ТОП-15 найважливіших особистостей в історії київського Динамо

95-річчя від дня заснування київського «Динамо» послугувало гарним приводом пригадати найважливіші постаті в історії популярного клубу – «гербової печатки України», як його свого часу назвав поет і депутат Борис Олійник.

Футбольний клуб – складний механізм, функціонування якого забезпечують не лише гравці, тренери, президент і генеральний директор. Вагомий внесок в успіх вносять і лікарі, масажисти, адміністратори, політичні куратори, повари, вболівальники та навіть продавці сувенірної продукції з жаданим логотипом. Звісно, так чи інак гравці й тренери все одно в пріоритеті, відтак у моєму варіанті найважливіших людей в історії «Динамо» вони превалюють. Свідомий того, що мій список відгонить суб’єктивізмом, та, власне, на об’єктивність і не претендую, натомість хочу віддати данину поваги людям, що творили славну історію великого клубу.

1. Валерій Лобановський (1939–2002)

Думаю, надто палких суперечок щодо того, хто має очолювати список динамівських постатей, не буде. Корінний киянин, Лобановський провів 5 років у рідному клубі як гравець (дістав славу майстра «сухого листка») і назагал більш як 20 років очолював рідну команду як тренер. Створив три великі команди європейського рівня в різні історичні епохи, власне, уможливив голосне звучання назви київського клубу в світовому футбольному середовищі.

2. Олег Блохін (народився в 1952 р.)

Інший корінний киянин першим з українських футболістів підняв над головою жаданий «Золотий м’яч», грав за основу київського клубу з кінця 1960-х по кінець 1980-х рр., а вже в ХХІ сторіччі пару років пропрацював головним тренером «Динамо». Тричі Блохіна було визнано кращим футболістом колишнього СРСР, п’ять разів він ставав кращим бомбардиром союзних чемпіонатів, дев’ять разів ставав футболістом року в Україні, рекордсмен збірної колишнього СРСР як за кількістю матчів, так і за кількістю забитих голів, є і найкращим бомбардиром в історії Кубка колишнього СРСР.

В буремні воєнні часи закликав всіх, від кого це залежить, насамперед, військове командування росії та білорусі припинити обстріл українських міст і відкликати свої війська. А ще висловив впевненість, що Україна обов’язково відродиться, а з нею і футбол. «Буде країна, буде футбол, буде життя і все буде гаразд, я в це вірю», – підкреслив Олег Володимирович.

3. Володимир Щербицький (1918–1990)

Сучасна книга про очільника України застійних часів має назву «Служитель залежності». Обговорення точності цього визначення з політичного боку залишу профільним журналістам, а ось залежність Щербицького від футболу назагал і київського «Динамо» зокрема була всепоглинальною. Для свого улюбленого клубу Володимир Васильович не шкодував нічого! Й саме завдяки його турботі будь-які побутові питання здобувачів славних звитяг вирішувалися якнайшвидше, а київське «Динамо» в 1970-ті впевнено ввійшло до переліку грандів континентального футболу. Навіть своїх підлеглих український партійний бос змушував цікавитися футболом.

4–5. Григорій (народився в 1949 р.) та Ігор Суркіси (народився в 1958 р.) 

Ось уже більш як чверть сторіччя брати Суркіси утримують «Динамо». За ці роки клуб неоднораз ставав кращим в Україні, діставався півфіналів двох єврокубків. Чи можна було сягнути більшого? Може, й так. Реноме київського клубу в Європі давало змогу здійснити маркетингову експансію на інші континенти (азійський ринок!), та в якійсь час «Динамо», ймовірно, втратило темп розвитку, взаєморозуміння з фанатами, які закидають керівництву клубу зв’язки з проросійською політичною силою. Коли м’яко, то не додають вістів братам і зволікання з артикулюванням чіткої позиції щодо російського вторгнення, застарілі методи управління. Хай там як, а «Динамо», попри все, живе, хай які хмари не коцюрбляться над Україною! І внесок братів Суркісів у підтримку «Динамо» навіть у найскладніші часи неабиякий. Чи піде на користь клубу гіпотетична зміна власника? Під час війни це абстрактне запитання. Та підкреслю: не багато знаю потенційних покупців динамівського бренду, які би свого часу (ще в докапіталістичну еру) мали абонементи на домашні матчі улюбленого клубу.

6. Віктор Маслов (1910–1977)

У другій половині 1960-х рр. Віктор Олександрович створив перший суперклуб під маркою київського «Динамо». Чемпіонський хет-трік (1966–1968) в союзному чемпіонаті переніс столицю радянського футболу з Білокам’яної до Золотоверхого. Саме Маслова дослідники футбольних тактик вважають прабатьком тотального футболу, який запанував на європейських полях у 1970-ті рр. Славнозвісний Дід заклав міцні підвалини довготермінового домінування «Динамо» на радянських полях, а перемігши чинного володаря Кубка європейських чемпіонів – шотландський «Селтік», змусив шанобливо говорити про «Динамо» й футбольну Європу.

7. Сергій Ребров (народився в 1974 р.)

9-разовий чемпіон України в складі «Динамо» як гравець і 2-разовий як тренер. 2-й бомбардир «Динамо» в історії після Олега Блохіна. Вірю в те, що рано чи пізно Сергій Станіславович («улюбленець секторів», згідно з відомою фанатською кричалкою) повернеться на роботу в «Динамо» як головний тренер.

8. Олексій Михайличенко (народився в 1963 р.)

Олексій Олександрович як гравець є справжнім колекціонером різноманітних титулів. Чимало з них він здобув у головній команді свого життя. Зокрема три радянських чемпіонства, Кубок кубків. У футболці збірної ставав віцечемпіоном Європи, а олімпійської збірної – олімпійським чемпіоном. Як головний тренер двічі виграв із рідним клубом чемпіонат України. Фактично впродовж двох десятків років у ХХІ столітті працював у «Динамо» на різних посадах, а нещодавно перейшов на роботу до Української асоціації футболу.

9. Ігор Бєланов (народився в 1960 р.)

Володар «Золотого м’яча»-1986 провів у «Динамо» наче й не так багато часу – лише чотири роки, та безумовно залишив яскравий слід. На шаленій швидкості долаючи захист супротивників, Бєланов раз по раз ставив нерозв’язувані проблеми перед найсильнішими голкіперами Європи. А в нашочасся футбольна легенда зі зброєю в руках захищає незалежність України.

10. Олександр Шовковський (народився в 1975 р.)

Рекордсмен київського «Динамо» за кількістю проведених матчів, на жаль, так і не зміг здобути з рідним клубом єврокубок. Менше з тим, практично вся історія київського «Динамо» доби незалежності України пов’язана з його ім’ям. Багаторічний капітан із промовистим ніком «Довічно перший»!

11. Андрій Шевченко (народився в 1976 р.)

Безперечно, Андрій Миколайович міг би розраховувати на вище місце в цьому хіт-параді, та все ж таки, ніде правди діти, кращі роки своєї кар’єри він провів у «Мілані», проте саме в складі «Динамо» Шевченко здобув п’ять чемпіонських титулів в Україні та став кращим нападником Ліги чемпіонів, за версією УЄФА, в сезоні-1998/99.

12. Рафаїл Фельдштейн (1913–1998)

Легендарний Рафа пропрацював на посаді адміністратора київського «Динамо» заледве чи не чотири десятки років. За цей час у «Динамо» змінилося більш як два десятки тренерів! Це була людина на своєму місці! Фельдштейн фактично створив систему футбольного адміністрування, за якою згодом стали працювати адміністратори всіх радянських команд. Саме він запросив до команди свого часу Віктора Маслова й поселив того в своїй двокімнатній квартирі, а сам переїхав до готелю.

13. Леонід Кравчук (1934–2022)

Перший президент України й голова опікунської ради київського «Динамо» був відданим прихильником команди. Перебуваючи на різних державних посадах, усіляко сприяв успіхам своїх улюбленців. Кілька днів тому Леонід Макарович відійшов у засвіти. Оцінку йому як політичному діячу знову ж таки дадуть профільні медійники, а на футбольній ниві він зажив доброї слави. Що казати, одна з чемпіонських медалей «Динамо» в сезоні-2020/21 по праву належала йому!

14. Анатолій Дем’яненко (народився в 1959 р.)

Як забути 1986-й і Кубок кубків у руках капітана «Динамо»! Анатолій Васильович є 4-м гравцем в історії «Динамо» за кількістю матчів. Упродовж багатьох років він входив до тренерського штабу клубу. Як головний тренер привів київське «Динамо» до чемпіонського титулу в сезоні-2006/07.

15. Леонід Буряк (народився в 1953 р.)

Ще одна легенда клубу, справжній улюбленець київських трибун (щоправда, в 1985 р. вже після переходу Буряка до московського «Торпедо» київські вболівальники в домашньому матчі влаштували нещодавньому кумиру справжнісіньку обструкцію) здобув із «Динамо» Кубок кубків і Суперкубок УЄФА, а також 5 союзних чемпіонств. Є 5-м гравцем «Динамо» за кількістю проведених матчів і 9-м бомбардиром команди за всю історію, не граючи на позиції нападника. Був знаним майстром стандартів. Як головний тренер безуспішно очолював «Динамо» упродовж нетривалого часу.

***

Список важливих людей в історії «Динамо» можна розширювати до нескінченності. До напівсотні, певно, ввійшли би й соратник Лобановського Олег Базилевич, й Олег Гусєв (3-й за кількістю зіграних за «Динамо» матчів), й Володимир Безсонов (незламний універсал), й Володимир Мунтян (легендарна «сімка» й водночас 7-й гравець «Динамо» за кількістю проведених матчів), й Володимир Веремєєв (сумлінно попрацював у динамівському півзахисті з кінця 1960-х по початок 1980-х, його своєрідною візитною карткою була випущена футболка, а надалі спробував себе як коментатор домашніх матчів «Динамо», чомусь про це тепер мало хто згадує), й Андрій Ярмоленко (4-й бомбардир «Динамо» всіх часів, лідер команди половини 2010-х рр.), й Віктор Колотов (легендарний капітан 1970-х рр.), й Максим Шацьких (3-й бомбардир в історії команди), й Володимир Онищенко – один із творців євроуспіхів 1970-х, і багаторічний начальник команди Михайло Коман, і права рука Лобановського Анатолій Пузач, й інші зірки-гравці 1960-х, й перший динамівець, який став кращим бомбардиром чемпіонату колишнього СРСР, Макар Гончаренко, й лікарі Віктор Берковський та Володимир Малюта, й багаторічна господарка динамівської бази Ольга Подуран, й ще один легендарний адміністратор Олександр Чубаров, й багатолітній (38 років пропрацював у клубі!) масажист «Динамо» Валерій Євлантьєв, а також його колега Павло Швидкий, і науковець Анатолій Зеленцов, й журналісти, які зробили вагомий внесок у створення літопису київського «Динамо», – Валерій Мирський і Деві Аркадьєв.

Й серед уболівальників «Динамо» різних часів були легендарні, навіть героїчні постаті, цілком достойні включення в розширений список легенд. Утім, широкий список слабує на ще більшу суб’єктивність, ніж коротший. Тому обмежився півтора десятками най-най-най. З напівкруглою датою, «Динамо»! Сподіваюся, що найближчим часом в Україні запанує мир, і нинішнє покоління гравців радуватиме вболівальників яскравою грою в офіційних матчах, а жаданці футбольного видовища дістануть змогу заповнити трибуни стадіонів.

Олексій РИЖКОВ