Канело – перший абсолютний чемпіон з Мексики. Йому зараз немає рівних

Сауль Альварес переміг Калеба Планта нокаутом у одинадцятому раунді. Домінування фізично потужнішого і якіснішого боксера проти суперника, який був приречений на провал. І не лише через рівень боксу суперника, а й через свою боязкість у діях. Начебто переживав, що за активність сварять.

Плант нічого не зробив для перемоги. Виживав, але дістатися гонгу не вдалося

На Калеба Планта не ставили, і недарма. Американець не має удару, щоб жорстко зупиняти Канело. Та й взагалі немає такої сили в ударі, щоб Сауль бодай подумав, чи варто йти в атаку. У нього немає фізичної сили, як у Альвареса. Скільки б не вихваляли його фізуху під час трансляції, тягатися в силі з мексиканцем він не міг. У чому точно міг – то це в активності.

Плант – не поганий боксер. Навіть навпаки. Він уміє робити те, що могло б завдати більше, ніж незручності Саулю. І навіть продемонстрував це у рингу. Американець має хороший джеб. Але хороший він не проти Альвареса. Канело швидко звик до сили ударів суперника, почав розгойдувати корпусом, і жорстка передня рука стала марною.

Американець має хороші рефлекси. Він не раз і не два ловив мексиканського суперника на контратаках, насаджував його голову то на правий аперкот, то на правий прямий після атаки. Він точно цікавіше комбінує, ніж показав у цьому поєдинку. А ще хороший на ногах. Калеб так легко уникав попередніх суперників, ніби їх і не існувало. Але не цього разу.

А все тому, що боксер виступає так, як йому дозволяє суперник. Нікого навіть близько схожого на Канело у рекорді Планта не було. Так, були і великі, і технічні суперники. Але відношення до рівня габарити не мають.

Канело не поспішав, але й часу не марнував. Сауль спокійно та методично підбирався до суперника. Постійно знаходився десь поруч і одразу намагався вдарити боляче. Альварес довго не розгойдувався - зрозумів, що робити ще до поєдинку, а в ринг вийшов просто виконувати план.

Перші три раунди були рівними. Плант намагався відповідати, не давав задню та навіть зустрічався з сильнішим опонентом на ближній дистанції. Здалося на конкурентне протистояння. Але потім Сауль переключився на другу передачу.

Ближче до середини бою факт того, що Калебу не перемогти, окрім як нокаутом, утвердився, як однозначний. Плант надто мало робив. Він так само добре кружляв по колу, ухилявся, стояв у стійці а-ля Мейвезер, але до перемоги це не вело. Почалося виживання та доживання до гонгу.

Не сказати, що американець взагалі байдикував, ні. Часом він стріляв у відповідь після атаки опонента, намагався працювати джебом та комбінаціями, коли Канело закривався за блоком. Але все проходило лише тоді, коли цього хотів Сауль. Альварес віддавав ініціативу, сам закривався біля канатів, а американець не розумів, як побудувати атаку. Підходив, пробував, відходив.

Можна дуже довго розмірковувати на тему, чому не склалося у Планта. Через переживання, силу удару суперника або недостатні навички. А можна сказати простіше: Альварес просто кращий, як боксер. І нічого із цим зробити неможливо.

Нічого не віщувало нокауту. Ну, тобто, звісно, ​​Канело домінував та влучав, але й пропускав часом. Обидва тримали добре, обидва пристойно ухилялися і часто не давали влучити. Здавалося, що ситуація йде до рішення суддів, але тут стався одинадцятий раунд.

Сауль підтиснув суперника ближче до канатів, обдурив і все ж таки влучив лівим боковим - Планта повело, він нахилився. У процесі Альварес додав двічі: правий аперкот, а потім лівий. Правий виявився зовсім руйнівним.

Виживати також треба вміти. Плант, який не бував на настилі, не знав, як це робиться. Підвівся майже відразу, через силу впорався зі своїм тілом, щоб не впасти повторно, і погодився продовжити. Але дарма. Альварес відразу дістав ще кілька разів, домігшись нокауту і забравши останній пояс собі. Тепер він є абсолютним чемпіоном світу.

Ніколи в історії Мексики не було абсолютного чемпіона із чотирма поясами. Це справді велика історія, як би хто не ставився до Канело.

Що далі?

Хотілося б сказати, що у Канело тепер багато перспектив, але складно згадати часи, коли їх він не мав. Останні роки саме він диктує перспективи всім довкола.

Ще до бою з Плантом Едді Рейносо – тренера Сауля - запитали про можливих суперників. Він назвав Джермалла Чарло, Бенавідеса, Бівола та Бетербієва. Так, без Головкіна. Про Геннадія варто забути. Схоже, казахстанець завершує кар'єру грошовими боями та мало цікавий мексиканській команді.

Чарло та Бенавідес – цікаві варіанти. Джермалл точно принесе багато грошей, і він дійсно великий. Бенавідес просто не маленький хлопець. Але цікавіша все ж таки історія з напівважкою вагою, яка тепер ганятиметься за Канело.

Едді Хірн вже якось заїкнувся, що після Планта хотів би зробити бій Бівол – Канело та обговорюватиме цей варіант. Бівол – відмінний технар, але не найбільший і найсильніший суперник. Навряд чи він переграє Сауля, а зламати фізично не в стилі росіянина.

Бетербієв, звісно, ​​головний варіант. Тоненькою ниткою в боксі говорять про те, що він дуже великий і сильний і реально зможе побитися з Канело, не боячись. А можливо, і перемогти, зупинивши переможну ходу. Побачимо вже за місяць – там Артур боксуватиме з Маркусом Брауном і спробує повернутися у форму, бо попередній бій не вразив, хоч у нього все ще сто відсотків дострокових перемог. Та й вік підтискає.

Швидше за все, ближче до весни 2022-го Канело піде в напівтяжі вдруге. Можливо, навіть у спробі стати дворазовим абсолютом. Розумніше починати з невеликого – бою проти Бівола, який не так складно організувати.

А потім до кінця року виходити на Бетербієва, якщо той все ще буде такою ж страшною машиною.