Стрибки на лижах з трампліну. Прев’ю сезону

Вже 19 листопада стартує новий, 43-й в історії сезон Кубка світу зі стрибків на лижах з трампліну – найпопулярнішого в Європі зимового спорту. Майбутня зимова кампанія буде особливою – на спортсменів чекає Олімпіада в Пекіні. Вперше сезон розпочинатиметься в Росії – Нижній Тагіл перехопив право приймати відкриття сезону у Вісли. Рішення проводити відкриття сезону в далеко не найбільш стрибковій країні світу виглядає дивним, але, як то кажуть, гроші не пахнуть.

Втім, це далеко не єдине рішення у календарі Кубка світу, яке виглядає дивним. Наприклад, абсурдним виглядає порядок етапів наприкінці січня, напередодні Олімпіади. Спочатку Кубок світу вирушить у далеку Японію, в Саппоро, потім повернеться до Європи на класичний етап у Віллінгені, а потім на стрибунів чекає ще одна поїздка на Далекий Схід – на Олімпіаду до Пекіна.

У результаті частина стрибунів пропустить етап у Саппоро і залишиться в Європі, щоб виступити у Віллінгені. А ось ті, які поїдуть до Саппоро, навряд чи ще повернуться до Європи до Олімпіади: чотири такі дальні перельоти через стільки часових поясів – не найкраща ідея. У результаті ні один, ні інший етап не збере бойовий склад учасників. Залишається лише дивуватися, чому етапи в Саппоро та Віллінгені не стоять у календарі у зворотному порядку – тоді кожен із них зміг би зібрати максимально сильний склад учасників, і при цьому багато логістичних проблем вирішилися б самі собою.

Також зазначимо, що після Турне чотирьох трамплінів стрибуни залишаться в Бішофсхофені та проведуть ще один рядовий етап Кубка світу. У цій ситуації організаторам чомусь вистачило розуму скласти календар так, щоб уникнути зайвих переїздів. Норвезьке турне Raw Air, яке через пандемію коронавірусу позаминулого сезону не було доведено до кінця, а минулого не відбулося взагалі, цього разу знову пройде в урізаному форматі: три старти замість чотирьох, і лише у двох локаціях – Ліллехаммер та Осло . Пов'язано це з тим, що трамплін у Тронхеймі зараз на реконструкції, а Вікерсунд прийматиме польотний чемпіонат світу. Наприкінці сезону стрибунів взагалі чекають три вікенди на гігантських трамплінах поспіль: спочатку польотний ЧС у Вікерсунді, потім візит до Оберстдорфа та фінал сезону в Планіці.

Сумарно Кубок світу 2021/2022 – це 28 особистих та 5 командних стартів. Завершиться сезон 27 березня. Випав із календаря етап у Ришнові, який традиційно супроводжувався організаційними проблемами та відносно слабким складом учасників.

Головна відмінність нового сезону від попереднього – повернення глядачів на трибуни. Так, поки що не скрізь можна заповнювати стадіони на всі 100%, але в порівнянні з минулим сезоном крок вперед і так великий. Найсуворіші правила в Китаї – олімпійські змагання зможуть наживо подивитися лише місцеві глядачі. Зважаючи на низьку популярність стрибків у Китаї, розраховувати на аншлаги не доводиться.

Фаворити

Норвегія: чемпіон та його команда

У статусі чинного володаря Кубка світу до старту нового сезону підходить Халвор Егнер Гранеруд. Минулого сезону норвежець, який довгі роки був завсідником Континентального кубка, раптово увірвався в еліту, і домінував упродовж кубкового сезону, хоч і провалив головні старти сезону – Турне чотирьох трамплінів та чемпіонат світу в Оберстдорфі (там він фактично провалив лише першу половину чемпіонату, після чого заразився коронавірусом).

Від стрибунів, які так раптово увірвалися в еліту, багато хто чекає настільки ж стрімкого падіння на рівень середняка. Проте Гранеруд здавати позиції, схоже, не збирається – саме він виграв Літнє Гран-прі завдяки трьом перемогам та одному другому місцю у чотирьох стартах. Щоправда, після цього Халвор сенсаційно програв чемпіонат Норвегії 25-річному Оскару Вестерхайму, на рахунку якого немає жодного набраного очка у Кубку світу за кар'єру. Тому до старту нового сезону Гранеруд за замовчуванням підходить у статусі одного з топ-фаворитів, але й приводи для тривоги його фанати мають.

Один із них – це ситуація у збірній Норвегії. Все літо для скандинавів ознаменувалося конфліктом багаторічного менеджера команди Класа Бреде Бротена із норвезькою лижною федерацією. Її керівникам не сподобалися деякі різкі висловлювання менеджера у ЗМІ, і вони хотіли усунути Бротена з посади. Спонсори збірної у цій ситуації були на боці Бротена та погрожували припиненням фінансування команди. На даний момент ситуація набула вигляду замороженого конфлікту, проте така напружена обстановка навколо збірної явно не йде на користь самим стрибунам.

Минулий сезон для збірної Норвегії був ударним – виблискував не лише Гранеруд, а й уся команда, яка впевнено виграла Кубок націй. І під час правління Александера Штокля у збірної Норвегії простежується закономірність, що після дуже сильного сезону завжди йде досить посередній. Тим більше, що зараз ще є об'єктивні передумови до падіння рівня результатів.

Тим не менш, за підбором виконавців Норвегія залишається однією з найсильніших збірних світу: окрім Гранеруда є ще як мінімум чотири стрибуни, які потенційно здатні тут і зараз стрибати на топ-рівні. Дуже солідний сезон видав Роберт Йоханссон, котрий замкнув топ-5 загального заліку Кубка світу. Головне, щоб до вусаня з Норвегії не повернулися психологічні проблеми, через які він часто перегорав в основних змаганнях, провалюючи щонайменше одну із спроб. Така ж проблема і у молодшого Йоханна Андре Форфанга, і, на відміну від Йоханссона, минулого сезону справлятися з ними 26-річному норвежцю не вдавалося. Напередодні старту нового сезону форма Форфанга не вражає: на чемпіонаті Норвегії він посів скромне 11-те місце, хоча перед цим піднявся на подіум на фіналі Літнього Гран-прі в Клінгенталі.

Не пощастило минулого сезону Маріусу Ліндвіку. Він знову провалив старт сезону, але вийшов на пік форми до Турне чотирьох трамплінів, потрапивши на подіум в Оберстдорфі та Бішофсхофені. Проблема в тому, що етапи в Гарміш-Партенкірхені та Інсбруку він пропустив через проблеми із зубами (не обійшлося навіть без хірургічного втручання), через що всі шанси в загальному заліку були втрачені. Проте вже другий рік поспіль Ліндвік показує топ-рівень на Турне, і скидати з рахунків його точно не варто, навіть якщо старт сезону знову буде слабким.

Навряд чи останніми роками у світі був більш невезучий стрибун, ніж Даніель Андре Танде – стільки серйозних падінь та травм, скільки пережив він, не було, мабуть, ні в кого. Минулий сезон не став винятком. У другій половині Даніель нарешті намацав хорошу форму і набув стабільності, проте на фіналі сезону в Планиці важко впав - настільки, що спочатку навіть було страшно за життя норвежця. На щастя, наслідки виявилися не такими серйозними, як могли б – «лише» переломи ребер і ключиці. Однак через ці травми початок підготовки до нового сезону Танде довелося пропустити – подивимося, як це позначиться на його готовності.

Фатально не щастить і молодому таланту норвежців Томасу Осену Маркенгу. Наприкінці серпня він переніс ще одну операцію на хрестоподібних зв'язках коліна – ще один сезон доведеться пропустити. Намагається перезапустити свою кар'єру після майже 2-річної паузи, пов'язаної з тяжкою травмою коліна, Андерс Фаннемель. Поки що максимум, чого йому вдалося досягти – два сьомі місця на Континентальному кубку. На недавньому чемпіонаті Норвегії він лише замкнув топ-10. Через проблеми Фаннемеля, травму Маркенга та слабку форму Форфанга Александеру Штоклю доведеться сподіватися на прогрес молодих Сандера Фоссана Еріксена та Андерса Хоре.

Японія: команда головного фаворита

У статусі фаворита №1 до старту сезону підходить Рьою Кобаясі. Причина дуже проста: восени японець перебуває у феноменальній формі. Спочатку він розгромив усіх на фіналі ЛГП у Клінгенталі (23 бали переваги над Гранерудом, який став другим!), а згодом декласував і партнерів по збірній Японії на національному чемпіонаті. Щодо Кобаясі побоювання лише одне: чи не надто рано він набрав таку форму? Як довго він зможе її утримувати? Відповіді на ці запитання ми шукатимемо вже по ходу сезону, але на його старті Кобаясі буде в повному порядку – у цьому немає жодних сумнівів.

За останні 20-30 років усі звикли до того, що збірна Японії – найбільш вікова з топ-збірних світу: лідери команди, включаючи Норіакі Касаї та Таканобу Окабе, дуже довго залишалися у чудовій формі та били вікові рекорди Кубка світу. Проте з появою на посаді головного тренера японців Хідехару Міяхіри команда дуже помітно омолодилася: з ветеранів в основній обоймі залишився лише Дайкі Іто, але й він провів досить слабкий сезон.

Явним другим номером збірної Японії зараз є Юкія Сато, який також має топовий потенціал. Головна проблема 26-річного японця у недостатній адаптивності: на багатьох трамплінах Кубка світу йому не вдається проявити себе взагалі. Але на тих аренах, які йому підходять, він готовий боротися навіть за перемоги та бити рекорди трампліну. Також у Японії сподіваються, що продовжать прогресувати Кеїчі Сато, Юнсіро Кобаясі, Наокі Накамура, Кенсіро Іто, Юкен Іваса та інші представники молодого покоління.

Збірна Німеччини: зірки, здорові та не дуже

Для збірної Німеччини минулий сезон був дуже неоднозначним. Успіхів було більш ніж достатньо: командне золото домашнього чемпіонату світу в Оберстдорфі, особиста перемога Карла Гайгера на польотному ЧС, МКГ у польотах та особисті медалі того ж таки Гайгера на мундіалі, ударний старт сезону та підсумкове друге місце Маркуса Айзенбіхлера у загальному заліку – далеко не повний список досягнень Бундестіму в минулому сезоні. І після такого переліку дуже легко забути про те, що фактично всю середину сезону підопічні Штефана Хорнгахера повністю провалили.

За іменами збірна Німеччини залишається, напевно, найсильнішою, і Бундестім може і має показувати вищі результати, ніж в минулому сезоні. Головна причина невідповідності між гучністю імен німецької команди та її реальними результатами – це, звісно, ​​травми. Ті самі Гайгер та Айзенбіхлер – фактично єдині зірки збірної Німеччини, які останніми роками зуміли уникнути серйозних травм.

Зеверін Фройнд в минулому сезоні нарешті зумів розібратися зі своїми перманентними проблемами з коліном і спиною, і вийшов на дуже непоганий рівень. Вишнею на торті для Фройнда, звичайно, стало командне золото домашнього ЧС – заради цього вартувало стільки років мучитися та боротися із травмами. Однак проблема в тому, що влітку спина знову почала турбувати 33-річного ветерана, і не відомо, в якому стані він підійде до старту нового сезону. На етап у Руці Хорнгахер залишив його за межами основи, і це поганий знак – тренер Бундестіму не дуже любить проводити ротацію складу.

Андреас Веллінгер та Давід Зігель в минулому сезоні поверталися після розривів хрестоподібних зв'язок коліна. І для обох повернення вийшло катастрофічним – на двох вони не набрали у Кубку світу жодного очка. Однак як мінімум у Веллінгера влітку світло наприкінці тунелю з'явилося: по ходу ЛГП 2-разовий олімпійський чемпіон явно прогресував, і в результаті дістався до п'ятого місця в Хінценбаху, після чого дуже солідно виступив на чемпіонаті Німеччини. Важко сказати, чи зможе Андреас повернутися до свого пікового рівня 2017-2018 років, але стабільно набирати непогані очки в Кубку світу і боротися за потрапляння до складу на Олімпіаду він точно здатний – рух у потрібному напрямку пішов. У Зігеля поки що справи набагато гірші: він показував приблизно такий самий рівень результатів, як і Веллінгер, тільки на змаганнях рангом нижче – на Континентальному кубку.

Цього року після розриву хрестів повертається ще один зірковий німецький стрибун – Штефан Ляйє. І поки що його повернення виходить набагато успішнішим, ніж у партнерів по команді. На ЛГП Ляйє стабільно потрапляв у очки, а на нещодавньому чемпіонаті Німеччини завоював срібло – складно згадати, хто зі стрибунів останніми роками після таких тяжких травм одразу був готовий настільки солідно.

Ще один зірковий німецький стрибун, Ріхард Фрайтаг, зараз перебуває у жахливому стані без будь-яких об'єктивних причин – важких травм у нього не було, але з приходом на посаду головного тренера збірної Німеччини Хорнгахера його рівень результатів миттєво обвалився. Зараз Фрайтаг намагається повернутися в основу збірної з персональним тренером, але поки що успіхів ця робота не дає.

Через травми Веллінгера, Зігеля та Ляйє, проблеми Фрайтага в минулому сезоні в основі збірної Німеччини закріпилися нещодавні резервісти – досвідчений П'юс Пашке та молодий Константін Шмід. Пашке не завжди вдавалося показувати у змаганнях такий самий високий рівень, як на тренуваннях, але в цілому він провів дуже гідний сезон – можна навіть сказати, стрибнув вище голови. Тож якщо 31-річному стрибуну вдасться хоч би залишитися на цьому рівні – це вже буде успіх. А ось Шмід є чи не головною молодою надією нинішнього Бундестіму, тому від нього чекають прогресу, якого минулого сезону так і не побачили. На національному чемпіонаті у жовтні він здобув бронзу.

Лідерами ж збірної Німеччини в новому сезоні, швидше за все, залишаться ті самі люди - Карл Гайгер і Маркус Айзенбіхлер. Гайгер на нещодавньому чемпіонаті Німеччини розгромив суперників, вигравши змагання із 23-очковим запасом. І до старту Кубка світу він підходить у статусі фаворита №2 – вище за нього котирується тільки Кобаясі.

А ось форма Айзенбіхлера викликає побоювання – він провалив кінцівку ЛГП та став лише сьомим на чемпіонаті Німеччини. Не виключено, що Маркус просто не хоче повторювати свої помилки річної давності, коли він підійшов до старту сезону в ідеальній формі та громив суперників у Віслі та Руці, але потім його форма досить швидко пішла на спад. Тому чекаємо від Маркуса поступового набору форми до Турне чотирьох трамплінів.

Стабільно набирав очки в минулому сезоні і Мартін Хаманн, який завжди готовий підстрахувати когось із основи. Також із найближчого резерву Бундестіму відзначимо Морітца Бера, Луку Рота, Кілліана Меркля та Філіпа Раймунда. Останній непогано виявив себе на чемпіонаті Німеччини, посівши четверте місце.

Польща: ветерани правлять балом

Попри очікування, відхід Штефана Хорнгахера до збірної Німеччини не призвів до падіння рівня результатів збірної Польщі: австрійського фахівця більш ніж гідно замінив його колишній помічник, Міхал Долежал. В останні роки багато говорилося про те, що збірна Польщі має дуже віковий основний склад, і при цьому другий склад і молодь у період роботи Хорнгахера зовсім не прогресувала. Через це над поляками нависала загроза серйозного падіння рівня результатів у найближчі роки.

Однак поки що нічого подібного ми не бачимо: Стох і компанія продовжують показувати найвищий рівень, а на додаток до цього за Долежала нарешті почав прогресувати другий ешелон. В минулому сезоні дуже серйозний якісний стрибок зробив Андржей Стенькала, який став регулярним гостем топ-10, а в Закопане навіть дістався першого подіуму на Кубку світу. У новому сезоні від 26-річного поляка можна було б чекати ще одного кроку вперед, проте восени його форма була дуже слабкою. І тому є об'єктивна причина – проблеми із спиною. Незважаючи на це, до складу збірної Польщі на два стартові етапи Кубка світу він відібрався, хоча це рішення Долежала багатьох здивувало.

Зуміли повернутися на непоганий рівень також Александер Жніщоль та Клеменс Муранька, які за 3-річний період правління Хорнгахера на двох набрали лише 13 очок у Кубку світу. Зупинилися у розвитку молоді таланти збірної Польщі – Якуб Вольни (хоча його до молодих записуємо швидше за звичкою – йому вже 26 років), Павел Вонсек та Томаш Пільх. Результати Пільха останніми роками були настільки невиразними, що все більше людей серйозно говорили про те, що в збірній він залишається просто «по блату» (Томаш – племінник легендарного Адама Малиша). Проте нещодавно він розділив із Кубацкі третє місце на чемпіонаті Польщі – перший гідний результат за довгий час. Виходячи з результатів національної першості, варто звернути увагу і на 17-річного Яна Хабдаса, який замкнув топ-6. У це міжсезоння він виступав на Кубку ФІС (третій за силою дивізіон), де двічі піднявся на подіум.

Проте правлять балом у збірній Польщі ті самі люди. Каміл Стох в минулому сезоні втретє за кар'єру виграв Турне чотирьох трамплінів і замкнув топ-3 загального заліку Кубка світу, невдало виступивши на ЧС. У міжсезоння легендарний 34-річний поляк мав проблеми зі здоров'ям і переніс операцію, підготовка до олімпійського сезону вийшла зім'ятою. Як наслідок, осіння форма не вражає – на чемпіонаті Польщі він став лише сьомим. Швидше за все, на старті сезону Стох виглядатиме блідо і випаде із боротьби за загальний залік Кубка світу. Але навряд чи зараз у світових стрибках є хтось, хто здатний підводитися до головних стартів сезону краще, ніж Стох, тому на Турне чотирьох трамплінів та Олімпіаді Каміл точно буде серед фаворитів.

Блискучий сезон провів ще один 34-річний ветеран, Пьотр Жила, який став чемпіоном світу на середньому трампліні – дуже несподівана перемога з огляду на те, що Жила завжди тяжів до польотів. І завдання Пьотра на новий сезон – спробувати втриматись на такому рівні. Враховуючи перемогу на недавньому чемпіонаті Польщі, завдання це Жилі цілком під силу.

Давід Кубацкі не зумів захистити титул переможця Турне чотирьох трамплінів, але загалом провів дуже гідний сезон, здобувши красиву перемогу в Гарміш-Партенкірхені. На ЛГП Давід став другим у загальному заліку, тож у новому сезоні 31-річний поляк знову буде претендентом на найвищі місця на головних стартах сезону. А ось Мацей Кот та Стефан Хула минулий сезон провалили, і поки що жодних передумов для повернення на їхній піковий рівень не видно.

Австрія: Крафт та компанія

На відміну від Польщі, у збірної Австрії з молоддю повний порядок: останніми роками саме австрійські стрибуни зусиллями Петера Резінгера, Давіда Хаагена та Нікласа Бахлінгера домінують на юніорських чемпіонатах світу. Тим не менш, поки що на передових ролях у збірної Австрії досвідченіші спортсмени.

Минулий сезон вийшов дуже складним для Штефана Крафта: його постійно мучили болі у спині, причому лікарі не могли зрозуміти їхню причину. Незважаючи на те, що спина не дозволяла Штефану повноцінно тренуватися і виступати, готовність його була відмінною, і в ті періоди, коли спина його не турбувала, австрієць видавав топові результати і завоював золото ЧС на великому трампліні. Завершити такий проблемний сезон із золотом мундіалю у кишені – ознака великого чемпіона. У це міжсезоння проблем зі спиною Крафт вже не мав, і до старту нового сезону він підходить у повній бойовій готовності.

Втім, у чудовій формі до старту сезону в Австрії підходить не лише Крафт. На національному чемпіонаті він програв Даніелю Хуберу та Яну Херлю. Причому обидва демонстрували хорошу готовність протягом всієї осені – той самий Херль замкнув топ-3 загального заліку ЛГП. Традиційно сильний на старті сезону Філіп Ашенвальд, здатні регулярно набирати очки Маркус Шіффнер, Даніель Чофеніг та Томас Лакнер. Свій 21-й сезон у Кубку світу розпочинає Мануель Феттнер, і він також у повному порядку.

Проблеми тільки у Міхаеля Хайбьока, який влітку випав на місяць із тренувального процесу через травму, а на початку жовтня переніс операцію з видалення грижі у хребті. Очевидно, до сезону він наразі не готовий – до складу на перший етап Кубка світу Міхаель не потрапив. Загальний командний рівень Австрії зараз дуже високий, і саме підопічні Андреаса Відхьольцля, поряд зі збірною Німеччини, є головними претендентами на перемогу в Кубку націй.

Словенія: Ланішек, брати Превц та молоді таланти

Для збірної Словенії початок минулого сезону був справжнім кошмаром, який досяг свого апогею на домашньому ЧС з польотів у Планіці. Головний молодий талант команди Тімі Зайц у себе в Інстаграмі публічно розкритикував головного тренера команди Горазда Бертонцеля. У результаті і тренера було звільнено, і самого Тімі від команди тимчасово відсторонили. За нового наставника команди, Роберта Хрготи, справи у команди пішли на поправку, хоча той же Зайц надалі розчаровував. Залишається сподіватися, що за літо Тімі перезапустився і готовий нарешті виправдовувати видані йому аванси.

Єдиним острівцем стабільності у цьому словенському хаосі був Анже Ланішек, який видав стабільний сезон на найвищому рівні. Саме на нього головна ставка у словенській команді й у новому сезоні. Дуже плідною була співпраця з Хрготою і для Бора Павловчіча, який набрав відмінну форму на початку лютого і добрався до першого подіуму на Кубку світу. Однак у міжсезоння Бор виглядав слабко, і причина в тому, що він має проблеми із зайвою вагою, тому його перспективи в новому сезоні досить туманні.

У сезоні 2019/2020 Петер Превц, здавалося, поступово повертається на найвищий рівень, проте в минулому сезоні 29-річний словенець знову зробив крок назад. І зараз здається, що Ланішек перехопив у нього статус лідера збірної остаточно та безповоротно. Молодшого з братів Превц, Домена, надалі лихоманить, і іноді найкращим із братського тріо виявляється середній, Цене. До речі, старт сезону в Нижньому Тагілі Петер Превц пропускає: нещодавно у нього народилася друга дитина, і він вирішив побути із сім'єю.

Як і раніше, сподіваються у Словенії на прогрес ще одного молодого таланту, Жиги Єлара. Однак у жовтні він заразився коронавірусом, причому переніс хворобу досить важко, потрапивши до лікарні. Єлар досі не відновився повністю після хвороби і старт сезону пропускає. Є висока ймовірність того, що в цьому сезоні ми його не побачимо взагалі. Намагається повернутися після тяжкої травми ще один талант - Тілен Бартоль, який в минулому сезону принаймні почав регулярно потрапляти в очки.

Інші

За межами шести топ-збірних стрибунів, здатних на великі звершення у новому сезоні, небагато. Минулий сезон вийшов найсильнішим у кар'єрі Грегора Дешвандена, причому швейцарець знайшов те, чого йому катастрофічно не вистачало протягом більшої частини кар'єри – стабільність: на старті сезону він видав серію з 10 поспіль потраплянь в очки на Кубку світу. Після цього Грегор дуже солідно виступив на ЛГП – здається, здавати позицій він не має наміру. Але перед самим стартом сезону, вже після прибуття до Нижнього Тагілу, Дешванден здав позитивний тест на коронавірус і перший етап точно пропустить.

Повертається після річної паузи, пов'язаної з розривом «хрестів», лідер сучасної збірної Швейцарії Кілліан Пайєр. Враховуючи, наскільки важко стрибунам повертатися після таких травм, відразу набрати колишню форму бронзовому призеру ЧС-2019 буде непросто. Дуже багатообіцяюче на ЛГП виглядав легендарний Сімон Амман, який на початку серпня в Куршевелі піднявся на подіум. Однак, на жаль, після цього наприкінці серпня 4-разовий олімпійський чемпіон отримав пошкодження стопи та вибув із тренувального процесу на кілька тижнів. Як це позначиться на готовності Аммана до нового сезону, сказати складно. Зі здоровим Амманном і нормально готовий Пайєром у Швейцарії могла б вперше за багато років вимальовуватися досить сильна четвірка на командний турнір – молодий Домінік Петер почав у минулому сезоні періодично набирати очки.

Дуже цікаво буде спостерігати у новому сезоні за збірною Чехії. Декілька років тому у чехів виросло досить перспективне молоде покоління – Віктор Полашек, Філіп Сакала, Войтех Штурса, Томас Ванчура. Однак повною мірою розкрити потенціал цих стрибунів не вдавалося – багато в чому це пов'язано із серйозними проблемами з фінансуванням, які мають чеські стрибки в останні роки.

Цього літа чехи запросили на посаду головного тренера легендарного Васю Байца. Культова особистість, яка наприкінці 90-х перетворила збірну Японії на найсильнішу команду світу, а в середині 00-х стала співавтором гучних успіхів Якуба Янди. Зараз словенському фахівцеві вже 59 років, і питання в тому, чи можуть його методи ще приносити такі ж результати. Так чи інакше, запрошення Байца – мабуть останній шанс чехів реалізувати потенціал цього покоління.

Поступово відбулася зміна поколінь у збірній Росії. Ветерани на зразок Дмитра Васільєва та Дениса Корнілова більше не є незамінними, а Михайло Назаров навіть перехопив у Євгена Клімова статус лідера команди. Також у Росії сподіваються на прогрес 18-річних Данила Садрєєва та Іллі Манькова.

Як може намагається втримати прапор фінських стрибків Антті Аалто, хоча останніми роками його кар'єра явно стагнує. Те саме стосується і призера юніорського ЧС-2017, італійця Алекса Інсама. Останнім часом у «Скуадрі Адзуррі» цікавіше виглядає 20-річний Джованні Брезадола. Найкращим у кар'єрі вийшов минулий сезон для Макензі Бойд-Клауза. Так, йому дуже не вистачало стабільності, але у своїх найкращих спробах він був здатний багато на що – наприклад, на шосте місце в Енгельберзі. Непогано додав минулого сезону і Артті Айгро, проте на початку жовтня 22-річного естонця настала та ж біда, що й Амманна – травма стопи та випадання з тренувального процесу на кілька тижнів.

А наші хто?

Лідером збірної України залишається Антон Калініченко, який минулого сезону навіть кілька разів претендував на потрапляння в очки. На рівні третього дивізіону, Кубка ФІС, хороші результати здатний показувати 21-річний Євген Марусяк, котрий навіть кілька разів пробував свої сили на Кубку світу. Андрій Васкул, Антон Корчук та Юрій Янюк навіть до цього рівня поки що, на жаль, не доросли.