Олександра ОЛІЙНИКОВА: «Обурює, коли росіянки пропонують зіграти пару»

23 та 29 жовтня українська тенісистка Олександра Олійникова виграла одиночний та парний трофей на 15-тисячнику в Іракліоні (Греція).

Тиждень тому Олександра виграла одиночний титул, а у суботу, 29 жовтня, разом зі своєю напарницею Лаурін Джон-Баптист (Велика Британія) виграла трофей у парному розряді.

Варто зазначити, що 21-річна Олександра Олійникова, уродженка Києва, покинула Україну разом із батьками у 2011 році та розпочала свою кар'єру під хорватським прапором. На початку цього року стало відомо, що Олейнікова прийняла рішення змінити громадянство і виступати за Україну. Під час своїх виступів за Хорватію вона виграла один титул у 2018 році ITF W15 в Іракліоні та ще три рази зіграла у фіналі.

Редакція Sport.ua не змогла пройти повз таку впевнену та переможну гру талановитої українки і запропонувала Олександрі дати інтерв'ю. Олійникова погодилася та відповіла на запитання.

– Які емоції від двох титулів підряд? Напевно, це важливий крок у вашій кар'єрі?
– Насправді, я дуже рада, бо я якийсь час нічого не вигравала в ITF через травми та деякі приватні проблеми. Тому емоції дуже позитивні! Бачу, що поступово повертаюсь до продуктивного ритму і думаю, що скоро буде ще більше результатів.

– Де та з ким почали займатися тенісом?
– Почала я тренуватися в Києві, в Юлії Сергіївни Давидюк, якій я дуже вдячна за те, що прищепила мені любов до тенісу і дала хорошу технічну базу.

– Наскільки ми знаємо, ви народилася в Києві, але в 2011 році ви вирушили до Хорватії та почали виступати під хорватським прапором. Чому ви зараз знову змінили громадянство?
– Я приїхала в Хорватію 10-річною дитиною. Рішення про виступи під хорватським прапором приймали батьки.
Але я є і завжди була українкою, і хотіла представляти саме Україну. На питання «звідки ти?» моя відповідь завжди була «З України, з Києва». Насправді, я почала процедуру перехода під український прапор ще в середині 2021 року і про це багато кому відомо. Але ця процедура досить довга, і вона виходить за межі тенісу. Я обов'язково повернуся в Україну після війни і буду будувати своє майбутнє саме в Україні.

– Хто кумир в тенісі? Не тільки в Україні, але і у світі? Який гравець на топ-рівні серед жінок та чоловіків найбільш симпатизує?
– Мені складно сказати, бо в мене немає кумирів, але мене дуже надихав теніс Ешлі Барті. Мені дуже подобається така стилістика і вона однозначно є людиною, яка змогла задати на це «тренд» в жіночому турі.

– Як справи із заробітком? Чи складно все встигати: відпочивати, мати особисте життя, тренуватися та постійно грати?
– Більш-менш, тримаюся. Щоб все встигати, намагаюся і не розділяти, а гармонійно інтегрувати в спортивний процес. Але – нормально себе почуваю. Граю національні ліги, змагання UTR, маю двух технічних спонсорів і є амбасадором одного з найстаріших і найвідоміших брендів в галузі криптографії.

– З ким товаришуєте з українських та іноземних тенісистів?
– З українцями я майже з усіма у хороших стосунках. Завжди дуже радію, коли бачу наших спортсменів на турнірах. З інших країн країн в мене, також, є товарищі.

– Чи слідкуєте за іншими видами спорту? За ким із спортсменів, можливо, конкретно?
– Чесно кажучи, я абсолютно не слідкую за іншими видами спорту.

– Як відноситесь до загарбницької війни росії?
– Я засуджую дії рф і вважаю це єдиною нормальною позицією. Все однозначно, крапка.

– Як оцінюєте вибір деяких українських тенісистів грати з представниками рф та білорусі в парних змаганнях?
– Я не знаю в якій реальності живуть ці люди. Мене особисто обурює, коли в мене росіянки питають про пару, тому що це демонструє наскільки вони зовні контекста, але якщо з росіянками все зрозуміло, то як наші гравці можуть не розуміти очевидних речей – я не знаю. Стати зараз в пару з росіянкою або білоруською, коли ми кричимо про весь світ про те, що в нашій країні відбувається геноцид, для мене значить просто не думати головою (або думати і бути проросійських поглядів).

– Які плани та цілі на майбутнє? Де плануєте грати та коли вже вас чекати на рівні WTA?
– Зараз я в Греції, це остання серія цього року, потім передсезонка. В мене дуже багато роботи попереду: тренування, відновлення, логістика тенісного процесу, але, звісно, рівень WTA – ціль на майбутнє і я впевнена, що вже скоро зможу її досягнути.