Погачар проти всіх. Прев’ю Тур де Франс-2022

Вже у п'ятницю, 1 липня, у Копенгагені стартує Тур де Франс-2022. У Данії пройдуть перші три етапи «Великої петлі», після чого на гонщиків чекатиме ранній день відпочинку та переїзд до Франції. Подібний формат із трьома стартовими етапами [відносно] далеко за кордоном та додатковим раннім днем ​​відпочинку для повернення до базової країни останніми роками став дуже популярним на Джиро д’Італія, а ось на Тур де Франс трьох днів відпочинку в новітній історії не було.

Тур де Франс-2022 - це 21 етап сумарною дистанцією 3328 км. Загалом останніми роками у плані складності та захоплюючості маршруту «Велика петля» програвала Джиро д’Італія, проте маршрут 109-ї в історії версії французького Туру вражає: він дуже важкий та різноманітний. Єдине, до чого можна причепитися з точки зору телеглядача – це те, що більшість ключових етапів проходитимуть у будні, а ось вік-енди будуть заповнені переважно прохідними етапами.

Акцент на нинішньому Турі буде зроблено все ж таки у бік гір. Розділок буде дві: 13-кілометрова в перший день гонки у Копенгагені та вирішальна 40-кілометрова на передостанньому, 20-му етапі. Повноцінних великих гірських фінішів буде відразу шість, причому маршрут буде прокладено в основному класичними, легендарними підйомами. Альпи цього року зустрінуться на шляху пелотону на другому тижні, а Піренеї – на третьому. Альпійська частина Туру-2022 виглядає дуже вражаюче: три поспіль мультигірські етапи з важкими фінішними підйомами.

Однак гори та розділки будуть не єдиними ключовими випробуваннями на нинішній «Великій петлі». Вже на першому тижні на гонщиків чекає бруківка у Північній Франції. Фінішуватиме гонка за традицією спринтерським «етапом дружби» на Єлисейських полях у Парижі.

5 ключових етапів

Середа, 6 червня – 5-й етап, Лілль – Аренберг, 155 км, рівнинний етап

Ще до перших гір на гонщиків чекає випробування бруківкою у Північній Франції. 11 секторів бруківки на другій половині дистанції, кожен із них – 3-зірковий за складністю. Достатньо, щоб провести серйозну селекцію та вивести з гри когось із топ-фаворитів, але в сухий погожий день вся боротьба між генеральщиками цілком може завершитися внічию.

Середа, 13 липня – 11-й етап, Альбервіль – Коль ду Гранон (Серр Шевальє), 149 км, гірський етап

Другий тиждень Туру – ​​це насамперед божевільна зв'язка із трьох поспіль альпійських етапів. Перший з них, з Альбервіля до Межева, найпростіший і стане розминкою після дня відпочинку. А далі почнеться спека.

На гонщиків чекає класичне сходження на легендарний перевал Коль ду Галіб'є транзитом через Телеграф, потім спуск через Коль ду Лотаре до Сен-Шаффре і надважкий фінальний підйом до Коль ду Гранон. 11,3 км із середнім градієнтом у 9,2% - цифри, які більш звичні для Доломитових Альп та Джиро д’Італія. А для Тур де Франс – це один із найважчих підйомів, які взагалі зустрічаються на «Великій петлі» в сучасному історичному періоді.

Четвер, 14 липня – 12-й етап, Бріансон – Альп д'Уез, 165 км, гірський етап

Наступного дня – взагалі найкласичніша класика, яка можлива на Тур де Франс. Та ще й у День взяття Бастилії, французького національного свята, коли перемога на етапі Туру цінується подвійно.

З самого старту на шляху гонщиків знову зустрінеться Коль ду Галіб'є, тільки тепер його підуть у зворотний бік: підйом через Лотаре, спуск транзитом через Телеграф. Потім – ще один класичний перевал: марафонський та ступінчастий підйом на Круа де Фер: 29 км із середнім градієнтом у 5,2% та двома полицями на першій половині перевалу.

Після цього – спуск та приблизно 15 км рівнини перед фінальним підйомом на Альп д'Уез – напевно, найлегендарнішою та найкласичнішою горою на Тур де Франс. Немає сумнівів, що в День взяття Бастилії ми, як завжди, побачимо на схилах підйому живий коридор із сотень тисяч фанатів. І все це на останньому у зв'язці з трьох гірських етапів поспіль: заруба обіцяє бути максимально спекотною.

Четвер, 21 липня – 18-й етап, Лурд – Отакам, 143 км, гірський етап

Піренейська частина Туру буде трохи скромнішою, ніж альпійська, але все одно дуже важкою. І схожою по порядку на альпійську: три етапи поспіль, кожен наступний складніший за попередній. Етап між Каркассоном та Фуа буде розминочним, а далі все дуже серйозно. На 17-му етапі – зв'язка перевалів Коль д’Аспен/Уркет д'Ансізан/Валь Лурон-Азе та фінальний підйом на Пейрагуд, причому не через Коль ду Пейресур.

Але ми все ж таки виділимо 18-й етап. Після 60 км рівнини на гонщиків чекає сходження на легендарний Коль д'Обіск із класичної сторони від Ларуна через Гуретт. А ось наступний перевал – нова точка на карті Тур де Франс – Коль де Спандель. При цьому перевал дуже тяжкий: 10,3 км, 8,3%. Ну а потім ще одна класика - фінальне схождення на Отакам.

Цей етап буде останнім гірським на Турі-2022, між ним та фінальною розділкою один прохідний рівнинний день, тому економитися ніхто точно не буде.

Субота, 23 липня – 20-й етап, Лакапель – Рокамадур, 40 км, індивідуальна розділка

За день до фінішу в Парижі загальний залік Туру буде остаточно сформований на рівнинній 40-кілометровій розділці. Така довга розділка, та ще й зовсім без труднощів рельєфу – незвична для сучасного велоспорту річ. Чистим гірникам буде дуже непросто, вони можуть програти багато.

Фаворити

Домінатор

Беззаперечним фаворитом до старту Тур де Франс-2022 підходить чемпіон попередніх двох версій «Великої петлі» Тадей Погачар. Якщо перша перемога словенця на Турі в 2020 році була сенсацією, то другу він здобув з позиції сили – рік тому капітан «UAE Emirates» буквально стер своїх суперників у порошок. До того ж у минулому сезоні Погачар виграв два Монументи та міцно закріпився у статусі найсильнішого велогонщика світу.

Маршрут нинішнього Туру є досить підступним, але це не зменшує, а лише збільшує шанси Тадея на третю перемогу поспіль. Адже Погачар – не лише найсильніший, а й найуніверсальніший багатоденник сучасності. Звичайно, завжди хочеться перед стартом знайти якусь інтригу, але треба бути чесним із самим собою: оптимально готовий Погачар – карта, що не б'ється в сучасному велоспорті, і програти може тільки у разі форс-мажору.

Єдиний примарний шанс обіграти Тадея на трасі - це спробувати створити ешелони на рівнинних вітряних етапах. Все ж таки, з точки зору рівнин команда у 23-річного словенця далеко не найсильніша, і суперники можуть спробувати цим скористатися. У 2020 році привезти Погачару півтори хвилини в ешелонах вдалося, але цього виявилося недостатньо. Тому шанси суперників на рівнині забезпечити вирішальну перевагу над топ-фаворитом примарні.

Головна загроза

Головним суперником Погачара на нинішньому Турі знову має стати найсильніша команда у пелотоні «Великої петлі» – нідерландська «Jumbo Visma». Саме її представники, Прімож Рогліч та Йонас Вінгегор, фінішували другим слідом за Погачаром у попередні два роки. І обидва вони вийдуть на старт нинішнього Туру.

При всій своїй силі, і Рогліч, і Вінгегор нинішньому Погачару в класі все ж таки поступаються, і шансів обіграти капітана «UAE Emirates» чистою силою у них немає. Надія «Jumbo Visma» – на тактичну перемогу: спробувати ізолювати фаворита на рівнині або розіграти чисельну перевагу у великих горах.

Допомагатиме їм у цьому Воут Ван Арт, який по праву вважається найуніверсальнішим велогонщиком сучасності. Цей універсалізм дозволяє численним фанатам Ван Арта потай сподіватися, що він і сам піде на загальний залік. Але, будьмо відверті, ймовірність цього вкрай низька. По-перше, навряд чи хтось йому дозволить це зробити за наявності двох таких сильних капітанів. По-друге, універсалізм Воута все ж таки має свої межі. Так, в окремо взятий день Ван Арт здатний видати топ-перфоманс скрізь, але все ж таки стабільно йти гори на топ-рівні йому не під силу. Тому від бельгійця чекаємо на кілька яскравих перемог на етапах, активну допомогу капітанам у вирішальні моменти і, можливо, боротьбу за зелену майку найкращого спринтера.

«Ineos Grenadiers»

Ще однією серйозною загрозою для Погачара стане «Ineos Grenadiers» - команда, яка домінувала на Турі в попередньому десятилітті, причому щоразу робила це з позиції сили. Зараз часи змінилися, і підопічні Дейва Брейлсфорда змушені діяти в діаметрально протилежному ключі, не маючи у своєму складі найсильнішого гонщика у пелотоні.

Як і «Jumbo Visma», «Ineos Grenadiers», швидше за все, намагатиметься розігрувати чисельну більшість. Для цього у Дейва Брейлсфорда одразу три капітана: чемпіон Туру-2018 Герейнт Томас, а також Адам Єйтс та Дані Мартінес. З них, звичайно, найбільший авторитет у команді має Томас, ми ж вважаємо, що потенціал найвищий у Мартінеса – дуже вже вразив його виступ на торішній Джиро д’Італія. Адам Єйтс залишається загадкою – потенціал у нього також великий, але дуже часто британець не потрапляє у форму на Гран турах.

Інші

Інші команди на нинішньому Турі виглядають не так грізно, і більшість із них приїхала на гонку лише з одним претендентом на загальний залік. Виняток становить хіба що «Groupama FDJ» з Тібо Піно та Давідом Году. У червні вони їхали Тур Швейцарії та Критеріум Дофіне відповідно, де виграли по етапу, але нічого не показали у загальному заліку. Не виключено, що на Турі вони теж будуть змушені перейти на полювання на окремі етапи і, можливо, горохову майку гірського короля.

Незважаючи на національність Александра Власова, не можна не визнати, що російський гонщик проводить дуже сильний сезон: перемоги на Вуельті Валенсіані та Турі Романдії, подіуми на Турі Країни Басків та Флеш Валлонь. Недавній Тур Швейцарії капітан «Bora Hansgrohe» теж мав усі шанси виграти, але зійшов через коронавірус. З точки зору майбутнього Туру його цілком можна оцінювати як «найкращого серед інших»: букмекери оцінюють вищими лише шанси Погачара, а також двох гонщиків «Jumbo Visma» і двох з «Ineos Grenadiers».

Одним із відкриттів торішнього Туру став Бен О'Коннор, який став четвертим у загальному заліку. 26-річний австралієць і раніше був відомий як людина, здатна на вражаючі перфоманси в горах в окремі дні, а минулого року вперше показав свою здатність йти сильно всі три тижні.

Немає сумнівів у здатності йти стабільно три тижні Енріка Маса. Проблема капітана «Movistar» у тому, що у максимально конкурентному середовищі, тобто на Тур де Франс, а не на Вуельті, на більше, ніж просто стабільний доїзд на 5-6 місця, він не здатний.

Ромен Барде у травні цілком міг поборотися за подіум Джиро д'Італія, але зійшов через хворобу. Тепер гонщик DSM спробує піти на загальний залік на Тур де Франс, але зробити це після того, як довелося на ходу перекроювати свою підготовку, буде складно.

«Israel Start-up Nation» приїхала на Тур із 4-кратним чемпіоном гонки, Крісом Фрумом, у складі. Проте, відверто кажучи, від 37-річного британця залишилося лише ім'я, і ​​боротися за щось серйозне не здатний. А ось Якоб Фугльсанг спробує піти на загальний залік. Як запасний варіант можна розглянути Майкла Вудса, хоча не виключено, що в результаті обидва переключаться на полювання на окремі етапи.

Ще однією командою стразу із трьома претендентами на статус капітана є «Bahrain Victorious». Джек Хейг свій перший захід на загальний залік Тур де Франс робив минулого року, але рано зійшов через падіння. Після цього був подіум Вуельти – 28-річний австралієць уже довів свою здатність йти на високому рівні усі три тижні. Разом із ним поїде віце-чемпіон торішньої Джиро Даміано Карузо, який вийшов на пік своєї кар'єри у віці за 30 років. На недавньому Критеріумі Дофіне Хейг та Карузо були приблизно рівними за силою.

Також у складі команди – призер нинішньої Джиро Мікель Ланда. Зазвичай людей з Джиро в ногах ми як претендентів на Тур не розглядаємо. Але Ланда – особливий випадок. Він уже не раз демонстрував своє видатне відновлення та їхав зв'язку Джиро + Тур на найвищому рівні. Можливо, вийде і цього разу.

За інерцією розглядаємо серед претендентів на загальний залік і віце-чемпіона Турів 2013 та 2015 років Найро Кінтану. Однак кар'єра 32-річного колумбійця вже давно і помітно пішла на спад, і його згадка тут – скоріше данина поваги до славного минулого.

А наші хто?

На жаль, українців у пелотоні Тур де Франс-2022 не буде. Шанси виступити мав лише Марк Падун. Спочатку «Велика петля» входила в гоночний календар Марка на сезон, проте через слабку форму він залишився поза складом своєї команди «Education First». І, будьмо відвертими, рішення Джонатана Вотерса абсолютно справедливе: після успіху на лютневій багатоденці Гран Каміньо всі подальші виступи Падуна цього сезону – одне суцільне розчарування.

Капітаном «Education First» на Турі буде віце-чемпіон 2017 року Рігоберто Уран. Рік тому колумбієць також тривалий час претендував на призові місця, проте провалив Піренеї на третьому тижні і опустився аж на 10-те місце. Схоже, відновлення 35-річному ветерану вже не вистачає і межа мрій для нього – боротьба за топ-5.

Їх не вистачатиме

Пропускають Тур де Франс-2022 низка зіркових гонщиків, чия участь планувалася або, принаймні, була можливою. Відразу два таких гонщики виступають за «Quick Step». Не побачимо ми на «Великій петлі» чинного чемпіона світу Жуліана Алафіліппа, який не встиг відновитися після травми. А шкода – Жужу завжди був одним із найяскравіших гонщиків на Турі.

Справжня драма розігралася навколо поїздки/непоїздки на Тур де Франс Марка Кевендіша. Легендарний британець минулого року раптово воскрес і здобув одразу 4 перемоги на «Великій петлі». Сумарно на рахунку Кева їх стало 34, що зробило його співвласником рекорду поряд із Едді Мерксом.

Цього року Кевендіш міг би стати одноосібним рекордсменом, та ще й у нещодавно завойованій майці чемпіона Великобританії – що може бути красивішим? Однак у генерального менеджера «Quick Step» Патріка Лефевра мотиви набагато практичніші. В якості основного спринтера на Тур він зробив ставку на Фабіо Якобсена, і поява поряд з ним Кевендіша могла б створити хаос у команді. Саме тому Марк не увійшов до складу навіть після того, як Тім Де Клерк заразився коронавірусом – його замінив Флоріан Сенешаль.

Не побачимо ми на Турі й ще одного завсідника гонки – чемпіона світу 2014 року Міхала Квятковскі. Зірковий польський гонщик «Ineos Grenadiers» не встиг відновитися після травми.