Круті банкрути: топ-10 італійських футбольних банкрутств

На жаль, одне з нових яскравих імен на італійській футбольній карті ХХІ століття стає архаїзмом: веронський «К’єво» оголошено банкрутом. Відтак команда позбулася місця в серії В, а нечисленні, та гарячі прихильники цього клубу найближчим часом житимуть хіба що спогадами про славне не таке вже й далеке минуле й сподіваннями на докорінні зміни на краще. 

Ситуація з «К’єво» – не дивина для італійського футболу. На Апеннінах навіть славнозвісні футбольні бренди падали в небуття, однак за деякий час здіймалися велетнями, наче нічого поганого з ними й не було – мовляв, було, та й загуло. Загальну кількість італійських футбольних банкрутств назвати не ризикну – явище доволі часте, хіба що Україна може перевершити батьківщину чинних чемпіонів Європи за цим показником. Виокремлю серед них найзнаковіші.

1. «Барі»: «півники» зі сходу

«Півники» ведуть свою історію з 1908 р. і репрезентують 330-тисячне місто в Апулії – найсхіднішому регіоні Італії. До їх послуг – шикарний 58-тисячний стадіон «Сан Нікола», зведений спеціально до чемпіонату світу 1990 р. На ньому, до речі, збірна колишнього СРСР під орудою Валерія Лобановського провела пару матчів на тому турнірі, а 1991 р. там відбувся фінал Кубка чемпіонів. До Другої світової війни червоно-білі були завсідниками серії А, та в повоєнні часи відчутно стишили оберти. У 1960-ті, 1980-ті, 1990-ті й 2000-ні рр. «Барі» провів по сезону в серії А, але найчастіше грав у другому за силою італійському дивізіоні. Назагал «Барі» є володарем сумного антирекорду: найбільше за всі клуби – 5 разів – фінішував в серії А на останньому місці. По закінченні сезону-2017/18 через фінансові негаразди «півників» позбавили професійного статусу й перевели до серії D. Перед стартом у цьому турнірі фанати розкупили понад 10 000 сезонних абонементів, довівши, що клуб достоту обожнюють в Апулії. Зрештою руку допомоги «півникам» простягнув кіномагнат Ауреліо ді Лаурентіс. Власник «Наполі» задекларував намір підняти «б’янко-россі» до серії А якнайскоріше. Проте поки що апулійці грають у серії С, а з нинішнього розіграшу Кубка Італії вони вилетіли вже в першому раунді, поступившись землякам з «Андрії».

2. «Венеція»: «Крилаті леви» знову серед еліти

Футбольний клуб у найтуристичнішому та найромантичнішому місті Європи було створено в 1907 р. На початку 1940-х рр. входив до списку найкращих клубів країни, посівши в сезоні-1941/42 3-тє місце в найвищому італійському дивізіоні, роком раніше завоював Кубок Італії, а ще за кілька років став фіналістом розіграшу цього трофею. «Венеція» пережила в своїй історії аж три банкрутства, останнє припало на 2015 р. (колишній мер підмосковних Хімок Юрій Кораблін не впорався з фінансовим тягарем утримання футбольного клубу й передав свою футбольну власність громаді міста), але щоразу відроджувався, й наразі переживає черговий ренесанс, розпочавши сезон у серії А. В останні п’ять років «крилатими левами» володіють американці, а на межі 2019–2020 рр. президентом став колишній бос Нью-Йоркської фондової біржі Данкан Нідерауер. 62-річний бізнесмен із Нью-Джерсі виявився ефективним топменеджером, адже під його орудою «аранчоневерді» повернулися до серії А.

3. «Віченца»: мода в допомогу

І «Віченца», заснована в 1902 р., має у своєму активі тріумф у Кубку Італії (припав на сезон-1996/97). Крім того, «ланероссі» двічі ставали 2-ми в серії А в сезонах-1910/11 і 1977/78. Друге віцечемпіонство багато в чому уможливлене завдяки феєричній грі в червоно-білій футболці легенди світового футболу Паоло Россі. Свою кар’єру у «Віченці» починав й інший славнозвісний володар «Золотого м’яча» – Роберто Баджо. Про банкрутство «Віченца» оголосила 18 січня 2018 р. На допомогу клубу прийшов Стефано Россо – бізнесмен у сфері модного стилю життя. І команда відродилася, поступово просуваючись вгору італійськими футбольними дивізіонами. Поточний сезон червоно-білі розпочали в серії В.

4. «К’єво»: «віслюки» більше не літають?

Принциповий суперник «Віченци» «К’єво» – найсвіжіший приклад футбольного банкрутства, про нього оголошено цього літа. А розпочиналася історія «К’єво» в 1929 р. Підкреслена скромність амбіцій супроводжувала цей клуб до початку нинішнього сторіччя. Натомість надалі веронський клуб став завсідником серії А, провівши в найсильнішому італійському дивізіоні 17 сезонів. А в найпершому своєму сезоні серед еліти «К’єво» посів високе 5-те місце. Цей клуб розкрив тренерський хист Луїджі Дель Нері. Яскрава гра жовто-синіх дістала численних симпатиків по всій Італії та за її межами. Однак казка, на жаль, скінчилася. 26 липня поточного року «К’єво» виключили із серії В і перевели до серії D за непогашені борги, а 22 серпня через те, що клуб не зміг вчасно подати заявку для участі в чемпіонаті, його було розформовано. Чи відбудеться коли-небудь відродження? Численні приклади з італійської футбольної історії наче й свідчать про те, що таке можливе. Проте епоху ренесансу переживали клуби з численними фанатськими арміями та високопоставленими й грошовитими вболівальниками. «Віслюки», на жаль, не можуть похизуватися подібним.

5. «Ліворно»: чи припиняться чвари в послідовників Че Гевари?

Ще один приклад цьогорічного банкрутства та незрозумілої долі. Попереднє банкрутство в 1991 р., «комуністи» (символічно, чи не так?), щоправда, з успіхом подолали. А як буде цього разу?

«Ліворно» двічі ставав віцечемпіоном Італії, та звідтоді минуло чималенько років. Сучасні топменеджери Альдо Спінеллі та Розеттано Наварра завели клуб до прірви, й у липні 2021 р. було розпочато процедуру банкрутства. Численні вболівальники «Ліворно», що не соромляться своїх лівих ідей (на домашніх матчах зазвичай чимало портретів Сталіна та Че Гевари), мають привід кинути прокльон-другий на адресу капіталістичного ладу, та навряд чи цим зарадять ситуації, що склалася.

6. «Наполі»: кіно рятує!

Заснований у 1926 р. «Наполі» є 4-м за популярністю клубом Італії. Двічі він ставав чемпіоном країни, 6 разів завойовував національний кубок, вигравав і Кубок УЄФА свого часу. Й от уявіть собі: навіть така, здавалося би, міцна конструкція повалилася! У 2004 р. борги клубу сягнули 70 млн євро, «Наполі» було оголошено банкрутом, й клуб припинив своє існування. Однак кінопродюсер Ауреліо де Лаурентіс зберіг клуб для Неаполя й зумів вивести його мало не на колишній рівень. Нині «Партенопеї», хоча й не є фаворитами у битві за скудето, та все ж таки стабільно входять до шорт-листа (стиску) найкращих команд Апеннінського півострова.

7. «Парма»: з єврограндів – у болото

Заснована в 1913 р. «Парма» в 1990-ті рр. впевнено ввійшла до сонму європейських грандів. У тогочасся «пармезанці» стали віцечемпіоном і двічі третім призером чемпіонату Італії, двічі виграли національний кубок (ще одного разу почесний трофей завоювали вже на початку ХХІ сторіччя), двічі завойовували Кубок УЄФА, одного разу Кубок кубків і ще одного разу Суперкубок УЄФА. А надалі виникли фінансові проблеми у родини Танці, яка утримувала команду й мала у власності молочний концерн Parmalat. У другій половині 2000-х та на початку 2010-х рр. клуб повсякчас змінював власників, побував у власності й росіянина Сулеймана Карімова, а в червні 2015 р. було оголошено про його банкрутство. По тому знов спостерігалася чехарда власників «Парми»: то представник родини Барілла (куштували, певно, славнозвісні макарони?), то президент інжинірингової компанії Impresa Pizzarotti, то китайський бізнесмен Цзян Лічжан брали на себе тягар фінансування «Парми». Вони непогано робили свою справу, адже «хрестоносці» за підсумками кожного сезону щоразу підіймалися лігами й зрештою опинилися в серії А й у руках американських бізнесменів із Krause Group. Щоправда, минулий сезон приніс розчарування прихильникам «джалло-блу»: «Парма» доволі несподівано, маючи зовсім не слабкий склад, вилетіла із серії А. Однак не думаю, що «пармезанці» надовго затримуються в серії В. В усякому разі Джанлуїджі Буффон, що цього сезону захищає ворота «Парми», ще плекає надію пограти в італійській еліті.

8. «Піза»: куди нижче від славнозвісної вежі

Сто років тому «чорно-блакитні» стали віцечемпіонами Італії. Звідтоді таких вершин не сягали (більш менш регулярно грали в серії А у 1980-ті рр.), а ось в небуття поринали. «Піза» пережила два банкрутства: на початку 1990-х рр. (до речі, незадовго до виникнення фінансових проблем клубу пізанську команду тренував Мірча Луческу) і наприкінці 2000-х рр. Нинішнім власником пізанського клубу є британський бізнесмен російського походження Алєксандр Кнастер. У січні поточного року уродженець Москви сконцентрував у себе 75% акцій клубу. Поточного сезону «Торрі» грають у серії В.

9. «Торіно»: титуловані «бики»

Ще один легендарний італійський клуб свого часу спіткала доля жебракування. Засновані в 1906 р. «гранатові» стрімко посіли місце в еліті апеннінського футболу. 7-разові чемпіони країни й 5-разові володарі національного кубка – здавалося би, що в таких успішних і задерикуватих може бути не так? Фінансова криза «Торо» припала на 2005 р. На допомогу прийшов медіамагнат Урбано Каїро. Він у половині 1970-х рр. сам, до речі, грав у футбол за клуб «Про Сесто» на позиції півзахисника. Під його орудою туринці подолали скруту й за деякий час повернулися до елітного італійського дивізіону.

Торік, щоправда, «Торо» насилу тягнув ноги впродовж більшої частини турнірного шляху, однак згідно із загальним точкуванням прописку в серії А зберіг. За складом туринці цілком можуть розраховувати на боротьбу за зону єврокубків, але на цій дорозі можуть бути зведені нездоланні для «биків» бар’єри.

10. «Фіорентина»: знову квітнуть «фіалки»

«Скуадра Віола» заснована в 1926 р. Двічі «фіалки» ставали чемпіонами країни, 5 разів віцечемпіонами, 6 разів вигравали національний кубок, свого часу завойовували й Кубок кубків. Однак на початку ХХІ сторіччя «Фіорентина» нагромадила борги в розмірі 50 млн доларів США. Тодішній власник кіномагнат Вітторіо Чеккі Горі був не в змозі утримувати клуб. Далі – тимчасова адміністрація та реорганізація. Родина Делла Валлє (основний їх бізнес – виробництво елітного взуття) взяла клуб під своє крило, й «фіалки» знову почали розквітати. Поступово піднялися в елітний дивізіон, знову стали грати в єврокубках. Щоправда, в 2020-ті рр. спостерігається деяке гальмування в розвитку клубу, та нинішній сезон флорентійці розпочали доволі успішно, й цілком можуть розраховувати на подолання ігрової кризи попередніх років. В усякому разі фінансові можливості для цього є. 

***

Згадані історії здебільшого мають щасливе закінчення. Зазвичай, в Італії або за її межами знаходилися люди, готові підтримати славетні прапори й вкластися у відомі бренди. Паралелі з нашим футболом не конче прагну проводити. Чимало знаних українських футбольних брендів, на жаль, поринуло в безодню, виборсатися з якої вийшло в одиниць. Плекаймо наш футбол! Бережімо наявне й відроджуймо історичні бренди!

Олексій РИЖКОВ