Фінал чотирьох: іспанське класіко, український рефері, турецький чемпіон

Суботнього вечора було поставлено крапку в поточному сезоні Євроліги – найсильнішому баскетбольному клубному турнірі на континенті. Завершилися змагання традиційним Фіналом чотирьох, який було довірено провести Белграду. Причому спочатку господарем цього заходу виступав Берлін, але через ковідні обмеження вирішальні ігри за титул змогла б наживо подивитися лише мала частина вболівальників, та й на телевізійній картинці це позначилося б. У підсумку керівництво Євроліги вирішило вперше за три роки (якщо рахувати недограний коронавірусний сезон 2019/2020) провести чемпіонські ігри без жодних там медичних протоколів і перенесло фінальну пульку до Сербії, де на даний момент ліміту на відвідуваність спортивних арен немає.

До Фіналу чотирьох дістався квартет дуже міцних колективів: чинний чемпіон Євроліги «Ефес Пілсен» з Туреччини, грецький «Олімпіакос», а також іспанські гранди «Реал» та «Барселона». Кожна з цих команд пройшла свій шлях по сезону, з неминучими на довгій дистанції (турнір тривав майже вісім місяців) спадами і підйомами, але у вирішальних матчах всі колективи опинилися абсолютно заслужено. Родзинки фінальній стадії додавав той факт, що цього разу серед четвірки учасників не було яскраво вираженого фаворита. Звичайно, трохи виділялася «Барселона», яка посіла перше місце у регулярному чемпіонаті, але каталонці точно не були беззаперечним кандидатом на чемпіонство.

Півфінали

Відповідно до турнірної сітки у півфіналах на всіх шанувальників баскетболу чекали протистояння між грецьким та турецьким клубами та особлива страва у вигляді іспанського ель-класіко між непримиренними суперниками. Матчі очікувалися дуже інтригуючими і, забігаючи наперед, скажу, що вони не розчарували.

Першими на паркет вийшли баскетболісти «Олімпіакоса» та «Ефес Пілсена». Грецька команда повернулася до вирішальної стадії Євроліги після п'ятирічної перерви і була таким собі колективом без яскраво вираженого лідера. Звичайно, виділявся організаційний талант Костаса Слукаса в задній лінії, величезний досвід у Георгіоса Прінтезіса, але взяти на себе гру і виблискувати в окремому матчі могла добра половина ростера «Олімпіакоса».

На противагу їм виступав чинний чемпіон Євроліги з потенційно найсильнішою парою захисників у Європі Шейн Ларкін – Васіліє Міцич. І серб, і американець в гарний день можуть просто знищити своїх суперників, а їх нейтралізація апріорі є завданням номер один і номер два для тренерських штабів у опонентів.

Гра видалася дуже цікавою. У першій половині греки брали добре організованою командною грою, а турки відповідали їм чудовою реалізацією триочкових (47% у цифровому обчисленні). Але в третій чверті командна гра греків почала давати збій, а «Ефес Пілсен» продовжував стабільно набирати очки. Перевага турків у середині десятихвилинки зросла до +11, що за такою грою було дуже багато.

З персоналій серед чинних чемпіонів Євроліги хотілося б відзначити Елайджу Брайанта. Американський захисник не є основним у задній лінії своєї команди. Після вищезгаданої пари важливу роль в ротації «Ефесу» відіграють хорват Крунослав Сімон та француз Родріг Бобуа. Але перший не міг грати через травму, а другий зараз перебуває у поганій формі. Проте Елайджа капітально підстрахував свого тренера Ергіна Атамана, який дуже любить грати в трьох захисників. Брайант набрав 16 очок (другий показник у команді) та виконав величезний обсяг корисної роботи в захисті. Загалом американець став справжнім ікс-фактором для своєї команди.

До честі синів Еллади вони витримали натиск «Ефеса» і четверту чверть провели краще за своїх опонентів. Методично з'їдаючи відрив, греки за дев'ятнадцять секунд до закінчення останньої десятихвилинки зуміли зрівняти рахунок – 74:74. У повітрі запахло овертаймом. Але тут своє вагоме слово взяв Васіліє Міцич. Сербський баскетболіст показав, чому він вважається одним із найкращих захисників у європейському баскетболі, за рівного рахунку закинувши шикарний триочковий кидок із сиреною. «Ефес» пройшов до фіналу, а Міцич зробив ще один крок до історичного визнання своїх талантів.

У другому півфіналі зустрічалися «Реал» та «Барселона» і один цей факт обіцяв усім цікаву гру. Перша половина матчу повністю залишилася за «Барселоною», вона завершилася з перевагою каталонців в одинадцять очок – 45:34. Нарешті вдався важливий матч Ніколі Міротичу. Лідер «Барселони» часто піддавався критиці, що виблискує він лише в регулярках, а ключові ігри та фінали не його коник. На цей раз Міротич осоромив скептиків. Нікола провів відмінний поєдинок, з відривом став його найкращим снайпером (26 очок) та набрав просто шикарний рейтинг ефективності (39 балів).

Проте «Реал» і не думав здаватися. У третій чверті тренер вершкових Пабло Ласо знайшов потрібні поєднання та разом зі своїми підопічними перевернув гру. Французький захисник Фаб'єн Козер справно набирав очки, а пара великих Вальтер Тавареш – Гершон Ябуселе надійно закрила трисекундну зону. Як і в першому півфіналі, у грі знайшовся свій ікс-фактор. Справа в тому, що вже на першій хвилині матчу травму отримав стартовий розігруючий «Реала» Найджел Вільямс-Госс. Перетасувавши кілька варіантів на м'ячі, тренерський штаб «Реала» витягнув свого джокера. Іспанець Альберто Абальде в команді не відіграє ключової ролі, але у грі проти «Барселони» він зумів прибрати сумбур у діях свого колективу та організувати якісний напад, ставши тіньовим героєм матчу.

«Реал» вийшов уперед ще до закінчення третьої десятихвилинки, а в четвертій чверті взагалі зібрав для себе семиочковий відрив. «Барселона» підтяглася, і зустріч перейшла у напружений клатч, де зіграв свою роль досвід великих матчів та великих перемог у нинішнього ростера та тренерського штабу «Реала», тоді як їхні опоненти мали неочевидні і не надто вдалі тренерські рішення від Шарунаса Ясікявічуса і дуже невдалу кінцівку від одного з ключових гравців «Барси» Ніколаса Лапровіттоли. Аргентинський захисник за останні вирішальні хвилини втратив м'яч на веденні, заліз під горщик від Венсана Пуар'є та двічі дав забити через себе в захисті. Наприкінці зустрічі «Реал» був кращим і здобув перемогу – 86:83.

Фінал

Взагалі перед ним був ще зіграний матч за третє місце, але він традиційно мало кого цікавить, включаючи навіть самих учасників цього поєдинку. У ньому виграла «Барселона» – 84:74 і трохи підсолодила собі гіркоту поразки від принципового суперника.

А далі на всіх чекав головний матч у європейському клубному баскетболі нинішнього сезону. Загалом фінали Євроліги часто не тішать вболівальників високою результативністю. Так було й цього разу. Команди навіть не дісталися до позначки у 60 набраних очок. Цей фінал став найбільш нерезультативним у новітній історії Євроліги. Проте язик не повернеться назвати матч нудним та нецікавим. Відсотки реалізації, так, підкачали, проте величезна напруга на майданчику, сильний захист від обох команд, який часом був просто залізобетонним, наявність повноцінного інтригуючого клатчу і періодичні яскраві хайлайти в нападі були на місці. Попри рахунок, гра однозначно вдалася.

Команди провели рівну першу половину. У «Реала» потужно грав під кільцем Вальтер Тавареш, а у «Ефеса» гра традиційно будувалася через пару Шейн Ларкін – Васіліє Міцич. Варто зазначити, що джокери півфіналів цього разу зіграли не так яскраво. Альберто Абальде та Елайджа Брайант провели добротні матчі, але вдруге поспіль стати ікс-факторами для своєї команди вони не зуміли.

Все найцікавіше розпочалося після перерви. Завдяки п'ятиочковій перевазі після першої половини (вона завершилася з рахунком – 34:29 на користь «Реала») та продовженню сильного баскетболу від Тавареша (дабл-дабл вже на початку третьої чверті) вершкові оформили для себе дев'ятиочковий гандикап, що за такою нерезультативною грою виглядало величезною перевагою.

Проте «Ефес» перевернув гру. Ключовий епізод стався на 26-й хвилині матчу, коли «Реал» вів +7 і у своїй атаці двічі поспіль виводив Альберто Абальде на відкритий триочковий, але іспанець промазав. А у відповідь від «Ефесу» німецький центровий Тібор Пляйсс забив дальній кидок і замість +10 мадридці отримали +4, а чинні чемпіони Євроліги підняли свій бойовий дух.

Взагалі, німця сміливо можна назвати найважливішою дійовою особою у своїй команді. Незважаючи на черговий відмінний перфоманс від Васіліє Міцича, саме Тібор Пляйсс закинув ключові кидки у другій половині. Достатньо сказати, що на його рахунку чотири з останніх семи набраних пунктів своєї команди. Відмінного враження від гри Пляйсса не зіпсували навіть кілька прикрих аутів від нього в захисті та шикарний блок-шот від бігмена «Реала» Венсана Пуар'є, який просто прибив більш вищого Тібора.

У клатчі злий жарт з іспанцями зіграла їхня чиста гра в захисті. На останній хвилині мінімальна перевага і м'яч були у «Ефеса», але часу у «Реала» на останню атаку за будь-яких розкладів залишалося б достатньо. Проте гравці турецького клубу вміло збирали на собі фоли і лічильник часу знову нараховував їм нові чотирнадцять секунд. Цілеспрямовано порушувати правила на перших миттєвостях турецької атаки та виводити баскетболістів «Ефес Пілсена» на лінію штрафних «Реал» чомусь не хотів. У результаті останній кидок від Шейна Ларкіна відбувся тоді, коли на табло вже були лічені секунди до закінчення чверті. Далі була боротьба за підбір і «Реал» навіть не встиг нормально зачепитися за м'яч. Фінальна сирена зафіксувала перемогу «Ефеса» – 58:57 та другий поспіль титул переможців Євроліги для турецького клубу.

Український слід

Незважаючи на те, що участь у Фіналі чотирьох Євроліги для українських клубів поки що просто неможливо уявити, наша країна вже вкотре була представлена ​​на цій стадії. Кращого українського баскетбольного рефері Бориса Рижика було відібрано директоратом турніру до числа суддів, які мали обслуговувати вирішальні ігри. Більше того, саме Борис Рижик був головним суддею півфінального матчу «Олімпіакос» – «Ефес Пілсен». Також наш співвітчизник увійшов до складу бригади призначеної на фінал. Відмінне визнання високих професійних якостей українського рефері.

Індивідуальні нагороди

Титул MVP Фіналу чотирьох другий рік поспіль отримав захисник «Ефеса» Васіліє Міцич (15 очок + 9 передач + гейм-віннер у півфіналі та 23 очки у фіналі). Тепер він є третім гравцем у сучасній історії Євроліги, хто отримував цю нагороду більше ніж один раз. Крім нього таким можуть похвалитися Деян Бодірога, Дімітріс Діамантідіс та Вассіліс Спануліс.

Також неможливо пройти повз досягнення Елайджі Брайанта. Американський захисник «Ефесу» в попередньому сезоні став чемпіоном НБА з «Мілуокі» (більше сидів на лавці, але все-таки), а в нинішньому сезоні став переможцем Євроліги. Він виявився першим гравцем, який у цій послідовності виграв два найважливіші в баскетбольному світі титули.

***

Фінал чотирьох став чудовим завершенням нинішнього сезону Євроліги. Команди порадували вболівальників напруженими матчами, індивідуальними перфомансами, гейм-віннерами та іншими яскравими сюжетами. Свято баскетболу однозначно вдалося. А замість слів завершити матеріал хочеться відео з прес-конференції, яке наочно демонструє радість та емоції дворазового переможця турніру.