Список Петракова: є питання

Догодити абсолютно всім – завдання практично нездійсненне. Особливо, коли ти головний тренер національної збірної. Тому кого б не ставив в основу своєї команди Олександр Петраков, кого б не викликав до тренувального табору, питання щодо його вибору були, є й будуть.

Є такі питання і зараз, коли Олександр Васильович оголосив список кандидатів на вересневі матчі національної збірної в рамках Ліги Націй.

Зізнатися, нині не варто шукати шорсткості в складних питаннях, бо такі шорсткості будуть завжди. Проте дозволю собі кілька реплік щодо кадрового вибору наставника «синьо-жовтих».

Отже, одразу впала в око відсутність серед голкіперів основного воротаря «Шахтаря» Трубіна. Анатолій непогано розпочав сезон – у його активі немає жодного пропущеного м'яча, тоді як головний його конкурент за місце у «рамці» – динамівець Бущан – в останніх чотирьох зустрічах пропустив аж 11 м'ячів.

Розумію, що Петраков довіряє Георгію, і що його провину у тих голах треба ділити як мінімум порівну з динамівським захистом, який зараз відверто не вражає. Але чому тоді весь цей захист «скопом» опинився в основному списку?

Так, я знаю, що Трубіна викличе Ротань на матчі «молодіжки». Однак, на мою думку, в даному випадку важливо розставити пріоритети: національна збірна – це найвищий статус для гравця. Туди повинні потрапляти найкращі. Щоб була мотивація грати, зростати, розвиватись. Але в підсумку Трубін, який має повноцінну ігрову практику і відмінну статистику, туди не потрапляє, а Лунін, який не має ігрової практики від слова абсолютно, отримує повноцінний виклик. На мою думку, не зовсім правильний підхід до питання.

Про повний «кошик» динамівських захисників у списку я згадав вище: все-таки Олександр Васильович у цьому випадку переборщив. Як і з викликом нинішнього «гірника» Михайличенка, до речі.

Виходить, що для того, щоб потрапити до збірної, потрібно «лише» грати в топ-клубі. Хоча б за нашими мірками. Хоча б епізодично. Із «Андерлехта» Богдана не викликали до збірної – не мав ігрової практики. У «Шахтарі» поки що має, але його нинішня гра навряд чи дотягує до рівня головної команди країни. Аванс на майбутнє?

Але чому б такий аванс не адресувати іншим гравцям? Не з двох наших грандів. З тієї ж «Зорі», наприклад. Виходить, луганська команда – беззаперечний лідер УПЛ, але у поле зору тренерів збірної України потрапив лише один футболіст луганської команди (Назарина), та й той пішов до резервного списку.

Там само, тобто серед резервістів, виявився і захисник «Дніпра-1» Сарапій. А це приємно. Гра Едуарда стала справжнім одкровенням на старті чемпіонату.

А ось гра Бесєдіна відверто розчарувала. Але він все одно потрапив у поле зору. Нехай і в статусі резервного, проте. А чому б не спробувати копати глибше? Чому б, приміром, не викликати Борячука, який чудово проявив себе в «Металісті-1925»?

І чому не дочекався на виклик найкращий (на мій суб'єктивний погляд) півзахисник нинішнього «Шахтаря» Бондаренко, а ось Зубков із того ж «Шахтаря», який поки що явно не потрапляє в «ноти», на цей виклик заслужив.

Загалом питання до вибору головного тренера головної команди країни як завжди є. І ці питання – не від шкідливості, а для користі справи. Але Петракову, звичайно ж, з висоти свого становища видніше. Тому що саме йому відповідати за результат.

Якщо потрібний результат буде – подібні питання, напевно, матимуть відтінок «собаки гавкають – караван йде». А якщо, не дай Боже, результату не буде?