«Щедрик», безнадійні лижники і геніальний швед. Як минув другий день ОІ

Sport.ua разом із BetWinner в спецпроекті «Олімпіада-2022» розповідає, як минув другий день Ігор в Пекіні.

Після двох змагальних днів Україна на Іграх у Пекіні без медалей. Але їх у неділю ми й не очікували. Не було від кого. Гірше, що позитивний тест на коронавірус здала біатлоністка Дарія Блашко. Та сама, навколо потрапляння якої до складу олімпійської команди було стільки балачок перед відправленням у Пекін. Тепер участь Дарії на Олімпіаді малоймовірна незалежно від рішення тренерського штабу. Анастасія Меркушина, яка поспіхом відправилася у китайську столицю з Києва, тепер замінить не лише Олену Білосюк.

Проте перейдемо до огляду власне спортивних подій Ігор-2022. Підґрунтя для роздумів вони надали, навіть не дивлячись на те, що у неділю всі наші учасники були далекими від боротьби за високі місця.

«Щедрик» і вишиванка

Фігуристка Анастасія Шаботова, точніше, «Щедрик» у її виконанні під час короткої програми жінок у командній першості – те найяскравіше, чим запам’ятається нинішній день для українських уболівальників. 16-річна вихованка московської школи фігурного катання, котра прийняла українське громадянство два роки тому, підготувала дуже красиву, з чіткими проявами української національної ідентичності композицію на льоду. Виконанням сама Анастасія була не надто задоволена. Вона допустила ряд технічних похибок, через які отримала нижчу оцінку (62,49), ніж на недавньому Меморіалі Дениса Тена в Казахстані, де вона продемонструвала найкращий прокат «Щедрика».

Шаботова була в короткій програмі сьомою серед десяти учасниць і принесла в командну скарбничку чотири бали.  Найліпше виступила представниця ОКР Каміла Валієва. За свій виступ вона отримала оцінку 90,18.

Зауважимо, що Шаботова поїхала до Пекіна без особистого тренера Світлани Панової. Абсурд, особливо коли мова про специфіку такого виду спорту, як фігурне катання, де тісний контакт тренера і підопічного часто відіграє ключову, якщо не визначальну роль. Зате знайшлося місце в складі української делегації подружжю Амірханових – Марині Олегівні, яка вписана як особиста тренерка Шаботової, а також її чоловіку Данілю Асхатовичу, котрий примудряється бути одночасно державним тренером з санного спорту, шорт-треку, фігурного катання «та інших льодових видів», як стверджується на сайті Мінмолодьспорту.

Цікаво, що саме через специфічну діяльність подружжя Амірханових у різні роки змінило громадянство приблизно два десятки перспективних українських фігуристів, зокрема олімпійські чемпіонки під стягами Німеччини та РФ Альона Савченко і Тетяна Волосожар. Спортовці в своїх інтерв’ю називали не один факт зловживання сімейства Амірханових службовим становищем, але ні Федерація фігурного катання України, ні Міністерство молоді і спорту якось реагувати не збирається. Більше того, уже три десятиліття Даніль Асхатович і Марина Олегівна залишаються на вершині. За цей час українське фігурне катання пройшло шлях від вершини світових і олімпійських п’єдесталів до статусу аутсайдерів у цьому колись дуже популярному в нашій державі виду спорту.

Зараз у командній першості наші й без того невисокі шанси на місця бодай у топ-6 зменшилися після того, як перед стартом позитивний допінг-тест здав фігурист-одиночник Іван Шмуратко. Сьогодні, щоправда, Іван вже зміг підтримати Шаботову в командному боксі, оскільки здав негативний тест і, відповідно, виступить в особистій першості. Але команді він допомогти не зміг.

Наші підстави для оптимізму

21-річний Євген Марусяк з мальовничого села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області, де Сергій Параджанов колись знімав свої знамениті «Тіні забутих предків», пройшов кваліфікацію в стрибках з нормального (К95) трампліна і сьогодні боровся за потрапляння в 30-ку фіналістів. У підсумку Євген став з результатом 97,4 47-м, але певний прогрес він своїм виступом створив. Річ у тім, що кваліфікації українські стрибуни з трампліна не долали на Олімпіадах з Ванкувера-2010, коли першу стадію проходив нинішній тренер Марусяка Володимир Бощук. Можливо, той же Бощук, Марусяк і їхні колеги спромоглися б і на щось більше, але трампліни у Ворохті на Івано-Франківщині і Кременці на Тернопіллі в такому стані, що доводиться дивуватися, як на них взагалі можна готувати людей, здатних виконувати олімпійські нормативи.

А чемпіоном у цьому виді програми став 25-річний японець Рьою Кобаясі, котрий у 2019 році був переможцем загального заліку Кубка світу, але після того помітно здав і не тішив сильними стрибками зокрема й у кваліфікації та під час тренувальних спроб в олімпійському Пекіні. Проте у найвідповідальніший момент Рьою показав, що він здатен перемагати нині точно так само, як три роки тому. Він переміг з сумою 275 балів рівно.

Безнадія

У перший змагальний день Олімпіади всі чотири українки посіли місця в останній десятці жіночого скіатлону. Сьогодні абсолютно ідентично виступили в тому ж виді програми вже їхні земляки. 30-кілометрову дистанцію не змогли завершити обидва наших учасники – Руслан Перехода і Олексій Красовський. Для 34-річного Переходи і 27-річного Красовського нинішня Олімпіада – третя в кар’єрі. На попередніх двох вище 50-го місця один й інший не підіймалися.

Звісно, це лихо нашого спорту, що впродовж 30-ти років незалежності ми не спромоглися підготувати бодай одного конкурентного на світовому рівні лижника. Разом з тим, нерозуміння викликає інше. У спорті людей тримають мотиви й амбіції. Хтось хоче потрапити в історію, когось приваблюють титули, ще когось тримає в спорті можливість заробити. Перехода і Красовський не претендують ні на одне, ні на друге, ні на третє. Але продовжують триматися у спорті, стабільно змагаючись за аутсайдерські позиції на всіх змаганнях високого рівня.

А чемпіоном у чоловічому скіатлоні став 25-річний представник ОКР Алєксандр Большунов, котрий на попередніх Іграх у Пхьончхані здобув три срібла і бронзу. Звісно, Большунов, який є у цьому виді програмі чинним чемпіоном світу, був фаворитом ще до старту. Проте перевага Алєксандра над рештою суперників вийшла непристойно великою. На перших 15-ти кілометрах, які лижники долали класичним стилем, на рівних із майбутнім чемпіоном боровся фін Іво Нісканен. Але будучи яскраво вираженим «класиком», Нісканен вільним стилем ледве втримався на бронзовій позиції, відставши від Большунова на дві хвилини. Денис Спіцов, який здобув срібло, відстав від земляка на хвилину і 11 секунд. Натомість норвежець Йоганнес Клебо, котрий розглядався в статусі головного суперника Большунова, гонку провалив – лише 40 місце.

Історичне досягнення

26-річний львів’янин Антон Дукач посів 22 місце у змаганнях санкарів-одиночників. Для потрапляння у топ-20 Антонові забракло 0,336 секунди. Дрібниця, проте Дукач має підстави для оптимізму. Річ у тім, що це місце – найвище для українських санкарів-чоловіків за історію виступів на Олімпіадах. Попереднє досягнення теж належало Дукачу. В Пхьончхані-2018 він був 23-м. Звісно, від спортовця, який на юнацьких Олімпійських іграх-2012 був четвертим, хотілося б стрімкішого прогресу. Але в реаліях матеріально-технічної бази нашого санного спорту це теж досягнення. Як і крок уперед зробив Андрій Мандзій з Кременця на Тернопіллі. Добравшись лише на животі до фінішу в першій спробі, наступних дві Андрій провів ліпше і посів 27 підсумкове місце. На попередніх двох Олімпіадах Мандзій був 31-м і 40-м.

А золото у змаганнях санкарів виграв 35-річний німець Йоганнес Людвіґ, котрий був чемпіоном Пхьончхана-2018 у командній першості, а в особистих перегонах чотири роки тому здобув бронзу. На чемпіонатах світу Людвіґ двічі здіймався на світову вершину теж лишень у естафетах. З огляду на це його нинішнє золото виглядає немов винагородою за сумлінну працю впродовж усієї кар’єри.

Герой дня

Перше золото в чоловічій програмі ковзанярів здобув спортовець із нідерландським корінням. Що логічно, адже нідерландці віддають нагороди найвищої проби на Олімпіадах у ковзанярському спорті вкрай рідко. Та й перемога 25-річного Нільса ван дер Пула на дистанції 5000 м виглядає логічною в усіх розуміннях. Він – чинний чемпіон світу на обох стаєрських дистанціях, лідер світового сезону. Проте нинішня звитяга Нільса особлива з огляду на те, як він її здобув.

Понад пів дистанції ван дер Пул, який вийшов на доріжку в останній парі, не входив навіть до трійки призерів. Причому якоїсь миті відставання Нільса від дворазового досі олімпійського призера Патріка Руста з Нідерландів, який лідирував понад годину часу з олімпійським рекордом (6.09,31), виглядало катастрофічним. Проте заключних три кола перевернули ситуацію з ніг на голову. Чи навпаки. Ван дер Пул прискорився просто неймовірно, подолавши два з трьох овалів швидше 29-ти секунд і таки випередив з результатом 6.08,84 Руста, відібравши золото в Нідерландів. Річ у тім, що ван дер Пул має нідерландське коріння по батьковій лінії, але народився він у шведському Тролльгеттані і виступає саме за Швецію.

Хто забере найбільше золотих медалей на Олімпіаді?

Медальний залік

Першу в історії зимових Олімпіад золоту медаль для Нової Зеландії принесла народжена в Австралії сноубордистка Зої Садовскі-Синотт. Після бронзи Пхьончхана-2018 у біґ-ейрі зараз вона тріумфувала в слоупстайлі, виді, в якому Зої виграла два останніх чемпіонати світу. За найкращий свій виступ вона отримала оцінку 92,88. Ще одне золото для «незимової» країни виграла фристайлістка Джакара Ентоні. Австралійка з результатом 83,09 стала найсильнішою в могулі.

Мали в неділю розіграти перший комплект нагород також гірськолижники. Але змагання у швидкісному спуску відкладені через негоду.

Таким чином, після двох змагальних днів нагороди Ігор-2022 здобули вже представники 18-ти країн. Золото наразі мають десять команд. Найбільше – по два – мають Норвегія і Швеція. По одній нагороді найвищої проби виграли ОКР, Німеччина, Нідерланди, Австралія, Японія, Нова Зеландія, Словенія і Китай.

6 лютого. Усі призери дня зимової Олімпіади-2022