«Коли задонатив армії і попрацював — одразу полегшало. Беріть на озброєння»

Ну що, можна підбити попередні підсумки першого дня війни Російської Федерації проти України з точки зору звичайного харківського спортивного журналіста.

У мене взагалі вийшло майже як у відомому анекдоті: «А я і не спав». Тільки сюжет не класичний, а «Мишко, війна почалася». А Мишко сидів і працював на нічній редакторській зміні. Приблизно о 4:40 ранку 24 лютого почалися перебої з Інтернет-оператором Triolan (судячи з міського чату — по всьому Харкову), а о 5:00 ранку почувся гул канонади. Зізнаюся, ніколи не чув канонади, але її не сплутати ні з чим. Росія атакувала військовий аеродром у Чугуєві (чорт, я у тих краях воєнку проходив), інші об'єкти. Як виявилося згодом, дісталося і житловим будинкам. І мирним мешканцям.

О 5:01 я написав у робочий чат «ну що, понеслося, схоже». Чесно скажу, спочатку руки трохи тремтіли. Від мого будинку до кордону з Росією приблизно 30 км трасою, я дуже добре уявляю, наскільки швидко можна дістатися звідти до міста. Я, як людина необізнана про силу нашої оборони, побоювався, що російські танки можуть одразу увійти до Харкова.

На щастя — ні. ЗСУ були на висоті і дали відсіч ворогові. Зокрема, на окружній, до якої рукою подати від мого будинку. Вранці з'явилося відео розбитої техніки прямо на дорозі.

Читайте також:

Путін оголосив Україні війну. День 1. Розпочалися масовані обстріли. LIVE

Гаразд, без лірики. Якщо брати за цілий день, то обстрілів на Олексіївці було чути не так вже й багато. Дуже порадували сусіди по дому. Жодних панік-істерик, все чітко і по ділу. Підвал відчинили, ворота та хвіртку, зазвичай замкнені, відчинили. Ніхто не бігав безглуздо, як курка з відрубаною головою. Респект. Може, була пара машин, які рано-вранці в паніці кудись звалили — ну і все.

Перебоїв із водопостачанням та електрикою не було. Перебої з Інтернетом також відносно швидко закінчилися.

Вдень був момент, коли не знав, що робити. Чи йти кров здавати на Клочківську, чи їхати на Селянську, 84 — записуватися до територіальної оборони. У результаті кров не пішов здавати тому, що величезна черга. Мій товариш з Д7 Валерій Богданов якраз був там у цей час і сказав, що не треба туди бігом бігти. Спробую у п'ятницю. У тероборону терміново їхати зарадив Артем Шкуров — неймовірна кількість охочих, мало людей на оформленні, через це великі черги. Плюс до всього виявилося, що офіцери запасу їм не надто й потрібні. Потрібні офіцери із досвідом, а я ж чистої води «піджак».

Можна було б проінспектувати наше бомбосховище ака підвал, але я спочатку задонатив фонду «Повернись живим», а потім сів працювати. Так, у постійному очікуванні повітряної чи іншої тривоги. Так, 80% часу присвячуючи читання новинних пабліків, чатів та листування з друзями. Нічого не вдієш — такий день. Але я дуже багато вклав у Sport.ua за останні 12 років, щоб все взяти і відразу покинути. Х*й в ніс. Хоча наша стрічка новин сьогодні була дуже специфічною. І буде такою ще чимало часу, як мені бачиться.

Коли задонатив армії і попрацював — одразу полегшало. Миттєво. Тож беріть на озброєння.

Примітно, що всі, з ким я сьогодні спілкувався, а це мої друзі як в Україні, так і за кордоном — сьогодні відправляли гроші армії. Ось просто всі, 100%. Австрія, Німеччина, Ізраїль… Про тих, хто живе в Україні, і не говорю. І, головне, ніхто не панікує. Трохи лячно — так. Незрозуміло — так. Але люди не просто готові давати відсіч — вони її вже дають. Своїми фінансами. Своїм спокоєм. Своєю взаємодопомогою. Я пишаюся своєю нацією, я пишаюся тим, що я — українець.

Читайте також:

Вторгнення військ РФ в Україну. День 2. Стоп, Путін! Стоп, війна. LIVE

Про успіхи та невдачі ЗСУ ви і без мене прочитаєте. У Харкові поки що все відносно спокійно. За попередніми даними, о 4-й ранку можуть розпочатися нові обстріли. Що ж. У такому разі спочатку спустимося до підвалу, а потім повернемося і продовжимо працювати на перемогу. Крок за кроком. Зберігайте спокій і не панікуйте. Все буде добре.

Слава Україні. Слава ЗСУ.

P.S. Страх вбиває розум. Я дам відсіч своєму страхові. І, коли страх піде, залишуся тільки я.

P.P.S. А я казав, що свинособаки — не люди. Нехай вони будуть прокляті на віки віків.