. До чого готувалась команда Раміреса і яким був хоча б план Б, залишиться загадкою.

Підсумковий результат вийшов абсолютно закономірним: 118-110 та двічі 117-111 на користь чемпіона, що вчергове захистив титул WBA та вдруге поспіль побив мексиканця.

І що далі?

У Бівола все просто. Якщо не буде реваншу, то або об’єднання з Бетербієвим, або зустріч із Канело. І там, і там він фаворит. Причому, навіть якщо спуститься у вагу до Сауля. Занадто вже Дмітрій великий для мексиканця. Сподіваємось хоча б на точне та жорстке влучання, а також на те, що Бівола знатно висушать перед боєм.

Рамірес став черговим боксером, у якого не склалося з рекордом Флойда. Їх було забагато навіть для міні-списку. При цьому Мейвезер бив чемпіонів – чинних або колишніх. У Джильберто останніх у рекорді всього декілька, а поєдинок проти і чинного, і достатньо молодого він програв.

Далі – абсолютно будь-який поєдинок. Варіантів тут справді багато. Шкода, що вони не були використані до виходу на такий важливий поєдинок. Наприклад, Каллум Сміт. Якщо той не домовиться про чемпіонську зустріч проти Артура Бетербієва. Все ж британець – перший номер рейтингу.

Нікуди не дівся Джошуа Буатсі чи Маркус Браун. Джо Сміт-молодший теж тут, і з усіма ними поєдинок був би реально веселим. Та навіть ветеран Жан Паскаль чи не ветеран Ентоні Ярд. З ними і класні поєдинки, і реально є шанси.

Головне - не повертатись проти ноунеймів. Вже нуля у рекорді немає. Можна розслабитись і кайфувати від боксу.