Срна правий: Мудрик міг би коштувати 100 млн, але що не так зробив Шахтар?
Донецький клуб раніше мало що робив, щоб популяризувати на ринку українських футболістів...
У жовтні «Шахтарю» знову довелося двічі зіграти проти «Реала» на груповій стадії Ліги чемпіонів. Незважаючи на тотальне оновлення команди та тренерського штабу, на що «гірникам» вимушено довелося піти через початок повномасштабної фази російсько-української війни, «Шахтар» виглядав досить гідно у обох баталіях проти іспанського гранда. На виїзді «помаранчево-чорні» мінімально поступилися (1:2), а на номінально домашній арені у Польщі були неймовірно близькі до перемоги, але втратили її лише у компенсований час (1:1).
Перед іграми з «Реалом» іспанські журналісти поспілкувалися з директором з футболу «Шахтаря» Даріо Срною, розпитавши серед іншого у хорвата думку щодо здібностей та економічної цінності головної «зірочки» донецької команди сьогоднішнього дня – 21-річного вінгера Михайла Мудрика. І Срна здивував багатьох, заявивши, що молодий українець за рівнем таланту перевершує всіх бразильців, які раніше виступали за «Шахтар».
«Можливо, через війну в Україні «Шахтар» втратив частину своєї ідентичності, але я можу сказати, що Мудрик – кращий за усіх бразильців, які в нас були. Це не перебільшення. Я все життя у футболі і можу сказати, що Мудрик – найкращий гравець у Європі на своїй позиції після Мбаппе, Неймара та Вінісіуса. Він неймовірний. Якби Михайло мав бразильський паспорт, він коштував би 100 мільйонів. Якщо якийсь клуб захоче його підписати, йому доведеться заплатити великі гроші», - заявив Срна.
Порівняння із Мбаппе, Неймаром та Вінісіусом були наведені Срною виключно для того, щоб європейські вболівальники, котрі прочитають інтерв'ю, могли хоча б приблизно уявити ступінь таланту гравця, про якого раніше, напевно, нічого навіть не чули, але який щодня перебуває на очах у Даріо, й демонструє гідний прогрес. Звичайно ж, хорват до певної міри перебільшував, проте загалом такі його слова – це абсолютно правильний підхід з точки зору популяризації клубу та його ключових активів, якими є футболісти.
Не виглядають надто дивовижними чи зухвалими й економічні оцінки від Срни, який вважає, що Мудрик міг би коштувати на ринку 100 мільйонів [вочевидь, євро]. У ситуації, коли «Манчестер Юнайтед» заплатив «Аяксу» за бразильця Антоні 95 мільйонів євро, при тому, що південноамериканець провів у Європі до цього лише два сезони, а яскраво себе показав тільки в останньому, клубам-продавцям варто орієнтуватися на сучасні трансферні тенденції, прагнучи виручити від потенційного продажу своїх молодих талантів якнайбільше грошей.
Тому слова Срни виглядають абсолютно резонними та правильними, інше питання в тому, що вони з'явилися на світ практично ні з того, ні з сього. І справа тут зовсім не у постаті Михайла Мудрика, який поки що недостатньо відомий у широких масах, а тому у сприйнятті багатьох не може коштувати стільки ж, як більшість з топ-гравців сучасності. Проблема полягає саме в тому, що Срна у наведених вище словах охарактеризував як «частину клубної ідентичності».
Іншими словами, «Шахтар» надто тривалий час і надто вперто робив ставку на бразильців. Завдяки цьому «гірники» змогли не лише досягти дуже непоганих, як для команди зі Східної Європи, спортивних здобутків у єврокубках за останні 10-15 років, а й здобули славу клубу-інкубатора для бразильських талантів. Останній фактор і приваблював багатьох європейських купців, які вишукували у таборі «гірників» чергового Вілліана, Дугласа Косту чи Фернандіньо. «Шахтар» став зрозумілим гравцем на європейському трансферному ринку для топ-клубів – тут майже завжди можна було вивудити «жирнесеньку рибку», але у «супровідних документах» до якої завжди було написано одне – «made in Brazil».
Якщо оцінити список із п'ятьох найдорожчих продажів «Шахтаря» в історії, то тут знайдеться місце лише для представників Бразилії – Фред (59 млн євро), Алекс Тейшейра (50 млн євро), Фернандіньо (40 млн євро), Вілліан (35 млн євро) ) та Дуглас Коста (30 млн євро). До десятки входять ще два бразильці – Давід Нерес (8-ме місце; 15,3 млн євро) та Додо (9-те місце; 14,5 млн євро). Крім них до топ-10 історично найдорожчих продажів «Шахтаря» увійшов також вірменин Генріх Мхітарян (6-те місце; 27,5 млн євро), та два українці – Дмитро Чигринський (7-ме місце; 25 млн євро) з Анатолієм Тимощуком (10-те місце; 14,5 млн. євро).
Все це вказує на те, що «Шахтар» навчився розкручувати, правильно популяризувати та вигідно продавати саме бразильців, а рідкісні винятки у вигляді гравців інших національностей, як відомо, варто розглядати лише в якості додаткового підкреслення основного правила.
Більше того, якщо подивитись на першу двадцятку найдорожчих трансферів «Шахтаря», то там знайшлося місце всього для чотирьох українців. Окрім згаданих вище Чигринського та Тимощука, це ще Ярослав Ракицький та Олександр Гладкий. Зверніть увагу, що лише останній є гравцем атаки, що ще раз виступає «частиною клубної ідентичності», про яку казав Срна. Через те, що «Шахтар» довгі роки попереду робив ставку на іноземців (переважно – бразильців), в міру талановитим гравцям з українським паспортом не давали можливості проявити себе у першій команді. Того ж Гладкого у згаданій топ-20 також не було б, якби не «золота епоха» в українському футболі, коли Олександра за 5 мільйонів євро у «гірників» міг собі дозволити викупити «Дніпро» – ще той, споконвічно-натуральний.
Недивно, що у когорті найдорожчих продажів «Шахтаря» у першій двадцятці ви знайдете прізвища вельми старанних, але, відверто кажучи, таких, котрі нічим не виділяються з точки зору таланту (що, до речі, підтверджує їх подальша кар'єра, поза «Шахтарем») гравців атаки, як Луїс Адріано, Брандао, Марсело Морено… А от одного з найяскравіших футболістів Юнацької ліги УЄФА-2014/15, найкращого бомбардира молодіжного чемпіонату світу 2015 року та володаря премії «Золотий талант України» 2015, 2016 років Віктора Коваленка «Шахтар» зумів продати всього за 600 тисяч євро, причому не в «Реал», «Манчестер Сіті», «Баварію» або «Ювентус», а в «Аталанту», де того дуже швидко визначили як «футбольний товар», і відправили в оренду в скромну «Спецію» з метою підшукати надалі варіант із вигідним перепродажем.
Чи можна було після цього сподіватися, що «Шахтар» ось так з ходу зуміє продати Михайла Мудрика за 100, або хоча б 50 мільйонів євро? Навряд, що й довело літнє трансферне вікно. На горизонті справді з'являлися гідні покупці, які мають стабільний фінансовий тил – «Арсенал», «Мілан», «Ювентус», говорили навіть про «Реал». Але ніхто з них на «гірників» із пропозиціями так і не вийшов. Справа обмежилася контактами з командами «другого ешелону» європейського футболу на кшталт «Баєра», «Брентфорда», «Ніцци»… Виторгувати в них 100 чи бодай 50 мільйонів євро – завдання неможливе, через що угода так і не відбулася.
До честі «Шахтаря», клуб таки не став продавати Мудрика за той максимум, який йому давали влітку, обстоюючи думку про мінімально необхідні 50 мільйонів. Тим самим «гірники» серйозно ризикували, бо ніхто не міг передбачити, як покаже себе Михайло у Лізі чемпіонів – головному мірилі таланту в очах топових європейських клубів. Вони, власне, і не поспішали влітку викладати надто багато, бажаючи побачити, що із себе представляє Мудрик саме на найсерйознішому рівні.
Після того, як Мудрик набрав чотири очки за системою «гол + пас» у чотирьох матчах (2 голи та 2 асисти), скаутам топових клубів Європи стало зрозуміло, що цей український талант може мати дуже багатообіцяючу кар'єру попереду. Вона зовсім Мудрику не гарантована, але всі задатки для того, щоб бути на топовому рівні, в Михайла справді є – починаючи з чудової швидкості та техніки, й до здатності демонструвати якісний футбол на топовому рівні.
Чи це означає, що тепер «Шахтар» без проблем зможе виручити від продажу Мудрика 50 мільйонів євро або більше? Не факт. Хоча б через ті самі трансферні засади, про які ми говорили вище. «Шахтар» у Європі все одно ще не бачиться постачальником беззаперечно якісних футболістів з українським паспортом. Поодинокий випадок, як із Мудриком зараз, бачиться для серйозних європейських клубів істотним ризиком, причому як з точки зору фінансів, так і репутаційно. Зрештою, всі чудово пам'ятають, як склалася кар'єра в «Барселоні» Дмитра Чигринського, котрий у «Шахтарі» демонстрував футбол європейського рівня, а в Іспанії дуже швидко засумував і «здувся»…
Отже, зараз «Шахтар» вступає в нову для себе еру, яка повинна привести до оновлення тієї самої клубної ідентичності. «Гірникам», які мають дуже гідну юнацьку академію, час робити максимум для популяризації на футбольному ринку Європи не стільки бразильців, скільки українців, котрі здатні грати та показувати сучасний футбол. І тільки згодом можна буде розраховувати на можливість виручити від трансферу українця 100 мільйонів євро, адже колись «гірники» були дуже раді 12 мільйонам євро від «Манчестер Сіті» за Елано, і їм знадобилося 11 років стрімкого розвитку, щоб отримати 59 мільйонів євро за Фреда від «Манчестер Юнайтед».
Тому й українського футболіста «Шахтар» цілком може продати у майбутньому за рекордні 100 мільйонів євро. Щоправда, через об'єктивні причини їм навряд чи виявиться Михайло Мудрик, але це зовсім не привід для «гірників» у середньостроковій перспективі відмовлятися від стратегії довіри місця у складі українським талантам та допомоги їм у поступовому виході на топ-рівень…
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Наставник національної команди України посідає 19-те місце, лідер – Дідьє Дешам
Мічел побоюється, що команду залишить велика кількість провідних футболістів
Оба эти парня очень хорошего качества, но кроме них никого близкого по уровню не видно, потому говорить о новом качестве академии Шахтера говорить явно преждевременно. После выпуска 1996-1997 гоов, когда молодежка играла в финале юношеччкой ЛЧ, ничего особо приечательного там не наблюдается.