ДЕ ДЗЕРБІ: «Мій вибір продиктований бажанням збудувати щось важливе»

Головний тренер «Шахтаря» Роберто Де Дзербі дав інтерв'ю італійським журналістам, розповівши про свою роботу в Україні.

- Ми все ще на початку шляху, але я задоволений зростанням команди, тим, як я потрапив у нову реальність, як складаються стосунки з клубом та футболістами та які перші результати.

- У вересні ви виграли Суперкубок у «Динамо»: гарний спосіб стати відомим та улюбленим.
- Суперництво між «Шахтарем» та «Динамо» - це серйозне суперництво, яке посилюється тим, що моя команда була змушена покинути Донецьк у 2014 році через війну і перебуває у Києві. Ми виграли Суперкубок України з рахунком 3:0. Того вечора я був особливо задоволений способом, яким ми обіграли «Динамо».

– У чемпіонаті у вас порівну очок з «Динамо». Чи все вирішиться у очному матчі команд?
- Чемпіонат більш невизначений, про що свідчать результати. У кожній грі все можливе. Рік тому «Шахтар» відставав від «Динамо» на одинадцять очок. Для нас важливо виграти чемпіонат. Я підпускаю деяких молодих гравців 2001 та 2002 років, тому що у нас багато молодих талантів та мета – відновити правильну ієрархію в Україні.

- Ви відчуваєте тиск?
– Ні. Я знаю, що тренувати «Шахтар» - це означає перемагати, але це розуміння не позбавляє мене сну. Швидше за все, я завжди відчуваю тиск, щоб швидко організувати команду. Я хочу, щоб вони швидше набули чіткої ідентичності.

- Чи легко проникнути у голови гравців?
- Я дуже боявся мови, звичок, анархії. Натомість я виявив велику доступність, дуже високий професіоналізм, значне розуміння гри. І повну доступність із боку клубу.

- Яка найбільша складність, з якою ви зіткнулися?
- Мова: я керую тренуваннями італійською, і в мене два дуже хороші перекладачі. Також я трохи використовую іспанську та англійську. Хлопці щосили намагаються зрозуміти італійську. Я змінив своє ставлення на полі: став менш складним, ніж в Італії. Серед інших труднощів є тривалі поїздки, майже завжди літаком по три-чотири години. А ще багато матчів: з липня ми граємо кожні три дні. Для мене це відбувається вперше у кар'єрі. Це новий досвід для мене.

- Ліга чемпіонів: чому лише одне очко?
- Тому що ми цього заслужили. Але у кожному матчі своя історія. З «Інтером» ми зіграли внічию, показавши гарну гру. Із «Реалом» удома програли 0:5, але до рахунку 0:2 матч був збалансованим. В грі у відповідь ми могли зробити більше, але все це частина шляху. За іншої стратегії ми могли б мати ще кілька очок. Але я вважав за краще зіграти по-своєму, незважаючи на розуміння ризику. Мій вибір продиктований бажанням збудувати щось важливе. Зараз ми не готові так грати в Лізі чемпіонів, нам не вистачає знань про гру, фізичні характеристики, переконаності. Але ми зростатимемо. Пункт призначення – повернутися на важливі стадіони та грати без ручного гальма.

- Третє місце вже неможливе?
- Зараз я думаю про матч із «Інтером». Там ми зробимо все можливе, щоб перемогти та залишити надію на третє місце.

- Вас схвилювало відвідування «Сантьяго Бернабеу»?
- Це більше вплинуло на моїх помічників, які слушно сприймають ці речі щиріше. На жаль, мені вони подобаються менше. Я зацікавлений у тому, щоб пропонувати у такому престижному театрі такий самий футбол, який дозволив нам туди потрапити.

- Як складається ваше життя у Києві?
- Мені дуже добре, місто гарне. Я живу в квартирі, але багато часу проводжу на спортивній базі. Мені подобаються українці, бо вони гідні та пишаються своєю історією. Звичайно, я сумую за сім'єю: ця робота нам багато дає, але щось забирає.

- Ви колись жалкували про свій вибір?
- Ні, я знав про труднощі. У моєму нинішньому стані я думаю, що не зміг би знайти кращої ситуації. Але я визнаю, що було важко покинути «Сассуоло»: там є люди, яких я люблю і до яких дуже прив'язаний.