Захід живе ілюзіями швидкого миру. Але війна не завершиться без переможця

«Яка зараз ситуація в Україні?», - запитує мене журналіст з Японії. Тиждень тому нас скомунікувала моя хороша подруга, і ось у перерві між повітряними тривогами у Києві ми спілкуємося з ним у WhatsApp.

Судячи з його кивків на мою розповідь, в Японії ретельно стежать за перипетіями російської військової агресії в Україні. Нині ж і самі японці дізналися у тому, як це - домовлятися з росіянами.

РФ в односторонньому порядку вийшла з переговорів з Японією щодо мирного договору про належність південних Курильських островів. Японці, які звикли брати відповідальність за зобов'язання та доводити всі справи до кінця, лише знизують плечима і не розуміють, як можна з такою недбалістю вирішувати важливі питання.

Особливо мого колегу вразили слова про “три армії”, що побудували непереборну для другої армії світу заслін на українських землях і створили єдине ядро ​​тотального опору проти окупаційної навали. Збройні сили України, осередки територіальної оборони та волонтери, колосальна восьмирічна діяльність яких сприяла тому, що Україна вже місяць веде успішну оборонну війну проти Росії.

Війна кидає світло на те, що в мирний час могло бути в тіні і розкриває людську сутність, відокремлюючи біле від чорного. Саме в критичні моменти вчинки говорять за слова, коли люди, які не мають казкових багатств, жертвують своїми заощадженнями на гуманітарну допомогу для постраждалих у військових діях, а корпорації, які генерують величезні доходи, все ще очікують на швидку домовленість про мир і не поспішають припиняти діяльність у країні, яка розв'язала війну. В якій 3/4 населення підтримують військові злочини та геноцид проти одного з найчисельніших європейських народів.

Франція називається однією з країн-переможців Другої світової війни та авторів повоєнного світового порядку, в якому нацистська ідеологія була офіційно заборонена. При цьому мало хто любить згадувати "дивну війну" Франції проти Німеччини з осені 1939 на весну 1940 року. Незважаючи на німецьку агресію проти Польщі, французи фактично не брали участі в бойових діях, незважаючи на тодішній французько-польський протокол про взаємодопомогу.

А коли лихо налетіло до власних кордонів, Франція капітулювала перед ворогом лише за місяць з гаком. І це при форі, що була у країн Західної Європи, в техніці перед Німеччиною і приблизній рівності сторін у людських ресурсах.

Україна без тижня цього терміну стримує 200-тисячну армію РФ, дозволивши агресорам захопити лише один обласний центр. Наші захисники не допустили оточення російськими збройними силами Києва і завдали їм більше втрат, ніж вороги зазнали за 10-річну війну в Афганістані.

Франція, яка були серед країн, що засудила нацизм після Другої світової війни, ризикує стати на ті ж граблі, що й 83 роки тому, не виявляючи категоричної позиції на противагу явному злу. Або коли французи не підтримали новонароджену Українську державу у 20-х роках минулого століття і зробили ставку на білогвардійців. Наслідками тієї політики стали «червоний» терор на українських землях, створення тоталітарної радянської імперії, голодомори, репресії. А потім - і Друга світова війна.

Президент Франції Емманюель Макрон наївно намагається схилити очільника Росії Владіміра Путіна до миру, забувши, що колись французька політика стримування Адольфа Гітлера в Європі з тріском провалилася. З терористами переговорів не ведуть, їх знищують до того, як їхні шкідливі дії призведуть до загибелі великої кількості безневинних людей. Адже після теракту в Ніцці 2016 року французи шукали терористів зі зброєю, а не запрошували їх до кімнати для переговорів.

Великий французький бізнес, на відміну багатьох міжнародних компаній, не припинив своєї діяльності у росії, податками оплачуючи путінський мілітаризм у Європі. Ці корпорації дуже розраховують на те, щоб мир настав якнайшвидше, а росіяни та українці потиснули один одному руки. Адже політика політикою, а в Росію вкладені величезні інвестиції, які втрачати бізнес не хоче. Все-таки гроші мають першочергове значення і вони є нервом війни, доки у Франції можна безтурботно пити вино на терасі, по небу не літають винищувачі, а у будинки не влучають снаряди.

Якщо Leroy Merlin не турбує загибель співробітника внаслідок удару по ТРЦ у Києві боєприпасом об'ємного вибуху, забороненого застосуванням Женевської конвенції, то подальше мовчання та небажання компанії бойкотувати країну-агресора слід прирівнювати до допомоги тероризму. 

Це при тому, що багато французів виходять на мітинги на підтримку України, надсилають матеріальну та гуманітарну допомогу для постраждалих у війні і відкрито закликають владу не церемонитися зі злочинним режимом Путіна.

Опір України російській військовій агресії може затягнутися на багато місяців. Українці не прагнуть якнайшвидше укласти мир з метою уникнення ще більшого кровопролиття, адже на кону для нашого народу - право вільно обирати шлях розвитку для країни, яке в нас хочуть відібрати. Путін відправляє нові партії мобілізованих росіян, а російські війська окопуються на зайнятих позиціях і планують вести тривалу виснажливу війну проти українського народу.

Настав час усім третім сторонам відкрити очі на реальний стан речей: ця війна завершиться лише перемогою однієї зі сторін.

Перемогою України стане звільнення Криму, Донецької та Луганської областей від російських військ, військовий трибунал над злочинним режимом Путіна та передача Росією репарацій за завдані нашій країні мільярдні збитки.

Перемогою росії стане повне завоювання України, її приєднання до союзу країн з росією та Білоруссю та посилення подальшої конфронтації такого об'єднання із західним світом. По суті - відновлення радянської тоталітарної імперії. 

У силах Заходу вплинути сьогодні на результат війни на користь України, яка у ці дні обороняє не лише свої землі, а й базові європейські цінності, які щодня порушують російські варвари.