Шиффрін vs Влхова, Одерматт проти всіх. Прев'ю сезону в гірських лижах

Ще кілька днів тому за вікном стояла майже літня погода, проте вже найближчими вихідними на Реттенбахському льодовику в Зольдені за традицією стартує новий, 57-й в історії сезон Кубка світу з гірських лиж.

Проблематика коронавірусу остаточно відійшла на другий план, майже у всіх країнах скасовані чи зведені до мінімуму карантинні обмеження, а це означає, що в новому сезоні чекаємо на заповнені трибуни та чарівну атмосферу на трасах Кубка світу.

Другий рік поспіль календар Кубка світу буде збалансованим – часи явного перекосу у бік технічних дисциплін, на щастя, залишились у минулому. У чоловіків заплановано 22 старти у швидкісних видах (14 у швидкісному спуску та 8 у супергіганті) проти 21 у технічних (по 10 слаломів та гігантів плюс один старт у паралельних видах). У жінок мінімальна перевага, навпаки, у технічних видів: їх 22 (10 гігантів, 11 слаломів та 1 паралельний старт) проти 20 швидкісних (11 швидкісних спусків та 9 супергігантів).

Що стосується географії Кубка світу, то тут головне нововведення – по два швидкісні спуски під покровом легендарної альпійської вершини Маттерхорн на кордоні Швейцарії та Італії. Більше того: сама траса стартуватиме на території Швейцарії, а фінішуватиме вже в італійській Червінії. Чоловіки тут змагатимуться 29-30 листопада, жінки – 5-6 листопада. Відмінне рішення, яке нівелює часовий розрив між відкриттям у Зольдені та основною частиною сезону, та ще й такими розкішними гонками. Аби не довелося скасовувати, бо зараз існує проблема з нестачею снігу.

Також зазначимо, що після чемпіонату світу у французьких Мерібелі та Куршевелі чоловіки вдруге за сезон заїдуть до США: у досить знайомий усім Аспен та абсолютно нову локацію для Кубка світу – Пелісайдс Тахо. Фінал сезону пройде у Сольдеу (Андорра).

Чоловіки

Фаворит

У чоловіків головний фаворит сезону очевидний – це чинний володар Кубка світу Марко Одерматт. 25-річний швейцарець ще відносно недавно тотально домінував на юніорському рівні, після чого досить швидко та безболісно перейшов на передові позиції на дорослому рівні.

Одерматт молодий, дуже сильний – має все для того, щоб стати новим багаторічним домінатором Кубка світу за прикладом Марселя Хіршера. З однією лише різницею: Одерматт ходить швидкісні дисципліни, а це завжди підвищений ризик травм. Саме вони, схоже, і є єдиним фактором, який може зупинити Марко на шляху до другого Великого кришталевого глобуса (ВКГ) поспіль.

Норвежці

Головною загрозою Одерматту будуть два представники збірної Норвегії. Володар ВКГ 2020 року Александер Омодт Кілде напрочуд вдало повернувся після розриву хрестоподібних зв'язок коліна. І, якщо бойфренд Мікаели Шиффрін знову почне регулярно набирати солідні очки в гіганті, то може кинути реальний виклик Одерматту.

Хенрік Крістофферсен наприкінці минулого сезону знайшов свою другу молодість – настільки сильним ми його не бачили років п'ять. Якщо Хенріку вдасться повноцінно закріпитися на такому рівні, то знову фінішувати у топ-3 у загальному заліку та взяти Малі кришталеві глобуси (МКГ) у технічних дисциплінах йому під силу. На щось більше у сучасному форматі Кубка світу чистому спеціалісту технічних дисциплін розраховувати важко.

Також у технічних видах норвежці розраховують на прогрес молодих талантів – Лукаса Бротена та Атле Лі Макграта. Бротен вже довів свою здатність перемагати і підніматися на подіуми, тепер треба лише набути стабільності. Хоча її у минулому сезоні в слаломі катастрофічно не вистачало всім грандам. Щодо Макграта, то в нього гігант поки що помітно відстає від слалому.

Інші

Традиційно дуже сильна збірна Австрії, але шанси її лідерів поборотися за ВКГ трохи нижчі, ніж у норвежців. Йдеться насамперед про швидкісників Маттіаса Маєра та Вінсента Кріхмайра, які минулого сезону стали четвертим і п'ятим у загальному заліку відповідно. Маєр додав до цього своє третє олімпійське золото в кар'єрі, але як кубковий боєць, до потрапляння до топ-3 він трохи не дотягує.

Щодо технічних дисциплін, то тут ставка насамперед на Мануеля Феллера та Марко Шварца. Феллеру через дуже ризиковану манеру їзди не вистачає стабільності, а Шварц у минулому сезоні дуже сильно здав у порівнянні зі своїм піковим сезоном 2020/2021.

Натомість головним відкриттям сезону став Йоханнес Штрольц. 29-річний на той момент слаломіст сенсаційно вистрілив у січні перемогою в Адельбодені, після чого закріпився в основі збірної та поїхав на Олімпіаду до Пекіна. Там Штрольц завоював золото та срібло – феноменальний результат для людини, яка за півтора місяці навіть не завжди пробивалася до складу на Кубку світу. І тепер дуже цікаво буде спостерігати за тим, чи зможе Йоханнес зберегти такий рівень.

Збірна Швейцарії на одному Марко Одерматті не закінчується. Продовжує свою кар'єру чудовий ветеран Беат Фойц, який залишається одним із найкращих швидкісників світу, але спеціалізація його з кожним роком звужується. Лоїк Мейяр – головна ставка команди у технічних видах, хоча до кінця виправдати видані в ранні роки аванси йому так і не вдається, і у минулому сезоні у нього знову стався невеликий відкат у результатах.

Свій найкращий сезон у кар'єрі видав Джино Кавіцель, але при цьому всі чекають на повернення його титулованішого брата Мауро. Весь минулий сезон він пропустив через наслідки важкого падіння у січні 2021 року у Гарміш-Партенкірхені. Руки-ноги Кавіцель залікував досить швидко, а ось від ушкодження голови одужати не міг: коли Мауро ставав в аеродинамічну стійку, у нього виникали проблеми із зором (якщо точніше – двоїння в очах). За півтора роки із проблемою вдалося значною мірою впоратися, і 34-річний швейцарець планує повернутися до Кубка світу вже на старті цього сезону.

Володар ВКГ 2021 року Алексіс Пінтуро минулий сезон повністю провалив, вперше за 10 років не здобувши жодної перемоги на Кубку світу. У новому сезоні 31-річний француз не має наміру йти на загальний залік: він скаржиться на те, що календар більше підходить фахівцям швидкісних видів. Дуже дивні слова, враховуючи, що календар максимально збалансований, та й те, що раніше протягом багатьох років календар був з явним ухилом у бік технічних дисциплін, його не бентежило.

Його молодий партнер по команді Клеман Ноель у минулому сезоні був, як і абсолютно всі топові слаломісти, страшенно нестабільний, але завоював золото Олімпіади. За своїм потенціалом Ноель залишається слаломістом №1 у світі, і час уже завоювати перший МКГ у своїй коронній дисципліні.

Залишається одним із найкращих швидкісників світу Домінік Паріс. У формі сезону 2018/2019 лідер збірної Італії міг би навіть поборотися за ВКГ, але, на жаль, після розриву хрестоподібних зв'язок дотягнутися до того рівня Парісу поки що не вдається. У технічних дисциплінах «Скуадра Адзурра» розраховує на гігантиста Луку Де Аліпрандіні, молодого, талановитого та нестабільного слаломіста Алекса Вінатцера, а також на ветерана Джуліано Раццолі, який минулого сезону знайшов свою другу молодість.

Збірна Німеччини розраховує на маститого швидкісника Томаса Дрессена та на слаломіста Лінуса Штрассера. Після прориву в сезоні 2020/2021 крок назад зробив лідер збірної США Раян Кокран-Зіґле. Чекаємо на топові результати в гіганті від хорвата Філіпа Зубчіча та словенця Жана Краньєца.

Жінки

Дуелянтки

Минулого сезону рівну та напружену боротьбу за ВКГ вели між собою Петра Влхова та Мікаела Шиффрін. Для американки минулий сезон вийшов максимально неоднозначним. Олімпіада в Пекіні завершилася тотальним провалом - Шиффрін зійшла з дистанції своїх улюблених слалому та гіганту вже на самому старті перших спроб, і не зуміла скрасити це фіаско хоча б однією медаллю в інших видах. Однак після цього Мікаела чудесним чином зібралася, видала блискучий фінішний відрізок сезону і завоювала свій четвертий ВКГ у кар'єрі. Здобути ще один їй під силу, але часи, коли Шиффрін домінувала і була беззаперечним фаворитом, вже давно минули.

Петра Влхова на Олімпіаді золото у слаломі таки зуміла здобути, але боротьбу за ВКГ програла. Наприкінці сезону словачка напевно неодноразово пошкодувала про те, що до Пекіна не виступала на Кубку світу в швидкісних видах – можливо, саме цих очок їй і не вистачило для перемоги в загальному заліку. І у новому сезоні словачка повторювати цих помилок не планує.

Італійки

Однак Влховою та Шиффрін коло реальних претенденток на ВКГ не обмежується. Знову великі надії на Соф’ю Годжу, яка минулого сезону до травми на рівних боролася зі словацько-американським дуетом. Італійка тотально домінувала у швидкісних видах, видавши феноменальну переможну серію у спуску. Однак надризикована манера їзди знову зіграла з Годжею злий жарт, і з битви за загальний залік уродженка Бергамо випала. Надій на те, що Годжа зможе пройти сезон без великої кількості помилок, не дуже багато, але якщо це таки станеться, то їй під силу обіграти і Шиффрін, і Влхову.

А ось Федеріка Бріньйоне після завоювання ВКГ у 2020 році трохи здала. Пов'язано це насамперед із регресом у її улюбленому виді – гіганті. Типова історія для гірськолижників, особливо жінок – у більш поважному віці спеціалізація спортсменок починає зміщуватися від технічних у бік швидкісних видів. Але будемо об'єктивними: навіть при всьому універсалізмі Бріньйоне, без повернення на піковий рівень у гіганті претендувати на ВКГ їй буде складно.

Марта Бассіно дуже довго ходила в молодих і перспективних, і позаминулого сезону нарешті почала виправдовувати видані їй аванси повною мірою. Але минулий сезон у 26-річної італійки вийшов трохи слабшим. Наразі завдання – повернутися до пікового рівня, але навіть його буде недостатньо для реальної боротьби за ВКГ.

Швейцарки

Поряд з Італією найсильнішою командою світу в жіночих гірських лижах є збірна Швейцарії. Перед стартом минулого сезону топ-фаворитом вважалася Лара Гут-Бехрамі, але досить несподівано вона зробила великий крок назад у своїх результатах, особливо це стосувалося швидкісного спуску. Тому шанси Лари оцінюємо обережно, але у разі повернення до форми другої половини сезону 2020/2021 вона має всі шанси не просто на рівних боротися з Шиффрін і Влховою, але і бути в цій боротьбі фаворитом.

А ось Мішель Гізін минулого сезону навпаки здивувала. Все міжсезоння 2021 року швейцарка мучилася від мононуклеозу і підійшла до старту сезону абсолютно розібраною, але дуже швидко набрала форму і у підсумку фінішувала четвертою у загальному заліку та виборола золото Олімпіади у комбінації. Безумовно, Гізін-молодша здатна знову фінішувати у топ-5 за рахунок свого універсалізму, але для реальної боротьби за ВКГ їй дуже потрібна хоча б одна дисципліна, яку вона ходитиме на топ-рівні з регулярними потрапляннями на подіум.

Схожою була історія з Венді Холденер: перед стартом сезону вона зламала дві руки, але, як і Гізін, досить швидко увійшла до оптимальної форми. Проблема лише в тому, що потенціал Венді є недостатнім для боротьби за найвищі місця в загальному заліку. Про що говорити, якщо в її профілюючому виді, слаломі, у неї досі жодної перемоги на Кубку світу при 29 подіумах.

Реформи у календарі Кубка світу на користь швидкісних видів, здавалося б, давали шанси поборотися за найвищі місця у загальному заліку Корін Сутер. Але саме в цей момент її спеціалізація почала звужуватися: результати в супергіганті суттєво погіршилися, і на топовому рівні залишився лише швидкісний спуск. І цього буде недостатньо за будь-якої конфігурації календаря, тим більше, що і в даунхіллі Сутер знаходиться в тіні Соф’ї Годжі.

Інші

Не найкращі часи переживає збірна Австрії, але списувати з рахунків австрійок ніколи не варто. Лідером команди зараз є Катаріна Лінсбергер, яка після тріумфального позаминулого сезону трохи здала. Ситуацію Катаріна спробувала виправити в міжсезоння, запросивши в якості особистого тренера іменитого Лівіо Магоні.

Італієць відомий по роботі з такими зірками, як Лара Гут-Бехрамі та Петра Влхова, а минулого сезону він тренував збірну Словенії та допоміг зробити прорив Андреї Слокар (яка, до речі, перед стартом сезону порвала «хрести» і пропустить якщо не весь, то як мінімум значну частину сезону). Подивимося, чи допоможе Магоні Лінсбергер у її спробах повернутися на піковий рівень, коли вона була здатна бити у слаломі навіть Шиффрін та Влхову.

Свою другу молодість у минулому сезоні знайшла Рамона Зібенхофер, після тяжкої травми та майже 4-річного спаду повернулася на призовий рівень у швидкісному спуску Корнелія Хюттер. Тепер те саме намагатиметься зробити інша швидкісниця, Ніколь Шмідхофер. Травми лідерів дозволили вийти на передові ролі у команді спортсменкам другого ешелону, таким як Тамара Тіпплер або Катаріна Труппе.

Катастрофічно не щастить колись одній із найперспективніших гігантисток світу Штефані Бруннер, яка за останній олімпійський цикл тричі рвала хрестоподібні зв'язки коліна. Напередодні старту нинішнього сезону у Бруннер знову виникли проблеми з коліном, і у ЗМІ відразу поповзли чутки про новий розрив хрестів. Але пізніше виявилося, що пошкодження набагато легше.

Дуже довго після розриву «хрестів» не могла повернутися на свій найкращий рівень Рангхільд Мовінкель, але минулого сезону лідер збірної Норвегії знову почала нагадувати себе зразка 4-річної давнини.

Свій найкращий сезон у кар'єрі видала Сара Хектор, яка завоювала золото Олімпіади в гіганті, і лише в кінці сезону віддала МКГ нев'янучій Тессі Ворлі. А ось ще одна гігантистка, Еліс Робінсон, після дуже яскравого старту кар'єри зупинилася у розвитку. Повертаючись до збірної Швеції, у слаломі головна ставка – на Анну Свенн Ларссон.

Активно бореться зі своєю проблемою нестабільності Естер Ледецка, але це дається чешці ціною звуження своєї спеціалізації до одного лише швидкісного спуску. Тільки в даунхіллі видавати топ-результати здатна і американка Брізі Джонсон.

Переваливши за 30-річний рубіж, найсильніший сезон у кар'єрі видала Лена Дюрр. Німецькій слаломістці дуже на користь пішли спільні тренування з Петрою Влховою. У швидкісних видах головна надія збірної Німеччини – Кіра Вайдле.