Реванш Надаля, рекорд Свьонтек, півфінал Кіченок і декацапізація від Чілича

Цього року Відкритий чемпіонат Франції з тенісу повернувся у звичному форматі та у звичний час. Практично всі великі очікування збулися, але чоловічий турнір став навіть трохи сенсаційнішим. Хоча у жінок зі стабільного була лише Іга Свьонтек, цього виявилося цілком достатньо.

Наприклад, після трьох раундів у жінок вибули дев'ять представниць першої десятки, але сумнівів у переможниці все одно практично не було. У чоловіків відбулося дуже багато високорейтингових битв, переможців яких не завжди можна було передбачити з достатньою мірою впевненості.

Чоловічий одиночний розряд. Фінал

Рафаель Надаль (Іспанія) [5] – Каспер Рууд (Норвегія) [8] – 6:3, 6:3, 6:0

Після минулорічної поразки Надаля у півфіналі від Новака Джоковича та подальшої тривалої паузи у виступах багато хто заговорив про те, що блискуча кар'єра одного з найвидатніших атлетів сучасності добігає кінця. Але Рафа тріумфально повернувся в Австралії та, скориставшись депортацією Джоковича, зумів розібратися з молодим поколінням на харді.

Домінування іспанця тривало до фіналу в Акапулько, після чого організм знову дав збій. Результати на ґрунті не вражали, через що у загальну перемогу Надаля у Парижі вірили не дуже охоче. Більше того, жереб не був прихильним до нього, на шляху до титулу потрібно було обігрувати чи не всіх найсильніших суперників із можливих. Тим не менш, Ґрунтовий король вкотре довів, чому його так іменують. На шляху до трофею Рафаель програв лише три сети, оформив упевнений реванш у матчі з Джоковичем, перемолов Звєрєва, після чого стало ясно, що титулу він уже не віддасть. З нижньої частини турнірної сітки дійсно гідних суперників для нього не було, це показав навіть розгромний рахунок фіналу, де боротьбою майже не пахло.

До слова, Рафа вперше виграв два перші мейджори в сезоні, це круте досягнення. Подвиг Надаля ще більш неймовірний через те, що він грав фактично на знеболюючих уколах. Біль у стопі не дає йому спокою, якщо вирішення цього питання не буде знайдено, то кар'єра може дійсно закінчитися.

Найкращий матч. 1/4 фіналу

Александр Звєрєв (Німеччина) [3] – Карлос Алькарас (Іспанія) [6] – 6:4, 6:4, 4:6, 7:6(7)

На цьому турнірі було багато хороших матчів, але дуже хотілося б відзначити цю зустріч. До початку змагань Алькарас був серед головних фаворитів і перед цим поєдинком розглядався як потенційний переможець. Багато хто добре пам'ятає, що Звєрєв раніше ніколи не обігрував опонентів із першої десятки на мейджорах, катастрофічна серія тривала 11 поєдинків поспіль. І все ж із 12-ї спроби німець зумів пробити цю скелю поразок. І зробив це сам, видавши чудовий матч. Алькарас до цього був під ударом лише у зустрічі із співвітчизником Альбертом Рамосом, і навіть зі Звєрєвим міг досягти успіху, перевівши зустріч у п'ятий сет. Обидва видали чудовий тай-брейк четвертого сета, але Александр виявився успішнішим.

Прорив турніру – Хольгер Руне

19-річний представник Данії і раніше був добре знайомий уболівальникам тенісу, але все ж таки зрівнятися за популярністю з Алькарасом йому поки не під силу. Руне був першою ракеткою світу серед юніорів, три роки тому брав титул у Парижі у змаганні хлопців, але на дорослому рівні ще не дивував. У квітні Хольгер виграв дебютний титул ATP у Мюнхені, тоді стало зрозуміло, що перспективи цього хлопця величезні. Але щоб з першого разу на дорослому Ролан Гаррос дійти 1/4 фіналу – це дуже сильно. Більше того, у перших чотирьох матчах він віддав лише один сет, а у підсумку програв Рууду у матчі із присмаком скандалу. Гарячі скандинавські хлопці ще під час поєдинку не були в захваті від дій один одного, післяматчевий потиск рук вийшов досить прохолодним. Для більш емоційного Хольгера це буде чудовий досвід перед майбутніми великими перемогами.

Головні невдахи – Александр Звєрєв та Стефанос Циципас

Александру не пощастило у двох речах. По-перше, він потрапив до верхньої частини сітки і на шляху до матчу за титул мав провести два поєдинки проти головних фаворитів. І якщо на перший його вистачило, то в другому проти Надаля німецький тенісист отримав серйозну травму, через яку, напевно, не зіграє на Вімблдоні.

Циципасу, навпаки, неймовірно пощастило з жеребом. У половині сітки торішнього фіналіста не було нікого, хто б був потенційно сильніший за грека на грунті. Але з перших матчів стало зрозуміло, що форма Циципаса бажає бути кращою. Вже в першому колі йому довелося відіграватися з 0:2 за сетами проти Лоренцо Музетті, у другому - чотири години боротися проти Зденека Коларжа, а в 1/8 фіналу Стефанос програв Руне.

Улюбленець фортуни – Каспер Рууд

Якщо Рафаелю Надалю для виходу до фіналу довелося обіграти трьох представників першої десятки, то найбільш рейтинговим суперником Рууда був Хуберт Хуркач. Поляк, хоч і займає 13-й рядок світового рейтингу, але краще почувається на більш швидких покриттях. Величезний шмат роботи за Каспера зробив хорват Марін Чілич. У 1/8 фіналу він декласував Даніїла Медведєва, а у чвертьфіналі видав ще один розкішний матч проти Андрєя Рубльова. Накладення персональних санкцій на росіян забрало надто багато сил і у півфіналі він виглядав набагато гірше. І все ж таки Маріну треба подякувати за блискучу триденну спецоперацію з декацапізації Ролан Гаррос. Побажаємо йому дійти до фіналу на Вімблдоні.

Окремо хотілося б згадати інцидент, який трапився у півфіналі Рууд – Чілич. У третьому сеті на корт вибігла кліматична активістка та прикувала себе до сітки. Все б нічого, але для тенісу історії з вибіганнями на корт досить болючі. У 1993 році божевільний фанат вдарив ножем Моніку Селеш, після чого подібні інциденти завжди викликають неприємні асоціації.

Наші

Українські тенісисти не були представлені навіть у кваліфікації, це суттєво вдарило по їхній кишені. На щастя, у відборі Вімблдону ми побачимо дебют Віталія Сачка, також там зіграє Ілля Марченко.

Жіночий одиночний розряд. Фінал

Іга Свьонтек (Польща) [1] – Корі Гауфф (США) [18] – 6:1, 6:3

Свьонтек вважалася безальтернативною фавориткою перед початком турніру. Полька мала серію з 28 перемог та п'яти виграних змагань поспіль. Іга дійсно домінувала на корті практично в кожному матчі, виграючи не менше половини сетів з перевагою у два брейки та більше. Але була одна обставина, яка змушувала трошки засумніватися у її майбутній перемозі. За останніх десять років жінки після перемоги в Римі ніяк не могли взяти титул у Парижі. На ці граблі вже наступала і наша Еліна Світоліна, яка у 2017-му, ймовірно, була найближче до титулу. Також ця гірка доля спіткала і Серену Вільямс, і Сімону Халеп, та й саму Свьонтек минулого року теж.

Справді, в середині змагань Іга провела два непрості поєдинки. Спочатку вона віддала цілих вісім геймів чорногорці Данці Ковініч, а потім навіть програла стартову партію 19-річній Чжен Ціньвень. Китаянка в інших сетах виглядала гірше, а потім зізналася, що грати на повну силу їй завадили болі у животі через місячні. Дуже відверто, як для китаянок, вони раніше подібним не ділилися.

Тепер Свьонтек має серію перемог із 35 матчів, з 2000-го у жінок щось подібне робила лише Вінус Вільямс. Тоді вона виграла Вімблдон, US Open, Олімпіаду в Сіднеї та ще три менш значущі турніри. Можливо, ви будете здивовані, але навіть у Надаля такого неймовірного вінстріка немає (максимум 32). У чоловіків, які ще грають, більш тривалою серією можуть похвалитися лише Роджер Федерер (41) та Новак Джокович (43). Найближчим часом полька може перевершити і жіночі серії з 90-х, Моніка Селеш виграла на один матч більше, Мартіна Хінгіс – на два.

Ось так виглядають результати фіналів Свьонтек від першої перемоги у Парижі до другої включно. Максимальне домінування у найважливіших матчах.

Iga Swiatek has now won 18 consecutive sets in finals, has not lost more than 5 games in her last 9 finals.

2022 RG: 61 63
2022 Rome: 62 62
2022 Stuttgart: 62 62
2022 Miami: 64 60
2022 IW: 64 61
2022 Doha: 62 60
2021 Rome: 60 60
2021 Adelaide: 62 62
2020 RG: 64 61

— WTA Insider (@WTA_insider) June 4, 2022

Найкращий матч. Друге коло

Ангеліна Калініна (Україна) – Джессіка Пегула (США) [11] – 1:6, 7:5, 4:6

Ця зустріч мала закінчитися, як і матч другого кола минулого розіграшу Ролан Гаррос за участю Ангеліни. Тоді вона чомусь вирішила перебити іншу потужну американку Коллінс, за що поплатилася. Цього разу Ангеліна також тривалий час без шансів програвала, але наприкінці другого сету сталося диво. Калініна відігралася з 1:5, вигравши шість геймів поспіль. Також було відіграно три матчболи. У третьому сеті американка вела із двома брейками, але Ангеліні вдалося зрівняти на 4:4. На жаль, Пегула все ж таки вийшла переможницею з цієї битви, реалізувавши восьмий матчпойнт. Але якість тенісу була дуже високою, що не могло не порадувати українських уболівальників. Не дивно, що Пегула зрештою програла лише неперевершеній Свьонтек.

Прорив турніру – Чжен Ціньвень

19-річна китаянка до цього сезону більше грала на рівні ITF (8 виграних фіналів із восьми), тому не дуже була на слуху. З літа минулого року рейтинг почав дозволяти їй виступати у рамках турнірів WTA, результати були й непогані. Але на мейджорах вдалося дебютувати лише у рамках Australian Open після дебютного півфіналу на рівні WTA. У Мельбурні Чжен пройшла кваліфікацію та поступилася у другому раунді Марії Саккарі. Після цієї поразки китаянка не показувала нічого особливого, а ось у Парижі прорвало. У першому колі була обіграна екс-українка Марина Заневська, у другому – екс-перша ракетка світу Симона Халеп, у третьому – француженка Алізе Корне. Зупинити переможну ходу молодої китаянки вдалося лише першій ракетці світу.

Головна невдаха – Барбора Крейчикова

Минулого року Барбора оформила на кортах Парижа золотий дубль, вигравши і одиночний, і парний розряди. З такої вершини було дуже боляче падати, хоч це й читалося. Крейчикова цього року страждала від травм і перед ґрунтовим мейджором три місяці не грала. Поразка від 19-річної француженки Паррі не стала великою несподіванкою, а ось новина про те, що доведеться знятися з парного турніру через ковід – це було максимально неприємно. Після Ролан Гаррос Крейчикова випаде з десятки, повертатись туди після всіх травм буде непросто.

Улюблениця фортуни – Корі Гауфф

Коко ще з 15 років є найперспективнішою тенісисткою Туру, але таких неймовірних успіхів у неї ще не було. Раніше вона виходила до другого тижня всіх турнірів Grand Slam, крім US Open, тому з нею вже давно рахувалися. Цього разу збіглося багато факторів, і до фіналу вона не програла жодного сету. Багато в чому пощастило із сіткою, суперниць із топ-30 не було. За останні роки подібний фарт був лише у Серени Вільямс, яка до півфіналу Вімблдону 2018 року не зустрілася з жодною з опоненток з топ-50. Але це проблеми не тих, хто грає на такій стадії, а тих, хто туди не доходить.

Гауфф продовжує прогресувати і стане 13-ю ракеткою світу. З тінейджерок вище лише британка Емма Радукану, але наскільки вона впаде після US Open – побачимо за кілька місяців. Поки що її гра не відповідає нинішньому рейтингу, величезним випробуванням стане майбутній Вімблдонський турнір, де очікування домашніх уболівальників будуть неймовірними.

Продовжуючи тему Радукану, на старті вона обіграла перспективну чешку Лінду Носкову, яка минулого року виграла у Парижі юніорський турнір. Цього року у змаганні дівчат перемогу святкувала ще одна чешка Люсі Гавлічкова. Подивимося, як розвиватиметься її кар'єра.

Наші

Без Еліни Світоліної, яка чекає на дитину, особливих очікувань від виступу в одиночному розряді у нас не було. Жереб виявився дуже неприємним, у перших двох колах Свьонтек мала відчепити Цуренко і Ястремську, але вийшло навіть гірше. Поразка Лесі була настільки прогнозованою, наскільки це взагалі можливо у жіночому тенісі. Можна було вгадати навіть точну кількість виграних геймів (2:6, 0:6). До цього Леся пройшла сито кваліфікації, тому її виступ виявився цілком успішним.

А ось поразка Даяни Ястремської в першому колі від Елісон Ріск стала не найприємнішою. Більше того, американка на ґрунті ніколи не показувала гарних результатів, що вдвічі болючіше. Ріск у другому колі повторила долю Цуренко і також обмежилася двома виграними геймами у матчі з лідеркою посіву.

Про головний матч Ангеліни Калініни на турнірі вже згадали, до цього вона пройшла Хейлі Баптіст із США, яка знялася через травму. У парному розряді Ангеліна не змогла виграти стартовий матч, хоча виступала у парі з учасницею олімпійського парного фіналу Беліндою Бенчіч. Як би там не було, Калініна – наша головна ґрунтова надія, та й на харді начебто почало виходити. Дуже цікаво подивитись, як у неї піде на траві.

Марта Костюк після дуже гідного виступу минулого року підходила до турніру не в найкращому стані та також програла у першому раунді. Маяр Шериф – хороша ґрунтова спеціалістка, матч очікувався не з легких, але для подальшого прогресу таких суперниць потрібно обігрувати. Тим більше, що Шериф догравала матч із травмою, а перед другим колом і зовсім знялася через перелом стопи. У парному розряді разом із румункою Русе Костюк вдалося дійти до чвертьфіналу. Були гарні шанси зачепитися і за четвірку найкращих, але американки Кіз та Таунсенд зуміли вирвати перемогу. Марта найближчим часом не збирається робити акцент на парному тенісі, хоча потенціал у неї там величезний.

Катаріна Завацька, Дар'я Снігур та Катерина Байндл грали у кваліфікації, але дуже швидко залишили змагання.

Чоловічий парний розряд. Фінал

Марсело Аревало / Жан-Жюльєн Роєр – Іван Додіг / Остін Крайчек [12] – 6:7(4), 7:6(5), 6:3

Сальвадорець Аревало став першим переможцем турніру Grand Slam із Центральної Америки. Роєр побив рекорд братів Браянів і тепер є найбільш віковім переможцем змагань такого рівня (40 років та 9 місяців).

Жіночий парний розряд. Фінал

Каролін Гарсія / Крістіна Младенович [WC] - Корі Гауфф / Джессіка Пегула [8] - 2:6, 6:3, 6:2

Гарсія та Младенович знову грають разом і знову перемагають. Цей французький дует вигравав на рідному мейджорі у 2016-му, після чого одиночна кар'єра Каролін на нетривалий час злетіла дуже високо, а Крістіна почала штампувати парні титули з Тімеєю Бабош. З урахуванням міксту, для Младенович це вже дев'ятий Шолом, чотири з них були виграні на ґрунті.

Окремо варто виділити виступ українки Людмили Кіченок, яка з Альоною Остапенко із Латвії дійшла до півфіналу, де програла лише майбутнім чемпіонкам. Люда вперше в кар'єрі пробилася до півфінальної стадії на Шоломах, подібних успіхів в українок не було з тих пір, як сестри Бондаренко виграли Australian Open 2008. Остапенко дуже перспективна парниця для будь-яких наших тенісисток. Незважаючи на часом комічні моменти, з нею справді можна досягати високих результатів.

Мікст. Фінал

Ена Сібахара / Веслі Колхоф [2] - Ульріке Ейкері / Йоран Фліген - 7:6 (5), 6:2

Сібахара та Колхоф вперше виграли турнір Grand Slam у парному змішаному розряді. Ейкері та Фліген вперше зіграли у фіналі.