Помножити репутацію на нуль. Чому Венгер вбиває свій авторитет заради ФІФА

Протягом 22 років Арсен Венгер був головним тренером лондонського Арсенала, зробивши цю команду одним із беззаперечних грандів англійської Прем'єр-ліги 90-х. З «канонірами» француз тричі ставав чемпіоном Англії, сім разів перемагав у Кубку та Суперкубку країни. Проте останні роки перебування Венгера на посаді наставника Арсенала видалися неймовірно складними. У клубі відчули необхідність змін, та й сам Арсен не став чіплятися руками, що почали холодіти, за свою посаду.

В результаті влітку 2018-го Венгер залишив Арсенал і, здавалося б, світ професійного футболу. Багато хто вважав, що легендарний француз буде спокійно відпочивати, насолоджуючись життям у родинному колі й іноді виходячи на зв'язок із зовнішнім світом через участь у ток-шоу або футбольних програмах. Проте сам Венгер був іншої точки зору: 13 листопада 2019 року він перейшов на роботу у ФІФА, ставши там директором із глобального розвитку. Погодьтеся, сама назва посади звучить дуже невизначено, але авторитет Венгера мав дати йому «всі карти до рук».

Буквально одразу після свого призначення у ФІФА, Венгер заявив: «Я вважаю, що оновлена ​​ФІФА ставить спортивну складову на горі своїх цілей». Це була гучна і красива фраза, якій напевно повірили багато вболівальників по всьому світу. А як, власне, може бути інакше, коли таке вимовляє людина із таким досвідом та репутацією?

Втім, дуже скоро Венгер, повторюючи те саме, наче мантру, вочевидь, повірив у свій по-справжньому обраний статус. Французу, котрий перебуває на восьмому десятку років, раптом захотілося стати блискучим реформатором – людиною, чиї ідеї забезпечать футболу світле майбутнє на десятиліття вперед.

Перша пропозиція Венгера полягала у доцільності змінити правила визначення офсайдів. Француз хотів, щоб положення поза грою не фіксувалося, якщо гравець атаки знаходився на одній лінії з футболістом команди, що обороняється, хоча б однією частиною тіла, якою дозволяється забити м'яч. Цим екс-коуч Арсенала хотів усунути ситуації, які стали частими із впровадженням системи VAR, коли забитий м'яч скасовується внаслідок міліметрового положення поза грою – умовно, якщо за лінією офсайду опинялося півстопи гравця атаки.

Втім, більшість зацікавлених сторін не підтримали нововведення Венгера, вважаючи, що його формулювання не менш обтічне й спірне, ніж нинішнє, а тому однозначного плюса подібна реформа розвитку футболу в цілому не дасть.

Зазнавши невдачі з першою своєю ініціативою, Венгер вступив у заочну суперечку з Рахімом Стерлінгом, котрий заявив, що у футболі дуже сильні прояви расизму, особливо з точки зору можливості темношкірими здобути хорошу посаду в адміністрації або як тренер топ-клубу.

«У Франції ми створили концепцію позитивної дискримінації, але це означає, що ми даємо людям посади лише тому, що їм не дають достатньо шансів. Тим самим ми влаштовуємо іншу дискримінацію, оскільки люди, які вміють краще працювати і давати якісніші результати, можуть не отримати роботу лише через штучні ліміти», - заявив Венгер.

Не можна сказати, що слова Венгера в цьому ракурсі абсурдні, але француз хоч-не-хоч, а втягнув себе у протистояння з усіма, хто вважає темношкіре населення планети, як і раніше, пригніченим. Статистика показує, що більшість тренерів топ-клубів по всьому світу справді мають білий колір шкіри, але це процес природного вибору з боку роботодавців. Навіщо в ці нетрі подався мсьє Арсен - питання...

Проте ще більше свою репутацію Венгер заплямував історією з публічною підтримкою проведення чемпіонату світу в Катарі. У той час, коли більшість цивілізованих країн відкрито заявляють, що ФІФА надала азіатській країні право проведення найбільшого футбольного турніру 4-річчя внаслідок корупційної схеми та домовленостей, Венгер фактично виступив адвокатом своєї організації. Француз, заплющуючи очі на 6500 смертей робітників-мігрантів, які трапилися у Катарі з моменту перемоги в голосуванні за право проведення ЧС-2022, та нелюдські умови праці багатьох людей у ​​цій країні, провів зустріч із представниками оргкомітету турніру, під час якої висловив підтримку азіатам.

«Завзяття Катару – це гарний урок для будь-якої країни, яка бажає провести чемпіонат світу з футболу», - резюмував Венгер, навіть не замислюючись, що його слова є справжнім глузуванням з самої суті нормального процесу організації праці. Оцінка Венгера у кращому разі може бути названа однобокою, у гіршому – надмірно ангажованою та політизованою.

Але новою «ідеєю фікс» Арсена Венгера є доцільність проведення чемпіонатів світу з футболу кожні два роки. Цікаво, що якихось шість років тому француз, будучи тренером Арсенала, критикував ФІФА за календар, який не дозволяє футболістам достатньо відпочивати у міжсезоння. Зараз Венгер є ідейним натхненником фактичного скасування цього міжсезоння як такого. Навіть зі скасуванням товариських матчів, на яких також наполягає мсьє Арсен, дуже важко зрозуміти, як додаткова кваліфікація, а потім і додатковий літній турнір допоможуть знизити навантаження на топ-футболістів сучасності.

Що ще гірше, Венгер, здається, навчився підмінювати поняття та відкрито маніпулювати даними. Нещодавно на одному із заходів під назвою «The Future of Football» («Майбутнє футболу») француз заявив, що «зі 100 футболістів, з якими були проведені консультації, 99% хочуть змін». Безумовно, у подібні цифри можна повірити, оскільки люди завжди хочуть якихось змін хоча б через своє прагнення чогось нового. Однак, коли Венгер пов'язує прагнення змін із необхідністю проводити фінальну частину чемпіонатів світу кожні два роки – це чистої води фальсифікація, адже навіть на офіційному сайті ФІФА в проведеному опитуванні, участь у якому встигли взяти 15008 уболівальників, лише 38% проголосували за підтримку реформи чемпіонату світу із проведенням його раз на два роки.

Саме тому Венгер із блискучого тренера досить швидко перетворився на не менш блискучого, але лише з погляду керівництва ФІФА, пропагандиста. В одному з останніх інтерв'ю француз заявив, що критика його дворічного плану проведення чемпіонатів світу базується в основному «на емоційній складовій». І тут, як не дивно, Венгер знову має рацію. Футбол – це справді видовище, створене для емоцій, а чемпіонат світу – це вершина циклу, що відбувається раз на чотири роки. Для цього фанати по всьому світу спеціально накопичують кошти, підгадують час, щоб потім поїхати зі своєю командою в далекі країни і мати можливість там підтримати улюбленців. Як думаєте, чи багато вболівальників зможуть організовувати подібні виїзди для себе, якщо їх доведеться проводити вдвічі частіше? Втім, ФІФА це мало хвилює – не зможуть одні, підтягнуться інші, і нехай для перших футбол у житті означає набагато більше, натомість другі просто багатші, а отже – привабливіші для організаторів.

Та й узагалі, чому Венгер вирішив, що ФІФА оновилася? У цій організації досі повно людей, яких так чи інакше пов'язували з корупційними діями, а лише арештом екс-глави Йозефа Блаттера проблему не виправити. Тому не дивно, що у світі стільки негативно налаштованих щодо реформ цієї організації людей, і жоден Венгер не допоможе це змінити, особливо за допомогою спірних методів.

Очевидно, що після відходу з Арсенала Венгер міг би працювати спортивним директором в одному з елітних європейських клубів. Там, маючи величезний досвід, у тому числі й негативний в останні роки з «канонірами», він був би неймовірно корисним, допомагаючи клубу уникати помилок та йти правильним шляхом. Але Венгер вирішив податись у ФІФА, ставши свого роду рупором цієї організації. Не виключено, що й ідеї, які озвучує мсьє Арсен, йому зовсім не належать.

Звичайно, до останнього хочеться сподіватися, що Венгер справді ідеаліст, який хоче зробити ФІФА і весь світовий футбол кращим. Але важко в це повірити, коли вникаєш у реальність: чемпіонат світу в країні, де зневажають людські права, ідея з проведенням першостей планети раз на два роки, яка вигідна лише ФІФА, але нікому іншому... Венгер активно проштовхує ідеї, які не повинні мати майбутнього, але завдяки репутації француза вони активно обговорюються і, можливо, навіть будуть прийняті.

Однак сам Венгер повинен розуміти, що рано чи пізно будь-яку блискучу репутацію за рахунок неправильних дій можна просто помножити на нуль. Хоча до останнього хочеться вірити, що екс-коуч Арсенала, як і раніше, бореться за майбутнє футболу, у зв'язку з чим поки що дещо актуальним бачиться питання – він все ще один із нас чи вже став одним із них?

Текст: meta.ua/sport/