Ловчев проти Клоппа: хайп, свідома позиція чи прямування за політикою росій

Ветеран московського «Спартака» та знана російська футбольна людина Євген Ловчев назвав німецького тренера Юргена Клоппа ні багато, ні мало «нащадком гітлерівської Німеччини, який має стояти перед нами на колінах». Такого «епітета» від Євгена Серафимовича шанований європейський фахівець був удостоєний за присвяту фіналу Ліги чемпіонів «народу України» та підтримку перенесення вирішального матчу з другого за величиною російського міста до Парижа.

Ну, абсурдність висловлювання видатного «спартача» можна довести цитатою із самого Клоппа. Колись-заколись, відповідаючи на запитання медійників щодо своїх політичних уподобань, Клопп зауважив, що він більшою мірою лівий і «в жодному разі ніколи не голосуватиме за правих» (а з якої країни, до речі, йде фінансування німецьких правих?). Певен, що Клоппу не спаде на думку назвати Ловчева, приміром, «нащадком сталінського совка», хоча причин вимовити такі слова на адресу Ловчева в німецького фахівця принаймні (це м’яко сказано) не менше, ніж у росіянина вважати німця «нащадком гітлерівської Німеччини». Правий політичний спектр ніколи не входив до зони інтересу ані Клоппа, ані вболівальників очолюваної ним команди – «Ліверпуля». Це прихильники команди життя Ловчева – московського «Спартака» – колись ганьбилися вітанням Адольфа Гітлера з ювілеєм. А після нинішнього варварства російської армії у передмістях Києва на одному з пограбованих будинків росіянами було залишено абревіатуру «F. C. S. M.». Чи має вона якийсь стосунок до рідного футбольного клубу Євгена Серафимовича та його вболівальників? Не заскладне питання, чи не так?

Звісно, безпечно поливати когось далекого брудом, сидячи в затишній студії віддалік повітряних тривог і нищівних руйнувань. Російська авдиторія (глибинний народ!) сприйме це на ура! Репутація за межами батьківщини? Та я вас прошу…

«Кияни для мене – рідні люди!» – зізнавався колись Ловчев в інтерв’ю українській пресі. Цікаве твердження. Коли на рідних людей скидають бомби, рідні люди мають тижнями ночувати у бомбосховищах, дехто з рідних людей змушений був тікати з рідної домівки світ за очі від війни, то може варто щось сказати (навіть не кажу зробити) на захист «рідних людей»? Ну, якщо вони справді рідні. Чи наруга над усім-усім, яку чинить рідна Ловчеву країна на теренах України, – це не привід для дискваліфікаційних заходів міжнародних футбольних інституцій, на думку Ловчева? Бізнес, as usual, попри масові вбивства, зґвалтування, руйнування, крадіжки, знущання над мирним населенням та українськими військовими, які потрапили до полону? Мовляв, а що такого, наша армія скрізь так поводиться, навіть на теренах рідної країни. Так, може, на колінах просити пробачення має аж ніяк не Клопп, а запоребрикові співці од сучасним фашистам чи мовчазні нерозумійники української трагедії?

Пригадую, Ловчев рішуче засудив українських уболівальників, які впродовж мініфутбольного матчу між збірними найбільших слов’янських держав співали славнозвісну пісню про кремлівського очільника, складену свого часу харківськими ультрас. «Коли-небудь вони зрозуміють…» – зауважив тоді Ловчев. А чи зрозуміє коли-небудь сам Ловчев, що нині коять його співвітчизники на родючій волелюбній землі за тисячі кілометрів від рідних глушин? Ой, крають мене сумніви.

…А Суперкубок УЄФА-2023 було заплановано провести в російській Казані. Поки що про перенесення матчу на офіційному рівні ще не йшлося. Як позбавлять чергове російське місто права організації видатної спортивної події (а це більш як імовірно!), то будь-який німець (та, певно, й не лише німець), який вітатиме таке рішення, ризикує знову наразитися на образи спартаківського гуру, чи не так?

Олексій РИЖКОВ