10 олдскульних бомбардирів в українському футболі початку 90-х-2000-х

Можливо, для більш молодого покоління уболівальників прізвища на кшталт Капанадзе, Паляниця чи Антюхін нічого не говорять, але свого часу ці футболісти були справжніми топами в лінії атаки своїх команд на початку дев’яностих-двотисячних. Тож ми вирішили пригадати деяких призабутих і не дуже зірок нашого чемпіонату тих буремних часів.

Зустрічайте у нашому топ-10 олдскульних гравців-бомбардирів в українському футболі початку 90-х-2000-х.

Віктор Леоненко (118 матчів – 67 голів)

Роки виступів: 1992-2001
Команди: «Динамо» (61 гол), ЦСКА (Київ, 5), «Закарпаття» (1)

8 квітня 1992 року в матчі проти воронезького «Факелу» молодий нападник московського «Динамо» Віктор Леоненко став першим гравцем в історії, який зробив хет-трик у чемпіонатах Росії. Утім, зігравши за москвичів 4 гри, і забивши в них 5 голів, форвард із непростим характером зі скандалом перебрався до київського «Динамо».

Дебютував у Вищій лізі нинішній футбольний експерт і зірка телебачення 7 травня 1992 року в матчі 13-го туру проти «Дніпра» (1:0), а першим голом відзначився за три дні у ворота Андрія Нікітіна із «Зорі-МАЛС». Загалом, у тій першості провів за «Динамо» 5 матчів, в яких забив 3 м’ячі. А от в наступному сезоні після відходу до іспанського «Логроньєса» головної зірки «Динамо» Олега Саленка «Леон» почав у повній мірі демонструвати свої бомбардирські вміння – 16 голів в 27 матчах. Лише на один влучний постріл його тоді випередив найкращий снайпер чемпіонату Сергій Гусєв. Не дивно, що уродженця Тюмені відразу ж заграли за національну збірну України, за яку він дебютував 26 серпня 1992 року у грі проти угорців (1:3).

І якщо в збірній одіозний форвард за чотири роки награв усього 14 матчів і забив 6 голів, то в «Динамо» вправно засмучував воротарів суперників як в чемпіонаті, так і в єврокубках. Мабуть, найкращий матч у своїй кар’єрі Віктор Леоненко провів у Лізі чемпіонів у сезоні 1994/95, коли на заповненому «Олімпійському» динамівці, поступаючись в рахунку 0:2 своєму надпринциповому супернику ще за радянських часів московському «Спартаку», зуміли здобути перемогу з рахунком 3:2. Сам Віктор у тому легендарному матчі відзначився дублем. Загалом провів за київську команду 129 ігор у всіх турнірах і забив 79 голів.

Після приходу до київського «Динамо» Валерія Лобановського опальний нападник не знайшов із ним спільної мови і в 1998 залишив клуб, перебравшись до ЦСКА. Утім, такої результативної гри вже не демонстрував та й доволі часто перебував у лазареті. За два сезони в складі «армійців» провів усього 13 матчів у чемпіонаті (5 м’ячів). Потім було «Закарпаття» (12 матчів – 3 голи), в якому Леоненко і завершив свою кар’єру у віці 32 років.

Іван Гецко (113 матчів – 67 голів)

Роки виступів: 1992, 1997-2002
Команди: «Чорноморець» (10), «Дніпро» (4), «Карпати» (29), «Кривбас» (16), «Металіст» (8)

Іван Гецко на початку 90-х років був одним із найкращих форвардів України і навіть у 1990 році зіграв 5 матчів за збірну СРСР. Цікаво, що височенний нападник (190 см) увійшов до історії, як автор першого забитого м'яча збірної України. У дебютній грі синьо-жовтих проти Угорщини 29 квітня 1992 року він вийшов на заміну наприкінці матчу і забив єдиний гол українців. Після проголошення незалежності зіграв у першому чемпіонаті України за «Чорноморець» (14 матчів – 10 голів) і поїхав за кордон - до ізраїльського «Маккабі» Хайфа. Там Іван Гецко здобув чемпіонство і виграв Кубок Ізраїлю. Далі футболіст перебрався до чемпіонату Росії, де спочатку пограв за «Локомотив» із Нижнього Новгорода (46 матчів – 18 голів) і «Аланію» (14 матчів – 4 голи). У 1997 році нападник повернувся до України в команду «Дніпро», де з Олександром Паляницею та Сергієм Мізіним становив ударне тріо.

У другому колі разом із вищезгаданими Паляницею та Мізіним Іван Гецко перейшов до «Карпат». У Львові гра форварда засяяла новими барвами, і якщо із «Чорноморцем» і «Дніпром» йому не вдавалося здобути медалі чемпіонату, то у 1998 році «зелено-білі» вибороли бронзові нагороди. Наступного року команда посіла четверте місце, а таранний нападник забив 16 голів у першості країни і посів 2-е місце у суперечці бомбардирів після динамівця Андрія Шевченка (18 м’ячів). У підсумку Іван Гецко провів у лавах «Карпат» три сезони і відзначився 29-ма голами у чемпіонаті. У сезоні 1999/00 після другого кола тріо бомбардирів (Мізін-Паляниця-Гецко) перебралося до «Кривбасу», де і там продовжило звичну справу по штампуванню голів. Сам нападник у тій першості знову став другим бомбардиром чемпіонату – 19 влучних пострілів, поступившись одним м’ячем переможцю снайперської гонки Максиму Шацьких із київського «Динамо».

Останньою командою Івана Гецка у вищій лізі був «Металіст», за який він виступав з 2000 по 2001 роки. 23 липня 2001 року нинішній футбольний експерт потрапив у автомобільну аварію, пережив реанімацію та кілька операцій. Після цього 33-річний гравець вирішив закінчити виступи на найвищому рівні. Загалом провів у чемпіонаті України 113 матчів, в яких відзначився 67 разів. Іван Гецко проживає в Одесі і, як більшість із екс-гравців у нашому топі, працює в ролі футбольного експерта.

Олег Матвєєв (210 матчів – 81 гол)

Роки виступів: 1992-2003
Команди: «Динамо» (1), «Шахтар» (61), «Кремінь» (12), «Металург» (Запоріжжя, 2), «Металург» (Донецьк, 5)

Олег Матвєєв розпочинав кар’єру в рідному «Ростсельмашу» із Ростова-на-Дону, але в 1989 році був призваний в армію, звідки його відправили «служити» до київського «Динамо». У складі киян провів усього один сезон в чемпіонаті України (10 матчів – 1 гол), після чого прийняв пропозицію донецького «Шахтаря», який на той час не складав особливої конкуренції динамівцям. Саме в складі «гірників» Олега Матвєєва – номінального хавбека, перевели в лінію нападу. Ініціатором такого кроку став тодішній наставник «Шахтаря» Валерій Яремченко, і той відразу почав демонструвати небачену до цього результативність.

У першому ж своєму сезоні в Донецьку Олег Матвєєв разом із своїм товаришем по нападу Сергієм Ателькіним відзначилися по 11 разів, забивши рівно половину голів усієї команди. У наступній першості екс-хавбек взагалі записав на свій рахунок 17 влучних ударів в чемпіонаті і став другим бомбардиром турніру 1993-1994 років після Тімерлана Гусейнова (18 голів). Цю несправедливість Олег Матвєєв виправив уже в сезоні 1996/97, коли забив 21 м’яч і став найкращим снайпером чемпіонату. Попри такі успіхи, Олег Матвєєв так і не зіграв жодного матчу за збірну України. Усього за «Шахтар» бомбардир провів 8 сезонів і відзначився 61 голом в чемпіонаті, що є наразі 5 результатом в історії «гірників» часів незалежності.

Окрім донецької команди, Олег Матвєєв доволі успішно виступав за «Кремінь» у 1996 році (16 матчів – 12 голів). У 2000 році перебрався до запорізького «Металурга», де почав діяти вже із глибини, на позиції півзахисника, тому й результативність одного з найкращих бомбардирів того часу істотно знизилася. За два роки в складі «металургів» провів 28 матчів і забив усього 2 м’ячі. Останні два сезони Олег Матвєєв виступав за донецький «Металург» (15 матчів – 5 голів) там же і завершив свої професійні виступи. Усього в чемпіонаті України провів 210 матчів і забив 81 гол. Останнім часом працював тренером-селекціонером «Шахтаря»

Сергій Ателькін (210 матчів – 67 голів)

Роки виступів: 1992-2003
Команди: «Шахтар» (61), «Кремінь» (5), «Металург» (Донецьк, 1)

На початку 90-х забійний тандем нападників Ателькін-Матвєєв наводив жах на оборонні редути суперників «Шахтаря» на внутрішній арені, але в збірній ні той, ні інший в підсумку не заграли. Сергій Ателькін потрапив до великого футболу завдяки турніру «Шкіряний м’яч», де юного футболіста у 1989 році помітив Валерій Яремченко, який запросив гравця до дублю «Шахтаря». У першому чемпіонаті України з футболу у 1992 році нападник не вражав результативністю (17 матчів – 2 голи). Головним снайпером команди тоді був молодий Сергій Ребров, але після його відходу до київського «Динамо» і приходу з того ж «Динамо» Олега Матвєєва, Сергій Ателькін у наступній першості розкрився на повну. Разом із Олегом вони відвантажили суперникам «Шахтаря» по 11 м’ячів із 44 загальнокомандних. У сезоні 1993-1994 форвард підтвердив своє високе реноме снайпера, забивши знову 11 голів, а разом із «Шахтарем» вперше в історії виграв срібні нагороди чемпіонату.

У 1995 році Сергій Ателькін не знайшов спільної мови із тодішнім наставником «гірників» Валерієм Рудаковим і його та Олега Матвєєва відправили в оренду до кременчуцького «Кременя», який тренував Валерій Яремченко. 5 голів в 14 матчах чемпіонату – такий доробок бомбардира в тій першості за «Кремінь». У сезоні 1996/97 Валерій Яремченко повернувся до «Шахтаря», як і його улюбленці-бомбардири. Сергій Ателькін знову підкорив позначку в 11 голів за сезон, а Олег Матвєєв взагалі став найкращим бомбардиром турніру. Ну, і варто відзначити здобутий Кубок України. У тому ж році Сергій дебютував за збірну України, але виграти конкуренцію у Сергія Реброва та молодого Андрія Шевченка тоді було майже нереально, тому не дивно, що нападник провів за національну команду усього 2 гри.

У сезоні 1997/98 Сергій Ателькін взявся за звичну справу нападника, але в ході чемпіонату його придбав клуб Серії А – «Лечче». У 16 матчах італійської першості форвард забив 3 голи. Команда не зуміла втриматися в еліті і вилетіла в Серію В. Після цього його відправили в оренду до португальської «Боавішти» (10 матчів – 3 м’ячі), звідки по завершенні сезону 1998/1999 років повернувся до «Лечче». Утім, клуб був не зацікавлений в послугах Сергія і той, отримавши статус вільного агента, повернувся до України, до рідного «Шахтаря». За три роки в складі «гірників» провів за команду 45 матчів у чемпіонаті і забив 14 голів. Останнім клубом бомбардира був донецький «Металург», за який той відіграв в сезоні 2002/03. Усього в першості України форвард провів 210 матчів і забив 67 м’ячів.

На жаль, 1 жовтня 2020 року Сергій Ателькін, який на той момент працював тренером-селекціонером ФК «Львів», помер на службовій квартирі. Причина смерті – проблеми із серцем.

Тімерлан Гусейнов (215 матчів – 85 голів)

Роки виступів: 1992-2000
Клуби: «Зоря-МАЛС» (19), «Чорноморець» (66)

Тімерлан Гусейнов – культова особистість в українському футболі початку-кінця 1990-х. Він двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату України і першим із українських футболістів подолав рубіж у 100 забитих м’ячів на офіційному рівні. Розпочав свою кар’єру Тімерлан в луганській «Зорі» ще далекого 1986 року. У перших двох сезонах незалежного чемпіонату у «Зорі-МАЛС», яка була відвертим аутсайдером, форвард показував непогані результати, забивши 19 голів у 42 матчах. А по завершенню сезону 1992/93 років керівництво клубу оголосило про омолодження складу команди, тому 25-річний Тімерлан Гусейнов перейшов до одеського «Чорноморця» Причому дістався бомбардир одеситам абсолютно безкоштовно.

Саме в складі «Чорноморця» Тімерлан Гусейнов став живою легендою і найкращим бомбардиром команди за всю історію (87 голів). Вже в перший сезон свого перебування в Одесі тодішній наставник «моряків» Віктор Прокопенко зробив ставку на новачка із Луганська і той віддячив «коучу» сповна, ставши найкращим бомбардиром чемпіонату із 18-ма м’ячами в 33 матчах. 16 жовтня 1993 року Тімерлан Гусейнов дебютував за збірну України в товариському матчі проти США. Дебютний гол нападник забив 13 листопада 1994 року у матчі проти збірної Естонії на 72-й хвилині. Всього Тімерлан провів 14 матчів за національну команду, в яких забив 8 голів.

У сезоні 1995/96 Тімерлан Гусейнов знову не мав собі рівних у гонці снайперів Вищої ліги – 20 голів в 33 матчах. Сумарно нападник провів у складі одеського клубу 8 сезонів, за які зіграв 240 ігор та забив 87 м’ячів у всіх турнірах, у тому числі, у Першій лізі в сезоні 1998/99. Грати у футбол Гусейнов фактично завершив у 2002 році, а останньою його командою був скромний першоліговий «Спартак» із Сум, після чого ще два сезони пограв на аматорському рівні за одеський «Сигнал». На даний момент Тімерлан Гусейнов проживає в уже рідній Одесі та час від часу виступає експертом для спортивних видань.

Олександр Паляниця (260 матчів – 79 голів)

Роки виступів: 1992-2003
Команди: «Дніпро» (27), «Верес» (11), «Карпати» (27), «Кривбас» (7), «Металіст» (7)

Ще один нападник із 1990-х у нашому рейтингу, який на клубному рівні був знаним майстром завершальних ударів, але зі збірною так і не склалося. Уродженець Житомира ще у 18 років перебрався до «Дніпра», куди він тричі приходив і стільки ж разів покидав у подальшому. Найбільше Олександр Паляниця запам’ятався за іграми у тандемі з давнім товаришем, також знаним голеадором, Іваном Гецком. Ці нападники у 90-х роках «рвали на ганчірки» захисні редути суперників.

Цікаво, що своє визнання Олександр Паляниця отримав не в «Дніпрі», а в скромному «Вересі». Саме в складі рівнян упродовж 1993-1995 років молодий форвард показав, що може забивати навіть у затятому аутсайдері (55 матчів – 11 голів в чемпіонаті). До слова, цей результат наразі є найкращим в історії виступів «Вереса» в еліті українського футболу. Такі результати змусили керівництво «Дніпра» повернути з оренди свого гравця і той віддячив за довіру, провівши за два сезони 19 голів у 45 матчах чемпіонату. Також у 1995 році Олександр дебютував за збірну України, за яку в подальшому зіграв усього 2 гри.

Сезон 1996/97 Олександр Паляниця провів в австрійській Бундеслізі, виступаючи за «ЛАСК» із Лінца. У наступному році повернувся до «Дніпра» (6 голів), а після першого кола приєднався до львівських «Карпат», де за два роки свого перебування забив 27 м’ячів у 46 матчах). В подальшому голеадор грав за «Кривбас», але результативність його значно знизилася – лише 7 голів у 40 матчах. Упродовж 2001-2003 років виступав за «Металіст», коли той був ще середняком турніру. У 48 матчах за харків’ян відзначився усього сімома влучними ударами. Завершив свою кар’єру Олександр Паляниця у 2004 році, а останньою його командою був першоліговий сумський «Спартак». Усього в чемпіонатах України провів 260 матчів, в яких забив 79 м’ячів. Наразі Олександр проживає в Житомирі та виступає в ролі футбольного експерта.

Олександр Гайдаш (259 матчів – 95 голів)

Роки виступів: 1992-2003
Команди: «Таврія» (85), «Металург» (Маріуполь, 10)

Олександр Гайдаш, напевне, є одним із найкращих центральних нападників 90-х. Уродженець Маріуполя, який найкращі свої роки у кар’єрі провів у складі симферопольської «Таврії», не встиг здобути перше золото незалежного чемпіонату із командою Анатолія Заяєва у 1992 році, долучившись до клубу вже наступного сезону. Утім, в подальшому без цього фактурного форварда, який був майстром гри на другому поверсі, лінію атаки кримчан було уявити неможливо. За 11 сезонів, проведених у «Таврії» в період незалежності України, Олександр Гайдаш зіграв за команду 227 матчів, у яких забив 85 голів в чемпіонаті, що є найкращим показником в історії цього самобутнього клубу.

Попри високу результативність, форвард жодного разу не ставав найкращим бомбардиром турніру. Загалом, залишав симферопольців три рази за кар’єру і тричі повертався. Окрім «Таврії», пограв у чемпіонатах Туреччини та Ізраїлю, а у 2002 році, будучи доволі зрілим футболістом, прийняв пропозицію Миколи Павлова перейти до маріупольского «Металурга». За три неповних роки кар’єри в Маріуполі провів 41 матч та відзначився 10 м’ячами. Завершувати футбольні виступи все одно повернувся до Криму, де грав до 2004 року і у 37-річному віці повісив бутси на цвях.

Після анексії Криму Російською Федерацією прийняв російське громадянство. У 2014 році став генеральним директором сімферопольського ТСК, яким працює і на даний час.

Автанділ Капанадзе (189 матчів – 57 голів)

Роки виступів: 1993-2001
Команди: «Темп» (3), «Нива» (Тернопіль, 54)

Брати-близнюки Автанділ та Таріел Капанадзе потрапили до нашого чемпіонату у 1993 році, коли їм було вже за 30. Прихистив грузинських легіонерів шепетівський «Темп», який на той час мав потужне фінансування і спонсорувався грузинським бізнесменом Джумбером Нешніанідзе. У новій команді Автанділ виступав на позиції лівого півзахисника, а його брат - на місці правого хавбека. У першому сезоні його команда посіла 9-е місце, а сам гравець у 29 матчах забив… 0 голів. Для порівняння, Таріел відзначився вісьмома влучними ударами. Наступного року грузин відкрив лік своїм забитим голам у Вищій лізі, проте його трьох влучних пострілів виявилося замало, як і братових дев’яти, і «Темп», посівши 17 місце, понизився у класі.

Першу половину сезону 1995/96 Автанділ провів у Першій лізі в новоствореній команді «Темп-Адвіс», але в ході чемпіонату перебрався разом із Таріелом до тернопільської «Ниви», де наставник тернополян Ігор Яворський почав використовувати його в нападі. Досвідченого легіонера не знітила нова позиція і той почав вправно забивати м’ячі, і аж до 2001 року він був лідером атак команди, а також одним з найбільш вікових бомбардирів вищої ліги України. Всього в чемпіонатах України Автанділ провів 210 матчів і забив 60 м'ячів (189 матч і 57 голів у Вищій лізі, 21 матч та 3 голи в Першій лізі).

У 2001 році Автанділ перебрався в російський клуб «Локомотив» з Нижнього Новгорода, який вилетів у Другий дивізіон. Там же в 2004 році бомбардир закінчив спортивну кар'єру. Наразі 59-річні брати Капанадзе проживають у Нижньому Новгороді, тренують дітей в місцевій ДЮСШ та грають за ветеранів.

Олексій Антюхін (174 матчі – 63 голи)

Роки виступів: 1992-2001
Команди: «Таврія» (53), «Металург» (Запоріжжя, 2), «Динамо» (0), «Ворскла» (8)

Уродженець Запоріжжя Олексій Антюхін запам’ятався перш за все своїми виступами за сімферопольську «Таврію», хоча була в його кар’єрі сторінка в київському «Динамо». Утім, виграти конкуренцію у Віктора Леоненка, Сергія Реброва та Андрія Шевченка потужному форварду не вдалося, хоча в матчах за «Динамо-2» був без перебільшення зірковою фігурою. У сезоні 1996/1997 років навіть виграв гонку бомбардирів у Першій лізі – 22 м’ячі в 25 іграх.

А переходив до київського гранду Олексій в статусі одного з найкращих форвардів сімферопольської «Таврії», де разом з Олександром Гайдашем створили один із найгрізніших ударних тандемів початку-середини 1990-х. За три сезони у футболці «Таврії» нападник відзначився 37 голами у Вищій лізі, чим привернув увагу тодішнього тренера «Динамо» і збірної Йожефа Сабо, який і запросив забивного нападника до Києва. У Києві справи у нього не пішли (6 матчів – 0 голів), а після приходу до команди Валерія Лобановського Антюхін змушений був залишити українського гранда, перебравшись у сезоні 1997-1998 до «Ворскли». За два роки у Полтаві провів у чемпіонаті 28 матчів, у яких забив 8 м’ячів.

У 1999 році Олексій Антюхін повернувся до Сімферополя, прийнявши пропозицію тренера кримчан Валерія Петрова, де знову в парі з досвідченим Олександром Гайдашем відновив ударний тандем форвардів трирічної давнини. Утім, результативності, яка спостерігалася раніше, у форвардів уже не було. За два неповних сезони Олексій провів у Вищій лізі за «Таврію» 45 матчів і забив 16 голів, ставши тим самим другим снайпером сімферопольців часів незалежності в чемпіонаті (53 м’ячі) після вищезгаданого напарника по атаці Олександра Гайдаша. Загалом, провів у чемпіонатах України у Вищій лізі 174 гри і забив 63 голи.

Після періоду кар’єри в «Таврії» нападник у 2001 році перебрався до другого дивізіону чемпіонату Росії в «Елісту». Також пограв за «Чорноморець» із Новоросійська та ставропольське «Динамо». Завершив професійну кар’єру Олексій Антюхін у 2005 році, а останньою командою форварда був першоліговий «Динамо-Ігросервіс». Після анексії Криму колишній український бомбардир прийняв російське громадянство і став помічником головного тренера «збірної анексованого півострову» Валерія Петрова.

Сергій Мізін (342 матчі – 90 голів)

Роки виступів: 1992-2008
Команди: «Динамо» (Київ, 16), «Карпати» (Львів, 25), «Дніпро» (8), «Чорноморець» (Одеса, 2), ЦСКА/ «Арсенал» (Київ, 24), «Кривбас» (Кривий Ріг, 7), «Металіст» (Харків, 8)

За масштабами українського футболу Сергій Мізін – визначна особистість. Він входить в 10-ку найкращих бомбардирів за всю історію національних першостей, забивши в них 90 голів. В чому тут унікальність? Справа в тому, що гравець-бомбардир усю свою кар’єру провів геть не на забивній позиції центрального півзахисника. Окрім цього, Сергію Мізіну належить визначне досягнення: він є єдиним гравцем, який забивав м’ячі упродовж 16 сезонів поспіль в елітному дивізіоні.

Розпочинав кар’єру Сергій Мізін в рідному київському «Динамо», з яким тричі здобував золоті нагороди чемпіонату та один раз піднімав над головою Кубок України. А після Києва розпочалася тривала епопея із частою зміною клубів і, до слова, в кожній із 8 команд, в яких він виступав, стабільно поєднував амплуа центрального півзахисника із забиванням голів.

Своїми лідерськими якостями та впевненою грою на полі хавбек заслужив на виклик до лав національної збірної України. Саме Сергій Мізін 9 жовтня 1999-го року на 90-й хвилині матчу Росія – Україна здобув штрафний, з якого Андрій Шевченко забив роковий для росіян гол, який не дозволив тим поїхати на Євро-2000. Загалом за збірну України провів 7 матчів. Завершив активні виступи Сергій Мізін у 2008 році в складі київського «Арсеналу» у віці 36-ти років. Останнім місцем роботи бомбардира-хавбека, а нині експерта, була посада тренера-селекціонера житомирського «Полісся», яку він залишив 8 січня. Не виключено, що тепер спеціаліст може приєднатися до тренерського штабу «Миная», де працює його давній товариш Володимир Шаран.

Teкст: meta.ua/sport