ОРДЕЦЬ: «Вірив, що дочекаюся виклику до збірної України, граючи у Росії»

Захисник московського «Динамо», екс-гравець збірної України Іван Ордець зізнався, що сумує за національною командою.
 
— Ти третій рік у Росії: став шостим та сьомим у РПЛ, залишився без збірної, отримав тонну хейту через переїзд до Москви. Ні разу не шкодував про перехід?
— Про перехід — ні, але був момент, коли я реально сумував за збірною. Звісно, ​​досі хочеться грати за Україну. Але я не маленький – усе розумію.
 
— Після переходу в «Динамо» ти казав: «Сподіваюся, рішення щодо гравців прийматиме тренер збірної, а не хтось за нього». Ти справді вірив, що дочекаєшся виклику з Росії?
— Звичайно. Думав, може щось зміниться. Не може все тривати нескінченно... Півтора роки сподівався, що ситуація зміниться. Але...
 
— Росію та Україну розводили у стикових матчах чемпіонату світу. Ти хотів би, щоб команди зіграли одна з одною?
— Скоріше так, ніж ні. Мені здається, це призвело б до чогось хорошого. Можливо, спочатку варто провести товариський матч на зборах. Але хотілося б, звісно, ​​щоби команди зіграли на чемпіонаті світу.
 
— Як би зіграли?
— Думаю, зараз Україна обіграла б Росію. Та й не тільки зараз — рік тому теж перемогла б. Тому що є система та стиль. Не можу говорити про Петракова, але Шевченко на першому тренуванні нам сказав: «У мене ви не бігатимете багато. Але багато думатимете». Тобто варіант «бий-біжи» виключили одразу: все через пас та відкривання.
 
У Шевченка дуже сильний штаб — ми кожне тренування та гру вибудовували систему. Це призвело до того, що в деяких матчах не могло бути результату, але ігровий малюнок був завжди. Саме це відрізняло Україну від збірної Росії. Але зараз у Росії теж дуже хороший тренер. Думаю, все налагодиться.
 
— Калініченко згадував, що коли Шевченко був гравцем, то приїжджав до збірної та не знав половини складу?
— Чув про це від Вороніна. Він розповідав, як підходив до нього на тренуванні і вказував пальцем на першого-ліпшого гравця: «Це хто?» Шевченко відповів: «Звідки я знаю?». Воронін сміявся: «Він тут уже пів року грає».
 
Кумедно, але все логічно: в Італії ти не дивитимешся всі матчі чемпіонату України. Максимум «Шахтар» - «Динамо». Тож не дивно, що Шевченко приїжджав до збірної на п'ять-шість днів і когось уперше бачив.