Після місяця війни в Україні. Що в голові у путіна?

Sport.ua продовжує знайомити своїх читачів з авторськими текстами та замітками, що виходять в іноземній пресі на тему війни, яку кляті рашисти розв'язали на території України. На черзі – матеріал видання Washington Post, в якому відомий американський журналіст та письменник вірменського походження Девід Ігнатіус намагається залізти в голову кривавому диктатору росії володимиру путіну, попутно оголюючи для читача жахи всього, що там відбувається…

По мірі того, як війна в Україні наближається до місяця запеклих боїв, володимир путін одержимий Україною, злиться на своїх генералів, параноїдально ставиться до ворогів усередині країни та за кордоном і наділяє свої криваві діяння в духовну мову, майже містичну у своєму баченні минулого та майбутнього росії.

Настрій путіна був продемонстрований на концерті на стадіоні «Лужники» минулого тижня, коли він згадав російського православного воїна-святого, котрий називав свої власні битви «грозами», що «уславлять росію».

«От як це було у його час; так є сьогодні і так буде завжди», - сказав путін про Федора Ушакова, адмірала 18-го сторіччя, котрий, як вважається, ніколи не програвав битви і був зарахований до лику святих у 2001 році, незабаром після того, як путін став президентом.

Короткі зауваження путіна нагадують про те, що його особистість складніша і, можливо, небезпечніша, аніж звичайний існуючий стереотип про нього як про колишнього офіцера КДБ, котрий хоче відродити Радянський Союз. путін - щось інше - швидше, російський православний християнин, ніж атеїст, його ідеологія ближча до фашизму Беніто Муссоліні, аніж до комунізму Володимира Леніна.

У наші дні проникнення в загадку путінської психіки є питанням життя і смерті, оскільки війна в Україні триває, а світ непокоїться про небезпеку того, що путін застосує хімічну або навіть ядерну зброю. Експерти кажуть, що путін не ірраціональний у звичайному клінічному значенні. Але він вступив у сферу, де його рішення зумовлені грандіозним почуттям свого місця в історії росії. На його думку, його місія є трансцендентною.

Концертна промова – гарне місце, щоб розпочати розшифровку світогляду путіна. Він прояснився на річниці березневого референдуму 2014 року в Криму, який підтвердив зв'язок півострова з росією після того, як російські війська захопили частину території України. путін використав ці збори як мітинг на підтримку жорстокого вторгнення в Україну, яке він розпочав 24 лютого.

путін назвав кривавий напад порятунком для України і сказав про релігійний обов'язок «позбавити цих людей страждань». Дивно, але він навіть процитував Біблію, щоб виправдати свій бліцкриг: «Я згадую слова зі Святого Письма: немає більше за ту любов, як якщо хтось покладе душу свою за друзів своїх».

Для нас на Заході слова путіна звучать перекручено, навіть блюзнірсько. Армія путіна бомбила пологові будинки, торгові центри та оперні театри в Україні. Але в цю збочену версію, мабуть, вірить сам путін.

Релігійність путіна - малопомітна, але сильна частина його особистості. Мати путіна, марія, була «глибоко релігійною» жінкою, за словами біографа Стівена Лі Маєрса, яка пережила блокаду Ленінграда під час Другої світової війни після того, як стогнала про допомогу серед купи трупів. Коли у 1952 році в неї народився син володимир, вона «таємно хрестила хлопчика», - пише Маєрс.

Згідно з біографією Кріса Хатчинса та Олександра Коробка, що була опублікована у 2012 році, путін носить маленький алюмінієвий хрестик, подарований йому матір'ю. Він не афішував цього під час служби в КДБ, але, за їхніми словами, коли виїхав до Ізраїлю у 1993 році, путін заявив, що «мати повісила хрест мені на шию. З того часу я ніколи його не знімав».

Пристрасть путіна до російської православної церкви є основою його почуття «єдності» між росією та Україною, яке він висловив у безладному есе, написаному ним у липні 2021 року, що стало провісником майбутнього насильницького нападу. путін зазначив, що коріння його віри було в Києві, де святий Володимир у 988 році перейшов із язичництва до православ'я. У наступні сторіччя православні часто зазнавали репресій, але вони збереглися в росії та в Україні, писав путін. «Ми - один народ», - проголосив він.

Хоча путін часто відчуває ностальгію за Радянським Союзом, у своєму липневому есе він обрушився з критикою на Ради за створення того, що, за його словами, було хибним відчуттям окремої української ідентичності, закріпленої в окремій республіці, вирізаній з матінки-росії. «Більшовики ставилися до російського народу як до невичерпного матеріалу для своїх соціальних експериментів», - написав путін. «Один факт кришталево зрозумілий: росію пограбували».

Замість комунізму путін запропонував те, що професор Єльського університету Тімоті Снайдер назвав «російським фашизмом». Його ідеологічним гуру був філософ іван ільїн, котрий втік з Росії у 1922 після більшовицької революції й відвідав Італію, перш ніж влаштуватися у Німеччині. ільїн захоплювався італійським диктатором Муссоліні і всіляко нахвалював фашистів. ільїн бачив у росії вічну жертву Заходу, яка потребує «мужнього» лідера.

путін прийняв цей містичний російський ідеал. «Починаючи з 2005 року путін почав реабілітовувати ільїна як кремлівського придворного філософа», - пише Снайдер. Він привіз останки ільїна у росію, поклав квіти до його могили і цитував його в статтях, таких як есе 2012 року, в якому пояснювалося бачення ільїна про те, що «росія як духовний організм служила не тільки всім православним народам... але й усім народам православ'я».

В основі світогляду путіна лежить відчуття, що росія була принижена західною змовою. За словами біографа Маєрса, на думку путіна, «євроатлантичні країни» втратили свій духовний якір. «Вони заперечують моральні принципи та всі традиційні ідентичності: національні, культурні, релігійні і навіть статеві» і перебувають на «прямому шляху до деградації та примітивізму», - сказав путін у промові 2013 року, яку цитує Маєрс.

Гнів путіна на західні еліти та їхніх російських друзів яскраво проявився минулого тижня у відеозверненні від 16 березня. Він говорив про «покидьків та зрадників», які підтримували «так званий колективний Захід», а не росію. Він з презирством відгукнувся про тих, хто «не може обійтися без фуа-гра, устриць чи ґендерної свободи, як вони це називають».

Вороги росії аморальні, заявив путін. «Вони вважають, що все продається, і все можна купити, і тому думають, що ми зламаємось і відступимо. Але вони недостатньо добре знають нашу історію та наш народ».

Уважно подивіться на особу супротивника Заходу в Україні. путін не виглядає просто хуліганом або опортуністом, якого можна похитнути економічним тиском або перемогти за допомогою зброї. Він глибоко вірить у те зло, яке творить. Він розглядає знищення незалежної України ледве не як релігійний обов'язок.

З цієї розповіді випливають два очевидних застереження: обережно поводьтеся з вибухонебезпечною сумішшю, якою є путін, інакше вона вибухне в набагато більш масштабній війні. І не дайте йому досягти успіху.

Девід Ігнатіус, Washington Post (США)