Григорій СУРКІС: «Динамо – символ України у боротьбі за незалежність»

Колишній президент київського «Динамо», почесний член УЄФА Григорій Суркіс у день 95-річчя клубу сказав:

«У найжахливішому сні я не міг побачити тих обставин, за яких київське «Динамо» справлятиме своє 95-річчя, – каже колишній президент клубу, почесний член УЄФА Григорій Суркіс. – Через розв’язану путінською росією криваву війну наша країна переживає найтяжчу в українській історії добу. Сьогодні, коли найхоробріші з патріотів дають відсіч підступному агресору, коли на вівтар свободи та демократії кладуться тисячі життів, футбольні урочистості, як кажуть, далеко не на часі.

Утім, більшість наших спортсменів докладають усіх зусиль, аби підтримати державу хоча б частинкою позитиву. Динамівці – серед тих, хто виконує цю місію, вкотре підтверджуючи: бренд клубу – один із символів України, зокрема, й у її боротьбі за незалежність.

Дехто з динамівців приєднався до сил тероборони. Увесь світ облетіли знімки Бєланова та Безсонова зі зброєю в руках. Навіть ветеран із ветеранів – 82-річний Йожеф Сабо – заявив, що за потреби візьме автомат у руки! Я гордий тим, що в цих людей – динамівські серця. Як і тим, що нинішнє покоління на сто відсотків складається не тільки з професіоналів футболу, а й із патріотів України.

Це приємний тягар – бути локомотивом вітчизняного футболу й базовим клубом національної команди – також одна з традицій київського «Динамо», ще з радянських часів. Сподіваюся, хлопцям вистачить як кондицій, так і амбіцій, аби принаймні на рівних боротися з Шотландією та потім із Вельсом. Звісно, результат передбачити зараз ніхто не візьметься. По-перше, це – гра, на полі все може трапитися. По-друге, важко уявити, наскільки відіграватиме роль психологічний стан підопічних Олександра Петракова. Я бачив емоції пацанів із нашої динамівської команди U19, котра у плей-оф Юнацької ліги УЄФА мінімально поступилася португальському «Спортингу». Ці 90 хвилин гравці також воювали за свою країну. Й уже тільки ступивши на поле, стали переможцями, незалежно від кінцевого підсумку.

Саме багатьом із них брати безпосередню участь у відбудовуванні нашого футбольного господарства після перемоги України у війні. У цю перемогу кожен із нас у «Динамо» вірить беззаперечно. А я – вірю в майбутнє українського футболу, що він не в останню чергу саме завдяки динамівським вихованцям зажив міжнародного авторитету впродовж останніх 30 років. Для цього є всі умови – сучасна інфраструктура, талановиті й амбітні наставники, й головне – жага юного покоління до футболу. На жаль, поки не вистачає миру. Але він настане. Й зовсім скоро.

Читайте також:

Ігор СУРКІС: «Динамо було, є і буде завжди»

Спортивний бік справи сьогодні – далеко не на першому плані, адже є проблеми, вирішення яких дійсно життєво важливо для країни. На порядку денному в київського «Динамо» – допомога нашим збройним силам, теробороні, волонтерам, медичні та гуманітарні проекти. До цих заходів залучені геть усі служби клубу – як централізовано, так і на рівні особистої ініціативи. Ми з братом Ігорем найближчим часом презентуємо цільовий фонд. Він буде спрямований на невідкладну допомогу тим, хто через війну опинився в украй скрутному становищі. 

Я дуже радий тому, на якому емоційному фоні пройшло наше благодійне турне в Європі. Для українців, які вимушено опинилися за кордоном, матчі «Динамо» стали розрадою. А для країни, яка воює, не тільки надійшли кошти; ми сприяли тому, що про жахіття війни дізналися якомога більше людей у цивілізованому світі, що Україна здобула ще більше палких прихильників. Повірте, це значно важливіше за турнірні очки чи гарантовані місця в престижних турнірах.

«Шахтар» аж ніяк не менше від «Динамо» заслужив на путівку в Лігу чемпіонів. Керівники та вболівальники київського клубу мають дякувати «гірникам» за гідну конкуренцію, що лежить в основі прогресу будь-якого спортивного процесу. Бажаю донеччанам успіху на європейській арені та сподіваюся на те, що ми врешті-решт складемо їм компанію на найвищому змагальному рівні. На це надихає копітка творча робота Мірчи Луческу на чолі команди, а також відданість президента клубу динамівським традиціям, вірність обраному вектору розвитку колективу. Діяльність Ігоря на керівній посаді переконує: «Динамо» – в надійних руках!

Утім, повторюся, переключатися на футбольну хвилю поки зарано. Як і концентруватися на ювілейних нотках. Утім, навіть війна для «Динамо» – не привід забувати про деякі наріжні принципи, як, скажімо, турбота про ветеранів і їхніх родин. Або – забезпечення всіх умов для продовження повноцінного функціонування дитячої школи.

Обов’язково повернемо борг і нашим відданим уболівальникам. Наразі немає сенсу говорити про ті святкові сюрпризи, які клуб планував для своїх прихильників із нагоди 95-ліття. Реалізуємо їх упродовж наступних років. До речі, це тільки здається що до наступної круглої дати – ще далеко. Всього лише п’ятирічка. Чергова п’ятирічка ренесансу України, яка відроджуватиметься після війни – відроджуватиметься як країна незламних Героїв Світла, як повноцінний член європейської сім’ї. Зокрема й у футболі, де київське «Динамо» було, є та залишиться гідним представником своєї Батьківщини».