Фортуна віддала борг за Уельс. Як Україна Ірландію обіграла
Оглядач Sport.ua підсумовує першу гру команди Петракова в Лізі націй
У десяті роковини старту Євро-2012 в Україні та Польщі «синьо-жовта» збірна провела стартовий поєдинок у третьому за ліком розіграші Ліги націй. Суперником української національної команди стала Ірландія.
Можна багато і добре розповідати про дидактичну користь цього змагання, але з погляду ваги, семантики воно і в підмітки не годиться стиковим поєдинкам за право потрапити на Мундіаль. Тому, напевно, цього разу навколо гри збірної України (та й самої нашої команди) було менше ажіотажу. Менше емоцій.
А даремно. Тому що, з одного боку, ажіотаж треба підтримувати, підживлювати. Навіть штучно. Бо головна футбольна команда країни зараз - те одне із небагатьох, дійсно здатне «переключити» всіх нас хоч на час від війни. А з іншого боку – дуже навіть можливо, що саме в нинішній Лізі націй народжується нехай і не нова, але оновлена збірна України, якій не тільки не зашкодить, а й буде дуже доречною свіжа кров.
Тому гра в Дубліні може стати своєрідним пробним каменем на шляху якщо й не зміни поколінь, то зміни «фасаду» української збірної. А якщо так, давайте поміркуємо про гру на «Авіва Стедіум» докладніше.
Стартовий склад: подібне очікували, але не настільки
Вже після гри з Уельсом головний тренер збірної України Олександр Петраков розкрив фактично всі карти щодо поєдинку із «зеленою армією». Він сказав, що у Дубліні зіграють ті, хто не грав у Кардіффі. З невеликими застереженнями, так і сталося. Хоча є нюанси.
На лівому фланзі захисту мав виходити Соболь. Але Едуард захворів, тому знову «під рушницю» був поставлений Миколенко.
На протилежному фланзі, де зазвичай грає Караваєв, взагалі не було варіантів після того, як динамівцю вирішили дати відпочинок. У підсумку на тому фланзі діяв номінальний центрбек Качараба. Зіграв непогано. Але зараз йдеться про інше.
Виходить, що набір центрбеків у нас, як і воротарів, – фактично на дві команди. А ось із фланговими захисниками – біда. Я усвідомлюю, що «біда» - не в переносному, а в прямому сенсі, адже рівноцінної заміни Караваєву і особливо Миколенку у нас справді немає.
Але так чи інакше, ми її зараз і не шукаємо, якщо називати речі своїми іменами. Пам'ятається, за Шевченка на лівому фланзі пробувався Михайличенко, на протилежному – Тимчик. І начебто виходило. То, може, й тепер треба краще дивитися на всі боки?
Зокрема, чому не звернути увагу на лівофлангового динамівця Дубінчака?
Ігрова схема: повернення до витоків?
Якщо Петраков апріорі планував зіграти проти Ірландії з «чистого листа», цілком можливо, що й ігрову модель на матч він вибирав завчасно.
У двох попередніх поєдинках наша команда зіграла за схемою 4-3-3. А ось у столиці Ірландії у нашому виконанні була інша формація: 3-4-3. Саме цю модель можна вважати рідною для Петракова. Принаймні, Олександр Васильович дуже часто її використовував і в молодіжних збірних, та й у першій теж.
Три центральні захисники вийшли дуже різношерстими: Сирота, Бондар та Попов. Зрозуміло, що ні про яку ідеальну зіграність між ними не йдеться. І сама гра лише підтвердила цю тезу.
Але зараз питання потрібно ставити так: чи буде Петраков і далі (тобто в Лізі націй) грати в такому ж форматі, чи все ж таки повернеться до двох центрбеків?
На місці опорника потрібен хтось варіативніший
Мирон Маркевич, аналізуючи нещодавно причини поразки нашої збірної від Уельсу, сказав, що команді потрібне омолодження. Зокрема, наш старійшина тренерського цеху заявив, що Степаненко та Сидорчук уже не тягнуть.
Дозволю собі з ним погодитись. «Гірнику», окрім бійцівських якостей, не вистачає техніки, динамівцю – швидкості. Мені здається, що на цій відповідальній позиції слід запроваджувати нових гравців.
З форвардами, виявляється, також проблема
Проти ірландців Яремчук не грав би у жодному разі. Отже, вибір єдиного форварда був очевидним: Довбик. Власне, у зв'язку з цим і вибору немає: або «дніпрянин», або Сікан. Але останньому явно поки що не вистачає «ваги» у головній команді країни.
І ось тут, як мені здається, дуже знадобився б Беседін. Але його «відчепили».
До речі, вважаю, що знадобився б і Буяльський (зрозуміло, на іншій позиції), якого теж відшили зі збірної.
Загалом нам обов'язково потрібно посилювати варіативність щодо, як мінімум, крайніх захисників і форвардів.
Гра забудеться, результат залишиться?
Було б, як мінімум, помилкою чекати від такого варіанта збірної України феєрії у матчі проти Ірландії. В принципі, феєрії було складно очікувати від будь-якого поєднання футболістів у синьо-жовтій формі з огляду на відомі обставини в Кардіффі.
Тому апріорі планку домагань та очікувань від такої збірної України було занижено. А якщо так, не довелося розчаровуватися. Наші футболісти зіграли на своєму рівні, до самовіддачі претензій бути не може, що й відзначив після гри Петраков.
Головне зараз, все ж таки – результат. І його було досягнуто. Як і належить у нашому випадку, не без нервів та помилок. І завдяки шаленому удару. Але інакше не виходить. На жаль.
Після матчу тренер ірландців Кенні скаже, що його команда не заслужила на поразку. Подібне, до речі, він говорив і після гри у Єревані. І якщо бути до кінця об'єктивним, то наставник «зеленої армії» в чомусь має рацію: у двох останніх зустрічах його підопічним справді не пощастило. Якщо говорити про гру восьмого червня, то, можливо, футбольна Фортуна просто вирішила віддати «синьо-жовтим» борг за несправедливу поразку в Кардіффі.
Якою буде збірна України у двох наступних поєдинках?
Це питання зараз ще цікавіше, ніж щодо гри в Дубліні. Адже там було зрозуміло, що вийдуть «честолюбні дублери». Хто вийде зараз, тобто 11 червня проти вірменів, сказати дуже важко.
Напевно, повернуться багато хто з умовної основи. Але не виключено, що підтягнуть і когось із «молодняка». Загалом є простір і для маневру, і для експерименту. А де експериментувати, як не у Лізі націй?
І ось ще що. Наступні два матчі для збірної України – домашні. Через зрозумілі причини у рідних стінах ми зіграти не можемо. Тож гратимемо у польській Лодзі. Поляки протягом практично всього рашистського вторгнення в нашу країну показали нам свою солідарність, свою підтримку та свою любов.
Ми – уболівальники, збірна, УАФ – маємо їм відповісти взаємністю.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Ентоні нарахував перемогу Олександра 115:114
Поєдинок відбудеться 22 грудня о 16:00 за Києвом
Напівзахист ще якось справлявся, але захист та напад грали відверто погано. Найкращим гравцем збірної був Лунін. Претензій до нього немає.
Тактична схема Петракова з цими виконавцями не спрацювала зовсім. 1-3-4-3 це схема атаки, а на ділі Мудрик то перегравав то недогравав моменти, а Довбик і Зубков дуже повільні і обидва з технікою на "Ви". Особливо мене здивував Зубков.
Сирота та Бондар дуже ненадійно грали, немов перелякані були весь матч.
Добре, що хоч виграли, але така схема цьому складу не підходить.
І ще поведінка Петракова після фінального свистка здивувала.
Замість підійти відразу то тренера ірландців, потиснути йому руку та сказати пару слів, Петраков носився по-полю та обіймав хвилин 10 наших гравців, а Кенні в той час стояв і чекав на нього.
Я розумію, що Петраков емоційна людина, але це неповага до суперника.