Налаштуємося на Маяк: в українців – знову свій інтерес у дербі Генуї

Ні, ми аж ніяк не чужі на святі генуезького футболу! Наш співвітчизник Андрій Шевченко нещодавно очолив «Дженоа», й українські вболівальники спостерігатимуть за черговим «Дербі Маяка» не як сторонні особи, а маючи зацікавлення в результаті.

Колись-заколись інший наш співвітчизник Олексій Михайличенко написав першу главу участі українців в Derbi della Lanterna. Нині Андрій Шевченко пише главу другу.

Одне проти одного: хай менше, та актуальніше

Загальна статистика генуезького дербі – на користь «Дорії», вона перемагала земляків на добрих півтора десятки разів частіше. Втім, щодо загальної титулованості, то «Сампі» складно конкурувати з «грифонами», адже «россо-блу» аж дев’ять (!) разів діставалися чемпіонської вершини (більше – лише тріо визнаних грандів: «Юве», «Мілан» й «Інтер»), водночас «Сампдорія» лише однораз була кращою на Апеннінах. Та, попри це, чемпіонські звитяги «дженоані» датовані далекочассям, востаннє вони сягали такої вершини в 1924 р. – незабаром можна буде відзначити 100-річчя того успіху!

«Сампдорія» – клуб куди молодший, і свого пику сягнув на зламі суспільно-політичних епох у наших широтах – в 1991 р., коли й здобув своє єдине «скудетто» (щоправда, в чемпіонському сезоні перемогти земляків у «Дорії» не вийшло: нульова нічия та програш 1:2). Якраз тоді з-за колишньої Залізної завіси потягнулася на Захід вервечка вправних футболістів, а до звитяги «Сампи» долучився й Олексій Михайличенко. Й українці, хай і заочно (трансляції зарубіжних чемпіонатів у наших широтах тоді – це було щось фантастичне), але підтримували «сампдоріані». Ще в одній титульній царині нинішній клуб Андрія Шевченка перевершує сусідів: «дженоані» мають 6 перших місць у серії В, натомість «блучерк’яті» лише 2. Та не впевнений, що це є якимсь особливим приводом для гордості.

В «золотий» період «Сампдорія» змогла виграти 4 кубки й один Суперкубок Італії, завоювати Кубок Кубків, дістатися фіналу Кубка чемпіонів. «Дженоа» в кубковій номінації може похизуватися хіба що національним кубком, здобутим ще в далеких тепер 1930-х рр. На міжнародній арені «дженоані» не виблискували.

Цікаво, що 29 разів фінішувала вище земляків «Сампа», натомість лише 16 разів випереджали вічних супротивників «грифони». Привертає увагу й такий факт: із добрих двох десятків автоголів у матчах між земляками всього двічі буряковіли від «самострілів» «блучерк’яті». В інших випадках це була прерогатива «грифонів».

Особистості: від «Бізона» до «Вовка»

Неабияку роль в генуезьких дербі завжди відігравали яскраві особистості. Так, єдиним автором хет-трика в таких матчах є аргентинець Дієго Міліто (на прізвисько «Рембо», або «Вовк»), який захищав кольори «Дженоа». А назагал найкращим бомбардиром цих дербі є Джузеппе Бальдіні, на рахунку якого 6 влучних пострілів у цих іграх. Прикметно, що забивав він ці голи, захищаючи кольори… трьох клубів: «Андреа Дорії» (предтечи «Сампдорії»), «Дженоа» та, власне, «Сампдорії». Якщо ж не враховувати голи за «Андреа Дорію», то у Бальдіні 5 м’ячів у головних матчах міста, стільки само разів відзначався у таких іграх й Адріано Бассетто – нападник «Сампдорії» другої половини 1940-х – початку 1950-х рр.

Зазначу, що, крім Бальдіні, в футболках різних клубів забивали в генуезькому дербі Паоло Барізон (мав прізвисько «Бізон») й Едвін Фірмані (цього уродженця Південної Африки всі звали Едді). Перший відзначався відповідно двічі за три роки в футболці «Дженоа» й одного разу за два роки в футболці «Сампдорії»; а між двома генуезькими клубами в кар’єрі Паоло був «Мілан». А другий забивав по одному голу в дербі за кожен із двох клубів; у нього між двома генуезькими клубами в кар’єрі був «Інтер». Едді знаний тим, що тренував «Нью-Йорк Космос», коли за нього грали Пеле, Бекенбауер, Кіналья.

Цікаво, що чотири тренери перебували в різні роки по обидві боки генуезьких барикад. Із наших сучасників це – Луїджі Дельнері й Деліо Россі.

Надто переймалися дербійними пристрастями «дженоані» Нікола Карікола й Давіде Нікола, за що по два рази діставали від суддів червоні картки в «Дербі Маяка».

Комік, бард і президент: чим живуть генуезькі трибуни?

Після утворення в 1946 р. «Сампдорії» («Дженоа» аж на 53 роки старша від земляків) дербі набуло сучасного вигляду. Й у першому матчі між «Дженоа» та «Сампдорією» серед 45 000 глядачів був присутнім і тодішній президент Італії Енріко ді Нікола. Він вирішив відвідати історичний футбольний двобій напередодні свого 69-річчя.

Палким прихильником «Сампдорії», причому від дня заснування клубу був славнозвісний комедійний актор і політик Паоло Вілладжо (в його творчому доробку – «Фантоцці», «Синьйор Робінзон», «Бонні й Клайд по-італійськи», «Голоси Місяця» – останній фільм Федеріко Фелліні). Він – корінний генуезець, навчався в ліцеї «Андреа Дорія». Щоправда, якщо правильно пригадую, його герой у фільмі «Синьйор Робінзон» на острові сумує за зовсім іншим дербі, аж ніяк не за генуезьким. Та на чемпіонському матчі в 1991 р. Віладжо був і тішився разом із тифозі «блучерк’яті». Свої симпатії «Сампі» віддають й актори Коррадо Тедескі, Вальтер Нудо, Енріка Бонаккорті, спортивна тележурналістка Мікаела Калканьо. Відданим вболівальником «Сампдорії» був і славнозвісний велогонщик Фаусто Коппі.

Відомий журналіст (дописував у La Gazzetta dello Sport, Guerin Sportivo, Il Giorno, Il Giornale, La Repubblica, впровадив термін «ліберо»), достоту знакова постать в європейській футбольній пресі  Джанні Брера вболівав за «Дженоа» й ніколи не приховував своїх почуттів, називаючи себе в цьому плані «традиціоналістом». Підтримував «Дженоа» актор і режисер Вітторіо Гассман, а також друг дитинства коміка Віладжо, знаний італійський бард Фабріціо де Андре, або Фабер.

Крім відомих особистостей, за генуезькі команди палко вболівають й місцеві ультрас. Що прикметно, особливої ворожнечі між ними немає – все на рівні кепкувань одне над одним – приводів-то вистачає. Соціальна різниця? Історично склалося так, що «Дженоа» підтримували ті, хто проживає в середмісті Генуї, або Гордовитої, як називають це місто італійці. Натомість «Дорії» віддавали свої симпатії жителі околиць і передмість.

Найбільша фан-група «Сампдорії» – Ultras Tito Cucchiaroni, названа на честь аргентинського лівого вінгера, що свого часу грав за «Сампдорію». Її було створено в 1969 р., і вона належить до когорти найстарших вболівальницьких угруповань на Апеннінах. Дбайливо зберігаю в домашній колекції шалик цього угруповання, який мені ще в 1990-ті рр. надіслала вболівальниця «Дорії». Ultras Tito Cucchiaroni – аполітична група, а ось інше угруповання, що підтримує «Самп», – Rude Boys Sampdoria – сповідує ліві ідеї. Інші помітні об’єднання фанів «Сампи»: Fedelissimi 1961, Fieri Fossato, San Fruttuoso 1987, Valsecca Group 1991, Palati Fini, Irish Clan, Struppa 86, Hells Angels, i Gunners, i Bulldog, Ultras Girls, Herberts, Cani Sciolti, Riviera Blucerchiata, Sgreuzzi, Belli e Gonfi, , Hawks. Прикметно, що фани «Сампи» розшифровують саме слово «ультрас» так: Uniti Legneremo Tutti i Rossoblu A Sangue, українською це означає: «Битимемо всіх червоно-синіх до крові». Та це більше бравада, ніж реальна загроза.

Фан-клубів «Дженоа» за межами Італії чимало. Є вони в Аргентині, Нідерландах, Японії, Канаді, США, Іспанії, ба навіть Ісландії. Найбільша саме генуезька ультрас-група – Fossa dei Grifoni («Лігво грифонів»). Її було засновано в 1973 р. Через 20 років їх справу продовжила група Ottavio Barbieri. Інші знані об’єднання фанів «Дженоа» – Ragazzi Certosa (ознака цих хлопців – фірмові майки з назвою угруповання і зображенням стилізованого грифона, коштує, до речі, це вбрання 18 євро) й 7 Settembre.

Суперечка голосових зв’язок перебігає з перемінним успіхом. Зазвичай, що природньо, перемагають уболівальники тієї команди, яка є господарем поля в дербі.

***

Обидва генуезькі клуби нині переживають непрості часи. Президента «Сампдорії» ексцентричного кінопродюсера Массімо Ферреро нещодавно було заарештовано за фінансові махінації («війна банерів» із цього приводу буде запекла; а цей уродженець Риму колись прославився фразою: «В мене серце «блучерк’ято», а голова «джалло-росса»», відповідаючи на запитання про свої симпатії до «Роми»). Після його в клубі оголосили про відставку Ферреро. Натомість «Дженоа» під орудою нашого співвітчизника поки що не може вразити ворота суперників, а по воротах «Юве» в нещодавньому матчі взагалі навіть не спробувала пробити. Менше з тим, за перемогу над принциповим суперником тифозі здатні пробачити все. У першій грі з Шевченком на чолі улюбленого клубу хвилині приблизно на 5-й фанатський хор почав скандувати: «Ше-ва, Ше-ва!» Щоправда надалі до цієї тематики фан-трибуна «Дженоа» не поверталася. «Дербі Маяка» – непоганий привід для цього, чи не так?

Олексій РИЖКОВ