Інтер після відходу Конте і Лукаку: за і проти

«Це дуже сильна команда, навіть сильніша, ніж в минулому сезоні», - слова головного тренера «Шахтаря» Роберто Де Дзербі про «Інтер». В принципі, в частині того, що «Інтер» - команда сильна, потрібно беззастережно погодитися. А як інакше, якщо мова йде про чинного чемпіона Італії? Але от щодо того, що міланці стали сильнішими, ніж в минулому сезоні, напевно вже перебір. Скидається просто на реверанс Де Дзербі напередодні гри «Шахтаря» з «Інтернаціонале» у другому турі Ліги чемпіонів.

Чому так? Та хоча б тому, що команда, яка втратила Конте і Лукаку, не може бути сильнішою від свого недавнього зразка апріорі. З цим твердженням сперечатися взагалі нерозумно. Як, в принципі, і неправильно - поки що неправильно - порівнювати дві ці команди - «Інтер» минулого сезону і «Інтер» сезону нинішнього. Тому що на даний момент це дві майже різні команди.

***

Тренер-чемпіон Антоніо Конте і зараз би очолював «чорно-синіх», якби боси клубу не зробили ставку на жорстку економію. З цієї причини вони відпустили в «Парі Сен-Жермен» ключового півзахисника Хакимі. За 60 мільйонів євро. Конте був різко проти. Але його фактично ніхто не слухав. І не питав. Більш того, Антоніо поставили перед фактом: відходом Хакимі клуб не обмежитися. Будуть і інші «пробоїни».

За великим рахунком, власників «Інтера» теж можна зрозуміти. В останні роки, особливо в самі останні (тобто в минулому сезоні), мрія про чемпіонство стала для «нерроадзуррі» не просто мрією, а нав'язливою ідеєю. Під неї купувалися зірки практично першої величини. У підсумку цілі вдалося досягти. Але перемога «Інтера» в серії А виявилася практично пірровою: бюджет роздутий до неможливості, клуб загруз в боргах. Ні, не так, як «Барселона», але все ж.

І щоб звести кінці з кінцями (в їхньому розумінні, звичайно ж), клубу потрібно було позбутися своїх дорогих активів. Читай - Лукаку. Тобто, Ромелу в будь-якому випадку повинен був піти. Питання лише в ціні. Вплинути на ситуацію, що склалася, Конте, звичайно ж, не міг. А оскільки Антоніо звик працювати виключно з «бездонними» бюджетами, то знижувати градус він прогнозовано не захотів. Тому і зіграв на випередження - грюкнув дверима.

Фани новоспеченого чемпіона Італії з цього приводу буянили. Причому досить серйозно. Але вплинути на ситуацію, звичайно ж, не змогли.

Ну, а далі трапився головний удар - відхід Лукаку. На трансфері наполіг сам бельгійський форвард: йому, як і Конте, теж не імпонував новий проект - «Інтер-лайт». Ром повернувся в чемпіонат Англії, в «Челсі». А «Інтер» залишився з купою мільйонів, але з туманними перспективами.

***

Нового тренера «Інтер» знайшов дуже оперативно. Переговори з Сімоне Індзагі, який керував в минулому сезоні «Лаціо», пройшли дуже швидко. Сторони вдарили по руках, і 45-річний «алленаторе» поміняв «Стадіо Олімпіко» на «Джузеппе Меацца». Колишній форвард, а потім і наставник римської команди точно досяг в ній стелі. Індзагі-молодшому потрібен був новий виклик, і такий він знайшов в особі «Інтера».

Зараз, після шести турів нового чемпіонату Італії, вже можна робити перші висновки і щодо впорався/не впорався Сімоне з новою роллю, і щодо життєздатності самої міланської команди. Але тоді, перед стартом нового чемпіонату, практично все волало про те, що «синьо-чорна» частина Мілана в сезоні 2021/2022 буде змушена задовольнятися малим.

І ось чому. Незважаючи на те, що «Інтер» в літнє міжсезоння заробив на продажах своїх футболістів 200 мільйонів євро, витрачатися він не поспішав. У команду прийшли Джеко і Чалханоглу - обидва безкоштовно, в якості вільних агентів. Міланський клуб розщедрився лише на захисника ПСВ і збірної Нідерландів Думфріса (12,5 млн євро) та частково на нападника «Лаціо» Корреа, якого «нерроадзуррі» взяли в оренду з правом викупу.

Тобто, диспозиція напередодні нового сезону була наступною: втрата тренера і двох головних, зв’язуючих футболістів. Давайте тепер подивимося, як «Інтер» намагався вийти з положення.

Сімоне Індзагі з точки зору досвіду, авторитету і особливо харизми помітно поступається Антоніо Конте. Зате «Індзагі-джуніора» в Італії вважають більш гнучким наставником, ніж Конте. До того ж, в «Лаціо» Сімоне довів, що вміє працювати в умовах обмеженого бюджету, вичавлюючи максимум з футболістів.

Міланська команда досить сприятливо прийняла нового тренера. Новий тренер виявився не таким жорстким, як його попередник, не настільки схиблений на догматичності своєї моделі, але він вміє знайти підхід майже до всіх футболістів, розкрити їхні сильні сторони. Та й з точки зору тактики Індзагі теж виявився не промах.

***

Свіжоспечений керманич «Інтера» навіть не намагався рівноцінно замінити Лукаку - це завдання в принципі не вирішується. Тому Індзагі трохи видозмінив тактичний малюнок гри команди. Якщо раніше Лукаку був залучений не тільки в атакуючу роботу, але і в захисну, то тепер Джеко, який грає на вістрі, про оборону практично не дбає. Індзагі вважає, що боснієць просто не зможе так само ефективно розпорошуватися на два фронти, тому дозволив йому робити те, що він вміє найкраще - забивати голи. І Едін відплатив справно: п'ять голів в шести стартових турах - дуже хороший показник.

Поліпшилася і гра «Інтера» при стандартах. Власне, в такому ключі міланці грали і за Конте. За Індзагі крен на стандарти став ще більш відчутним: вже забили таким способом шість м'ячів (за весь минулий сезон забили 11 голів).

Що ще показово: «Інтер» Індзагі залишається суто контратакуючою командою. Не знаєш, що робити з м'ячем, віддай його супернику - ось принцип, за яким грав «Лаціо» в минулому сезоні, за цими ж лекалами грає зараз і «Інтер». Хоча, якщо бути чесним, то і Конте надавав перевагу аналогічній формулі. Просто Індзагі «переплюнув» свого попередника.

«Переплюнув» і в «вертикальності» футболу. Якщо раніше Лукаку зміщувався в середину поля, де отримував м'яч і вже далі або тягнув його до чужих воріт, або створював оперативний простір для партнерів, то зараз партнери просто завантажують м'яч високими закиданнями на чужу половину поля в розрахунку на кмітливість і все ще швидкі ноги Джеко. Така нехитра формула спрацьовує - про геройства Едіна було сказано вище. Але якщо суперник «Інтера» включає високий пресинг, проти таких команд у «синьо-чорних» відразу ж виникають серйозні проблеми.

***

З іншого боку, нинішній «Інтер» все ж відрізняється від торішнього не тільки відсутністю Лукаку, а й концептуально. Наприклад, Брозович часто діє в атаці, а при організації цих самих атак опускається дуже «низько» - в зону центрбеків. В свою чергу, центральні захисники дуже часто підключаються до атак. Особливо під час розіграшу стандартів.

Головна на даний момент проблема «Інтера» - навіть не виразна вразливість при чужому пресингу, а власна недостатньо висока функціональна готовність. Іншими словами, команди Індзагі банально не вистачає на весь матч. Якщо це через те, що Сімоне просто намагається відсунути пік готовності подалі - на другу половину сезону, то це одне. Але якщо просто його підопічні банально не готові - зовсім інше.

Друга ахіллесова п'ята чинного чемпіона Італії - вельми обмежена лава запасних. Справа в тому, що в команді багато травмованих (особливо гравців передньої лінії), тому на основних лягає подвійна ноша. Той же Джеко, враховуючи його аж ніяк не ніжний вік, довго не протягне. А замінити його немає ким.

Проте, нинішній «Інтер» все одно залишається боєздатною одиницею. І в серії А, і в Лізі чемпіонів. Як і «Шахтар», «Інтер» програв стартовий поєдинок головного континентального турніру («Реалу»). Тому вже в другому турі «синьо-чорні» захочуть отримати своє. І напевно зроблять для цього все від них залежне. З цим суперником «гірникам» потрібно постійно бути насторожі, адже клас і тактична грамотність нікуди не поділися. Але ось назвати «Інтер» командою без вад, або просто «сильнішою, ніж в минулому сезоні», це, звичайно ж, перебір. Реверанс.