Космічна Годжа, провал Росії. Підсумки лижного тижня

Стрибки з трампліну

Старти вікенду:

Субота, 4 грудня

Вісла (Польща), HS 134, командний турнір

Неділя, 5 грудня

Вісла (Польща), HS 134, особистий турнір

Тріумфальний вікенд для Австрії у Віслі

Стрибковий Кубок світу після Руки вирушив до Вісли, яка останніми роками відкривала зимовий сезон. Тоді багато стрибунів скаржилися на неідеальний стан гори приземлення – наприкінці листопада у цих широтах свіжого снігу ще немає, високі температури заважають виробляти штучний, тому доводиться використовувати дуже жорсткий минулорічний. Переміщення Вісли на два тижні пізніше за календарем ситуацію не змінило, через що нормально приземлятися далеко за 130 метрів на трампліні імені Адама Малиша було дуже складно. Це змушувало журі перестраховуватися та занижувати стартову лавку, через що фестивалю далеких стрибків переповнені трибуни так і не побачили – насамперед це стосується недільного особистого турніру.

Була ще одна проблема. Прогноз погоди на суботу був дуже несприятливим, синоптики обіцяли швидкість вітру 5-7 метрів за секунду, що ставило під дуже великий сумнів проведення першого в сезоні командного турніру. У результаті він таки був проведений, причому навіть у дві спроби, проте через вітрову лотерею аналізувати підсумки цього турніру досить складно.

Перемогу здобула збірна Австрії, яка лише на 0,3 бала випередила Німеччину. Німці досить довго були на великій відстані навіть від третього місця, проте Карл Гайгер та Маркус Айзенбіхлер під кінець другої спроби ледь не принесли Бундестіму перемогу. Топ-3 замкнула збірна Словенії, яка до останнього стрибка лідирувала, але Анже Ланішеку з вітровими умовами у вирішальний момент явно не пощастило.

Однією з головних інтриг вікенду у Віслі був виступ збірної Польщі. Команда Міхала Долежала катастрофічно слабко розпочала нинішній сезон, і польські фанати мали надію на те, що хоча б у домашніх стінах «Кадра» підбадьориться. І, на подив багатьох, довгий час Польща справді претендувала на перемогу, хоча так високо поляки йшли не без частки везіння. Проте під кінець другої спроби удача таки відвернулась від господарів – Давід Кубацкі зірвав стрибок і опустив команду на підсумкове четверте місце. Втім, навіть це можна назвати непоганим результатом з огляду на виступи підопічних Долежала на перших двох етапах.

І вже недільний особистий турнір збірна Польщі знову провалила: лише троє людей у ​​топ-30 (і це при тому, що кваліфікацію пройшли одразу 11 поляків), і жодної людини у топ-10. Після такого не могло не бути серйозних оргвисновків. І вони пішли: на наступний етап у Клінгенталі від збірної Польщі вирушать лише чотири стрибуни: Каміл Стох, Пьотр Жила, Александер Жніщоль та Павел Вонсек. А Давід Кубацкі, Якуб Вольни, Андржей Стенькала та Клеменс Муранька їдуть на тренувальний збір до австрійського Рамзау.

А недільний особистий турнір, як і суботній командний, завершився тріумфом збірної Австрії. Свою першу перемогу на Кубку світу здобув Ян Хьорль, який до цього у п'ятницю ще й виграв кваліфікацію – ідеальний вікенд для 23-річного австрійця. В останні кілька тижнів у нього, як і у Даніеля Хубера, були дуже великі проблеми з тим, що в змагальних умовах вони обов'язково провалювали одну зі спроб, найчастіше другу. І цього вікенду в Віслі Хьорлю цієї проблеми нарешті вдалося позбутися – питання тепер лише в тому, чи це разова акція, чи Ян набув стабільності на постійній основі.

Третім став ще один австрієць, Штефан Крафт – розбавити австрійську ідилію зумів лише Маріус Ліндвік, котрий явно набирає форму після непереконливого старту сезону. У командному турнірі норвежці стали лише шостими: шанси скандинавів були знищені вже в першій групі першої спроби. Роберту Йоханссону катастрофічно не пощастило з вітром, і він полетів лише на 93,5 метри.

Пропускав етап у Віслі Сімон Амманн, через що нам так і не вдалося оцінити можливості збірної Швейцарії у командному турнірі в оптимальному складі. Хоча, враховуючи вітрову лотерею в суботу, повноцінних висновків із виступу підопічних Ронні Хорншу ми все одно зробити не змогли б.

Гайгер зміцнює лідерство у загальному заліку

У недільному особистому турнірі лідер загального заліку Кубка світу Карл Гайгер зайняв лише четверте місце. Незважаючи на це, німець зміцнив свої лідерські позиції: він програв лише Хьорлю, Ліндвіку і Крафту – стрибунам, які розпочали сезон тією чи іншою мірою невдало, і до числа головних конкурентів Карла, принаймні зараз, не входять.

А ось Анже Ланішек, який вирвався на друге місце у генеральній класифікації після успішного етапу в Руці, фінішував лише 13-м. Після першого раунду словенець займав 15-ту позицію, і явно націлювався на рейд у другій спробі, який був цілком реальним через високу щільність результатів. Проте сумнівне рішення журі скоротити розгін одразу на дві сходинки прямо перед стрибком Анже явно підрубало йому крила.

Хоча, за великим рахунком, помилка журі цілком зрозуміла: перед цим вітер змінився на зустрічний, і дальність стрибків почала швидко збільшуватися. Однак так вийшло, що зниження лавки збіглося з черговим розворотом напряму вітру на попутний.

Партнер Гайгера за командою Маркус Айзенбіхлер у Віслі знову виглядав дуже солідно та замкнув топ-5. Після невдачі Ланішека два німці залишилися єдиними в цьому сезоні, хто у всіх особистих турнірах потрапляли в топ-10. Айзенбіхлер поки що не набрав тієї форми, яка у нього була минулого сезону, але з тих кондицій, що в нього є зараз, він вичавлює практично максимум, і залишається у боротьбі за Великий кришталевий глобус (ВКГ).

А ось у Рьою Кобаясі та Халвора Егнера Гранеруда, які разом із Гайгером входили до топ-3 фаворитів загального заліку перед стартом сезону, все погано. Японець залишився на карантині після позитивного тесту на коронавірус у Руці, і етап у Віслі пропускав. Попри це, Кобаясі залишається у топ-5 загального заліку, але програє Гайгеру вже 175 очок. Відіграти таке буде складно, та й незрозуміло, в якому стані повернеться Кобаясі: навіть якщо хвороба минає безсимптомно, то більш ніж тижневий простій без тренувальної та змагальної практики може позначитися.

Однією з головних інтриг етапу у Віслі був виступ Гранеруда. Було дуже важко передбачити, що покаже людина, яка на перших двох стартах посіла третє місце і перемогла, а потім двічі поспіль навіть не пройшла кваліфікацію. І виступ норвежця у Віслі залишив настільки ж суперечливі враження, як і перші два тижні сезону. 17-й та 11-й результати у двох тренуваннях змінилися 32-м місцем у кваліфікації та досить слабким виступом у командному турнірі у суботу.

У неділю перед особистими змаганнями Гранеруд несподівано виграв трайл-раунд, але після цього повністю провалив першу спробу турніру: Халвор втратив баланс у повітрі, причому, як здалося, цьому не було жодних об'єктивних причин у вигляді пориву бічного вітру. З цього можна зробити висновок, що стрибати Гранеруд не розучився, але при цьому повністю втратив стабільність. Причому причини цього можуть бути як у техніці, так і в психології – провальний етап у Руці не міг не вдарити по впевненості норвежця у собі.

Так чи інакше, поки конкуренти Гайгера борються з проблемами того чи іншого плану, німець, хоч і не показує нічого неймовірного, але поступово збільшує свій відрив у загальному заліку. Так чи інакше, віддавати Кубок світу Карлу ще дуже передчасно: по-перше, його відрив ще не настільки великий, по-друге, наприкінці січня-початку лютого у Гайгера зазвичай настає спад форми, і цей період буде чудовим шансом для конкурентів відігратися.

Ну а поки що Кубок світу тішить непередбачуваністю. Перші п'ять особистих стартів сезону виграли п'ять стрибунів із п'яти різних країн. Різноманітність, якій можуть позаздрити, насправді, всі зимові види спорту, хіба що крім гірських лиж.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй:

Гірські лижі

Старти тижня:

Четвер, 2 грудня

Бівер Крік (США), супергігант, чоловіки

П'ятниця, 3 грудня

Бівер Крік (США), супергігант, чоловіки

Лейк Луїс (Канада), швидкісний спуск, жінки

Субота, 4 грудня

Бівер Крік (США), швидкісний спуск, чоловіки

Лейк Луїс (Канада), швидкісний спуск, жінки

Неділя, 5 грудня

Бівер Крік (США), швидкісний спуск, чоловіки - скасований

Лейк Луїс (Канада), супергігант, жінки

Кілде повертається у боротьбу за ВКГ

У чоловіків-гірськолижників друга частина північноамериканського турне проходила у Бівер Кріку. Спочатку в програмі було заплановано три старти, до яких додали ще один із двох скасованих на попередньому тижні в Лейк Луїсі. Однак у неділю і в Бівер Крику розгулялася погана погода, і швидкісний спуск кілька разів переносили на пізніший час, а потім остаточно скасували. Таким чином, у північноамериканській частині сезону все одно були проведені на два швидкісні старти менше, ніж було заплановано, і тепер керівництву Міжнародної лижної федерації (ФІС) потрібно знову ламати голову над тим, де і коли провести ці два старти, щоб не порушити баланс у календарі.

Так чи інакше, два супергіганти та швидкісний спуск у Бівер Крику вдалося провести. Перед стартом цього сезону багато хто сумнівався у шансах Алекандера Омодта Кілде поборотися за ВКГ. Клас норвежця ні в кого питань не викликав, але в те, що після важкої травми коліна він відразу зможе набрати оптимальну форму, вірилося слабо. І перші два швидкісні старти сезону ці побоювання лише підтвердили: у швидкісному спуску в Лейк Луїсі він, незважаючи на хороші тренування, став лише дев'ятим, а в першому супергіганті в Бівер Крику зійшов з дистанції, не впоравшись із дуже підступним розташуванням воріт (така ж доля спіткала цілу низку топ-спортсменів, включаючи Домініка Паріса та Макса Франца).

Однак після цього Кілде здобув дві перемоги поспіль – у другому супері та у швидкісному спуску. Схоже, часу на розгойдування Александеру знадобилося зовсім небагато, і тепер він по-справжньому повертається в боротьбу за перемогу в загальному заліку. Хоча питання щодо того, чи буде норвежець настільки ж успішним у гіганті, як до травми, залишається відкритим.

Кілде у боротьбу за ВКГ повернувся, але у явні фаворити цієї гонки вирвався Марко Одерматт. Після четвертого місця у швидкісному спуску в Лейк Луїсі минулого тижня у нього перемога та друге місце у супергігантах у Бівер Крику. Після цього в швидкісному спуску на трасі «Birds of prey» він зайняв лише 15-те місце. Проте в цілому темп набору очок Одерматта в швидкісних видах не може не турбувати того ж Кілде і Алексіса Пінтуро.

Щодо самого француза, то після провалу в швидкісному спуску в Лейк Луїсі (32-ге місце) він у Бівер Кріку виступав лише в супергігантах, і двічі посів шосте місце. При цьому в другому, п'ятничному супергіганті Пінтуро йшов на призове місце, але припустився помилки на нижній частині дистанції.

Що стосується чистих швидкісників (Кілде до них не зараховуємо, пам'ятаючи про його результати в гіганті), то явний претендент на боротьбу за загальний залік поки що не вималювався. Домінік Паріс за традицією слабко розпочав сезон, хоча п'яте місце у швидкісному спуску в Бівер Кріку – непоганий результат. Скидати з рахунків італійця поки що не будемо, але після повернення до Європи йому треба буде одразу починати регулярно штампувати перемоги та призові місця.

Найкраще з чистих швидкісників виглядав Маттіас Майєр: у чотирьох стартах у нього одна перемога, два другі та одне четверте місце. Стабільним був і його партнер по збірній Австрії Вінсент Кріхмайр, але після другого місця в Лейк Луїсі його результати пішли на спад: два п'яті та одне дев'яте місце.

З іншої планети: Годжа декласувала суперниць у Лейк Луїсі

У жінок лише цими вихідними відбулися перші швидкісні гонки сезону – як і у чоловіків, вони пройшли у Лейк Луїсі. І якщо у чоловіків явний претендент на ВКГ серед швидкісників не вималювався, то у жінок все навпаки: Соф’я Годжа провела видатний вікенд, вигравши всі три гонки. При чому в швидкісних спусках італійка виглядала просто людиною з іншого виміру, вигравши змагання з перевагою півтори і одну секунду відповідно. З урахуванням минулого сезону, переможна серія Соф’ї у швидкісному спуску на Кубку світу досягла позначки в шість стартів поспіль – фантастичні показники.

А ось у супергіганті вона перемогла у боротьбі, вигравши всього 0,11 секунди у Лари Гут-Бехрамі. Годжа трохи програвала швейцарці на складніших технічно ділянках траси, але відігралася і схилила чашу терезів на свою користь на більш простому нижньому відрізку, який більше нагадував якраз швидкісний спуск.

Так чи інакше, Годжа після такого вікенду в Лейк Луїсі вривається в число топ-претендентів на ВКГ - не забуваємо про те, що італійка здатна набирати солідні очки і в гіганті, який колись взагалі був однією з її профільних дисциплін. Оцінюючи шанси Годжі, ніколи не потрібно забувати про те, що італійка може бути дуже нестабільною і через надто ризиковану манеру їзди припускатися помилок на рівному місці - особливо часто в минулому сезоні це траплялося в супергіганті. Так чи інакше, у Лейк Луїсі Годжа вкотре довела, що за своїм потенціалом зараз є беззаперечним швидкісником №1 у світі.

Дуже багато питань залишилося після виступу в Лейк Луїсі Лари Гут-Бехрамі та Мікаели Шиффрін. Обидві повністю провалили два швидкісні спуски (17 і 23 місця у Гут, 26 і 38 у Шиффрін), але при цьому відмінно виступили в супергіганті. Швейцарка стала другою, програвши лише 0,11 секунд Годжі. Шиффрін також мала всі шанси на призове місце, але припустилася помилки під кінець і фінішувала лише шостою.

Пояснити таку велику різницю в рівні результатів Гут та Шиффрін складно. Хоча швейцарка після тренувань швидкісного спуску скаржилася на проблеми із диханням, які могли бути наслідком нещодавньої вакцинації. Нагадаємо, Лара зважилася на щеплення досить пізно, і її участь у етапі в Кіллінгтоні тривалий час була під сумнівом. Не виключено, що для того, щоб виступити в США, Гут не дотримувалася рекомендованих термінів між двома дозами вакцини.

Так чи інакше, для Шиффрін хороші результати в швидкісному спуску могли б бути просто приємним бонусом у боротьбі за ВКГ – основна ставка все одно робиться на технічні види. А ось якщо Гут-Бехрамі продовжить так слабко виступати в даунхіллі, то для неї це може стати вироком з точки зору боротьби за перемогу в загальному заліку.

Зворотна ситуація у Брізі Джонсон та Корінн Сутер. Обидві чудово виступили у швидкісному спуску, але потім провалили супергігант. І якщо Джонсон завжди вважалася вузьким фахівцем швидкісного спуску, то 17-те місце Сутер у супергіганті неприємно здивувало.

Після річної паузи та важкої травми коліна повернулася до Кубка світу зіркова австрійка Ніколь Шмідхофер, але вдалим це повернення не назвеш: 0 очок у двох стартах у швидкісному спуску та 15-те місце у супергіганті. А ось багатостраждальна Корнелія Хюттер виглядала набагато краще: сьоме та четверте місця у швидкісних спусках.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Лижні гонки

Старти вікенду:

П'ятниця, 3 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки

Субота, 4 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), розділка, 15 км, вільний стиль, чоловіки

Ліллехаммер (Норвегія), розділка, 10 км, вільний стиль, жінки

Неділя, 5 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), естафета, 4х7,5 км, чоловіки

Ліллехаммер (Норвегія), естафета, 4х5 км, жінки

Росія провалила етап у Ліллехаммері

Тиждень тому після стартового етапу Кубка світу в Ліллехаммері ми критикували збірну Норвегії та хвалили команду Росії – Большунов та компанія у Фінляндії виглядали помітно сильнішими. Через тиждень Кубок світу приїхав додому до норвежців, до Ліллехаммера, і тут ситуація змінилася на діаметрально протилежну: збірна Норвегії домінувала на домашніх трасах, у той час як збірна Росії виглядала відверто слабо.

Однією з головних інтриг п'ятничного спринту був виступ Олександра Терентьєва. Тиждень тому він сенсаційно обіграв Йоханнеса Клебо та Еріка Вальнеша в спринті в класикою в Руці, і було дуже цікаво подивитися, чи буде росіянин настільки ж сильним і в коньку. І в результаті Терентьєв розчарував, вилетівши вже на стадії чвертьфіналу. Хоча у кваліфікації він показав п'ятий результат, тому ставити на ньому хрест як на коньковому спринтері через один невдалий чвертьфінальний забіг точно не варто.

Легку та впевнену перемогу у спринті здобув Клебо. Нічого дивного немає: склад учасників фіналу дуже скоромний за іменами. По суті, всі, хто міг би поборотися з Клебо за перемогу, у цей день виглядали слабо, і вилетіли на ранніх стадіях плей-оф – це стосується і того ж Терентьєва, і Сергія Устюгова з Олександром Большуновим, і Еріка Вальнеша, і Лука Шанава з Федеріко Пеллегріно, які останніми роками вели очну боротьбу за статус конькового спринтера №2 у світі.

Слабкий склад учасників фіналу призвів до того, що другим у підсумку став мало кому відомий норвежець Томас Хелланд Ларсен із національної групи, для якого це був лише третій у кар'єрі старт на Кубку світу. Досить несподівано не зміг пробитися на подіум Ховард Солас Таугболь, який програв не лише Клебо та Ласрену, а й французу Рішару Жуву.

До речі, саме Клебо був головним ньюсмейкером цих чотирьох днів перерви між етапами. Справа в тому, що в Руці Йоханнес відмовився наносити на свою форму логотип нового спонсора збірної Норвегії, «Viasat», який за сумісництвом з цього сезону є транслятором Кубка світу з лижних гонок на території Норвегії. Йоханнес вважав це конфліктом інтересів, і після того, як норвезька лижна федерація почала наполягати на нанесенні лого спонсора на форму Клебо, той погрожував бойкотувати етап у Ліллехаммері.

Хоча розмови Йоханнеса про конфлікт інтересів та професійну етику виглядають як звичайне лицемірство. Справа в тому, що Клебо підписав особистий спонсорський контракт з компанією «Uno X», і на місці логотипу «Viasat» у Руці красувалося саме «Uno X». У результаті компроміс було знайдено: на форму Клебо нанесли обидва логотипи, і всі розмови про конфлікт інтересів закінчилися, як тільки з'явилася можливість не втрачати гроші від особистого спонсора.

Якщо виступ збірної Росії у спринті був просто невдачею, то наступного дня у коньковій розділці команда Олени Вяльбе просто провалилася. Найкращим, як і тиждень тому в Руці, став Олексій Червоткін, який, незважаючи на те, що тяжіє до класики, показав високий четвертий результат. Більше ніхто з росіян не потрапив навіть у топ-10, а лідер команди, Олександр Большунов, став лише 14-м.

Весь підсумковий подіум окупували норвежці: Сімен Хегстад ​​Крюгер переміг у запеклій боротьбі з Хансом Крістером Холундом, а топ-3 замкнув Мартін Льовстрьом Ньєнгет. Слаба виступив Шюр Рьоте – лише дев'яте місце. Враховуючи його не надто переконливий виступ на передсезонному турнірі в Бейтостолені, його шанси відібратися до складу на Олімпіаду стають дедалі нижчими.

Відзначимо п'яте місце у розділі Міхала Новака – 25-річний чех виглядав дуже добре і тиждень тому в Руці та по праву претендує на звання одного з головних відкриттів старту нинішнього сезону.

У неділю збірна Норвегії ще раз довела свою перевагу над Росією в естафеті, зайнявши двома складами перше та третє місця, тоді як росіяни – друге та четверте. Все вирішувалося у фінішному спринті: у боротьбі за перемогу Клебо випередив Устюгова, а в поєдинку за бронзу Харальд Остберг Амундсен виявився сильнішим за Івана Якімушкіна.

Карлссон знову обіграла Йохауг

Поразка Терези Йохауг від Фріди Карлссон у класичній розділці тиждень тому Руці сприймалася як епохальна подія. Однак у Ліллехаммері ситуація знову повторилася – щоправда, цього разу у коньковій гонці на 10 км. Сценарій був трохи іншим і набагато епічнішим. Якщо в Руці Йохауг капнула під кінець і програла Фріді досить багато, ледь утримавши друге місце, то тут між шведкою та норвежкою йшла запекла боротьба з мінімальними розривами протягом усієї дистанції, яка закінчилася з перевагою на 0,3 секунди на користь Карлссон.

Йохауг після гонки скаржилася на те, що протягом більшої частини дистанції за нею впритул сиділа Тетяна Соріна, і заважала норвежці працювати – намагаючись максимально використовувати аеродинамічний ефект, росіянка сиділа за Терезою занадто щільно, і неодноразово била її по палицях. Складно сказати, чи це вплинуло на результат, але, враховуючи мінімальний розрив, все може бути.

Так чи інакше, глобально проблема не в цьому, а в тому, що Йохауг починає сезон слабко за своїми мірками: в оптимальному стані Тереза ​​привозила своїм суперницям по 20+ секунд у будь-якій розділці, і нікому не спадало на думку рахувати десяті частки секунди, які вона, можливо, втратила через те, що в неї на спині хтось висів. Готовність Йохауг на старті сезону не є ідеальною, і це не може не турбувати норвежців напередодні Олімпіади.

Що стосується Соріної, то їй сидіння на плечах Йохауг точно допомогло: поки Тетяна їхала разом з норвежкою, вона серйозно претендувала на місце на подіумі, проте на останньому колі, яке їй вже довелося бігти наодинці, Соріна відступила на восьме місце. А третьою стала Розі Бреннан, яка випередила Хелен Марі Фоссесхольм – досвідчена американка знову дуже починає сезон.

Дуже багато інтересу у перші два тижні сезону було прикуто до Інгвільди ​​Остберг. Зіркова норвежка пропустила весь минулий сезон через проблеми зі здоров'ям, не покинули вони її й у міжсезоння, тому готовність до зимової кампанії була під великим питанням. У Руці на відкритті сезону вона в розділці провалилася, посівши 33 місце. Однак у Ліллехаммері Остберг виступила вже набагато краще – 14-й результат.

Неоднозначне враження залишив виступ у Ліллехаммері Джессіки Діггінс. Володар Кубка світу минулого сезону у розділі виступила слабо, як і тиждень тому в Руці, проте стала другою у коньковому спринті в п'ятницю. А виграла його Майя Дальквіст – шведка по повній програмі користується відсутністю своїх партнерок по команді, Лінн Сван та Йонни Сундлінг. Йоханна Хагстрьом, яка стала другою в Руці, цього разу впала у півфіналі та вилетіла.

Зазначимо, що провалила п'ятничний спринт збірна Росії – жодної представниці навіть у півфіналі, а Юлія Ступак та Наталія Непряєва навіть не пройшли кваліфікацію. Непряєва після цього реабілітувалась у розділці, замкнувши топ-5, а ось Ступак на старті сезону виглядає слабко.

Втім, повною мірою збірна Росії реабілітувалась у неділю, сенсаційно вигравши естафету. Перші три етапи у Росії жодних питань не викликали – це ті самі Ступак, Непряева та Соріна. А ось на останній етап ризикнули поставити юну Вероніку Степанову, яка дебютувала на Кубку світу лише на фіналі минулого сезону в Енгадіні, а в розділці в Ліллехаммері стала 17-ю. І цей ризикований крок від керівництва збірної Росії став вистрілом у десятку – Степанова на останньому етапі зуміла втриматися за Фоссесхольм та шведкою Моа Олссон, після чого сенсаційно обіграла їх у фінішному спринті.

Таким перфомансом Степанова практично забезпечила собі місце і в олімпійській естафеті збірної Росії в Пекіні - якщо не станеться якихось проблем зі здоров'ям чи різкого спаду форми. Степановій вдалося стати автором справді історичної події. На чемпіонатах світу та Олімпіадах бувало всяке, але на Кубку світу збірна Норвегії не програвала естафет з 6 лютого 2011 року, коли збірна Італії перемогла на етапі у Рибінську з дуже слабким складом учасників. Щодо збірної Росії, то вона в жіночих естафетах на Кубку світу не перемагала 17 років.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Двоборство

Старти вікенду:

Субота, 4 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), HS 98/4х5 км, командний турнір

Неділя, 5 грудня

Ліллехаммер (Норвегія), HS 140/10 км, особистий Гундерсен

Бенефіс Норвегії у Ліллехаммері

Кубок світу з двоборства також перемістився з Руки до Ліллехаммера, і змагання на домашніх аренах стали бенефісом збірної Норвегії. Хоча починалося для господарів все непросто: у суботньому першому в сезоні командному турнірі вони сумарно програли збірній Німеччини 21 секунду. У гонці німці сховали двох слабших лижників на другий-третій етапи, і Мануель Файсст із Теренсом Вебером упустили 42-секундну перевагу, яку для них створив Ерік Френцель.

На останній етап Вінценц Гайгер та Ярл Магнус Ріїбер пішли разом. Норвежець, по суті, жодного разу навіть не намагався вийти на першу позицію, обравши захисну тактику із розрахунком на фінішний спринт, і вона спрацювала. Хоча зазначимо, що під час останнього етапу дуже впадало в око, що лижі у Ріібера працювали явно краще, ніж у його німецького суперника.

Збірна Австрії на етапі в Руці виглядала як потенційно небезпечний конкурент навіть для німців із норвежцями у боротьбі за перемогу. Однак у підсумку тренерський штаб австрійців вирішив поберегти в суботу Маріо Зайдля, і без нього команда боролася лише за третє місце зі збірною Японії, та й цю боротьбу у фінішному спринті Йоханнес Лампартер Акіто Ватабе програв. Хоча будемо відвертими: навіть із Зайдлем у складі австрійці за такого рівня виступів, як у суботу, не були б претендентом на перемогу.

Недільний особистий турнір інтригою не порадував. Відмінний стрибок Лампартера на 140 метрів, здавалося, дав надію на боротьбу за перемогу, проте Ріїбер одразу після цього її цинічно вбив: 143 метри зі скороченого розгону навіть із невдалим приземленням у «горщик» фактично гарантували йому перемогу, яку він у підсумку й утримав, навіть незважаючи на те, що склалося повне враження, що гонку норвежець йшов у економ-режимі.

Лампартер впевнено фінішував другим, а у боротьбі за третє місце Френцель обіграв Йєнса Луроса Офтебро та Зайдля. Для легендарного німця це вже другий подіум у нинішньому сезоні – непоганий початок, за яким може бути вихід на пік форми до Олімпіади.

А ось доля шостого місця вирішувалася у великій групі з 10 людей, і тут найсильнішими виявилися Вінценц Гайгер та Акіто Ватабе – японець двічі поспіль видав дуже непоганий фініш. А ось Крістьян Ілвес у цьому компоненті знову розчарував – естонця вистачило лише на один по-справжньому сильний фініш тиждень тому у Руці.

Лідери збірної України ці вихідні на Кубку світу не виступали – вони вирушили на етап Континентального Кубка, який проводився на аренах майбутньої Олімпіади в Пекіні. І виступили українці вдало. Дмитро Мазурчук у суботу видав свій найкращий у кар'єрі результат на Континентальному Кубку – восьме місце, а в неділю став 12-м. Віктор Пасічник знову виглядав слабшим за свого молодшого партнера по команді – 20-те та 15-те місця.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй: