КОЛБ: «Я граю заради моментів, коли є привід розгорнути прапор України»

Українська тенісистка прокоментувала свій перший фінал у одиночному розряді

10 жовтня 2022, 20:42 | Оновлено 11 жовтня 2022, 16:46

1773

КОЛБ: «Я граю заради моментів, коли є привід розгорнути прапор України» — Instagram. Надія Колб

Українська тенісистка Надія Колб емоційно прокоментувала свій перший фінал у одиночному розряді на турнірах ITF:

«Фінал 15-тисячника в одиночному розряді в Іспанії. 29 років. Дрібниця для багатьох, але не для простої дівчини з Євпаторії, яка свою професійну кар'єру разом із тренуваннями, начебто, завершила 5 років тому. Мало хто зрозуміє, що таке грати в теніс у Євпаторії, коли твої батьки прості будівельник та фармацевт і до тенісу ти потрапляєш випадково. Коли ти до 15 років не знаєш таке покриття, як хард, зустрічаючи його лише на підсумкових турнірах у Дніпрі. Коли тренуєшся в дитинстві в санаторних залах без забігів та з бурульками на батареях. Коли м'яч «лисий», але якщо стрибає, то все ок, можна грати.

Коли у 14 років ти стаєш першим в історії Євпаторії майстром спорту з тенісу і це ціле свято для міста (але у 2014 вони викреслюють тебе як людину, бо ти залишилася вірною рідній країні). Коли в 10 років тобі купують ракетку як у Сафіна, вагою 310 грамів і ти граєш нею місяць, поки вона все ж таки не вилітає у тебе з рук на бетоні. Коли з 13 років твій єдиний тренер – тато, який ніколи в житті не грав (винятком є 8 місяців коли я тренувалася у Харкові та 3 роки у Львові, де на тренуваннях завжди була Віра Іванівна), коли твої спаринг-партнери – це сестра на 4 роки молодші та брати, молодші на 8, 15 та 19 років. Коли всі сміються з твоєї кривої техніки, але ти непогано відчуваєш м'яч, тому що всі твої тренування – це вміти добре і зручно повернути м'яч для Марини, Максима, Стаса, Іллі.

Коли ти добре закінчуєш школу, отримуєш 2 вищі освіти з відзнакою і не припиняєш іноді показувати не найгірший теніс. Коли у тебе велика родина та Сашко на першому місці. Коли у тебе в житті ніколи не було більше 2-х ракеток. Дві їх і зараз (тільки тепер вони ще й різні, які залишилися з 2017 року). Коли ти граєш п'ять тижнів поспіль однією натяжкою і струни досі цілі (а це 19! одиночок, 5 з яких з гравцями WTA 180-500 + 11 пар + іноді розминки перед грою, тричі за 5 тижнів, переходячи з ґрунту на хард і назад). Коли три дні тому ти вперше грала з тейпом і далеко не тому, що раніше у тебе не було травм.

Коли, опинившись у Латвії з одним рюкзаком – волонтери дарують тобі свій спортивний одяг та ще пару тенісних майок ти купуєш у ризькому секонд-хенді. Можна продовжувати ще дуже довго... Чим краще ти граєш і далі доходиш – тим більше «експертів» пишуть про те, навіщо взагалі грати, якщо ти «сміття бездарне», ще й старе. Ось програєш у квалах і всім на тебе пофіг, а як покращуєш свій вінрейт до позитивного, то відразу стаєш «нікчемністю».

Та я ще трохи пограю. Граю заради моментів, коли є привід розгорнути прапор України, нагадати про мою країну та моє окуповане місто. Пограю, бо мені все одно поки нікуди повертатися. Пограю, бо зараз у мене є можливість бути разом із близькими в різних країнах і розповідати про війну та мій Крим. Пограю, бо лише сьогодні близько 300 людей аплодували прапору та гімну України, діти фотографувалися з нашим прапором, а дорослі висловлювали свою підтримку моїй країні!

Я не виграла фінал. Звичайно, мені прикро та шкода. Але саме цей пост зовсім не про теніс. Сьогодні я була саме там, де мала бути!

Дякуємо нашим героям за добрі новини на фронті. Щирі співчуття близьким загиблих...і тим, хто щодня страждає від обстрілів... Слава Україні!».

Зазначимо, що раніше 29-річна Надія Колб уперше вийшла у фінал одиночного розряду.