Недоїдки з панського столу. Як Європа залежить від трансферів АПЛ

Коли планету накрив коронавірус, який боляче й практично миттєво вдарив по економіці найрозвиненіших країн світу, європейські футбольні клуби суттєво скоротили активність та витрати на трансферному ринку. Особливо серйозні наслідки очікувалися у 2020 році, коли проблема ледь виникла і справлятися з нею ще ніхто не навчився. Тоді ж в експертному середовищі виникло безліч дискусій щодо того, наскільки стійким до таких потрясінь є такий продукт, як англійська Прем'єр-ліга (АПЛ). Насправді фахівці неправильно ставили питання – клуби та турнір не стали слабшими, а швидше, ще більше зміцнили власну перевагу над континентальною Європою.

За часів, коли коронавірус лютував із найбільшою силою, витрати клубів АПЛ тимчасово скоротилися, і це було неминуче. Однак у період із 2019 по 2020 роки загальна сума трансферного обороту в елітарному дивізіоні англійського футболу порівняно із аналогічним попереднім показником скоротилася лише на 9%. Для порівняння в іспанській Ла Лізі в аналогічний часовий відрізок і з тієї ж причини коронавірусу трансферний баланс клубів впав одразу на 65%! Погодьтеся, різниця дуже солідна, й більшою мірою її такою робить той факт, що в АПЛ трансферні статті витрат вже відновилися на доковідному рівні, а ось у Ла Лізі – ні…

В Іспанії «Реал» та «Барселона» в певний момент справді відчули на собі серйозність ситуації, що спонукало керівництво цих клубів затіяти втілення в життя ідеї під назвою «Європейська Суперліга». Для клубів з АПЛ участь у цьому проекті бачилася, безумовно, цікавим явищем, але коли стало зрозуміло, що УЄФА створить набагато більше проблем, ніж у найближчому майбутньому можна буде отримати грошей, англійці, як то кажуть, «оптом» й дуже швидко поспішили залишити палубу тонучого корабля Суперліги, на капітанському містку якого вперто продовжують перебувати боси пари іспанських грандів, та італійського «Ювентуса».

Гроші не є критичним ресурсом для сучасної АПЛ. Цього літа 20 клубів цього турніру здійснили чистих трансферних витрат на суму 600 мільйонів фунтів. Це вдвічі більше, ніж показник усіх клубів з решти чотирьох ліг (Іспанії, Італії, Німеччини та Франції), що входять до топ-5 разом узятих. При тому, що більше третини загальноєвропейської суми (110 мільйонів фунтів) припадає на одну лише «Барселону». Фактично зараз багато європейських клубів продають своє майбутнє, щоб мати можливість інвестувати в сьогодення. У Англії ж представники Прем'єр-ліги можуть дозволити собі розкіш робити і те, і інше.

Подібне не тільки збільшує міць АПЛ, а й робить її королевою усього європейського футболу. Цього літа багато клубів з усього континенту покладалися на витрати своїх англійських колег, щоб мати можливість підживлювати власні бюджети. На поточний момент, 44% всіх трансферних доходів, отриманих клубами Бундесліги, припадають на покупців з АПЛ. Практично аналогічна ситуація спостерігається у Франції (40%), Португалії (42%) та Нідерландах (45%).

twitter.com/ManCity. Ерлінг Холанд

Позитивний момент полягає в тому, що гроші з АПЛ змушують весь футбольний світ перебувати у русі. Очевидний мінус – інші ліги Європи стають все більш й більш залежними від витрат лише двадцятки клубів з АПЛ, де-факто стаючи їхніми васалами та задовольняючись недоїдками з панського столу.

Історія європейського футболу знає чимало відрізків, коли одна ліга всерйоз домінувала над рештою. Колись беззаперечними лідерами й королями континенту були італійці, але в останні роки ніхто й близько не може підібратися до економічної могутності АПЛ. У клубів з цього турніру значно більше грошей, аніж у всіх інших. За рахунок цього вони залучають до себе якісніших футболістів, сильних тренерів, збільшуючи попутно цінність усього продукту, а отже, й роблячи його усе більш привабливим на ринку. Останній момент дає змогу більше заробляти, а це збільшує можливості для інвестицій. Коло замикається і починається наново.

Безумовно, в Європі зберігатиметься вболівальницький запит на деякі історично знакові матчі – скажімо, на Ель-Класіко чи міланське дербі, але з точки зору цілісного продукту АПЛ не має конкурентів і найближчими роками не видно, за рахунок чого ситуація може змінитися. Навпаки, якщо ситуація прогресуватиме у бік збільшення доходів і, як наслідок, витрат англійських представників, решті чемпіонатів доведеться задовольнятися роллю «сірих мишок», або розраховувати на неринкові механізми допомоги від щедрих власників, як це відбувається у ситуації з «Парі Сен-Жермен».

Щоправда, і в самій АПЛ не все настільки однозначно. Тут також існують «шари» та «прошарки», яскравим прикладом яких є так звана «велика шістка». Клуби з цього «елітного товариства» застовпили за собою майже половину всіх трансферних витрат ліги і цей відсоток, напевно, до закриття вікна лише збільшиться, оскільки «Челсі» та «Манчестер Юнайтед» продовжують оцінювати можливості для підсилення складу.

Лише чотири клуби поза «великою шісткою» витратили у літнє вікно-2022 понад 60 мільйонів фунтів. «Лідс» зробив це, продавши двох своїх найкращих гравців. «Ноттінгем Форест» не мав вибору, адже минулого сезону п'ять гравців першої команди у нього були орендованими. «Вест Хем» фінішував сьомим і мав вкрай нечисленний склад, якому була потрібна глибина. Зрештою, «Вулверхемптон» вирішив надати більшу довіру своєму менеджеру Бруну Лаже, котрий доказав за рік співпраці, що на нього можна покластися.

Все це створює чемпіонат, усередині якого існують три очевидні міні-ліги. «Велика шістка» визначить переможця сезону та учасників єврокубків (навіть кризовий «Манчестер Юнайтед» буде фаворитом за потрапляння у топ-6 на тлі інших, менш статусних претендентів). За нею слідує добірка з команд, які прийнято вважати амбітними – «Вест Хем», «Ньюкасл», «Астон Вілла», «Брайтон», «Лестер», «Крістал Пелас» та «Вулверхемптон». Зрештою, «Ноттінгем Форест», «Фулхем», «Борнмут», «Брентфорд», «Лідс», «Евертон» та «Саутгемптон», ймовірно, вирішуватимуть куди більш приземлені завдання щодо збереження прописки в еліті.

Будь-хто, хто за підсумками сезону опиниться серед представників іншої міні-ліги в рамках АПЛ, зможе або занести собі сезон в однозначний актив, або ж окреслити його провальним. Крім того, в елітарній англійській лізі, як ніде у континентальній Європі, відчувається важливість у боротьбі за виживання. Виліт у Чемпіоншип означає втрату пристойної частини грошей, а тому битва аутсайдерів в АПЛ часом стає не менш інтригуючою та захоплюючою, аніж боротьба за «золото».

Все це вкотре доводить – англійська Прем'єр-ліга нині перебуває на піку своєї могутності. Саме вона диктує моду континентальній Європи і від неї багато в чому залежать трансферні процеси, які відбуваються у великому футболі. Можливо, комусь і хотілося б щось кардинально змінити, але поки що передумов до цього немає, і Ерлінга Холанда ми бачимо саме на Туманному Альбіоні, так само як і Дарвіна Нуньєса, котрий встиг чудово дебютувати в АПЛ за «Ліверпуль»…