Владислав ВАЩУК: «Досі не можу повірити, що Баланчука більше немає»

Екс-гравець збірної України та київського «Динамо» Владислав Ващук поділився спогадами про загиблого на фронті колишнього одноклубника Сергія Баланчука.

Ми сиділи за однією партою. Він був круглим відмінником – для нашого динамівського футбольного спорткласу це було явище, і мені всі заздрили, думали, що я вчуся добре, тому що списую. Я не списував, варіанти ж були різні, але завжди був вражений, як швидко Серьога вирішує складні задачі й пише довгі твори.

Ми дружили так, як тільки можна було дружити в юності – коли знаєш, що друг з тобою, правий ти чи ні, добре тобі чи погано. Дружили вчотирьох. Банда. Решта прибивалися ненадовго, але не затримувались.
 
Ми разом грали в «Динамо-3», разом переходили до «Борисфена», разом поверталися до «Динамо». Тільки я тоді потрапив до основного складу, а Серьога разом із Сергієм Федоровим та Санею Шовковським потрапили в дубль. Він був єдиним, хто тоді одразу ж підтримав і зрозумів моє рішення, незважаючи на порушену домовленість. Сказав, що я правий на 100%.

З «Динамо» він перебрався до Ізраїлю, в «Маккабі», пограв там, потім грав у «Ворсклі», а потім... Потім він зробив абсолютно несподівану кар'єру юриста, адвоката, спростовуючи поширену думку про те, що футболісти на таке не здатні.

Життя розводило нас у різні країни та міста, але однозначно ми завжди були раді бачити один одного. Така юність, як була у нас, – це кровний зв'язок на все життя, але розумієш це все набагато пізніше, звичайно.

Два роки тому була зустріч однокласників – начебто в іншому житті. Він написав мені у травні. Повідомив, що він уже в армії. Я не очікував, звісно. Серьога Баланчук – і раптом армія. Переписувалися дві години. Про що – не знаю. Про все. Про те, що відбувається. Про війну. Про людей. Про життя.

Вчора вдень повідомили, що Серьога загинув. Потрапив під обстріл під Бахмутом. Досі не можу повірити, що його більше немає. Герої не вмирають…» - написав Ващук.