ДОЛГОПОЛОВ: «Привіз броніки, приціли та тепловізори. Буду у Києві»

Олександр Долгополов наслідував приклад свого колеги та друга Сергія Стаховського, приїхавши з-за кордону захищати свою країну.

«Цю війну я зустрів у Туреччині. Прилетів туди за день до початку, і змусивши поїхати туди свою маму та сестру. Чому? Тому що, незважаючи на масове заперечення, і після жартів всіх з приводу цих кращих розвідок світу, я чудово усвідомлював, що таке можливо, аж до ударів по Києву, хоч і вважав малоймовірним.

Після цього я в голові прокрутив, що відбуватиметься в перші дні/тиждень і чим я буду корисним. Прийшовши до висновку, що це викличе масову паніку і я буду одним із цих панікуючих, я зрозумів, що максимальна користь від мене буде в інформаційному просторі через велику іноземну аудиторію в моєму твітері і краще, якщо я буду зайнятий не думками, як відправити свою сім'ю в безпеку, а висвітленням цього жаху і донесенням правди, а також збиранням коштів для наших захисників, адже саме їм потрібно було прийняти перший удар на себе!

Через пару днів я і мої прекрасні українці розірвали інформпростір правдою і не залишили шансів для всього світу не зрозуміти те, що відбувається.

До того моменту я вже почав тренуватися зі зброєю і мені дуже пощастило, що в Туреччині мене навчав колишній професійний військовий. Вони з величезним задоволенням взялися це робити, почувши мої цілі.

Звичайно, за 5-7 днів великим воїном не станеш, але зі зброєю я вже почуваюся комфортно, а з 25 метрів 3 з 5 в голову влучаю в обстановці тренувань.

Паралельно із тренуваннями я планував виїзд назад. Знайшовши кілька людей, що летять зі Штатів, ми кожен скільки зміг, назбирали грошей, хлопці привезли шість броніків з Америки: нам і передати нашим захисникам. Зустрілися ми у Загребі, де планували докупити тепловізорів, прицілів та потрібних речей для ЗСУ. І ось, через стільки часу, на перекладних та за допомогою багатьох людей я перетнув кордон із Польщею і тепер доїхав до Києва!

Це мій дім і ми його захищатимемо з тими, хто залишився і допомагатимемо, чим можемо.

Не збираюся засуджувати чоловіків, що поїхали, війна - це страшно і не кожен готовий і всім нам є що втрачати, крім нашої улюбленої України. Але знайте: кожен може зробити свій внесок і навіть якщо вас не використовують у бою, ви підніматимете дух армії та віру людей, просто перебуваючи поруч і допомагаючи тим, чим вмієте і кому зможете.

Не бійтеся, приєднуйтесь, повертайтеся.

Всім нашим знаменитостям та лідерам думок, які на місцях, велика повага та дякую!

Розмовляти публічно і з незнайомими мені людьми, я планую з цього моменту українською, так що спочатку не судіть суворо.

Писати я продовжу російською, оскільки, незважаючи на блокування соцмереж сусідів, багато хто поки що мають доступ через vpn і потрібно їм доносити реальність і правду.

Правда за нами, ми на своїй землі та захистимо її!

Далі я буду у Києві, до нашої перемоги та після неї. Слава Україні!», – написав Олександр Долгополов.