Без Максимова та легіонерів. Який вектор розвитку обере Ворскла?

В сезоні-2021/22 полтавська «Ворскла» вкотре показала себе командою, яка здатна вирішувати досить серйозні завдання за мірками української Прем'єр-ліги. Після відверто провального чемпіонату-2019/20, під час якого полтавці не тільки не змогли навіть спробувати зачепитися за путівку у єврокубки, а й у якийсь момент взагалі вели боротьбу за виживання, справи у «Ворсклі» повільно, але вірно почали йти вгору.

Багато в чому причиною позитивної динаміки процесів, що відбуваються у «Ворсклі», став прихід наприкінці 2019 року на посаду головного тренера першої команди Юрія Максимова. Фахівець, який має за собою негласний статус кризового менеджера, зумів зібрати навколо себе колектив, здатний і – головне – бажаючий вирішувати поставлені завдання. А вони у Полтаві традиційно серйозні та високі.

За два роки роботи з «Ворсклою» Максимову вдалося створити боєздатну команду, в якій поряд зі звичними для цього спеціаліста ветеранами місце в основі було й для молодих талантів, причому не лише з українським паспортом. Дмитро Різник, Павло Ісенко, Артем Челядін, Наджиб Якубу, Ібраїм Кане – ось неповний список футболістів, які досягли у своїй грі очевидного прогресу за Максимова та стали добре відомі на всю футбольну Україну.

Траплялися й прикрі кадрові помилки, як з Адерінсолою Есеолою, проте пояснюються вони досить просто – у самій «Ворсклі» ще не готові вибудовувати структуру під конкретного тренера та його запити, або ж під чітку модель розвитку на майбутнє. Певні розбрід та хитання все ще були притаманні трансферній політиці полтавців у нещодавньому минулому, а тому в команді часом опинялися ті футболісти, котрі були абсолютно не потрібні головному тренеру.

Але загалом «Ворскла» прогресувала як у командних результатах, так і з точки зору клубної капіталізації. Ряд футболістів перетворився на відмінний актив клубу на ринку і, напевно, був би згодом успішно проданий, дозволивши бюджету «Ворскли» поповнитися солідними сумами, частину з яких треба було б реінвестувати у склад. При цьому витрачатися полтавці намагалися мінімально, обходячись в основному запрошенням вільних агентів і роблячи це точково та надзвичайно вивірено. Один тільки прихід люксембурзького легіонера Олів'є Тілля, який став у підсумку найкращим асистентом УПЛ-2021/22, чого вартий! Якщо на момент приходу до «Ворскли» на Transfermarkt цей хавбек оцінювався в 1 мільйон євро, то нині його ціна дорівнює вже 1,8 мільйону, і вона була б ще вищою, якби не зрив розіграшу УПЛ через війну.

Цілком справедливо, що «Ворскла» в результаті завоювала путівку в єврокубки на наступний сезон, але поведе команду до континентальних баталій, вочевидь, вже не Юрій Максимов. 1 червня полтавський клуб несподівано для багатьох повідомив, що контракт із 53-річним фахівцем закінчився, та на даний момент у «Ворсклі» не готові сказати, чи буде продовжений договір. Офіційно було повідомлено, що полтавський клуб планує проаналізувати ситуацію та вивчити необхідність коригування стратегії розвитку клубу, зокрема щодо співпраці з колишнім тренерським штабом.

Якщо відкинути дипломатичне «лушпиння», то з високою ймовірністю можна стверджувати, що Максимов у «Ворсклу» в якості головного тренера вже не повернеться. Співпраця із наставником, який зумів стабілізувати виступи полтавців і вивести їх на якісно новий рівень, швидше за все, добігла кінця, причому зовсім не так, як це уявляли всі довкола.

Очевидно, що Максимов, як кризовий менеджер, більше «Ворсклі» не потрібен, а ось як наставник, котрий працює на довгострокову перспективу, чомусь виявився нецікавим. Не варто виключати, що досвідчений коуч просто почав просити суттєвого поліпшення умов, причому не лише особистих по контракту, а й кадрових по підсиленню складу. Піти назустріч Максимову в нинішніх реаліях у «Ворсклі» виявилися не готовими. У клубі задоволені, що Полтава буде представлена ​​наступного сезону в єврокубках, проте поки що до кінця не бачать чіткого контуру майбутньої команди.

Можна сміливо стверджувати, що ключові легіонери, як Олів'є Тілль, Наджиб Якубу, Йоонас Тамм, Лукас Рангел, Давід Пуцлін, Ібраїм Кане, не повернуться грати в УПЛ, якщо розіграш чемпіонату відбуватиметься, як зараз це заплановано, на території України. Для іноземців наш чемпіонат був лише можливістю заробити хороші гроші, і вони зовсім не мають наміру ризикувати своїм життям та здоров'ям заради успіху та подальшого просування «Ворскли». Власне, в інших наших клубах картина буде аналогічною, ось тільки не всі команди значною мірою залежать від іноземців.

У «Ворсклі» легіонери не грали на 100% визначальної ролі, як у «Шахтарі», але в ігрових побудовах і Тамм, і Кане, і Тілль, і Рангел були дуже важливими. Замінити їх з ходу для полтавців – практично нереальне завдання, а значить, де-факто у Полтаві доведеться наступного сезону будувати абсолютно новий колектив. Не виключено, що з прицілом на клубну молодь з академії, адже «Ворскла» U-19 на момент зупинки розіграшу юнацького чемпіонату займала шостий рядок у турнірній таблиці.

Не на користь продовження співпраці «Ворскли» з Максимовим говорить і сам факт публічного оголошення про закінчення договору. Зазвичай наші клуби дуже закриті і з офіційними заявами виступають лише тоді, коли це справді потрібно або є частиною стратегії. Та й у збірній України минулого літа сталася схожа ситуація, коли Андрій Шевченко несподівано повідомив публічно про закінчення свого контракту. Хтось одразу ж пов'язав цей крок із бажанням фахівця натиснути на УАФ з метою вибити якісь поступки, але в результаті все закінчилося розставанням сторін та приходом на тренерський місток «синьо-жовтих» Олександра Петракова. Іншими словами, якщо «Ворскла» вже обмовилася про закінчення контракту Максимова, то зараз тренер буде змушений відмовитися від того, на що розраховував раніше і продовжити договір на умовах клубу, або полтавці просто зроблять ставку на іншого фахівця.

Тим більше, що практично під рукою у босів «Ворскли» майже безпрограшний у нинішній ситуації варіант – Віталій Косовський, який працює з командою U-19, а раніше мав досвід коуча з основою полтавців. Під повернення Косовського на посаду головного тренера «Ворскли» цілком можна просунути стратегію омолодження та делегіонеризації складу – мовляв, сама реальність цього вимагає. Схоже, що десь подібним шляхом полтавці і рухатимуться найближчим часом.

Уболівальникам та симпатикам «Ворскли» лише залишається жалкувати, що через війну їхня команда під керівництвом Максимова так і не отримала можливості довести до логічного завершення трирічний цикл, вершиною якого мали стати виступи в єврокубках. Ось там Тілль, Тамм, Кане, Рангел, Якубу та інші іноземці були б дуже важливими і там вони отримали б чудовий шанс збільшити власну капіталізацію. А для УПЛ, не виключено, «Ворсклі» цілком вистачить і трьох-чотирьох лідерів серед українців, тим більше, що про відхід Різника, Степанюка, Бацули, Пердути наразі не йдеться, та й із досвідченими Чеснаковим, Скляром, Яворським цілком ймовірно, що контракти будуть пролонговані, якщо новий сезон в УПЛ все ж таки відбудеться. А якщо так, то з такою компанією, розбавленою молоддю з U-19, «Ворскла» абсолютно точно не буде пасти задніх у лізі, а робити наступні серйозні просування вгору у розвитку, очевидно, полтавцям належить вже після настання миру та економічного благополуччя в Україні.