Чемпіонат світу з хокею: тенденції, цікавинки, курйози та метаморфози

Черговий хокейний чемпіонат світу став історією. Він мав низку особливостей, і не скажу, що накреслив якісь тенденції розвитку хокею (це було би заголосним твердженням), та все ж змусив звернути увагу на певні моменти еволюції найшвидшої гри в світі.

«Шайбу притиснуто до борту» – ця фраза хокейних коментаторів донедавна видавалася таким собі привітом зі сповитку або з ніжного дитинства. Та саме на цьому чемпіонаті судді неоднораз зупиняли гру через це (зокрема, матчі Австрія – Фінляндія, США – Швеція на груповому етапі тощо). Ще одна прикмета нинішнього часу – вправна гра деяких хокейних майстрів ногами. В цьому контексті одразу пригадується пас ногою чеха Якуба Врани в одному з матчів групового етапу, який ледь не став гольовим, але принаймні дав змогу партнеру Врани по команді вийти сам на сам із голкіпером команди-суперниці. Команди не гребували ранньою заміною воротаря на шостого польового гравця (за 5, а то й більше хвилин до кінця 3-го періоду), поступаючись у рахунку в дві, а то й у три шайби. Й часто-густо така рішучість мала підстави. Зокрема канадці двічі на стадії плей-оф відігравали дефіцит у дві шайби завдяки вмілим, тактично грамотним діям ушістьох. Ознакою нинішнього турніру стала й неабияка кількість камбеків на стадії плей-оф. Канада проти Швеції – найяскравіший приклад (відіграно відставання в три шайби). В цьому контексті ще можна пригадати звитяги фінів над словаками (двошайбовий дефіцит) та чехів над американцями (два двошайбові дефіцити).

Збірні країн-агресорів були позбавлені права участі на чемпіонаті світу. Чи постраждало від цього видовище? Як на мене, ні, від чималої кількості матчів я дістав справжнє задоволення, а пихатість, підтримка злочинних режимів (що змушує ставати членами putin team мільйонерів, які грають далеко від рідних берізок і фінансово аж ніяк не залежать від рішень партії та уряду, – філософське й не надто просте запитання) мають бути оцінені відповідно. Симпатикам бомбардувань українських міст і сіл не місце в світовій хокейній спільноті!

Істотною перевагою для атакувальних дій стала наявність ближньої лавки (можливість змінити по ходу позиційної атаки одного-двох форвардів часто-густо ставала неабиякою проблемою для команд, які в цей час захищалися). Високий стандарт захисних дій було продемонстровано окремими збірними, зокрема йдеться про насичення нейтральної зони та вдалі дії форвардів на оборону.

Відзначу вправну гру ветеранів на цьому чемпіонаті. Й чех Роман Червенка (кращий бомбардир турніру за системою гол + пас), й словак Томаш Татар, й численні ветерани-фіни не те, що не зіпсували каші, а своєю завзятістю, спрагою боротьби заряджали молодших товаришів по команді.

Традиційно видовищною стала гра за 3-тє місце  (Чехія – США), особливістю якої став обмін шайбами, закинутими в меншості.

Цьогоріч продовжилася тенденція канадо-фінського домінування на світових хокейних форумах. Збірні цих країн розіграли «золото» в фіналі вже втретє поспіль. А сам фінал вийшов суперовим! Інтрига шалена, оглядачі канадського телеканалу TSN назвали гру «крейзі», на німецькому спортивному телеканалі фінал охрестили «епічним». І тут не посперечаєшся!

Прикметним стало 2-ге місце Латвії за середньої відвідуваністю матчів. Уболівальники в цій країні напрочуд полюбляють хокей і ладні подорожувати за своїми улюбленцями будь-куди.

Чемпіони

Фінляндія провела тріумфальний хокейний сезон. До олімпійського «золота» вона додала «золото» чемпіонату світу. Юкка Ялонен вже втретє привів збірну Суомі до світового чемпіонства (а назагал Фінляндія тепер є 4-разовим чемпіоном світу). Команду вирізняє рівний підбір гравців у всіх лініях (фірмова ознака команд Ялонена, помітив, до речі, що серед найкращих бомбардирів фінів немає, хай як це парадоксально), вагома роль ветеранів на кшталт Марко Анттіли, Валтері Філппули чи Мікаеля Гранлунда, виняткова уважність під час гри в обороні та неабияка майстерність воротаря Юссі Олкінуори (покинув, до слова, рф після початку російсько-української війни). До речі, саме Юссі став MVP чемпіонату, а чотири ігри на турнірі він відстояв на нуль! Пересічно за гру він пропускав 1,11 шайби – гросмейстерський показник! А відбив новий герой Фінляндії 94,83% кидків по своїх воротах! Ну, й у світовому хокейному рейтингу Суомі й надалі – перші (Україна, до слова, 27-ма)!

Шалена підтримка рідної публіки стала ще одним чинником звитяги фінів (11 477 глядачів – середня відвідуваність матчів Суомі). У найскладніші моменти ігор плей-оф трибуни своїм громовитим «Су-о-мі!» надихали команду на справжні спортивні подвиги, а перекладена фінською славнозвісна пісня Тото Кутуньо (замість «Я – італієць» – «Я – фін») стала своєрідним гімном фінської команди. В усіх матчах плей-оф фіни по ходу ігор програвали в рахунку, та щоразу знаходили в собі снагу зробити камбеки. Додам, що на жодному чемпіонаті світу, які відбувалися в Фінляндії дотепер, господарі навіть не входили до призової трійки.

Й неабияка подія цього чемпіонату – поповнення в потрійному золотому клубі. Філппула після перемог у Кубку Стенлі (у складі «Детройт Ред Вінгз» в 2008 р.) та на Олімпіаді (цьогоріч) додав до своєї нагородної колекції і золоту медаль чемпіона світу. Відтак 38-річний нападник на прізвисько Фліп став 30-м гравцем назагал і першим фіном у цьому поважному зібранні.

П’єдестал і біля нього

Відзначу справжнє перетворення північномериканських команд на стадії плей-оф. Якесь прохолодне ставлення до ігор на груповій стадії (канадці зокрема на ній поступилися й швейцарцям, і німцям) й завзятість у вирішальних матчах. Таке враження, що на різних етапах змагань грали різні команди з Північної Америки. Для канадців, до речі, це – типова картина. На попередньому чемпіонаті вони в групі посіли аж 4-те місце, дивом потрапивши до плей-оф, а надалі тріумфували, ставши чемпіонами.

Певно, на нинішньому чемпіонаті американці могли би розраховувати й на більше, та під завісу турніру внаслідок травм залишилися лише з чотирма захисниками, що не дало змоги успішніше відіграти проти фінів і чехів. Чехи своєю чергою перервали 10-річний безмедальний період і піднялися на 3-тю сходинку світового п’єдесталу. Чи стане це запорукою ренесансу чеського хокею, сказати не готовий, та певним поштовхом для розвитку цілком може бути.

Хокейна іншина

Серед хокейного різнобарв’я чемпіонату світу-2022, звісно, не можна не відзначити збірну Швейцарії. Проте вона страждає на характерну для команд-нефаворитів хворобу: чимало сил віддає на попередньому етапі (цьогоріч на ньому набрала більше очок за всі збірні турніру!) та здувається на стадії плей-оф. Свого часу нейтрали двічі сягали фіналів чемпіонатів світу. Нині, на загальну думку, мають сильнішу збірну за ті, віцечемпіонські, та ось переможної ментальності біло-червоним явно бракує.

Як на мене, непогане майбутнє вимальовується у збірної Словаччини. Здібна молодь уже в Гельсінкі й Тампере продемонструвала свою міць. Відзначу, зокрема Юрая Шлафковскі, якому лише 18, а за системою гол + пас він приніс своїй команді на чемпіонаті цілих 9 очок! Не бачу перешкод для дальшого прогресу словацької хокейної юні.

Ніколи не приховував своїх симпатій до збірної Латвії. Цього разу балтійці видавали в багатьох матчах цікавий хокей, з неабияк закрученою інтригою, та сягнути чвертьфіналу не змогли. Відзначу саме командну гру латвійців. А от в австрійців запам’яталися якраз індивідуальності. Зокрема, результативний форвард Петер Шнайдер і невисокий, але спритний і з потужним кидком  захисник Домінік Гайнріх. Обидва, до речі, грають на клубному рівні на своїй батьківщині. Можливо, задля прогресу їм варто переїхати до потужніших порівняно з австрійською ліг.

Звісно, споглядаючи на світове свято хокею, не можна не задаватися запитанням: а чи до снаги нашій команді не загубитися серед потужних представників вищого хокейного дивізіону? Тенденція щодо зміцнення вітчизняного чемпіонату, що накреслилася на початку сезону-2021/22, на жаль, була зруйнована внутрішніми чварами та війною. Однак, як на мене, в Україні нині зростає талановита хокейна молодь. Безперечно, для її дальшого прогресу потрібен мир в Україні та можливість підвищувати свою майстерність у конкурентних змаганнях. Щиро вірю, що ці дві умови справдяться, й за кілька років ми побачимо нашу команду в елітному клубі, хай спершу й аж ніяк не на провідних ролях.

Олексій РИЖКОВ