Чому Динамо нічого не показало в протистояннях із Бенфікою

За фактом чогось страшного в Лісабоні не сталося: «Динамо» апріорі було андердогом протистояння з «Бенфікою». Але, як ми знаємо, поразка поразці - різниця. Адже можна було програти інакше – чіплятися, намагатися, старатися. Чому програли так, тобто безвільно – давайте розбиратись.

Після домашніх 0:2 вирішили, що шансів немає

Впевнений, що всі ми при бажанні можемо згадати серйозні камбеки – як на міжнародній арені, так і у внутрішніх змаганнях, коли команди після вагомих домашніх поразок відігравали (або майже відігравали) фори в кілька м'ячів. Та візьміть хоча б півфінал останньої Ліги чемпіонів, у якому «Челсі» вдома поступився «Реалу» 1:3, але потім на виїзді зумів виграти в основний час 3:1. «Мадрид» у підсумку дотиснув суперника в овертаймі, але сам факт подвигу лондонців гідний найвтішніших епітетів.

Це я до того, що домашня поразка «Динамо» від «Бенфіки» хоч і була дуже болісною та некомфортною, за ідеєю не мала стати безнадією. У всякому разі, кияни мали хоча б спробувати створити диво – втрачати справді нічого. Але вони навіть не пробували.

І в даному випадку, як на мене, справа не тільки й не стільки у вищому індивідуальному та командному рівні «орлів». Справа в тому, що головним лихом «біло-синіх» у цьому протистоянні виявилася нестійка психологія. І це явне недопрацювання Мірчі Луческу.

Наддосвідчений румун не зумів запалити в серцях своїх підопічних вогонь реваншу. Склалося враження, що його хлопці вийшли грати, бо так було просто визначено календарем. Вони йшли не на передову, а на ешафот. З таким настроєм подвиг не здійсниш.

Та й із таким кадровим підбором – також…

Рогер Шмідт був дуже сконцентрований на поєдинку у відповідь з «Динамо». Настільки, що попросив перенести гру третього туру чемпіонату Португалії, щоб краще підготуватися до матчу-відповіді проти киян. Німецький тренер виставив і на домашню зустріч проти віце-чемпіонів України той самий склад, що переміг суперника у Лодзі. Його візаві подібної розкоші не мав.

Через пошкодження поза грою залишилися Циганков та Попов. Для цього «Динамо» – дуже серйозні проблеми. Плюс після відходу Вербича не вирішено проблему лівого флангу півзахисту. На мій погляд, Містер її вирішує методом втикання. Або, у кращому разі, шляхом найменшого опору, ставлячи туди будь-кого, але не профільного гравця.

Взагалі-то, ця тема для окремої нотатки, але можу з упевненістю констатувати, що Шепелєв – явно не гравець потрібного профайлу.

Ну і на завершення теми кадрового цейтноту «біло-синіх»: на лівому фланзі захисту Луческу випустив замість Дубінчака Вівчаренка. На жаль, реверанс не спрацював.

Тобто можемо стверджувати, що у великій поразці «Динамо» від «Бенфіки» закладено й об'єктивний підтекст: Луческу справді було складно здійснювати хоча б мінімальний кадровий маневр.

Єдина по-справжньому світла пляма нинішнього «Динамо» - Бущан

Динамівський голкіпер вкотре був визнаний найкращим у складі своєї команди. Роль Бущана в тому, що його команда пробилася так далеко в кваліфікації ЛЧ, складно переоцінити. І я зовсім не здивуюся, якщо в найближчому майбутньому Жора опиниться в одному з топ-клубів. Заслужив.

Біда в тому, що Бущан не може забивати. За два матчі проти «Бенфіки» динамівці не зуміли створити бодай одного по-справжньому небезпечного моменту біля чужих воріт. На «да Луж» кияни жодного разу не поцілили у площину воріт Влаходімоса, а загальна статистика ударів – 21-3. І це при тому, що «Бенфіка» навіть у рідних пенатах не була апологетом «Барселони» – тобто навіть не намагалася грати у тотальний контроль м'яча. 55 відсотків володіння м'ячем у них, 45 – у нас. Просто вони знали, що робити з цим м'ячем, а ми – ні.

Результат матчу визначили не так геройства господарів, як індивідуальні помилки гостей

Якщо розбирати кожен із трьох пропущених динамівських м'ячів, а можна, точніше, потрібно для повноти картини і всі п'ять, складеться стійке враження, що «Динамо» програло завдяки насамперед власним помилкам.

Саме по грі в Лісабоні. Перший пропущений м'яч – імені Отаменді – вина Бесєдіна. Другий, коли забивав Сілва, надзвичайна помилка Сироти. Ну а третій – цілковитий провал динамівської середньої лінії, яка дозволила супернику вибігти у швидку контратаку.

Розбалансованість. Невіра в себе. Приреченість. На жаль, причин цієї поразки дуже багато.

Чому «Динамо» не виходило на трансферний ринок?

Не хочеться вкотре «топтатися» на прізвищі Бесєдін. Хоча єдиний динамівський форвард, безумовно, і заслужив на серйозну обструкцію. Тут такий випадок, що просто більшого Артем вичавити із себе не може. Бо там цього більшого просто немає.

Але чому в клубі навіть не спробували змінити ситуацію – для мене це питання. Так, війна, так, легіонери не біжать зараз до України, але ж «Шахтар» купував гравців на проблемні позиції. Купував «Дніпро-1». І навіть «Ворскла» купувала.

Мені здається, що на місце лівого вінгера та на позицію форварда «Динамо» могло купити гідних гравців. З українським паспортом. Щоб закрити зяючі дірки у команді. І забезпечити собі «запасний аеродром» у разі незручних питань. Чому Суркіси цього не зробили, маючи необхідні кошти, – я не знаю.

У Лізі Європи буде легше?

Не факт. Хоча хочеться вірити, адже там начебто не має бути команд рівня «Бенфіки». Але на наше нещастя там обов'язково будуть команди на кшталт «Фенербахче» чи «Штурму». А як показали ігри із цими опонентами, «Динамо» було дуже непросто грати. І якби не удача у вигляді вилучень чужих гравців та блискуча гра Бущана, матчу проти «Бенфіки» могло й не бути.

Але якщо судити об'єктивно та неупереджено, шансів хоча б на локальний успіх у групі ЛЄ у «Динамо» на порядок більше, ніж у гіпотетичній групі ЛЧ. Проте й для локального успіху потрібно не лише «поставити пам'ятник Луческу на весь зріст», а й зробити серйозні висновки, провести роботу над помилками.

Інакше і «поверхом нижче» нас каратимуть за безвілля та беззубість.