«Рівняюся на Роналду». Фірман про трансфер з Юве та дебют за збірну України

Уродженець Львова Андрій Фірман провів три сезони в Академії «Ювентуса». У червні 17-річний Фірман дебютував за збірну України свого віку, а у серпні українець змінив «Ювентус» на СПАЛ.

Український футболіст ставить перед собою амбітні цілі та мріє про професійну кар'єру.

– Ви змінили «Ювентус» на СПАЛ. В чому причина такого рішення?
– Я розпочав передсезонну підготовку в складі прімавери «Ювентуса». В молодіжній команді «Старої синьйори» високий рівень. В заявці команди понад 30 гравців. Мені у 17 років було б важко претендувати на постійну ігрову практику. Після зборів у Швейцарії я відразу підійшов до директора молодіжної команди. Ми з ним вирішили, як краще розвивати мою кар’єру. У моєму віці потрібно постійно грати.

Тому для кращого прогресу прийняли рішення провести наступний сезон в оренді
У моїх послугах були зацікавленні 5 клубів – «Рома», «Сассуоло», «Парма», «Дженоа» та СПАЛ. Я обрав команду із Феррари, яка гарантувала мені постійну ігрову практику у чемпіонаті серед 19-річних.

– Як для вас пройшов минулий сезон в «Ювентусі» U-19?
– У нас була хороша команда. На жаль, у чемпіонаті ми поступилися у чвертьфіналі «Болоньї». У регулярному розіграші зайняли друге місце. На два очки відстали від тої ж «Болоньї».

За минулий сезон я пропустив дві гри через травму. Забив шість голів та віддав одну гольову передачу. Наставник команди інколи грав зі схемою без флангових нападників, із двома форвардами. В такому разі, я виходив на позицію другого форварда, або посилював гру по ходу матчу.

– Ви пов'язуєте майбутнє із «Ювентусом»?
– Директор клубу сказав, що має велике бажання, щоб я повернувся до Турину наступного року. У мене оренда тільки на сезон. Але СПАЛ має право викупу. «Ювентус» має право перевикупу. За фіксовану суму може викупити мій контракт протягом певного часу.

Якщо моя кар'єра буде добре розвиватися у Феррарі, то я не проти залишитися. Відчуваю сили спробувати себе на дорослому ріні. Далі вже «Ювентус» нехай вирішує. Якщо наступного сезону будуть інтереси від інших клубів, то можна розглядати. Це стосується не тільки Італії.

– Чи вірите, що зможете пробитися у першу команду «Ювентуса»?
– Це мрія для багатьох. Це дуже важко. За статистикою, дуже мало молоді дійшли першої команди. Але також є інші клуби, якщо не вийде себе знайти в Турині.

– Не шкодуєте, що не зможете зіграти в Юнацькій Лізі УЄФА?
– Звісно, шкода. Бо це дуже престижний турнір для молоді. Можливо, зіграю там наступного року. Мені тільки 17 років. Я для себе ставлю ціль потрапити у професійний футбол.

ФК СПАЛ. Андрій Фірман

– Раніше ви були чистим нападником, а минулого сезону почали грати як вінгер. Це тренерське рішення?
– Так. До «Ювентуса», у «Чезені», я грав чистим форвардом. Коли переїхав до Турина, в U-15, то грав на вістрі. У наступному році грав правого або лівого нападника. У U-17 на мене вже розраховували, як на флангового нападника.

– Де вам грати зручніше: в центрі чи на фланзі?
– На фланзі. Я правша. Лівою теж непогано грою. Більше подобається зліва, бо можу завдати удар та віддати пас.

– Хто із сучасних футболістів вам найбільше імпонує на вашїй позиції?
– Рівняюся на Кріштіану Роналду. Через його працездатність, силу волі. Він мав талант і використав його по максимуму. Також імпонує Неймар.

– Ви були три роки у школі «Ювентуса». Відчувається, що це великий клуб?
– Так. Суперники під час матчів фотографують роздягальні, поля, бо не мають такої інфраструктури. Умови найліпші в Італії. Не всі команди дорослі мають такі умови. Все на дуже високому рівні.

– Після початку війни багато українців опинилися в Італії. Чи хтось із молодих гравців був у «Ювентусі»?
– Діти з України тренувалися окремо в Турині. Не на базі в «Ювентуса». Клуб давав їм форму, тренерів. У U-16,17,19 не було українців.

– Чи вдавалося бувати на матчах головної команди на «Ювентус Стедіум»?
– Коли команда грає вдома, то намагаюся не пропускати домашні ігри. Директор та секретар давали квитки на матчі. Вони також обирають категорію, хто має подавати м’ячі серед молоді. Це залежить від навчання у школі, відношення до тренувань. З кожної вікової групи обирають по 8 чоловік.

– В Академії «Юве» багато іноземців?
– Так. Є гравці з Франції, Австрії, Нідерландів, Бельгії.

– Приділяється увага тактиці?
– В Італії дуже тактичний футбол. Коли ми грали на вихідних, у п’ятницю чи четвер був день для тактики. Нам розповідали, як потрібно пресингувати, виконувати кутові, штрафні, як виходити із пресингу. Це все дуже добре для молодого гравця та допомагає розвиватися.

– Наскільки для вас став неочікуваним виклик до юнацької збірної України?
– Я про це довго мріяв. Перед війною була домовленість, що буду грати за збірну в березні. Але потім розпочалася війна, стало зрозуміло, що нічого не буде. Звичайно, що засмутився, але розумів, що зараз футбол не головне для України.

– Були сумніви, чи приймати запрошення України?
– Ніколи не було сумнівів. Хотів грати тільки за збірну України.

– Як прийняли в команді?
– Добре. Подружилися з хлопцями. Зараз переписуємося, підтримуємо спілкування.

– В чому феномен Олексія Гусєва, який так багато забиває, граючи на позиції правого захисника?
– Він дуже інтелектуальний гравець. Завжди знає, де потрібно бути.

Читайте також:

Що потрібно знати про 12 головних українських талантів

– Чому не вдався перший тайм вирішального матчу проти Польщі під час еліт-раунду?
– Досі не можу це пояснити. Були самовпевнені в собі. Потрібно було грати більш жорстко, сконцентровано, уважно.

Бракувало ігрової та фізичної форми, що мало наслідки у матчах проти Польщі та Італії. Якби команда мала більше часу на підготовку та перебувала в хорошому ігровому тонусі, то могли б боротися за перемогу в групі.

– Ви слідкували за фіналом Євро?
– Так. Бачив усі матчі. Ні за кого не вболівав. Дивився та аналізував, як однолітки грають на такому рівні.

– Яке враження справив Олег Кузнецов?
– Це легенда українського футболу, колишня  зірка «Динамо». Перший раз, коли він мені подзвонив до війни, то ми познайомилися. Коли приїхав, то привіталися. У тренуваннях не було жодних проблем.

– Це правда, що під час еліт-рауду ви були перекладачем Владислав Нагрудного із «Мілана»?
– Так, передавав йому установки тренера. Нагрудний не спілкується ні українською, ні російською.

– З Владом підтримуєте зв'язок в Італії?
– Інколи переписуємося.

– Не було проблем із тим, що у збірній ви грали десятого номера, а не на рідній позиції в атаці чи на фланзі?
– Це тренер вирішує. Я намагаються виконувати настанови наставника. Проти Косова я грав під форвардом. Це була моя дебютна гра на цій позиції.

– У вас було троє легіонерів: ви, Фесюк, Нагрудний. Як відносилися до вас гравці із українських клубів?
– Питали, які у нас умови, тренування. Було нормальне спілкування. Ми були однією командою.

– Як ви сприйняли новину про початок повномасштабної війни в Україні?
– Перебуваючи в Італії, дуже важко переживати події в Україні. Я не можу підібрати слів. Мрію, щоб все швидше закінчилося. З моєю родиною все добре. До нас приїхали мої бабуся та дідусь.

Сергій ТИЩЕНКО