Коли є потреба пограти просто неба: «Зимова класика» в НХЛ

Пам`ятаю, як одне з московських видань у 1980-х рр. зазначало, що, мовляв, московські хлопчиська грають улітку в Черенкова та Гаврилова, а взимку в Харламова й Третьяка, натомість київські хлопчаки влітку всі викапані Блохіни й Безсонови, а взимку… так само Блохіни й Безсонови, натякаючи на малу популярність хокею в столиці України. Та невже?.. Ні, звісно, й узимку на моїй рідній київській Чоколівці ми залюбки ганяли в футбол, хай скільки льоду було на футбольному майданчику, та й найшвидшу гру в світі поважали, навперебивки волаючи перед початком гри: «Я – Бабашов, а я – Шундров!» 

Справді, хокейні баталії просто неба, коли воротами слугували металеві проволочні ящики з-під молока, – ознака нашого дитинства 1970–1980-х рр. У двориках радянських мегаполісів тоді практично не було машин, відтак і місце для хокею знаходили без проблем, не ризикуючи пошкодити який-небудь елітний «Каділлак». І після школи, в пообіддя починалася хокейна руханина! Й тривала, допоки була снага сновигати імпровізованим хокейним майданчиком.

Цифрова складова

Нині нам про ту забавку нагадує регулярне яскраве енхаелівське шоу, що відбувається на відкритих стадіонах за численної авдиторії. Назва йому – «Зимова класика». Його історія бере свій початок із 2008 р., коли в перший день року на 73-тисячному стадіоні для американського футболу «Ральф Вілсон Стейдіум» у містечку Орчерд-Парк за присутності 71 217 осіб «Баффало Сейбрс» поступився команді «Пітсбург Пінгвінс» у серії штрафних кидків. Були в «Зимової класики» й прабатьки. Йдеться зокрема про виставковий матч між «Лос-Анджелес Кінгс» і «Нью-Йорк Рейнджерс» у Лас-Вегасі в 1991 р. А в листопаді 2003 р. відбувся вже регулярний матч сезону НХЛ між «Едмонтон Ойлерс» і «Монреаль Канадієнс», який було названо «Класика спадку». Після же 2008 р. матчі «Зимової класики» відбувалися регулярно в перший день нового року. Два винятки – 2013 р. хокейний матч просто неба було скасовано через локаут, а в 2021 р. – через пандемію коронавірусу. Натомість в 2012 р. та в 2018 рр. двобої відбувалися 2 січня.

Найбільшим невдахою «Зимової класики» є, безумовно, «Чикаго Блек Хоукс», який усі чотири відповідні матчі програв. До речі, «Чикаго» – єдина команда, що пропустила в одному матчі «Зимової класики» більш як пів десятка шайб – у 2009 р. «Блек Хоукс» поступилися «Детройту» – 4:6. Найбільшої ж переваги в рахунку над суперником – у 4 шайби – домігся «Монреаль Канадієнс»: у 2016 р. від канадців постраждав «Бостон Брюїнс» – 1:5. Надто мені запам’яталася третя шайба «Канадієнс» у тій грі – Брендан Галлахер зльоту! Жодного разу не програвали, проте двічі перемагали в «Зимовій класиці» «Нью-Йорк Рейнджерс» і «Вашингтон Кепіталс». 

Найвідвідуванішою стала «Зимова класика» після локаут-перерви 2013 р., адже 1 січня 2014 р. в Анн-Арборі на «Мічиган Стейдіум» зібрався 105 491 глядач! Тоді «Торонто Мейпл Ліфс» виграв у «Детройт Ред Вінгз» у післяматчевій серії булітів. Переможний штрафний кидок – на рахунку форварда «Торонто» українського походження Тайлера Бозака. Ну, й, природньо, що Бозак став однією з трьох зірок того двобою. 

У 2022-му «Зимова класика» так само пройде після річної перерви (коронавірус скоригував плани), проте, на жаль, кількість глядачів завеликою не буде, адже арена двобою – «Таржет Філд» у Міннеаполісі вміщує не так і багато – 38 544 глядача. Щодо телеавдиторії, то найбільшою вона була в 2011 р. – 4,5 млн глядачів (грали «Нью-Йорк Рейнджерс» і «Філадельфія Флаєрс»). Прикметно, що останнім часом – у другій половині 2010-х рр. – телеінтерес до «Зимової класики» відчутно впав, і жодного разу сягнути принаймні 3-мільйонної телеглядацької цифри в цих матчів не вийшло, натомість у 2020 р. цікавість до двобою просто неба між «Нешвілл Предаторс» і «Даллас Старс» виявило менш як 2 млн телеглядачів (водночас на трибунах зібралося 85 630 фанів – другий показник в історії «Зимової класики»). Тенденція, що не надто надихає, чого там!

Чимало версій ретро-джерсі

Характерна ознака будь-якої «Зимової класики» – ретро-форма команд-учасниць. Звернув увагу, що «Чикаго» зазвичай використовував чи не найстарші варіанти своєї форми – від 1930-х до 1950-х рр. І щоразу це приносило їм невдачу. Щоправда, в 2009 р. чиказька команда програла «Детройту», який грав у формі своїх попередників – клубу «Детройт Кугарз» – із дизайном 1926 р. Й, до речі, в цій формі детройтці закинули в одній грі найбільше за всіх у «Зимовій класиці». Характерна особливість обрання форми – ностальгія за переможними часами, й, природньо, клуби намагаються вийти на лід у формі, аналог якої став щасливим для попередників. У росіян, щоправда, з їх формою з написом «СРСР» на нещодавньому Кубку першого каналу це набуло гротескних форм.

У прийдешній «Зимовій класиці» «Сент-Луїс Блюз» гратиме у формі, стилізованій під джерсі сезону-1967/1968, а «Міннесота Вайлд» у зелено-червоному міксі джерсі різних команд різних років із штату Міннесота. 

Російський нападник проти етнічного українця-захисника

«Міннесота» – «Сент-Луїс» – протистояння виглядає привабливо не лише через вінтажний антураж. Ці команди нині ведуть перед у Центральному дивізіоні Західної конференції, за закинутими шайбами входять до найкращих у всій лізі. Сумувати глядачам, вочевидь, не доведеться!

На кого варто звернути особливу увагу? Талановитий бомбардир росіянин Кірілл Капризов лише починає торувати собі шлях до визнання в НХЛ. Та в його активі уже є торішній «Колдер Трофі» – приз кращому новачку НХЛ. Росіянин до того ж має найбільший в історії НХЛ контракт для другого сезону в лізі. А наставник «Вайлд» Дін Евасон каже про Кірілла так: «Капризов – це просто машина!.. А успіх команди для нього важливіше, ніж власна статистика». Щоправда, в грудні «Мінні» відчутно пригальмували, і їхнє лідерство в дивізіоні не виглядає таким уже незаперечним. Помилявся, надто в матчі проти «Далласа» («Міннесота» програла 4:7) й сам Капризов. Інший помітний форвард у складі «Міннесоти» – Райан Хартман. Його унікальність полягає в тому, що Райан є єдиним гравцем НХЛ, який народився у штаті Південна Кароліна. Райан проводить, певно, найкращий сезон у своїй професійній кар’єрі. В усякому разі, закидає 38-й номер «Дикунів» навіть більше, ніж Капризов, поступаючись водночас росіянину за показником гол + пас.

«Сент-Луїс» відчуває проблеми через ковід, адже Роберт Бортуццо, Дакота Джошуа, Джеймс Ніл, Іван Барбашов та Оскар Сундквіст у другій половині грудня мали відповідні позитивні тести. Увагу вітчизняного вболівальника у складі «блюзменів» привертає насамперед Колтон Парайко – захисник українського походження. Колега Колтона Алекс Петранджело колись назвав Парайка «елітним гравцем». Й уродженець канадського Сент-Альберта не втомлюється доводити слушність цього твердження. Грудень у нього виходить суперечливим, адже він і закидав, і віддавав гольові передачі, проте мав у пасиві й прикрий немінімальний мінус за показником корисності. Однак жага боротьби, яка надто цінується у матчах просто неба, в Парайка – це вельми приваблива чеснота.

Важливою особливістю нинішньої «Зимової класики» є те, що в ній, на відміну від багатьох попередниць, протистоятимуть одна одній команди, що виглядають добре, якщо брати всю осінньо-грудневу частину сезону назагал. О цій зимовій порі температура повітря зазвичай мінусова, та це не зупиняє численних поціновувачів класичного хокею. Тим паче, що на майданчиках у таких іграх ой як вогнедишно. Хто переможе цього разу?!

Олексій РИЖКОВ