Ілля МАРЧЕНКО: «Найжахливіше, що вторгнення підтримує безліч росіян»

Лідер збірної України з тенісу Ілля Марченко розповів Sport.ua про те, як відбулися перші матчі проти збірної Барбадосу, а також висловив своє ставлення до повномасштабного російського вторгнення в Україну.
 
- Як ще до початку вторгнення сприйняли перенесення матчу із Барбадосом?
- Я на той час вважав, що вторгнення це вигадка західних ЗМІ, бо не бачив причин, через які Путін на це пішов би. І, звичайно, засмутився, коли матч перенесли з України. Все-таки вдома грати набагато краще. Але, як виявилося, на жаль, був неправий.
 
- Як пройшов перший день, як умови?
- Перший день пройшов якнайкраще. Олексій Крутих впорався зі своїм завданням чудово. Ну а в моєму матчі, будемо відвертими, різниця в рівні була аж надто висока. Навіть не за найкращої моєї гри шансів у суперника не було. Умови, звісно, ​​не домашні. У нас майже немає глядачів та підтримки. З нами немає капітана, тренера та фізіо, всі вони зараз в Україні. Ну і неозброєним оком видно, що організовувався матч у надзвичайних умовах. Але загалом нам нема на що скаржитися. Те, що матч проводиться, вже велике досягнення ФТУ.
 
- Наскільки несподіваним для вас стало широкомасштабне вторгнення російської армії?
- Шок, звісно. Важко передати словами. Просто неймовірно, що в наш час це можливо. Одна країна вторглася в іншу, щоб захистити там якісь свої інтереси. А найжахливіше, що це все ще підтримує безліч росіян. Мені довелося втекти від війни у ​​2014 році і залишити свій будинок, в якому я не був до сьогодні, але те, що відбувається зараз, вийшло на зовсім інший рівень. Росіяни не прикидаються місцевими цього разу.
 
- У якому стані команда?
- Важко. Переживаємо, звісно. У всіх хтось та й залишився в Україні. Теніс зараз не на першому місці у всіх у головах. Але ми віримо у перемогу на всіх фронтах, більше нам нічого не залишається.
 
- Чи є підтримка від російських тенісистів і чи вірите, що там хтось може і хоче все це зупинити?
- Підтримка є. Але не завжди така, якої хотілося б. Деякі питають тільки як рідні, хоча за тоном я десь розумію, що вони підтримують свого царя. Хтось питає, що відбувається. Хтось відверто критикує дії своєї країни. Хтось більше переймається наслідками для них самих. Я намагаюся не вступати в якісь суперечки чи обговорення. Втомився за 8 років. І, мабуть, у своїх доводах я в жодному разі не зрівняюся з професіоналами на російському телебаченні, які працюють над своєю пропагандою 24 години на добу, 7 днів на тиждень.
 
- Як можна так задурити людям голови, щоб вони підтримували «денацифікацію» єврея Зеленського?
- Я час від часу дивлюся російські канали і як вони висвітлюють події з 2014 року. Ворога треба знати в обличчя. І мушу визнати, вони дуже все складно розповідають. Насправді пропаганда йде по обидва боки фронту всі ці роки. І я не можу сказати, що я на 100% довіряю бодай одному джерелу. Хоч українському, хоч західному. Але, зрештою, всі аргументи російської пропаганди для мене розбиваються об один незаперечний факт – воюють вони на нашій землі.
 
- Що думаєте про рішення Стаховського взяти до рук зброю?
- Молодець. Дуже сміливий та самовідданий. Захоплююсь його рішенням. Хоча зізнаюся, я б, мабуть, так не зміг. Вірю, що все у Сергія буде добре.
 
- Що про війну кажуть у тенісній спільноті?
- Як бачите, здебільшого світ на нашому боці. В принципі, те саме і в тенісі. Мені пишуть іноземні гравці і запитують як справи досить часто.
 
- Які висновки зробили особисто для себе за останній тиждень? Як змінилося сприйняття світу?
- Для мене все змінилося вже 8 років тому. Загалом усі проблеми викликають посмішку порівняно з тим, що відбувається зараз в Україні.
 
- Чи вірите в те, що Путін може застосувати ядерну зброю?
- Я не вірив, що він введе війська, але тепер чекати вже можна чого завгодно. Ніхто не знає, що в нього в голові, а я вже тим більше.