Королева Йохауг і скандал перед чоловічим марафоном. Підсумки лижного тижня

Гірські лижі

Старти тижня:

Вівторок, 15 лютого

Олімпійські ігри-2022, швидкісний спуск, жінки

Середа, 16 лютого

Олімпійські ігри-2022, слалом, чоловіки

Четвер, 17 лютого

Олімпійські ігри-2022, комбінація, жінки

Субота, 19 лютого

Олімпійські ігри-2022, командний турнір, чоловіки/жінки

Повний провал: Шиффрін так і не змогла реабілітуватися у Пекіні

Останній тиждень Олімпіади в Пекіні давав Мікаелі Шиффрін ще два реальні шанси реабілітуватися за приголомшливі провали і не покинути Китай із порожніми руками: це комбінація та командні змагання. Проте зіркова американка тільки погіршила і без того жахливі враження від своїх виступів на Іграх-2022.

У комбінації Шиффрін дуже гідно пройшла швидкісний спуск, і до слалому підходила у статусі фаворита №1: чистим швидкісникам американка програла не так багато, а над слаломістками був комфортний запас. Проте історія попереднього тижня повторилася: Мікаела знову зійшла з дистанції. Більш провального виступу на Олімпіаді навіть за великого бажання було важко придумати.

Медаль Шиффрін у недільному командному турнірі, звичайно, й так мало хто б сприймав як реабілітацію за попередні провали, але й цю медаль Мікаелі завоювати не вдалося. США стали четвертими, програвши у боротьбі за бронзу Норвегії. Шиффрін в останній день Ігор нарешті вдалося дійти до фінішу в технічних дисциплінах, але в цілому для збірної США в цьому турнірі вона була скоріше баластом, ніж локомотивом. Попереду у Мікаели ще й напружена боротьба за Великий кришталевий глобус (ВКГ), і як вона збирається захищати свою мінімальну перевагу за такого психологічного стану та форми, сказати складно.

Повертаючись до комбінації, золото, як і чотири роки тому у Пхенчхані, завоювала Мішель Гізін. При чому вона видала настільки сильну слаломну спробу, що є великі сумніви в тому, що Шиффрін зуміла б її обіграти, навіть якби дісталася фінішу. Срібло у партнерки Гізін по збірній Швейцарії Венді Холденер - вона знову зупинилася за крок від великої перемоги.

Проте найцікавішим і найочікуванішим стартом останнього тижня Олімпіади у жіночій гірськолижній програмі був, безумовно, швидкісний спуск, який відбувся у вівторок. Вся увага була прикута до Соф’ї Годжі. Італійка, яка останні два роки безроздільно домінує в цій дисципліні на Кубку світу, в січні отримала важку травму коліна, яка практично ставила хрест на її участі в Олімпіаді.

Проте смілива та хоробра італійка зуміла здійснити справжній подвиг, і, не долікувавши травми, вийшла на старт. Ця героїчна казка Годжі ледь не завершилася абсолютним хепі-ендом: до перемоги їй не вистачило лише 0,16 секунди. Але й срібло, з огляду на обставини, - це теж фантастичний результат, за який Соф’ї треба аплодувати стоячи.

Багато хто побоювався, що за відсутності Годжі, або за її поганої готовності, золото могло дістатись якомусь випадковому персонажу. Але цього не сталося: перемогу здобула Корін Сутер, чинна чемпіонка світу в швидкісному спуску. Якщо хтось і був гідний обіграти Годжу, то це саме швейцарка. Ще на передостанній контрольній позначці вона програвала італійці, але блискуче пройшла фінішну швидкісну ділянку дистанції і саме на ній схилила чашу терезів на свою користь. Дуже сильно виступила у швидкісному спуску не лише Годжа, а й уся збірна Італії. Бронзу виборола Надя Делаго, а топ-5 замкнула Елена Куртоні.

Ноель дістався до першого великого титулу

У чоловіків у останній тиждень Олімпіади, окрім командного турніру, відбувся розіграш всього одного комплекту нагород – у слаломі. У нинішньому сезоні в цій дисципліні відбувається такий хаос, що на перемогу приблизно однаково могли претендувати плюс-мінус 15 людей. Додаємо до цього те, що на Олімпіадах у слаломі сенсації взагалі трапляються дуже часто, навіть у ті роки, коли ієрархія у цій дисципліні вибудувана набагато чіткіше.

Однак цього разу все вийшло навпаки: у той час, як всі чекали сенсації, переможець вийшов максимально закономірним. Золото завоював Клеман Ноель, котрий за своїм потенціалом залишається найсильнішим слаломістом світу. Так, у останні два сезони йому, як і багатьом його прямим суперникам, катастрофічно не вистачає стабільності: постійні грубі помилки та сходи з дистанції. Але все ж таки коли у француза виходять заїзди без збоїв, змагатися з ним у швидкості зараз не може ніхто.

І у вирішальний момент у Пекіні Ноелю таки вдалося видати свій максимум і завоювати олімпійське золото: перший великий титул у дорослій кар'єрі Клемана. Чотири роки тому до Пхенчхана француз приїхав у статусі суперперспективного молодого таланта, свіжоспеченого чемпіона світу серед юніорів у слаломі. На Іграх-2018 Ноелю вдалося створити міні-сенсацію і стати четвертим, що стало початком його великого шляху на дорослому рівні.

Срібло завоювало головне відкриття цьогорічної Олімпіади, Йоханнес Штрольц. Раніше він уже став олімпійським чемпіоном у комбінації, а потім ще й виграв командний турнір у складі австрійської збірної. Ще якихось півтора місяці тому Штрольц не завжди проходив у розширений склад збірної Австрії на етапах Кубка світу, а тепер їде з Олімпіади із двома золотими та однією срібною медаллю – просто казка. Сенсаційна перемога в Адельбодені в середині січня, до якої Штрольца навіть не розглядали серед претендентів на поїздку до Пекіна, змінила його життя на «до» та «після». Ще більше вражає те, що такий стрімкий прорив здійснив не молодий талант, а людина, котрій у вересні стукне вже 30 років.

Бронзу завоював Себастьян Фосс-Солевог, який випередив свого партнера по команді Хенріка Крістофферсена. Ще роки 2-3 тому Фосс-Солевог вважався просто міцним, дуже стабільним середняком, а зараз – чемпіон світу і бронзовий призер Олімпіади в слаломі. Ще одна історія різкого прогресу в далеко не юніорському віці.

А Алексіс Пінтуро так і залишив Пекін без жодної медалі, як і Мікаела Шиффрін. Теж провал? Можливо, але не такий гучний. По-перше, на рахунку Пінтуро все ж таки є гідний виступ у гіганті, де він став п'ятим. По-друге, Алексіс загалом проводить досить слабкий сезон, і його безмедальну Олімпіаду було уявити набагато простіше, ніж аналогічний підсумок для Шиффрін.

Лижні гонки

Старти тижня:

Середа, 16 лютого

Олімпійські ігри-2022, командний спринт, класика, чоловіки/жінки

Субота, 19 лютого

Олімпійські ігри-2022, марафон, 50 км, вільний стиль, чоловіки

Неділя, 20 лютого

Олімпійські ігри-2022, марафон, 30 км, вільний стиль, жінки

Скандальне завершення Олімпіади

Останній тиждень Олімпіади у лижних гонках був не дуже насиченим: всього по два комплекти нагород у чоловіків та жінок: командний спринт та марафон. У чоловічому командному спринті багато хто чекав на дуель Норвегії та ОКР у боротьбі за золото. Підстав для цього було достатньо: неідеальна готовність Йоханнеса Клебо, ще більші сумніви щодо стану його напарника, чи то Еріка Вальнеша, чи Пола Гульберга. У той же час напарник Олександра Большунова, Олександр Терентьєв, в особистому коньковому спринті завоював бронзу, будучи яскраво вираженим класистом.

Проте всі ці сподівання на рівну боротьбу не справдилися. І Большунов, і Терентьєв командний спринт провели слабше за рівень очікувань, і в результаті завоювали лише бронзу. Ні про яку рівну дуель з Норвегією не було й мови, тим більше, що і Вальнеш не підвів Клебо і провів гонку дуже гідно. Срібло завоював фінський дует Іво Нісканен/Йоні Мякі.

Проте всі чекали на суботній 50-кілометровий марафон, який мав стати окрасою лижної програми Олімпіади в Пекіні. Проте, як і минулорічний марафон на чемпіонаті світу в Оберстдорфі, він перетворився на скандал. Щоправда, якщо у марафоні на ЧС-2021 скандал був після гонки, то у Пекіні – до.

Через важкі погодні умови (сильні вітри та морози) гонку вирішили перенести на годину і скоротити з 50 км до 28. При чому погодні умови насправді не здавались настільки суворими, щоб приймати таке радикальне рішення та «каструвати» королівську дисципліну лижних гонок.

Перша думка, яка всім спала на думку – це, звичайно, те, що таке скорочення на руку Йоханнесу Клебо. Підлила олії у вогонь і голова Федерації лижних перегонів Росії Олена Вяльбе, яка повідомила, що рішення про скорочення дистанції марафону «продавив» саме Клебо, який відмовлявся виходити на дистанцію 50 км, і вимагав скоротити взагалі до 15 км. Можна було б довго сперечатися щодо правдивості цих слів, але після гонки сам норвежець не підтвердив цю інформацію.

Історія не нова: Клебо знову скористався своїм привілейованим становищем, щоби продавити потрібне рішення. І тут питання до П'єра Міньєре та його колег з Міжнародної лижної федерації (ФІС), чому вони так легко «прогинаються» під норвежців. Хоча відповідь на це питання загалом очевидна: тому що Норвегія взагалі і Клебо зокрема генерують левову частку глядацького інтересу та доходів для лижних гонок у світі.

Питання швидше до самого Йоханнеса та його партнерів по команді. Демонстративний пропуск майже всього минулого сезону, скандальне зняття з переслідування в Руці на початку цього сезону, продавлене (принаймні, з чуток) рішення про відміну січневих етапів – все це стало серйозними ударами по лижних гонках. У той час, як багато суперзірок спорту використовують своє становище та вплив для розвитку та популяризації свого виду, Клебо, навпаки, на ньому паразитує, і використовує своє становище виключно з метою особистої вигоди.

Іноді це дає короткостроковий позитивний ефект для норвежців, але в довгостроковій перспективі для лижних гонок це постріл собі в коліно. Поки що Клебо шкоди лижним гонкам приніс набагато більше, ніж користі.

А якщо брати саме цей випадок, то й самому собі Йоханнес не сильно допоміг, не витягнувши навіть укороченої версії цього марафону. Клебо відстав від пелотона ще на першій половині дистанції, а потім і взагалі безславно зійшов з гонки. Після цього норвежець поскаржився на проблеми із травленням. Зайвий доказ того, що продавлювання скорочення дистанції гонок було продиктовано виключно особистими інтересами, а не турботою про здоров'я та безпеку гонщиків у важких погодних умовах.

Щодо боротьби за перемогу, то черговий успіх відсвяткував Олександр Большунов. Три золота на одній Олімпіаді – російський лижник провів, безперечно, найуспішніший титульний турнір у своїй кар'єрі на даний момент.

А головною надією збірної Норвегії став Сімен Хегстад ​​Крюгер. Нагадаємо, перед Олімпіадою він заразився коронавірусом, довго сидів на карантині, і зрештою виступив лише на марафоні, де завоював бронзу. Програв він не лише Большунову, а й ще одному представнику ОКР, Івану Якімушкіну, який теж старт Олімпіади пропускав через хворобу. Таким чином, з усієї шістки чоловічої збірної ОКР, яка виступала в Пекіні, без медалей залишився лише Артем Мальцев, який потрапив у фінал особистого спринту, став дев'ятим у скіатлоні та четвертим у марафоні.

Топ-5 у марафоні замкнув Шюр Рьоте. Очевидно, його форма зараз досить хороша, і тренерський штаб збірної Норвегії може лише шкодувати, що на перший етап естафети поставив не його, а Еміля Іверсена. Не виключено, що саме це кадрове рішення зробило різницю у боротьбі за золото.

Тереза ​​Йохауг – королева Олімпіади

У жінок командний спринт на Олімпіаді подарував одну із найгучніших сенсацій Ігор у Пекіні. Беззаперечним фаворитом вважалася збірна Швеції. Ще б пак: в особистому спринті Майя Дальквіст та Йонна Сундлінг завоювали золото та срібло! Індивідуальний спринт був коньковим, а командний - класикою, але і Сундлінг і Дальквіст є універсалами, які здатні перемагати будь-яким стилем пересування. Однак цей шведський дрім-тім у підсумку завоював лише срібло.

А сенсаційну перемогу здобула збірна Німеччини. Перед Олімпіадою багато хто говорив про перспективне молоде німецьке покоління, і про те, що воно може здивувати і поборотися за бронзу в класичній естафеті. У результаті в тій гонці німкені вже стрибнули вище голови, завоювавши срібло, при чому до останнього претендуючи на перемогу. Але навіть після цього серед топ-претендентів на медалі командного спринту їх мало хто розглядав.

Тим більше, буквально перед стартом гонки у складі німецької команди було проведено заміну: замість Катаріни Зауербрей у парі з Катаріною Хенніг побігла Вікторія Карл. І саме Карл на фінішній прямій зуміла створити, здавалося б, неможливе, і обіграти Йонну Сундлінг. При чому, забігаючи трохи вперед, не можна сказати, що ця поразка шведки була пов'язана з її поганою формою – у неділю вона неочікувано фінішувала четвертою в марафоні.

Ну а перемогу у 30-кілометровій гонці здобула Тереза ​​Йохауг. Як і на двох попередніх двох чемпіонатах світу, норвежка виграла всі три дистанційні гонки. До Пекіна в послужному списку Йохауг не було жодного особистого олімпійського золота, і в Китаї Тереза ​​з лишком закрила цей гештальт. Боротьби за перемогу в марафоні не вийшло: вже на першій третині дистанції норвежка втекла від своїх суперниць раз і назавжди, і на фініші привезла всім, окрім срібного призера, дві з половиною хвилини.

А срібло взяла Джессіка Діггінс, яка після того, як Йохауг розірвала групу, всю дистанцію долала самотужки. Довгий час здавалося, що так само впевнено візьме бронзу Ебба Андерссон, але на останніх кілометрах дистанції вона потрапила у глибоку кризу, і буквально на фінальних сотнях метрів шведка пропустила одразу 5 суперниць.

Від Андерссон та Фріди Карлссон перед Олімпіадою чекали, що вони стануть головною загрозою для Терези Йохауг у дистанційних гонках. У результаті на двох вони у Пекіні не здобули жодної особистої нагороди. Особливо яскравим вийшов провал Карлссон, яка протягом усього сезону боролася з Йохауг у дистанційних гонках на рівних і навіть неодноразово обігрувала. Фріда взагалі безславно покинула Пекін ще за тиждень до кінця Олімпіади, і в марафоні навіть не спробувала реабілітуватися за попередні невдачі. Безумовно, поряд із Мікаелою Шиффрін Карлссон – явний претендент на звання головного провалу Ігор у Пекіні.

У підсумку бронзу виборола Кертту Нісканен, яка стала одним із тіньових героїв Ігор 2022 року в жіночих лижних гонках. І зараз справді можна лише пошкодувати про те, що фінка в розділці в запеклій боротьбі таки програла Йохауг жалюгідні 0,4 секунди – сумарно за свій виступ на нинішній Олімпіаді вона одне золото, безумовно, заслужила. Шкода, що насправді у спорті це працює трохи не так.

Лідер Кубка світу Наталія Непряєва марафон провалила, і, як і Клебо на день раніше у чоловіків, достроково зійшла з дистанції ще в середині гонки. Партнерка Непряєвої по ОКР, Тетяна Соріна, також претендувала на бронзу, але у підсумку фінішувала п'ятою, пропустивши Нісканен та Сундлінг. Дуже гідно виглядала у марафоні і Дельфін Клодель, яка теж до останнього була у боротьбі за бронзу, але у підсумку фінішувала лише сьомою. Хоча в момент, коли Йохауг втекла з Діггінс та Андерссон, саме француженка була єдиною, хто намагався зачепитися за цим тріо.

Двоборство

Старти тижня:

Вівторок, 15 лютого

Олімпійські ігри-2022, HS 140/10 км, особистий турнір

Четвер, 17 лютого

Олімпійські ігри-2022, HS 140/4х5 км, командний турнір

Ріїбер та Лампартер покидають Пекін без медалей

Головною драмою Олімпіади-2022 у лижному двоборстві була ситуація навколо Ярла Магнуса Ріїбера. Норвежець, який домінував протягом усього цього олімпійського циклу, після прильоту в Пекін заразився коронавірусом, і все ніяк не міг вийти з карантину. Про його участь у першому медальному старті, особистому турнірі на нормальному трампліні, не йшлося.

Але дні йшли, негативні тести норвежець все не здавав, і загроза взагалі пропустити всю Олімпіаду ставала все більш реальною. За день до другого особистого турніру Ріїбер таки вийшов із карантину та був допущений до старту. Щоправда, поточна форма Ярла Магнуса, який провів стільки днів на самоізоляції без тренувань, була під дуже великим сумнівом.

Стрибкова форма, як показала спроба на трампліні, від простою не постраждала взагалі: Ріїбер виграв змагання на трампліні та забезпечив собі дуже комфортний 44-секундний запас над найближчими переслідувачами та ще більший – над найнебезпечнішими суперниками. Тепер треба було оцінити форму норвежця у лижній гонці.

І тут трапилася ще одна драма: наприкінці першого кола при виході на стадіон Ріїбер переплутав коридори та поїхав на фінішну пряму замість чергового кола дистанції. Довелося повертатися в потрібний коридор, що коштувало йому приблизно 30-35 секунд - практично вся перевага розчинилася в одну мить.

Незабаром Ріїбер опинився в пелотоні, а на останньому колі дистанції його просто обрубало: він почав відставати і фінішував лише восьмим із 39-секундним відставанням від переможця. Можна дуже довго гадати, чи зміг би Ярл Магнус заїхати в медалі, якби не помилка на стадіоні чи ні – тут багато залежить від того, у наскільки високому від свого максимального темпу він доїжджав після того, як стало зрозуміло, що за медалі він уже не бореться.

Так чи інакше, обставини у гонці розкрили явні проблеми з поточною формою Ріїбера у лижній гонці. Багато в чому в цьому, звичайно, винний карантин, та й сам коронавірус норвежець, за чутками, переносив не безсимптомно. Але не варто забувати і про те, що практично весь січень норвежець пропустив через проблеми зі спиною, і проблеми зі швидкостями у лижній гонці у нього були ще до коронавірусу, на багатоденці в Зеєфельді наприкінці січня.

Після цього Ріїбер відмовився від участі у командному турнірі – його участь у пекінській Олімпіаді обмежилася лише однією гонкою. Очевидно, стан Ярла Магнуса був дуже поганим, якщо він не знайшов у собі сил пробігти всього 5 км заради практично гарантованої медалі.

Якщо говорити глобально, то Ріїбера дуже шкода. Людина, чиє домінування в цей олімпійський цикл було просто безпрецедентним, залишилася без жодної медалі, хоча заслуговувала на золото, а то й не одне. Звичайно, норвежцю всього 24 роки, однак ми пам'ятаємо, що проблем зі здоров'ям у його кар'єрі вистачало, і в якому стані він буде ще через 4 роки – сказати складно. Не виключено, що один із найсильніших двоборців в історії так і залишиться без олімпійського золота у кар'єрі. Для Ріїбера це особиста трагедія, а ось для двоборства як спорту – якраз навпаки. Той факт, що Ярл Магнус олімпійську вершину поки що так і не підкорив, є дуже надійною гарантією від втрати мотивації та раннього завершення кар'єри. Або, наприклад, переходу у стрибки з трампліну.

Крім Ріїбера, сидів на карантині і найтитулованіший двоборець в історії – німець Ерік Френцель. Він взагалі пропустив обидва особисті турніри, після чого був заявлений на командний. І це рішення тренерського штабу збірної Німеччини виявилося пострілом собі в коліно. Якщо на трампліні «Король Ерік» виглядав гідно, то в гонці просто провалився і передав естафету Вінценцу Гайгеру на більш ніж 30-секундному відставанні – і це при тому, що 5-кілометрову дистанцію тут спокійно витримали навіть гонщики рівня Хідеакі Нагаї.

У результаті Гайгер ціною героїчних зусиль видряпав для збірної Німеччини срібло, хоча багато хто передчував яскраву дуель на рівних з Йоргеном Гробаком на останньому етапі. А так норвежець спокійно довів справу до перемоги своєї команди. За два дні до цього Гробак впевнено виграв і особистий турнір на великому трампліні: 2 золота на одній Олімпіаді, як і 8 років тому у Сочі. Сумарно Гробак став 4-разовим олімпійським чемпіоном, і найтитулованішим двоборцем в історії зимових Олімпіад – крім нього, ні в кого немає більше 3 золотих нагород.

У боротьбі за бронзу командного турніру японець Рьота Ямамото на фініші сенсаційно обіграв австрійця Мартіна Фріца. А це означає, що без жодної медалі покидає Пекін не лише Ріїбер, а ще одна суперзірка сучасного двоборства, лідер Кубка світу Йоханнес Лампартер. У особистих турнірах у нього четверте та шосте місця – провалом не назвеш, але до медалей трохи забракло дальності стрибків на трампліні.