Артем ЯШКІН: «росія або відступить, або її поженуть до Уральських гір»

Колишній півзахисник «біло-синіх», а нині тренер ДЮФШ «Динамо» Артем Яшкін розповів, чому перестав спілкуватися зі знайомими з росії.
 
— З кимось спілкувалися з росією після початку війни? Що кажуть ваші знайомі та родичі?
— Спілкуюсь тільки з батьками, але ми цю тему намагаємося не торкатися, бо я знаю, якщо почну розповідати всю правду, у них може статися серцевий напад. Батьки у мене старенькі, в основному я цікавлюся їхнім здоров'ям і як правильно розсадити деякі рослини.
 
Більше ні з ким із росії не спілкуюся, не бачу сенсу битися головою об стіну. Цій країні не допоможе навіть спецоперація з дезомбіфікації. З ними ж не можна розмовляти. Дякувати Богу, у мене батьки розумні і мало дивляться телевізор, але їм теж важко.
 
Мої знайомі спілкуються із росіянами. Вони не мають власної думки. Їм сказали, що це правильно, і вони з усім погоджуються.
 
— Ви припускаєте, що у майбутньому можете приїхати до росії?
— Думаю, ні. Раніше я туди їздив лише через батьків. І то після 2014 року перестав туди їздити, батьки приїжджали до мене в Україну. Найсумніше у цій ситуації, що я можу більше не побачити батьків. Ми можемо зустрітися лише за кордоном.
 
Забрати їх? Я запропоную, але, гадаю, вони вже не захочуть. Свого часу я хотів зробити мамі посвідку на проживання, але вдарив ковід, і в нас все затихло.
 
— Що думаєте про путіна? Проблема в ньому, чи хто б не був при владі, росія все одно буде агресивною щодо України?
— Пропаганда в росії почалася ще 20 років тому. Думаю, все населення московії вітає це неподобство. Звичайно, винен путін. Але люди, які вірять, що йдуть «звільняти», настільки зомбовані, що немає слів. Навіть якщо путіна не стане, вони все одно будуть такими.
 
Навіщо когось звільняти? Якщо хтось не хоче жити в Донецьку та Луганську, нехай переїжджає до росії, але ніхто не хоче туди їхати.
 
— Як думаєте, який буде результат війни?
— Думаю, росія або відступить і закриється 50-метровим парканом від усього світу, або поженуть її до Уральських гір. Якщо дати слабину в Україні, то ця людина із запаленим мозком піде далі.
 
Я живу в Україні з 1999 року і мені жодна людина не дорікнула за те, що я розмовляю російською. Я чудово знаю українську мову, але говорю нею не чисто і не хочу її перекручувати. Державна мова має бути українською, і всі документи я заповнюю без проблем українською мовою. Я ніколи не відчував утиску через мову: ні у Львові, ні в Івано-Франківську, ні в Ужгороді.