Не потрібний Луческу. Чому Динамо відпустило Вербича

Вінгер збірної Словенії Беньямін Вербич змінив київське «Динамо» на грецький «Панатінаїкос». Словенець скористався правилом УЄФА, яке дозволяє призупиняти контракти легіонерам з України та росії на рік. У Вербича залишалася угода з киянами до кінця 2022 року, тому Ігор Суркіс не отримає нічого за футболіста.

Заміна Ярмоленку

Наприкінці літнього трансферного вікна 2017 року «Динамо» втратило свого лідера Андрія Ярмоленка. Перехід став неочікуваним та відбувся завдяки принципу доміно. ПСЖ придбав у «Барселони» Неймара. Каталонці шукали заміну бразильцю та підписали гравця збірної Франції Усмана Дембеле із «Боруссії» Дортмунд. В обох випадках була активована сума відступних у контракті. Німецький гранд повинен був за короткий термін знайти заміну Дембеле. Дортмунд зміг швидко домовитися з «Динамо» по трансферу Ярмоленка.

За короткий термін Ігор Суркіс не ризикнув шукати заміну Ярмоленку. Вже були приклади, коли втративши Романа Єрьоменка, кияни підписали Дуду та Ескобара…Тодішній наставник киян Олександр Хацкевич першу частину сезону обійшовся Віктором Циганковим та Дерлісом Гонсалесом за підтримки Миколи Морозюка та Віталія Буяльського, які теж грали на правому фланзі півзахисту. За осінь потрібно було знайти підходящу кандидатуру, щоб зимою посилити команду.

Вибір пав на півзахисника збірної Словенії та «Копенгагена» Беньяміна Вербича. Річ у тому, що контракт Вербича із данською командою був дійсним ще півтора сезони. «Копенгаген» був готовий продати свого футболіста, щоб потім не втратити його безкоштовно. Беньямін хотів змінити команду та мати кращий контракт. Податки у Данії з’їдають значну частину великих заробітків.

Не потрібний Луческу

Вербич відразу влився в українську команду. Словенець швидко адаптувався до життя в Україні та відразу став одним із лідерів команди. «Крила» атаки Вербич – Циганков були головною силою команди Олександра Хацкевича.

Вербич дуже добре відчував себе у силовому українському футболі. Десь у такому ж середовищі він виступав у Данії. Швидкий, технічний, добре себе відчуває у силовій боротьбі та грає на другому поверсі – потрібно віддати належне Огнену Вукоєвичу, який тоді працював у селекційному відділі клубу та ініціював запрошення словенця до Києва. Для Вербича не стали проблемою наші кліматичні умови, бо він грав у Словенії та Данії. У плані адаптації теж було все добре. Вивчив мову та став своїм у колективі. Відразу здружився із поляком Томашем Кендзьорою, який допоміг йому в адаптації та сам був в ролі фактичного новачка.

Перші пів року Беньямін виглядав дуже сильно. Він буквально гриз землю на полі та віддавав усі сили. Здавалося, що він стане новим лідером команди. Але продовження не сталося. Десь почалися проблеми з мотивацією. Складалося враження, що Вербич зрозумів, що у «Динамо» не завжди можна грати на повну. Стати чемпіоном чи грати в ЛЧ – це добре, але і так зарплата хороша. Почалися періодичні проблеми зі здоров'ям. Вербичу, як і більшості гравці «Динамо», був потрібен тренер, який зміг би вивести його на новий рівень.

Здавалося, що таким може стати Луческу. Але досвідчений румун серйозно не розраховував на словенця. Основним гравцем на лівому фланзі півзахисту майже відразу став Карлос Де Пена. Мірча розумів, що уругваєць вже не молодий та позиція на фланзі потребує ротації, тому запросив до команди Вітіньйо. Бразилець восени адаптувався та вже під кінець першої частини сезону почав показувати свої сильні якості. На зборах багато забивав та мав стати провідним гравцем команди, якби не війна.

Перший сезон за Луческу Вербич фактично пропустив через травми. Виходив на окремі відрізки, але нічого особливо не показував. Мірча більше використовував Беньяміна на вістрі атаки, де через дискваліфікацію Артема Бесєдіна виникли проблеми.

У минулому сезоні нічого не змінилося – Вербич багато був травмований та програвав конкуренцію. Угода футболіста була чинна до літа 2022 року, але ніхто не поспішав її продовжувати. Беньяміну восени буде вже 29 років, він має багато травм та програє конкуренцію. Немає сенсу у таких умовах пропонувати довготривалі контракти чи хоча б дублювати попередні фінансові умови. Якби не війна, то Вербич залишив би команду 1 липня 2022 року. «Динамо» не трималося абсолютно за футболіста.

Війна та втрата більшості легіонерів дали можливість Беньяміну ще раз переконати у своїй кваліфікації та талантах Луческу. Тим паче, що Вербич другу частину сезону мав ігрову практику, виступаючи за польську «Легію». Але матчі проти «Фенербахче» у кваліфікації ЛЧ показали, що словенець явно не тягне. У Лодзі Вербич нічого не показав взагалі, хоча дуже старався. А у Стамбулі був замінений на початку гри через пошкодження. Після його виходу з поля команда нічого не втратила. Сенсу триматися за іноземця з великою зарплатою, який вже не молодий, травматичний та не зовсім підходить під бачення тренера, немає. 

Втрата Вербича не стане трагедією для «Динамо»

Луческу сповідує командну гру, тому втрата одного гравця не повинна стати великою проблемою. Для «Динамо» втрата Вербича – це проблема кількості гравців. Вибір у Мірчі стає меншим.

Якби мене запитали 3 роки тому, хто буде основним лівим півзахисником «Динамо»? Я б без роздумів відповів – Артем Шулянський. Але він так і не зміг поки реалізувати свій талант, хоча на юнацькому рівні подавав великі аванси. Травми, погана форма – як наслідок, Артем став повноцінним гравцем «Олександрії». Більше в системі клубу немає молодих гравців на цю позицію. Недарма минулого року запросили Самбу Діалло саме на місце лівого півзахисника.

Під час благодійних матчів та кваліфікації ЛЧ Луческу на цій позиції використовував Влада Ваната та Дениса Антюха. Ці двоє гравців мають замінити Вербича в команді.

Антюха взяли у команду минулого літа. Він сподобався Луческу під час матчів проти «Колоса». З фізичними якостями у Дениса вже добре, а ось у технічному плані, розуміння гри, індивідуальній майстерності потрібно додавати. Денис не так багато провів часу в команді, щоб робити якісь висновки. Перша частина минулого сезону пішла на адаптацію. Зараз уродженець Охтирки отримає шанс закріпитися у стартовому складі команди.

Ванат за позицією форвард, але під час благодійних матчів Луческу використовував його на позиції лівого півзахисника. У матчах проти «Фенербахче» Влад виходив на цю позицію, міняючи Вербича. Можна припустити, що саме Ванат буде головним кандидатом на цю позицію. Попереду є Бесєдін, може грати Гармаш в лінії атаки. Поки не вирішена доля Супряги. А от зліва вакансія вільна. У Влада є навики для гри на цій позиції. Бачимо, що Луческу йому довіряє.

Таким чином, у «Динамо» вийде молодий лівий фланг, який не має досвіду міжнародних матчів Дубінчак – Ванат, або Вівчаренко – Ванат. У другому таймі в Стамбулі наставник господарів Жорже Жезус намагався туди тиснути, але все витримало.

Схоже, що Караваєв знову буде грати у півзахисті. На правому фланзі оборони поки залишаються Кендзьора та є ще Тимчик із Кравченком. На протилежному фланзі захисту – Дубінчак та Вівчаренко. А от на флангах гравців не вистачає. Караваєв ніколи не грав зліва. Зате ця позиція не чужа для Циганкова. Тому Луческу може використовувати Караваєва та Циганкова, як основну пару флангових півзахисників.

Не виключено, що час від часу цю позицію будуть закривати інші гравці. За потреби тут можуть зіграти Гармаш чи Буяльський. Колись Шепелєва пробували, як флангового гравця. Якийсь вибір у Луческу точно буде.

Перехід в «Панатінаїкос» – бажання отримати останній великий контракт у кар’єрі

За чотири з половиною роки у «Динамо» ніхто особливо не цікавився Вербичем. Були розмови про якісь клуби із Серії А. Приписували словенцю інтерес з боку «Баєра». Писали, що взимку Беньямін міг повернутися до «Копенгагена», але сам відхилив цю пропозицію. В Україні у Вербича була репутація гравця, який може бути успішним на рівні середняків та аутсайдерів. В міжнародних матчах, чи іграх проти «Шахтаря» Беньямін нічим особливо не виділявся.

Другу частину минулого сезону Вербич виступав за «Легію», яка боролася за виживання. У не найбільш сильній польській лізі Беньямін не зробив жодної результативної дії за весну. Я розумію, що у нього випав певний час після початку війни, він не проходив збори із командою, але нічого не забити, не віддати та не мати стабільного місця у складі на рівні Польщі – це вже перебір.

Збірна Словенії, попри збільшення кількості учасників Євро та можливостей Ліги націй, не пробивається до фінальних частин великих турнірів. На рівні збірної Вербич давно нічого не показує. Рівень гравця не є високим. Історія із травмами, відсутність великих амбіцій призвели до такого стану речей.

Восени Вербичу вже 29 років. Йому потрібно підписати останній великий контракт у кар’єрі. Так, щоб заробити хороші гроші. Сенсу підписувати короткотривалі угоди немає, бо через вік фінансові пропозиції будуть тільки падати. «Динамо» у нинішніх обставинах не може багато платити. Зарплата у 1 млн євро (за повідомленнями ЗМІ, саме скільки отримував Вербич в Україні) виглядає великим навантаженням на бюджет. А йти на зниження зарплатні словенець навряд чи захотів би.

Передумов для переходу у провідні чемпіонати не було. Тому залишалися Туреччина, Близький Схід, можливо, «Слован» (там хороші особисті умови дають), Казахстан, Азербайджан і тому подібне.

Вибір Вербича пав на «Панатінаїкос». Греки дали контракт на 3 роки та зарплатню у 2.5 млн євро за сезон плюс бонуси. Чудові умови для Вербича. Він отримав те, що хотів. «Панатінаїкос» не платив компенсацію за гравця, тому зміг дати хороший особистий контракт.

Зараз команда навіть не друга у Греції після «Олімпіакоса». Минулий сезон команда з Афін завершила на четвертому місці. Пропустивши вперед не тільки фаворита «Олі», але і ПАОК та «Аріс».

Якщо подивитися склад, то там ніяких зірок немає і близько. Все дуже скромно. Місцеві гравці плюс невідомі легіонери. Найвідомішим гравцем команди є інший словенець - Андраж Шпорар, який перейшов цього літа із «Спортингу». Шпорар та Вербич коштують за версією Transfermarkt по 4.5 млн євро, що є найбільшим показником у команді.

Я б зрозумів, якби Вербич поїхав у таку команду після тридцяти. Чи перебрався до Греції у місцевий гранд із можливістю грати в ЛЧ. А так він просто відмовився від амбіцій та отримав собі хороший особистий контракт. «Панатінаїкос» відповідає його рівню та амбіціям.

Сергій ТИЩЕНКО