Золото Йохауг, скандал у стрибках. Підсумки лижного вікенду

Стрибки з трампліну

Старти вікенду:

Субота, 5 лютого

Олімпійські ігри-2022, середній трамплін HS 106, особистий турнір (жінки)

Неділя, 6 лютого

Олімпійські ігри-2022, середній трамплін HS 106, особистий турнір (чоловіки)

Понеділок, 7 лютого

Олімпійські ігри-2022, середній трамплін HS 106, змішаний командний турнір (чоловіки/жінки)

Два золота Словенії, провал німців

Стрибки з трампліну розпочинали Олімпіаду в Пекіні змаганнями на нормальному трампліні К-95. Першими у суботу розіграли медалі дівчата. Домінатор сезону та головний фаворит Ігор-2022, австрійка Маріта Крамер, пропускала Олімпіаду через позитивний тест на коронавірус. Відсутність Крамер внесла справжній хаос у передстартові розклади жіночих змагань. На перемогу приблизно в рівній мірі претендували 5 спортсменок, 3 з яких – словенки.

За теорією ймовірності за такого розкладу словенки мали зачепити 1-2 медалі, і так і сталося. Золото здобула Урша Богатай, яка досі не має жодної перемоги на етапах Кубка світу – і це при тому, що у цьому сезоні вона йде третьою у загальному заліку. Бронзу виборола її партнерка по команді Ніка Кріжнар.

Розбавити словенський подіум вдалося німкені Катаріні Альтхаус. Вона стала першою стрибункою в історії, яка завойовувала особисті медалі на двох різних Олімпіадах: чотири роки тому в Пхенчхані вона теж мала срібло. Німкеня лідирувала після першої спроби, частково через завищені оцінки за стиль. У другій спробі обставини вже були проти неї: Катаріні дістався порив попутного вітру, і обіграти Богатай вона не змогла.

Але всі насамперед чекали на недільний чоловічий турнір. Середні трампліни на титульних змаганнях дуже часто дарують гучні сенсації, і тому є очевидні причини. На Кубку світу такі споруди практично не використовуються, і стрибунам критично не вистачає практики змагань на них. І коли справа доходить до чемпіонатів світу чи Олімпіад, далеко не всі можуть пристосуватися до менш потужних споруд.

На цей раз особистий турнір подарував неоднозначні результати. З одного боку, сенсацій та невдач топ-фаворитів було багато, з іншого – як мінімум переможець був заслуженим та прогнозованим. Завоював золото Рьою Кобаясі, який вже після першої спроби створив собі солідний за мірками 90-метрових трамплінів 6-очковий запас і в другому раунді його втримав.

Символічно: Кобаясі став третім японцем, який завоював особисте олімпійське золото, і зробив це через 50 років після першого: 6 лютого 1972 року Юкіо Касая переміг на домашній Олімпіаді в Саппоро.

Срібло завоював Мануель Феттнер, і, мабуть, знайдуться ті, хто це назвуть великою сенсацією. Але ті, хто так вважає, напевно, не стежили за тренувальними сесіями. А у них 36-річний австрійський ветеран, який дебютував на Олімпіадах лише 4 роки тому у Пхенчхані, виглядав дуже сильно – медаль здавалася цілком реальною. Красива історія Феттнера, який протягом усієї кар'єри був у тіні зіркових і молодших партнерів по команді на кшталт Шліренцауера чи Моргенштерна, але «пережив» їх усіх у великому спорті та добрався до головного успіху в кар'єрі.

А ось бронзу Давіда Кубацкі справді можна назвати сенсацією та подарунком долі. Тренувальні спроби поляка не дозволяли йому сподіватися на такий успіх, та й будемо відвертими, мінливі погодні умови під час змагань зіграли на його користь. Так чи інакше, не можна не відзначити той факт, що збірна Польщі на Олімпіаді додала, причому помітно, якщо порівнювати з тією жалюгідною картиною, яку ми бачили в першій половині сезону. Солідно виступив і Каміль Стох, який після першої спроби йшов у топ-3, а у підсумку став шостим.

Гучних провалів також було достатньо. Дуже сильно виглядали норвежці, які були змушені стрибати втрьох – Даніель Андре Танде та Йоханн Андре Форфанг продовжували відсиджувати карантин у Європі. До слова, у понеділок стало відомо, що Форфанг на цій Олімпіаді так і не виступить.

Проте з трійки норвежців, які залишалися у строю, на медаль міг претендувати кожен. Роберт Йоханссон і особливо Халвор Егнер Гранеруд дуже сильно виглядали у тренуваннях. Маріус Ліндвік, який виграв три з чотирьох останніх особистих стартів на Кубку світу перед Олімпіадою, у тренуваннях не вражав, але він завжди стрибає їх у пів сили. Маріус чудово вміє збиратися у вирішальний момент, і після суботньої перемоги у кваліфікації здавалося, що і цього разу він спокійно додасть і боротиметься за перемогу.

Однак у першій спробі основних змагань у норвежців все розвалилося: ніхто з добре готової трійці не потрапив навіть у топ-15. У другому раунді Ліндвік з 17-го місця прорвався на сьоме, Йоханссон замкнув топ-20, а Гранеруд отримав дискваліфікацію за костюм і став лише 30-м. Зовсім не той результат, на який норвежці були готові.

Ще гірше виступила збірна Німеччини, особливо з огляду на те, що у них у складі коронавірусних втрат не було. У результаті ніхто з німців не потрапив у топ-10 – найкращим став Константін Шмід на 11-му місці. Це лише другий випадок у 21-му столітті, коли жоден із німців не потрапив до топ-10 особистого турніру на Олімпіаді. Різниця лише в тому, що попереднього разу це сталося на великому трампліні в Турині у 2006 році, коли Бундестім переживав глибоку кризу. Зараз команда Штефана Хорнгахера, здавалося, приїхала на Олімпіаду у чудовій формі, з лідерством у Кубку націй та Карлом Гайгером у жовтій майці лідера Кубка світу.

І найбільше вражає те, що, на відміну від норвежців, такий провал збірної Німеччини виглядав абсолютно логічним результатом тих виступів, які показували німці у тренувальних сесіях та кваліфікації, а не випадковістю. Гайгер лише замкнув топ-15, а Маркус Айзенбіхлер взагалі не потрапив у другу спробу – 31 місце. При цьому спочатку Маркус виглядав найсильнішим з німців, але з кожним днем ​​його результати тільки погіршувалися. У Штефана Ляйє періодично проскакували непогані стрибки, але в основних змаганнях він став лише 24-м. А П’юс Пашке підтвердив найгірші побоювання – він приїхав на Олімпіаду у ролі статиста.

Зрозуміти причини такого провалу збірної Німеччини дуже складно, особливо з огляду на те, що той же Гайгер завжди вважався якраз фахівцем 90-метрових трамплінів. У Німеччині сподіваються, що німці просто не змогли пристосуватися до специфіки пекінського трампліну, і що на К-125 все буде інакше. Перші ознаки одужання з'явилися під час міксту в понеділок – і Гайгер, і Шмід дуже гідно виступили і в трайл-раунді, і в першій спробі. Хорнгахер заговорив про те, що його підопічні підібрали ключі до цього трампліну, але надто пізно. У другу спробу німці не пробилися, але про це далі.

Змішаний командний турнір на Олімпіаді проводився вперше в історії, і перетворився на справжній фарс та суцільний скандал. Вже в першій спробі дискваліфікації за невідповідність костюма нормам регламенту отримали представниці трьох команд-фаворитів: японка Сара Таканасі, австрійка Даніела Ірашко-Штольц та німкеня Катаріна Альтхаус. У другій спробі дискваліфікації отримали дві норвежки: Анна Стрьом та Сільє Опсет.

Звичайно, всі ці дискваліфікації вибили команди з числа претендентів на медалі, а німців – взагалі з другої спроби, хоча якби анульовані стрибки були зараховані, Німеччина йшла б другою. У результаті срібло виборола збірна Росії, а бронзу – Канада. Спрогнозувати таких медалістів, звісно, ​​ніхто не міг.

Хто винен у тому, що сталося? Звичайно, обидві сторони звинувачують одна одну. Постраждалі команди – контролера екіпірування у жіночих стрибках, польку Агу Бачковську. Та сама Альтхаус стверджує, що так ретельно, як сьогодні, її костюм не перевіряли ще ніколи, і склалося враження, були твердо налаштовані знайти якесь порушення. Здивування у тренерів та самих стрибунів викликає той факт, що в суботу в особистому турнірі вони стрибали у тих самих костюмах, але жодних порушень виявлено не було.

Сама ж Бачковська стверджує, що костюми могли бути різними, і що порушення справді були, при чому серйозні. Польські журналісти на захист своєї співвітчизниці пишуть, що порушення у багатьох були виявлені ще у суботу, але тоді Бачковська обмежилася попередженнями та словами про те, що наступного разу контроль буде максимально жорстким. Яка зі сторін права - сказати складно. Але одне можна сказати точно: коли турнір перетворюється на фарс, а доля медалей вирішується не на трампліні, а в кімнаті техконтролю, нічого хорошого в цьому немає.

Збірна Канади, звичайно, без усіх цих дискваліфікацій про медалі не могла б навіть мріяти. Збірна ОКР, напевно, теж, але не відзначити відмінну форму російських стрибунів-чоловіків не можна. В особистому турнірі Євген Клімов став п'ятим, а Данііл Садрєєв – восьмим. При чому назвати це випадковістю і стрибком вище за голову не можна: у тренувальних стрибках обидва виглядали навіть сильніше, ніж у змаганнях.

Сльози Сари Таканасі після її дискваліфікації у першій спробі байдужими не залишили нікого. У другій спробі легендарна японка плакала навіть не після, а буквально під час стрибка. І зрозуміти ці сльози можна: як для стрибунки, яка стільки років домінувала у Кубку світу, її медальний багаж на Олімпіадах катастрофічно скромний: лише бронза у Пхенчхані-2018, і два четверті місця – у Сочі-2014 та в суботу в Пекіні. А тут її позбавили практично гарантованої медалі. Сару щиро шкода, і можна лише побажати їй якнайшвидше забути цю невдачу і думати над тим, як повернутися на позицію домінатора жіночих стрибків. Таканасі лише 25 років – як мінімум, один олімпійський цикл у неї в запасі ще є.

Можна говорити про те, що дискваліфікації принесли медалі ОКР та Канаді, але ні в кого не повернеться язик сказати, що Словенія перемогла лише завдяки цим обставинам. Словенці підходили до старту в статусі головних фаворитів і закономірно завоювали своє золото. Свою перевагу словенські дівчата вже показали у суботу.

Щодо чоловіків, то можна порадіти за Петера Превца. Після срібла та бронзи у Сочі-2014 та четвертого місця в особистому турнірі у Пекіні легендарний словенець таки завоював олімпійське золото. Через багато труднощів на шляху до цього успіху довелося пройти Тімі Зайцу. У розпал минулого сезону його, головного молодого таланта збірної, відсторонили від виступів на Кубку світу за публічну критику головного тренера команди Горазда Бертонцеля. За нього словенці виступали провально, і Бертонцель після того скандалу був звільнений, але й сам Зайц покарання за публічну критику не уникнув.

Гірські лижі

Старти вікенду:

Понеділок, 7 лютого

Олімпійські ігри-2022, швидкісний спуск, чоловіки

Олімпійські ігри-2022, гігантський слалом, жінки

Перше золото Фойца, рекорд Кларе

Перший комплект нагород на Олімпіаді в Пекіні у гірських лижах було розіграно у чоловічому швидкісному спуску. Це мало статися ще в неділю, проте через сильні вітри гонка кілька разів відкладалася, і в результаті взагалі була перенесена на понеділок. Багато хто відзначав, що верхня частина траси дуже продувається, через що це перенесення могло бути далеко не останнім. Проте небесна канцелярія змилувалася над спортсменами та організаторами, і провести швидкісний спуск таки вдалося, ще й по повній трасі.

Що стосується цієї самої траси, то, крім верхньої частини, що продувається, і дуже красивих пейзажів, варто відзначити, що вона була дуже швидкісною, без крутих технічних віражів, але при цьому дуже підступною - сходів і навіть падінь було достатньо. Підходила така траса, звичайно, чистокровним швидкісникам, і результати це повністю підтвердили.

Напередодні свого 35-річчя Беат Фойц зробив розкішний подарунок і завоював перше в кар'єрі олімпійське золото. До цього в нього були срібло та бронза у швидкісних видах у Пхенчхані, і тепер швейцарець, який у попередні чотири сезони незмінно брав Малий Кубок світу у даунхіллі, дістався золота Олімпіади – максимально заслужений і закономірний підсумок.

Варто зазначити, що розриви у боротьбі за перемогу були дуже невеликими, і топ-4 вмістилася в 0,23 секунди – неймовірна щільність. Дуже близький до перемоги був Йохан Кларе, але 41-річний французький ветеран став другим з відставанням у 0,10 секунди. Що не завадило йому стати рекордсменом – він став найвіковішим призером Олімпіади у гірських лижах за всю історію. Залишається лише сподіватися, що француз таки зуміє до кінця кар'єри здобути хоч одну перемогу на Кубку світу – він стільки разів був до цього близьким, що, безсумнівно, заслужив на такий успіх.

Бронзу завоював Маттіас Майєр. Для 31-річного австрійця це третя Олімпіада у кар'єрі, і на кожній із двох попередніх він брав по золоту. Шанс продовжити цю вражаючу серію у Майєра ще є – у такій формі він буде одним із головних фаворитів супергіганта, у якому перемагав 4 роки тому у Пхенчхані.

Головною сенсацією швидкісного спуску став Джеймс Кроуфорд, але до медалей канадець трохи не дотягнувся, незважаючи на сильний фінальний відрізок – четверте місце. Хоча такий результат Кроуфорда – якщо й сенсація, то добре підготовлена: у січні він потрапляв у топ-6 на класичних етапах у Кітцбюелі та Венгені.

За підсумками тренувань головним фаворитом швидкісного спуску вважався Александер Омодт Кілде, але в результаті норвежець лише замкнув топ-5, випередивши всього на 0,01 секунд ще одного гранда, Домініка Паріса. Така траса ідеально підходила до характеристик італійця, але скористатися своїм шансом він не зумів.

Сьомим став лідер Кубка світу Марко Одерматт. Йому траса якраз не підходила категорично – на довгих прямих не вистачало антропометрії, а складних віражів, щоб проявити свою технічну майстерність, було замало. Але з формою у швейцарця все гаразд, і до супергіганта він підходить у статусі головного фаворита.

Заслужене золото Хектор та крах суперзірок

Після чоловіків перший комплект нагород розіграли жінки. У них все почалося з гігантського слалому. Змагання залишили дуже двоякі враження. З одного боку, в медалях нікого несподіваного ми не побачили, з іншого боку, провалів фаворитів також було більш ніж достатньо.

Мікаела Шиффрін і Марта Бассіно, можна сказати, навіть не виступали: обидві провели на трасі менш ніж по 10 секунд і зійшли з дистанції першої спроби, припустившись грубих помилок нагорі. Ще один топ-фаворит, Петра Влхова, доїхала до фінішу обидві спроби, але на дуже слабких за своїми мірками швидкостях – лише 14-те місце.

Причини таких невдач фаворитів прості: дуже специфічний та жорсткий сніг на олімпійських трасах. На нього скаржилися не лише невдахи, а й медалісти: лижі закантовуються дуже погано, і ймовірність того, що вони зірвуться, дуже висока.

Золото виборола Сара Хектор. Ще рік тому такий результат можна було б назвати великою сенсацією, але зараз шведка проводить найкращий сезон у своїй кар'єрі: три перемоги та два подіуми в останніх п'яти гігантах на Кубку світу та впевнене лідерство у заліку цієї дисципліни. До сезону своєї мрії Хектор йшла дуже довгим та важким шляхом. Першу перемогу на Кубку світу Сара здобула ще у грудні 2014 року, проте після цього важка травма надовго вибила її з еліти. І повернутися до неї вдалося лише у нинішньому сезоні.

Протягом нинішнього сезону ми неодноразово відзначали просідання результатів Федеріки Бріньоне у гіганті та зміщення її спеціалізації у бік швидкісних дисциплін. Однак на пекінській трасі італійка і в гіганті виглядала просто чудово і здобула срібло. Другу спробу Бріньоне явно йшла обережно, намагаючись не повторити помилок Шиффрин і Бассіно і не прогаяти медаль. У підсумку Федеріка взяла срібло, програвши Хектор лише 0,28 секунди. Ймовірно, якби Бріньоне ризикнула трохи більше, то обійшла б шведку, але з тією ж часткою ймовірності могла б залишитися біля розбитого корита, тому звинувачувати її в недостатній сміливості та неправильному рішенні точно не варто.

Бронзу з рук Катаріни Труппе вирвала чинна чемпіонка світу в гіганті, Лара Гут-Бехрамі. Швейцарка видала найкращий результат по другій спробі та прорвалася на подіум з восьмого місця, завоювавши свою другу олімпійську медаль у кар'єрі. 8 років тому в Сочі вона була третьою у швидкісному спуску.

Гут-Бехрамі у хорошій формі, і точно буде серед топ-фаворитів супергіганту. А ось у слаломі, враховуючи провали Влхової та Шиффрін, може бути дуже весело та непередбачувано. Що стосується супергіганту, то вже вилетіла до Пекіна Соф’я Годжа, яка в останні кілька тижнів в експрес-режимі заліковувала важку травму, сподіваючись виступити на Олімпіаді. Годжа взагалі повинна була нести прапор Італії на церемонії відкриття, але з огляду на обставини їй було явно не до цього. Соф’я готується насамперед до свого коронного швидкісного спуску, але є шанс і на те, що вона виступить у супергіганті.

Лижні гонки

Старти вікенду:

Субота, 5 лютого

Олімпійські ігри-2022, скіатлон 7,5+7,5 км, жінки

Неділя, 6 лютого

Олімпійські ігри-2022, скіатлон 15+15 км, чоловіки

Йохауг завоювала перше особисте золото

Як і чотири роки тому у Пхенчхані, саме у жіночому скіатлоні було розіграно перший комплект нагород Олімпіади. Усі чекали чергового раунду дуелі між Терезою Йохауг та Фрідою Карлссон. І небезпідставно: протягом нинішнього сезону юна шведка неодноразово ставила під сумнів домінаторський статус Йохауг у дистанційних гонках.

Класична половина скіатлону тільки підігріла інтригу: втекти раз і назавжди, як це неодноразово бувало в минулому, у Йохауг не вийшло, і на зміну лиж вона приїхала разом з Карлссон, а також з двома фінками - Кертту Нісканен і Крістою Пармакоскі.

Проте вже на початку конькової дистанції Йохауг декласувала всіх суперниць, і без найменшого опору кинулася за першим особистим олімпійським золотом у кар'єрі – головна прогалина у довгому послужному списку легендарної норвежки була заповнена.

У цілому конькова частина дистанції багато в чому вийшла нелогічною, і навіть абсурдною. Наталя Непряєва, яка більше тяжіє до класики, на своїй улюбленій частині дистанції випала з лідируючої групи, на зміні лиж програвала 19 секунд. І раптово на коньковій, слабшій для себе половині, росіянка почала стрімко наздоганяти Карлссон і фінський дует. Завершилося все тим, що Непряєва у фінішному спринті здобула срібло: перша особиста олімпійська медаль для поточного лідера Кубка світу.

Прорив Непряєвої в коньку можна було б списати на роботу сервісменів (що з урахуванням специфіки снігу в Пекіні дуже актуально) – мовляв, конькові лижі намастили більш вдало, ніж класичні. Але те, що чиста класистка Кертту Нісканен у коньку виявилася сильнішою за універсальну партнерку по команді Крісту Пармакоскі, вже зовсім несподівано.

Втім, на розподіл медалей це не вплинуло: обидві опинилися поза подіумом. Третьою, за Непряєвою, стала австрійка Тереза ​​Штадлобер. І за неї можна тільки порадіти: Тереза ​​- гонщиця такого плану, яка завжди високо, завжди в топ-10, але практично ніколи не потрапляє на подіуми. Однак у суботу їй це вдалося, причому на Олімпіаді!

Що стосується Карлссон, то вона на початку конькової частини дистанції намагалася кинутися в переслідування за Йохауг, і довгий час трималася другою, але під кінець дистанції зловила кризу і в результаті фінішувала лише п'ятою - провал, враховуючи очікування на старті. Після гонки Фріда виглядала розчавленою і дуже погано почувалася: участь у наступних гонках під питанням. А це вже дуже серйозний удар по естафетних шансах збірної Швеції з огляду на те, що в скіатлоні і Ебба Андерссон, і Шарлотт Калла мали слабкий вигляд. Втім, у збірних Норвегії та Росії із глибиною складу поки що також дуже великі проблеми.

Крах Норвегії, перше золото Большунова

Як і жінок, у чоловіків перший комплект медалей Олімпіади було розіграно у скіатлоні. Багато хто чекав чергової дуелі Олександра Большунова проти цілої норвезької дрім-тім на чолі з Йоханнесом Клебо. Проте цього разу дуелі не вийшло: збірна Норвегії гонку провалила та залишилася без медалей.

Ну а Большунов після трьох срібних медалей попередніх Ігор у Пхенчхані нарешті завоював перше у кар'єрі олімпійське золото. Завоював ще впевненіше, ніж Тереза ​​Йохауг у жінок, зумівши привезти більше хвилини найближчому переслідувачу. Варто сказати, що гонка вийшла дуже селективною, а розриви просто гігантськими за мірками традиційно закритих чоловічих контактних гонок. Справа тут як у складному рельєфі, так і в специфіці дуже жорсткого китайського снігу, який погано котить і висмоктує з гонщиків набагато більше сил, ніж зазвичай.

Большунову у протистоянні зі спринтером Клебо такі умови були лише на руку, і вже на класичній половині дистанції він пішов в атаку разом із Іво Нісканеном. І тут виявилося, що збірна Норвегії готова до гонки відверто погано. Організувати нормального переслідування дуету лідерів не вдавалося: Йоханнес Клебо впіймав глибоку кризу і зрештою фінішував 40-м із 9-хвилинним відставанням, а Шюр Рьоте взагалі зійшов з дистанції.

Большунов прибіг на зміну лиж разом з Нісканеном, а після цього прогнозовано розібрався з фіном на слабшій для нього коньковій половині дистанції. У цей час у них за спинами у контратаку пішов Денис Спіцов. Росіянин, який завжди вважався вузькоспеціалізованим конькістом, просто блискуче пройшов класичну половину дистанції, а на коньковій пройшов наскрізь Нісканена і завоював срібло, незважаючи на падіння на останніх кілометрах дистанції.

Чотири роки тому в Пхенчхані Спіцов став одним із головних відкриттів Олімпіади, і здавалося, що це зірка, що сходить у лижних перегонах. Проте протягом усього цього олімпійського циклу кар'єра Спіцова перебувала у стані стагнації, і лише у нинішньому сезоні він повернувся на рівень 4-річної давнини. Що стосується Нісканена, то на коньковій частині дистанції він потрапив у глибоку кризу, але зумів знайти друге дихання і зберіг бронзу. Гідна нагорода для Іво за те, що він пішов у ранню атаку, розвалив пелотон та створив собі достатній запас, щоб фінішувати у топ-3.

А що ж збірна Норвегії? Ханс Крістер Холунд фінішував четвертим, а Пол Голберг – п'ятим. Втім, 0 медалей – це у будь-якому випадку провал для скандинавів, особливо з огляду на жахливий стан Клебо та Рьоте. І знайти якусь об'єктивну причину такої невдачі можна лише одну – це проблеми з акліматизацією. У Норвегії дуже сподіваються, що проблема саме в цьому, і після адаптації до китайських умов команда вийде на свій звичний рівень.

Зазначимо також, що норвежці не змогли заявити на гонку олімпійського чемпіона у скіатлоні 4-річної давності Сімена Хегстада Крюгера. Перед стартом Олімпіади він здав позитивний тест на коронавірус, і досі залишається в Європі, очікуючи на можливість вилетіти до Пекіна і виступити хоча б у заключних гонках Олімпіади. Хоча, дивлячись на нинішні проблеми норвежців з акліматизацією, є великі сумніви, що він встигне пройти весь цикл після прильоту до Пекіна.

Робити глобальні висновки з приводу готовності збірної Норвегії після скіатлону не будемо – цілком можливо, справа саме в адаптації, і ховати скандинавів не варто. Але, у будь-якому разі, вже у вівторок, 8 лютого на лижників чекає особистий спринт. І, хоч би яким домінатором не був Клебо у цьому виді, у такому стані його цілком можна обігрувати.