Андрій МІХНОВ: «Воротар італійців вкрав у нас гру»

Нападник збірної України Андрій Міхнов підвів підсумок поєдинку проти італійців (3:4 Б) на Меморіалі Тамаша Шаркозі.

– Андрію, тривалий час, спостерігаючи за цією грою, виникав ефект дежа-вю. Три тижні тому на цьому ж стадіоні щось схоже ми вже бачили. Тоді київський «Сокіл» у матчі Континентального кубка проти латвійського «Олімпа» теж володів великою перевагою, але шайба вперто не йшла у ворота. В підсумку закинута вами в третьому періоді шайба виявилася єдиною, команда програла 1:4. Ця поразка завадила «Соколу» вийти до наступного раунду турніру. І ось – знову «Тюске» і знову проблеми з реалізацією переваги.
– Між цими матчами дійсно багато схожого. І там, і у вчорашньому поєдинку проти італійців ми мали багато моментів. Можна було вирішувати долю зустрічей впродовж перших двох періодів. Але, як то зазвичай буває, самі привезли шайби у власні ворота. А у воротах італійців грав просто красень. Хлопець тягнув команду, пластався, тримав команду в грі і в підсумку допоміг перемогти. Молодець.

– Ви грали у звичній за виступами у клубі трійці нападників, разом із Єгором Кузьменком і Антоном Рубаном. Правда, Єгор і Антон прибули в Будапешт приблизно за три години до початку зустрічі.
– Вони не спали всю ніч, але по їхніх діях цього не скажеш. Хлопці були рухливими, боролися так само, як зазвичай. То за умови, що в Києві вони переносили важкі тренування. Ніхто нікуди їхати не збирався, тренер «Сокола» Олег Шафаренко, враховуючи паузу в чемпіонаті, проводив мікроцикл підготовки, навантажував підопічних. Так, Кузьменкові, Рубану й іншим п’ятьом хокеїстам, які долучилися до збірної останньої миті, мабуть, було трохи важко. Але на грі це не позначилося. Мені так й узагалі було комфортно. Бо грати разом з тими партнерами, з якими виходиш на лід постійно, зручніше, ніж налагоджувати взаємодії. Коли поряд Рубан і Кузьменко, кидаєш не дивлячись і знаєш, що партнер буде саме там, де шайба.

– Ви закинули дві шайби у кінцівці основного часу, але до того, в другому періоді не змогли реалізувати чистий вихід сам на сам з голкіпером Фадані. Після таких невдач розізлилися на себе?
– Звісно, завжди, коли втрачаєш моменти, злишся на себе, на ключку, на якісь супутні фактори. Хоча то ситуативно. Далі продовжуєш боротися в тому ж ритмі. Добре, що врешті забив. Але воротар італійців справді зіграв блискуче. І серія післяматчевих булітів – тому підтвердження. Там Фадані взагалі не пропустив жодної шайби. Та й у грі витягнув чотири виходи один в нуль – два моїх, Рубана. Украв у нас Давіде гру.

– До булітів, якби не пропущена на заключній секунді шайба, можна було не доводити.
– Таке буває. Наче й стояли всю хвилину, граючи в меншості, організовано, правильно оборонялися. Наче й момент уже був вичерпаний, шайба прийшла до оборонця суперників, а той кинув на п’ятак низом. Шайба пройшла крізь мене, а на п’ятаку ми загубили суперника. Ніби й не заслужили на поразку, але не дарма кажуть, що хокей – така гра, де всі отримують по заслугах. Нічого, головне, що ми проявили характер, витягли гру, коли вона не йшла, з 0:2. Це досвід. У нас півкоманди молодих, у півкоманди якісь свої історії, півкоманди останньої миті поїхало з лав збірної, півкоманди, прокинувшись о четвертій ранку, не спавши не снідавши, приїхали. Враховуючи ці фактори, підсумок матчу з італійцями не повинен сильно засмучувати.

– У булітній серії наша команда не закинула жодного з чотирьох кидків.
– Воротар показав свій рівень, а ми свій. Кожен, хто виконував буліти, виконав свій фінт. Але Фадані нас у цій грі переграв. Можливо, то така гра була, в наступній склалося б по-іншому.   

– Загалом виглядає, що попри поразку від Італії ця гра має надати команді впевненості в своїх силах перед суботнім поєдинком проти угорців.
– Такі матчі завжди додають впевненості. Хоча б тому, що не так часто ми зараз граємо на міжнародному рівні. Особливо – на рівні збірних. Суперники демонструють у протистоянні з нами зовсім інший, відмінний від того, до якого ми звикли у внутрішньому чемпіонаті, хокей. На цьому тлі ми перевіряємо свої можливості, оцінюємо, як готові фізично, тактично, технічно. Вважаю, що з кожною наступною грою на міжнародному рівні кожен гравець стає сильнішим. Найперше ментально, бо все йде від голови. Після таких матчів стаєш психологічно стійкішим, у важкі моменти приймаєш правильні рішення, не робиш елементарних помилок.

Стосовно цього досвіду у світлі наступного поєдинку з угорцями, то, звісно, було б гірше, якби ми програли 0:2. Ми програли, але витягли матч, який не складався зовсім. Спробуємо тепер перемогти Угорщину.