Чому не варто співати дифірамби Шахтарю за гру у Мадриді

1:2 – це у будь-якому разі гідна поразка. Це у будь-якому разі поразка з обопільними шансами на успіх. І це така поразка, після якої той, хто програв, може справедливо нарікати на долю.

Але якщо виходити з конкретного випадку, то це все одно поразка, яка не принесла жодного турнірного балу. І це – м'яко кажучи, адже сценарій матчу в Мадриді апріорі складався не на нашу користь. І якщо бути до кінця відвертим і справедливим, то підсумковий рахунок для «Шахтаря» на «Бернабеу» найбільш точно було б охарактеризувати так: «відскочили».

«Реал» очікувано виявився сильнішим. «Реал» очікувано переграв нашого чемпіона. «Реал» очікувано створив у рази більше гольових ситуацій і завдав у рази більше ударів по воротах. Один Бензема міг забити щонайменше тричі. А співвідношення точних ударів – 13:3.

«Реал» був нестримним у дебюті обох таймів. Та й у їхніх кінцівках теж. В принципі, «Реал» був сильнішим за свого суперника впродовж усього матчу.

Про статистику точних ударів було сказано вище. Якщо мати на увазі всі удари - і неточні теж, то «Мадрид» 36 разів бив по воротах, а «помаранчево-чорні» - 11.

хG «Шахтаря» (показник очікуваних голів) – 0,82, тоді як «Реала» – 3,84. Чому «вершкові» не вичавили більше двох забитих м'ячів – відповідь дуже проста. Дві головні причини – неточність у завершальній фазі атаки (привіт, майбутній володар «Золотого м'яча») та Анатолій Трубін.

Донецький кіпер став найкращим гравцем «гірників» за даними практично всіх серйозних статистичних порталів. Якби наш молодий воротар зіграв не так упевнено, розгрому не вдалося б уникнути.

Загалом можемо констатувати, що «Реал» закономірно переміг «Шахтар». Дива не сталося. Та й навряд чи воно могло статися, виходячи із реального співвідношення сил.

Тому в цьому зв'язку особисто я не вважаю правильним звеличувати значення мінімальної поразки з точки зору досягнення «гірників». Тому що, як було сказано вище, це однаково поразка. І вона по грі більше скидається на нашу удачу, ніж на нашу заслугу.

Однак, насправді не все так погано, як може здатися. Це якщо говорити і про конкретний поєдинок у Мадриді, і про перспективи гірників у своїй групі.

Гру команди Йовічевича в нинішній Лізі чемпіонів можна називати як завгодно, але назвати її байдужою чи порожньою не зможе навіть «затятий» уболівальник київського «Динамо». З мотивацією, настроєм, характером, а місцями й майстерністю у цієї команди повний порядок. Впевнений, що так буде й надалі.

Просто наявного набору опцій недостатньо для того, щоб тягатися на рівних з чинним переможцем Кубка чемпіонів. І тут нічого не поробиш: цю тезу потрібно просто прийняти. І не зводити замки з піску. Але при цьому слід обов'язково давати бій. Може, залетить, а раптом пощастить.

Відверто кажучи, і на зустріч-відповідь команд Анчелотті та Йовічевича я дивлюся без зайвого оптимізму. Мені здається, «вершкові» прагнутимуть вирішити питання про вихід із групи заздалегідь. Причому з першого місця. Тому своє не проґавлять і в Польщі.

Швидше за все, так і буде. І журитися з цього приводу точно не можна. «Реал» у нашій групі – справді королівський клуб. У прямому та переносному сенсі. З ним тягатися будь-якому колективу нашого квартету марно. Що, загалом, і показало швидкоплинне перше коло.

Але як мінімум за друге місце в групі «Шахтар» може і повинен поборотися. Різниця у класі між трьома претендентами на друге-третє місця – мінімальна. У чомусь суперники перевершують українську команду, у чомусь українська команда перевершує своїх опонентів.

Тому, вважаю, справжнє випробування, справжнє мірило для «гірників» розпочнеться у двох останніх турах чемпіонської Ліги. Ось там треба кров із носа брати очки. Брати своє.

А у матчах проти «Реала» треба вчитися. Потрібно намагатися. Потрібно проявляти характер. І не потрібно вішати ніс, якщо не вийде – все ж таки до «космічного» рівня нам ще дуже далеко.

Проте, за гру на «Бернабеу» нашій команді все одно варто подякувати. Хлопці зробили все, що могли. Більшого від них чекати навряд чи варто, враховуючи мотивацію і «Реала».

Отже, все нормально. Йдемо далі. Без дифірамбів.

Але з надією на єврокубкову весну.