Марлос: передостанній із могікан

Матч «Шахтаря» у рамках УПЛ – проти «Олександрії», - останній цього року, мав стати фактичними проводами Марлоса. Спочатку керівники донецького клубу та команди планували, що 33-річний півзахисник зіграє проти команди Юрія Гури. І, до того ж, передбачалося, що саме натуралізований бразилець мав вивести своїх партнерів на матч із капітанською пов'язкою, про що ми повідомляли раніше. Але в останній момент ситуація змінилася.

Рішення Марлоса покинути «Шахтар» стало фактом не вчора. І не позавчора. А значно раніше. За нашою інформацією, ще восени сивочолий футболіст повідомив Де Дзербі і Палкіну про те, що не продовжуватиме контракт (нагадаю, що його угода з «помаранчево-чорними» закінчується 31 грудня цього року). «Шахтар» не став ставити палиці у колеса своєму старіючому лідеру. Хоча, за інформацією одного з наших джерел у клубі, пропонував продовжити угоду. Але лише на пів року – до кінця нинішнього сезону. Марлоса нібито такий розклад не влаштував. А «Шахтар» не став тиснути. На цьому й зійшлися.

Саме восени Марлос став зондувати ґрунт щодо повернення на історичну Батьківщину. За нашою інформацією, він уже уклав попередній контракт із одним із бразильських клубів. Саме цим пояснюється факт його неучасті у грі проти «Олександрії»: щоб не зазнати травми напередодні переходу в новий клуб. Який саме – наразі його назву ретельно приховують. Хоча найчастіше як нове робоче місце Марлоса фігурує «Атлетіко Паранаенсе».

***

З погляду здорового глузду, та й просто по-людськи Марлоса і «Шахтар» зрозуміти потрібно: людина сім років вірою та правдою (дуже доречний штамп у даному випадку) служила «гірникам», тому заслужила піти на своїх умовах. Хоча, чесно кажучи, хотілося б влаштувати йому офіційні проводи: капітанська пов'язка, оплески і одноклубників, і суперників, коло пошани, скупі чоловічі сльози. Ну, чи щось подібне. Мені здається, саме так було б правильніше. Тому що, без перебільшення, йде - та чого вже там - вже пішла епоха. Адже саме Марлос – один із небагатьох, точніше, обраних – уособлюючий «Шахтар» останніх років. Він став одним із символів донецької команди, яка з відомих причин грала не в Донецьку. Втративши дім, «Шахтар» не втратив стиль. І одним із тих, хто втримав команду на плаву стилю, і був Марлос.

ФК Шахтар

Другим таким монстром, точніше першим, був Тайсон. Ще один бразилець, який робить різницю. На жаль, той теж пішов без належних проводів та фанфар. Пішов негарно. Марлос йде інакше: тихо, по-сімейному. Проте все одно не залишає відчуття певної недомовленості. У його славній українській історії потрібно було – як для всіх нас, так напевно і для нього – поставити навіть не масну крапку, а масний знак оклику. Він на нього заслужив. Як і всі ми, що бачили магію цього майстра.

Проте сталося так, як сталося. Рішення Марлоса та «Шахтаря» треба поважати, яким би воно не виявилося. Виходить, що останній матч за «гірників» натуралізований бразилець зіграв у останньому турі Ліги чемпіонів – проти «Шерифа». Очевидно, він тоді вже знав, що та гра для нього – фінішна. Тому він так бурхливо реагував, коли Мудрик не віддав йому м'яча у найвигіднішій ситуації: Марлос хотів піти на високій ноті. Тобто із забитим м'ячем. Але довелося йти після прикрої та незграбної нічиєї.

***

Однозначно, і «Шахтар», і українські вболівальники мають подякувати Марлосу. У нашій країні він провів десять років, був гравцем нашої національної збірної. Фактично, його найкращі роки пройшли у нас. І в ці найкращі роки він був справді чудовим. Він був одним із найкращих футболістів УПЛ останнього десятиліття.

І знайти йому рівноцінну заміну «Шахтарю» буде непросто. Так, це природний процес, коли йдуть вікові гравці, а їм на зміну приходять честолюбні дублери. Але якось занадто довго дорослішають, «матеріють» ці «честолюбні». Може, прискоряться після відходу Марлоса?

ФК Шахтар

А після цього «Шахтар» реально стане іншим. Не кращим та не гіршим – а саме іншим. Як було сказано вище, Марлос із Тайсоном не лише робили різницю, а й уособлювали команду «гірників». Ці двоє були своєрідним знаком якості «Шахтаря», фірмовим почерком. Крім того, ця пара дозволяла Мірчі Луческу, який давно пішов із клубу, стверджувати, що «Шахтар» все ще залишається «його» командою.

Можливо, у тому твердженні румунського Містера були крихти істини. Але тепер їх не буде. Залишається останній з донецьких бразильських «могікан» – Ісмаїлі, але, при всій повазі до нього, його роль і статус, особливо після важкої травми, все ж таки не дотягує до рівня нашої «солодкої парочки».

Тепер «Шахтар» точно буде командою Де Дзербі. Подейкують, що італієць від початку перебування в Україні хотів вивести Марлоса зі складу – мовляв, команді потрібна нова кров. Але, зіткнувшись на власні очі з цим гравцем, побачивши його у справі, зрозумів, що є ще порох у порохівницях. Швидше за все, в контексті швидкості Марлос уже не міг дати «Шахтарю» те, що давав раніше. Але ось досвід, майстерність і бачення поля - цього ж не проп'єш. Навіщо далеко ходити – до нинішньої Ліги чемпіонів, якій «гірники» вже помахали ручкою, команду втягнув саме Марлос.

Далі її будуть тягнути інші. Може, нарешті розкриється у всіх барвах Тете. Подивимося. Буде, напевно, цікаво. Але з відходом Марлоса «Шахтар» та й наш футбол втратив особистість. Яскраву та нестандартну.

Мине багато часу, поки ми «виростимо» когось подібного.