Масовий бойкот паралельних видів. Підсумки лижного вікенду

Гірські лижі

Старти тижня

Субота, 13 листопада

Лех/Цюрс (Австрія), паралельний гігант, жінки

Неділя, 14 листопада

Лех/Цюрс (Австрія), паралельний гігант, чоловіки

Перші перемоги Слокар та Хіршбюеля

Цього вікенду в австрійському Лех/Цюрсі відновився після старту сезону в Зольдені Кубок світу з гірських лиж, і тепер він уже проходитиме в щотижневому ритмі, а то й частіше. Цими вихідними пройшли паралельні гіганти – єдині старти у паралельних видах як у чоловіків, так і у жінок в цьому сезоні Кубка світу. І склад учасників підібрався дуже скромний. Про те, чому так сталося, згодом поговоримо окремо, а зараз – безпосередньо про те, що відбувалося на трасах.

У чоловіків свою першу перемогу в кар'єрі у Кубку світу здобув Крістіан Хіршбюель. До цього 31-річний австрієць лише раз потрапляв до топ-5 – на слаломі у Венгені у січні 2017 року. Тому про те, що перемога ця сенсаційна, навіть зайвий раз говорити немає сенсу. У фіналі він обіграв партнера по команді Домініка Рашнера. Той минулого року в Лех/Цюрсі був дев'ятим, а два роки тому посів 11-те місце у паралельному гіганті в Альта Бадії. Якщо винести за дужки паралельні види, то Рашнер за 27 років лише тричі набирав очки у Кубку світу: 17-те, 26-те та 28-ме місця. Цифри, які промовистіші за будь-які слова.

Третє місце посів 21-річний норвезький талант Атле Лі Макграт, причому для нього це вже другий у кар'єрі подіум на Кубку світу. В минулому сезоні він став другим у класичному гіганті в Альта Бадії. З усіх призерів змагань у Лех/Цюрсі саме він має за спиною найбільший бекграунд і при цьому найбільші перспективи. Четвертим став Хенрік Крістофферсен – єдиний вагомий факт з точки зору загального заліку, якщо все-таки вважати Хенріка претендентом на ВКГ. Жан Краньєц замкнув топ-10, а Клеман Ноель та Алексіс Пінтуро навіть не пройшли кваліфікацію. Інших гонщиків топ-рівня у Лех/Цюрсі ми не побачили.

У жінок також відбулася прем'єрна перемога на Кубку світу – її здобула Андрея Слокар. Наприкінці минулого сезону талановита словенка двічі потрапляла до топ-10 у класичному слаломі, тому не виключено, що тепер Слокар почне повною мірою виправдовувати видані аванси. А поки що словенка несподівано вийшла у лідери загального заліку Кубка світу. Компанію на подіумі їй склали дві норвежки – Теа Луїза Стьєрнесунд та Крістін Лісдаль. При чому вони виглядали якраз спортсменками, які цілеспрямовано готувалися до паралельних змагань. Четвертою стала Марта Бассіно, яка частково відігралася з точки зору загального заліку за схід на відкритті сезону у Зольдені. Лара Гут-Бехрамі та Катаріна Лінсбергер посіли 15-те та 16-те місця відповідно, а більше ніхто з претендентів на загальний залік у Лех/Цюрс не приїхав.

Період між двома стартовими етапами сезону приніс чимало важливих новин з-за меж трас. Для шанувальників збірної Австрії вони були винятково негативними. Травми зазнав Марко Шварц, який вибув на півтора місяці. Це по суті позбавляє його всіх шансів у загальному заліку, хоча через новий формат календаря Кубка світу вони й так були досить низькими. А сенсаційний призер відкриття сезону в Зольдені, Роланд Ляйтінгер, розірвав хрестоподібні зв'язки коліна – для нього сезон закінчений.

Лара Гут-Бехрамі була противником вакцинації, однак у результаті таки зважилася на неї, щоб не пропускати північноамериканську частину сезону – це фактично позбавило б її всіх шансів у загальному заліку Кубка світу. Проте гігант у Кіллінгтоні Лара, швидше за все, пропустить: вона просто не встигне вчасно отримати другу дозу вакцини.

Мікаела Шиффрін пропускала змагання в Лех/Цюрсі не лише через зневажливе ставлення до паралельних видів, а й через проблеми зі спиною, які останнім часом не дозволяли їй тренуватися повною мірою. Потенційно дуже важлива новина щодо боротьби за ВКГ.

Негативні новини у цей період надходили і зі стану збірної Швейцарії. Легендарний ветеран Карло Янка пропустить північноамериканські етапи через проблеми зі спиною. В одного з найкращих майстрів супергіганта останніх років, Мауро Кавіцеля, ситуація ще гірша. У розпал минулого сезону він важко впав. Здавалося, швейцарець повністю відновився після тих травм, але в процесі підготовки до нового сезону виявив досить нетипову проблему: коли він займає аеродинамічну стійку, у него починає двоїтися в очах. Проблема насправді дуже серйозна, і наразі лікарі не знають, як її вирішити – над Кавіцелем нависла цілком реальна загроза завершення кар'єри.

Паралельні види: прибрати не можна залишити

Єдиний у сезоні етап Кубка світу в паралельних дисциплінах – це ще й чудова нагода поговорити про те, чи потрібні взагалі подібні змагання сучасним гірським лижам. Тим більше, що й сам склад учасників етапу в Лех/Цюрсі просто змушує говорити про це – настільки скромним він був. Особливо у жінок – там простіше назвати, хто з еліти взяв участь у змаганнях, аніж хто їх пропускав.

І такий скромний склад учасників – це найкращий доказ того, що самим спортсменам паралельні види не цікаві. Скромна відвідуваність на трибунах та аналогічні телерейтинги говорять про те, що і глядачам (а отже, і спонсорам) вони не потрібні. Складається повне враження, що вони не потрібні нікому, крім керівників Міжнародної лижної федерації (ФІС), яка активно намагається їх просувати.

Бажання просувати паралельні види ФІС пояснює тим, що через свою компактність вони максимально зручні для перегляду на трибунах і тим, що максимально відповідають сучасним трендам стислих форматів, де постійно відбувається щось важливе. Тільки всі ці фактори нівелюються, якщо в цій обгортці привабливості для перегляду виявляється начинка дуже сумнівної якості.

У чому причина низької привабливості паралельних видів? Насамперед, у практично повній відсутності спортивної складової. Як не намагаються організатори, поставити дві абсолютно ідентичні траси у них не виходить – одна завжди трохи швидша за сусідню. І через правило 0,5 секунди той, хто йде першу спробу більш повільною трасою, завжди отримує перевагу.

Однак головна проблема паралельних видів - навіть не правило 0,5 секунди і не різниця між трасами, а те, що ці траси занадто короткі. Через це 80% успіху – це реакція на сигнал на старті та потужність відштовхування: чисті гірськолижні навички не значать практично нічого. Вирішити цю проблему подовженням трас неможливо. По-перше, якщо навіть короткі траси не можуть зробити абсолютно ідентичними за конфігурацією, то на більш довгих різниця буде набагато більшою.

По-друге, подовження дистанції трас позбавить паралельні види їхньої єдиної переваги: ​​компактності траси і, як наслідок, зручності для перегляду наживо, на трибунах. Хоча практично порожні трибуни в Лех/Цюрсі ставлять під сумнів наявність хоч би цієї переваги – і це при тому, що старти проходили у прайм-тайм у вихідні.

Що ж робити із паралельними стартами? На мою думку, відповідь досить проста. Виключити із програми Кубка світу та перетворити їх на виставкові сіті-івенти типу Різдвяної гонки у біатлоні. Заманити туди топових спортсменів високими призовими. А якщо паралельні змагання не здатні генерувати великі доходи та брати ці високі призові немає звідки, то не треба розповідати казки про те, наскільки привабливий цей формат для глядачів.

То чому ФІС вже стільки років активно намагається просувати паралельні види? Раціональну причину знайти складно. Переважно вікове керівництво ФІС часто звинувачують у тому, що вони – старі консерватори, які не хочуть розвивати свій продукт відповідно до сучасних вимог. І, таке враження, що для ФІС паралельні види – це свого роду відповідь на ці звинувачення: мовляв, ось вони, нововведення, яких ви вимагаєте. Тільки, на жаль, не всі нововведення є вдалими ідеями.

Можна, звичайно, поскаржитися на те, що паралельні види молоді в порівнянні з традиційними дисциплінами гірськолижного спорту. Але навряд чи в цьому твердженні є велика частка істини. Паралельні види були введені в програму Кубка світу вже майже 10 років тому: достатній термін для того, щоб вистрілити та полюбитись глядачеві. І якщо цього не сталося досі, то, швидше за все, не станеться вже ніколи.

Фактично паралельні види зайняли у Кубку світу місце комбінацій. Так, комбінації останніми роками також збирали дуже слабкий склад учасників. Але вони хоч би були повноцінним спортивним змаганням, а не виставковим видовищем сумнівної якості.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):