Злочинна безвідповідальність. Як у Житомирі медики Коломойцю допомагали

Під час вчорашнього матчу восьмого туру першої футбольної ліги між житомирським «Поліссям» та івано-франківським «Прикарпаттям» трапилася неординарна ситуація. У середині першого тайму безпосередньо на газон стадіону виїхала карета швидкої допомоги. В наслідок падіння в звичайній ігровій ситуації в центрі поля без сторонньої допомоги не зміг навіть піднятися 31-річний нападник господарів Юрій Коломоєць.

На жаль, у клубі «Полісся» інформації про складність травми футболіста нам досі не надали. Відомо, що Юрій травмував ключицю. Що це виглядало загрозливо, видно з реакції футболіста «Прикарпаття» Владислава Семотюка під час трансляції. Той схопився за голову, дивлячись на травмованого.

Проте мова в цьому матеріалі навіть не стільки про Коломойця і його травму, скільки про ситуацію, яку очевидці могли спостерігати навколо неї.

Про все за порядком.

Доки на поле виїхала швидка, Юрій пролежав на газоні близько п’яти хвилин. Ще якийсь час знадобився на те, щоб з допомогою медиків гравець, неприродньо викрутившись, докладаючи неабияких зусиль, увійшов на своїх двох у карету швидкої. Проте машина, покинувши межі поля, залишилася стояти у воротах стадіону. В цей час до дверей автівки підійшла дружина Коломойця. Після нетривалої розмови з працівником клубу і медсестрою вона розплакалася.

Хвилин через десять до стадіону під’їхала інша швидка. Стало цілком зрозуміло, що та машина, яка знаходилася в чаші арени для проформи, транспортувати травмованого не могла. Непростим для причетних виявилося й інше завдання — допомогти Коломойцеві переміститися з однієї швидкої в іншу. Після приблизно десятихвилинних копирсань і вагань за справу взялися водії обох медичних автівок, сивочолі чоловіки передпенсійного, а може й пенсійного віку. Діставши з нової карети ноші, вони допомогли влягтися на них травмованому футболістові й поволі внесли гравця в салон. 

Тож тільки в межах стадіону процедура госпіталізації зайняла півгодини. Може, пролунає трохи цинічно, але то добре, що крім больових відчуттів, нічим іншим таке зволікання травмованому не загрожувало. Разом із тим, можна лише припускати, якими могли бути наслідки такої кволості й непрофесіоналізму, якби відлік ішов на хвилини. Як у історії з данцем Крістіаном Еріксеном під час матчу Євро-2020.

У цьому контексті мені чомусь згадалася історія з трагічним фіналом. Хокейна, коли в жовтні 2008-го під час матчу Континентальної хокейної ліги РФ між «Вітязем» і «Авангардом» у нападника гостей Алєксєя Черепанова зупинилося серце за три хвилини до фінальної сирени. Гравець доїхав до лави запасних і впав на лавку. Поки їхала викликана бригада швидкої допомоги, хокеїста намагалися врятувати самотужки. Швидка їхала довго, а коли все ж приїхала, виявилося, що у медичних працівників немає з собою робочого дефібрилятора. У машині Алєксєєві робили масаж серця і давали сильнодіючі ліки, але нічого не допомагало. Гравця відвезли в лікарню, де він помер. Тоді звідусіль лунали закиди стосовно того, що наявність медиків на російських спортивних аренах — лише формальна. В разі серйозної потреби допомоги від них дочекатися складно.

Нинішня історія з футболістом Коломойцем у Житомирі демонструє, що в нас через 13 років ситуація нічим не ліпша. І добре, що травма Юрія — нехай і складна, але все ж для спорту вищих досягнень буденна. Хочеться вірити, що цей випадок змусить принаймні житомирських медиків ставитися до своїх обов’язків відповідальніше. Добре для всіх, коли карета швидкої залишається недоторканим, але необхідним атрибутом спортивного дійства. Але іноді бувають випадки, коли від професіоналізму і своєчасного втручання медиків залежить чиєсь здоров’я чи навіть життя.